Спадкове право Німеччини врегульоване п’ятою книгою Цивільного уложення (BGB, §§ 1922 і далі): спадкування за законом, заповіт і спадковий договір, прийняття спадщини та відмова від неї, відповідальність за борги спадкодавця, обов’язкова частка (Pflichtteil), негідні спадкоємці та купівля-продаж спадщини. Процедуру в спадковому суді – наприклад, видачу свідоцтва про право на спадщину (Erbschein) – регулює Закон про провадження у сімейних справах і справах добровільної юрисдикції (FamFG, §§ 342 і далі). Якщо спадщина має іноземний елемент, застосовується також Європейський регламент про спадкування (EuErbVO).
Спадкоємцем стають або на підставі розпорядження на випадок смерті (заповіт, спадковий договір), або за законом. Спадкування за законом застосовується, якщо заповіту немає або він охоплює не все майно. Спадкоємці першої черги – нащадки спадкодавця: діти, онуки, правнуки (§ 1924 BGB); онуки успадковують замість батька чи матері, які померли раніше (§ 1924 Abs. 3 BGB). Той із подружжя, хто пережив іншого, не належить до жодної черги, а має власне право спадкування поряд з родичами (§ 1931 BGB, за режиму Zugewinngemeinschaft – додатково § 1371 Abs. 1 BGB).
Строк відмови від спадщини в Німеччині
Строк для відмови від спадщини – шість тижнів з моменту, коли спадкоємець дізнався про перехід до нього спадщини та про підставу закликання (§ 1944 Abs. 1, 2 BGB). Строк становить шість місяців, якщо останнє місце проживання спадкодавця було лише за кордоном або якщо спадкоємець на початок строку перебуває за кордоном (§ 1944 Abs. 3 BGB).
Днем відкриття спадщини є день смерті спадкодавця. Компетентним, як правило, є спадковий суд за останнім місцем звичайного перебування спадкодавця (§ 343 FamFG). За німецьким правом спадщина переходить до спадкоємців автоматично в момент смерті (§§ 1922, 1942 BGB) – заява про прийняття спадщини не потрібна. Спадкоємці отримують не лише майно, а й борги спадкодавця (§ 1967 BGB); за певних умов відповідальність можна обмежити спадковою масою (§§ 1975 і далі BGB). Прийняти лише майно й відмовитися від боргів не можна (§ 1950 BGB): спадщину приймають або відхиляють лише в цілому.
Якщо протягом строку відмову не заявлено, спадщина вважається прийнятою (§ 1943 BGB). Відмову заявляють спадковому суду – до протоколу суду або в публічно засвідченій формі, тобто з нотаріально засвідченим підписом (§ 1945 Abs. 1 BGB). Її можна подати й до дільничного суду (Amtsgericht) за місцем звичайного перебування особи, яка відмовляється (§ 344 Abs. 7 FamFG). Представнику потрібна публічно засвідчена довіреність (§ 1945 Abs. 3 BGB). Вирішальне значення має своєчасне надходження заяви до суду.
Спадкоємці, які живуть за кордоном, можуть засвідчити підпис на заяві про відмову в нотаріуса своєї країни; залежно від держави потім потрібні апостиль або легалізація та переклад німецькою мовою. В окремих випадках підпис може засвідчити й дипломатична чи консульська установа Німеччини – це варто заздалегідь уточнити в установі.
Єгор уже звертався до нашого бюро кількома роками раніше. Його батько на той час давно жив у Німеччині – він переїхав як пізній переселенець (Spätaussiedler). Сини тоді виїжджати з ним не захотіли. Згодом Єгор теж вирішив переїхати до Німеччини і хотів отримати статус пізнього переселенця самостійно, а не бути включеним до дозволу на в’їзд батька. Ця справа тоді була завершена.
Цього разу в Єгора була зовсім інша проблема – його батько помер. Заповіту він не залишив. Спадщина складалася з автомобіля та заощаджень. Складність полягала в тому, що брат Єгора живе в Росії, має російське громадянство і не мав змоги приїхати до Німеччини, щоб займатися спадщиною. Молодий чоловік хотів дізнатися, як урегулювати справу без зайвих зусиль і витрат.
Наш адвокат роз’яснив правове становище: за відсутності заповіту нащадки успадковують у рівних частках (§ 1924 Abs. 1, 4 BGB), за потреби – поряд із чоловіком чи дружиною, які мають право спадкування. Кілька спадкоємців спочатку утворюють спільність спадкоємців (Erbengemeinschaft, § 2032 BGB). У брата Єгора по суті було два варіанти: видати довіреній особі в Німеччині публічно засвідчену довіреність на участь в отриманні Erbschein і поділі спадщини – або відмовитися від спадщини. Важливо: відмови «на користь» певної особи німецьке право не знає. У разі відмови вважається, що спадщина до того, хто відмовився, не переходила; його частка переходить до того, хто був би закликаний, якби той, хто відмовився, не дожив до відкриття спадщини (§ 1953 Abs. 1, 2 BGB), – якщо в нього є діти, як правило, до них (§ 1924 Abs. 3 BGB). Тому адвокат спочатку з’ясував сімейні обставини: лише за відсутності інших нащадків брата його частка переходить до Єгора. Брати домовилися, що після оформлення спадщини Єгор перекаже братові половину грошей. Адвокат зазначив, що така домовленість ґрунтується на взаємній довірі й може мати податкові наслідки. Для брата діяв шестимісячний строк за § 1944 Abs. 3 BGB. На прохання клієнта адвокат телефоном роз’яснив ситуацію і братові.
Адвокат підготував текст заяви про відмову від імені брата. Той засвідчив підпис у нотаріуса за місцем проживання; на нотаріальне засвідчення було проставлено апостиль, а документ у Німеччині переклав присяжний перекладач. Єгор своєчасно, до спливу строку, подав заяву до спадкового суду. Після цього він зміг подати заяву на видачу Erbschein (§§ 352 і далі FamFG).
Потім адвокат проконсультував клієнта щодо заяви на Erbschein та оформлення спадщини (автомобіль і банківські вклади) і супроводжував його на прийом до спадкового суду.
Суперечки про спадщину часто тяжко позначаються на сім’ях. У цьому випадку спадщину вдалося оформити за взаємною згодою, а стосунки братів не постраждали.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
