Шахрайство з використанням чужих платіжних систем і кредитних карток набуло дуже широкого поширення в найрізноманітніших державах. При цьому найбільша кількість злочинів вчиняється саме у віртуальному просторі, оскільки світова спільнота встановлює суворі гарантії захисту конфіденційних даних та анонімності в інтернеті, що, на жаль, призводить до того, що деякі особи зловживають наданими їм правами. З цієї причини пошук компромісу між особистою свободою та можливістю державного контролю для забезпечення громадської безпеки став одним із пріоритетних завдань сучасного суспільства. Проте на сьогодні жодне із запропонованих представниками влади рішень не є оптимальним, тому кібершахрайство, тобто шахрайство у сфері цифрових технологій (крадіжка паролів, номерів банківських карток, платіжних реквізитів, поширення вірусів із метою проникнення в комп'ютерні системи тощо), і далі набирає обертів, а рівень розкриття таких злочинів залишається дуже низьким.
Водночас від шахрайства страждають не лише особи, чиїми банківськими картками скористалися, а й ті, за допомогою яких шахраї отримують придбані незаконним шляхом товари. Такими особами є так звані «агенти з пересилання посилок» (Paketagenten), які в надії на невеликий додатковий заробіток виявляються втягнутими у кримінальне правопорушення.
Клієнткою нашого адвокатського бюро стала Надія (ім'я змінено), уродженка України, яка вийшла заміж за громадянина Німеччини й переїхала до Німеччини менш ніж за рік до звернення до нашого бюро. Оскільки Надія планувала згодом працевлаштуватися на території ФРН, вона вирішила відвідувати мовні курси, щоб покращити свою німецьку. При цьому нашій клієнтці, звісно, хотілося мати хоч якийсь власний дохід, тож вона вирішила знайти підробіток, який не надто відволікав би її від навчання. Помітивши на сайті «ВКонтакте» оголошення, у якому компанія, що займалася посередництвом у доставці товарів із країн Європейського Союзу до країн СНД, шукала відповідального, порядного працівника з досвідом роботи з документами та впевненим володінням ПК на посаду оператора віртуального магазину, Надія вирішила зв'язатися з представником компанії за вказаною в оголошенні електронною адресою. У відповідь наша клієнтка отримала вичерпну інформацію про обов'язки, які мав виконувати оператор компанії: приймання посилок, перевірка якості замовленого товару та пересилання товару за адресою, наданою менеджером компанії. Менеджер компанії пояснив, що іноземні компанії не здійснюють доставку до країн СНД, тому їхня компанія виступає посередником, приймаючи товари, наприклад, у Німеччині та пересилаючи їх клієнтам, скажімо, в Україні. Крім того, нашій клієнтці повідомили, що за кожну посилку вона зможе отримувати від 15 до 20 євро. Щоб продемонструвати систему обробки даних, у якій мав працювати оператор, Надії також надали доступ до цієї системи, а менеджер компанії пояснив правила внесення відповідних даних про товари. Після цього Надія отримала від компанії офіційний трудовий договір, у якому дуже детально були прописані права та обов'язки сторін, розмір заробітної плати, графік роботи та інші необхідні умови. Усе це розвіяло останні сумніви Надії й переконало нашу клієнтку, що йдеться про серйозну компанію, тож вона підписала трудовий договір і надіслала його разом із копією свого паспорта представникові компанії.
Через кілька днів після укладення договору Надія отримала першу посилку, яку вона, згідно з інструкцією менеджера компанії, відкрила, перевірила товар на цілісність і переслала за наданою менеджером адресою в Росію. За переслану посилку наша клієнтка отримала 20 євро, чим залишилася дуже задоволена. На такій основі співпраця з компанією-роботодавцем тривала майже два місяці, і за цей час Надія переслала за кордон близько 80 посилок.
Проте одного дня Надія отримала від компанії, що торгувала ювелірними виробами, вимогу сплатити 10 000 євро.
Думаючи, що це лише непорозуміння, наша клієнтка зв'язалася з ювелірною компанією й попросила роз'яснити ситуацію. Проте співробітник компанії повідомив, що на ім'я Надії було замовлено кілька дорогих ювелірних прикрас, які були надіслані на її адресу й особисто отримані Надією. Тому компанія вимагала негайно сплатити вартість усіх надісланих прикрас.
Схвильована Надія терміново зв'язалася з менеджером компанії й попросила його розібратися в ситуації, що склалася, адже, судячи з усього, клієнт не оплатив товар. Менеджер запевнив нашу клієнтку, що негайно доповість про інцидент керівництву, а товар буде повернено до магазину.
Дещо заспокоївшись, Надія знову зв'язалася з ювелірним магазином і пояснила ситуацію, пообіцявши, що найближчим часом товар буде повернено компанії. Однак ювелірна компанія не захотіла вірити Надії на слово й вимагала перерахувати на рахунок компанії 3000 євро як заставу до моменту повернення прикрас.
Наша клієнтка, порадившись із чоловіком, віддала останні заощадження на сплату вимаганої застави й повідомила про цю вимогу менеджера компанії. Після цього з Надією зв'язалася жінка, яка представилася директоркою компанії, і попросила її зберігати спокій, оскільки рахунок уже оплачено клієнтом, а отже, проблему буде вирішено буквально найближчими днями. На підтвердження оплати Надії надіслали скан-копію квитанції про переказ коштів на рахунок ювелірного магазину.
Зрадівши такому результату, Надія переслала скан-копію квитанції ювелірному магазину й попросила трохи зачекати. Проте ні через день, ні через два необхідна сума на рахунок компанії так і не надійшла. Наша клієнтка наполегливо намагалася зв'язатися з менеджером і директоркою компанії, але менеджер, який раніше щодня був на зв'язку з нашою клієнткою, перестав відповідати, номер телефону директорки виявився недійсним, а гроші за останні надіслані Надією посилки їй так і не виплатили.
Приблизно через тиждень після цих подій Надія отримала виклик на допит як підозрювана у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого § 265a Кримінального кодексу Німеччини (Strafgesetzbuch – StGB), а саме — у шахрайському отриманні товарів і послуг. Одразу після цього в квартирі нашої клієнтки провели обшук. Крім того, ювелірна компанія подала проти Надії цивільний позов із вимогою відшкодувати компанії вартість замовлених на ім'я нашої клієнтки ювелірних виробів у розмірі 9000 євро.
Глибоко налякана Надія за порадою чоловіка негайно звернулася до нашого адвокатського бюро з проханням захистити її права та представляти її інтереси в зазначених провадженнях.
Адвокат повідомив Надії, що, на жаль, у подібній ситуації опиняється чимало людей, ошуканих шахраями. Проте, за його оцінкою, існувала реальна можливість довести, що Надія ні в чому не винна. Утім, щоб оцінити ситуацію, насамперед необхідно було запросити в прокуратури (Staatsanwaltschaft) матеріали кримінального провадження (Ermittlungsakte). Водночас адвокат пояснив, що цивільний процес відбуватиметься в тісному зв'язку з кримінальним провадженням.
Після ознайомлення з відповідними документами наш адвокат пояснив Надії, що її підозрюють у використанні чужих кредитних карток для незаконного придбання товарів, оскільки всі товари були замовлені на її ім'я та на її адресу. Тому слід було довести, що Надія й сама стала жертвою шахраїв.
З цією метою адвокат запросив у нашої клієнтки відповідне листування з представником компанії, трудовий договір та інші докази того, що Надія лише виконувала передбачені договором обов'язки й не знала, що товари були придбані незаконним шляхом.
В офіційному листі до прокуратури наш адвокат виклав позицію Надії та докладно пояснив схему дій шахраїв. Особливу увагу адвокат звернув на те, що компанія, яка запропонувала Надії співпрацю, мала власний вебсайт і власну систему обробки даних. Крім того, нашій клієнтці було надано офіційний трудовий договір із підписом уповноваженої особи та печаткою компанії. Отже, не було жодних підстав підозрювати компанію в шахрайстві.
До того ж наша клієнтка приїхала до Німеччини лише кілька місяців тому й не могла знати правил обігу товарів та особливостей укладення трудових договорів на території Німеччини.
Буквально через кілька днів після отримання пояснення, наданого нашим адвокатом, прокуратура винесла остаточне обвинувачення, датоване днем, коли лист нашого адвоката ще не був надісланий до прокуратури. У ньому зазначалося, що дії Надії в цьому випадку слід кваліфікувати за § 261 Abs. 6 Кримінального кодексу Німеччини (StGB), який передбачає, що особа могла розпізнати, що йдеться про переведення здобутих злочинним шляхом коштів із тіньової економіки в офіційні доходи, проте через легковажність (leichtfertig) не доклала зусиль, щоб розпізнати суть вчинюваних дій.
Прокуратура наполягала на тому, що Надія мала б розуміти: пересилання дорогих товарів за кордон через фірму-посередника може бути діяльністю, яка слугує приховуванню злочинів. Крім того, одній і тій самій особі кілька разів надсилали однакові товари, що, на думку прокуратури, також могло наштовхнути нашу клієнтку на думку про шахрайські схеми.
Окрім цього, прокуратура наполягала, що прийняття на відповідальну посаду без особистого знайомства, а також укладення на території Німеччини трудового договору, повністю складеного російською мовою, теж свідчать про те, що компанія діяла незаконно.
Адвокат, зі свого боку, направив до прокуратури нове пояснення, у якому насамперед вказав на те, що обвинувальний акт (Anklageschrift) було складено ще до отримання пояснень адвоката, тож складалося враження, що прокуратура не врахувала аргументацію адвоката й винесла обвинувачення лише на підставі отриманих раніше доказів.
Крім того, адвокат наголосив, що завданням прокуратури є встановлення та оцінка як обтяжувальних, так і пом'якшувальних обставин. Проте в обвинувальному акті було враховано лише фактори, що обтяжують вину, а це також свідчило про однобічний розгляд обставин справи.
Адвокат ще раз звернув увагу прокуратури на те, що Надія також стала жертвою шахраїв, пославшись при цьому на подібні справи з актуальної судової практики, у яких суди визнавали агентів з пересилання посилок і операторів віртуальних магазинів невинуватими, однак прокуратура й далі наполягала на своїй позиції. З цієї причини прокуратура передала попереднє обвинувачення до суду.
У суді наш адвокат також просив урахувати, що Надія раніше ніколи не була судима і до того ж сама стала жертвою шахраїв, через що водночас була відповідачкою в цивільній справі, порушеній ювелірним магазином, із позовом на суму понад 10 000 євро.
Суд уважно вивчив матеріали справи та врахував аргументацію обох сторін, після чого ухвалив рішення закрити кримінальне провадження у зв'язку з незначністю вини (§ 153 Abs. 1 Кримінального процесуального кодексу Німеччини (Strafprozessordnung – StPO)), при цьому судимості Надія не отримала.
Наша клієнтка дуже зраділа такому завершенню справи й не захотіла оскаржувати рішення суду, проте попереду ще був цивільний процес. Під час цього процесу були заслухані й допитані обидві сторони, і ювелірний магазин наполягав на тому, що оскільки всі прикраси були замовлені на ім'я Надії, вона їх отримала й не повернула, то вона має сплатити вартість цих виробів у повному обсязі.
Адвокат, зі свого боку, вказував на факт шахрайства та на невинуватість нашої клієнтки, яка не могла й здогадуватися про загрозу шахрайства.
Вирішивши піти на поступки, ювелірний магазин запропонував Надії укласти мирову угоду в суді (gerichtlicher Vergleich) і сплатити компанії замість 10 000 євро лише 1000,00 євро. Наша клієнтка, порадившись із чоловіком, погодилася на цю пропозицію, але оскільки Надія не мала постійного доходу, наш адвокат попросив закріпити можливість сплати боргу частинами. Мирову угоду було підписано, а провадження закрито.
Отже, ви легко можете переконатися, до яких серйозних наслідків може призвести укладення договорів із сумнівними компаніями чи приватними особами. Тому наполегливо рекомендуємо обов'язково звертатися по консультацію до адвоката, який знає відповідні законодавчі норми та актуальну судову практику.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.