Законодавство більшості країн світу передбачає два види спадкування: спадкування за законом і спадкування за заповітом. При спадкуванні за законом право на частку спадщини в певній черговості мають діти, подружжя, батьки, онуки, брати й сестри та інші родичі. Спадкування за заповітом передбачає наявність заповіту — тобто розпорядження, яким спадкодавець розпоряджається своїм майном на випадок смерті; за німецьким правом заповіт можна власноруч написати й підписати (§ 2247 BGB) або скласти в нотаріуса (§ 2232 BGB). На цій підставі все майно спадкодавця або його частину може бути передано одній чи кільком особам незалежно від того, чи належать вони до кола спадкоємців за законом, а також державі чи іншим юридичним особам. Отже, принцип свободи заповіту (Testierfreiheit) надає спадкодавцеві право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд — зокрема й можливість усунути від спадкування одного або всіх спадкоємців за законом.
Практика показує, що спадкоємці за законом, дізнавшись, що спадкодавець склав заповіт, у якому їх не згадано, часто опускають руки й вважають, що в такому разі вже нічого не вдієш. Проте закон нерідко передбачає, що певні категорії осіб можуть претендувати на обов'язкову частку у спадщині (Pflichtteil) навіть тоді, коли заповіт не призначає їх спадкоємцями.
Розмір обов'язкової частки
Згідно з § 2303 BGB обов'язкова частка становить половину вартості частки за законом, яка належала б спадкоємцеві, якби заповіту не було.
Так, відповідно до ст. 1149 Цивільного кодексу Російської Федерації неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця, його непрацездатні чоловік чи дружина та батьки, а також — за певних умов — його непрацездатні утриманці незалежно від змісту заповіту успадковують щонайменше половину частки, яка належала б кожному з них при спадкуванні за законом (обов'язкова частка). Подібні положення містять ст. 1241 Цивільного кодексу України (половина частки, яка належала б при спадкуванні за законом, для малолітніх, неповнолітніх і повнолітніх непрацездатних дітей, непрацездатного чоловіка чи дружини та непрацездатних батьків) та ст. 1069 Цивільного кодексу Республіки Казахстан.
Проте всім, хто успадковує за німецьким правом, ми хотіли б особливо звернути увагу на те, що відповідно до § 2303 Німецького цивільного кодексу (Bürgerliches Gesetzbuch, BGB) право на обов'язкову частку мають нащадки та чоловік або дружина спадкодавця, а також — лише за відсутності нащадків (§ 2309 BGB) — його батьки, яких заповітом усунуто від спадкування, незалежно від їхньої працездатності; те саме стосується зареєстрованого партнера (eingetragener Lebenspartner, § 10 Abs. 6 LPartG).
Клієнткою нашого бюро стала Вікторія (ім'я змінено), уродженка Російської Федерації, яка багато років тому разом із батьками та старшим братом переселилася до Німеччини як пізня переселенка (Spätaussiedlerin). Через деякий час після переїзду до ФРН батьки Вікторії розлучилися, і невдовзі її батько Сергій (ім'я змінено) створив нову сім'ю, у якій у Вікторії з'явилися ще дві сестри. Стосунки з новою сім'єю батька склалися доволі рівні, проте особливо близького зв'язку між сестрами не виникло. Попри це наша клієнтка й надалі підтримувала тісний контакт із батьком і регулярно його відвідувала, навіть після того як він разом із сім'єю переїхав до іншого міста.
Минав час, і коли Вікторія дізналася про смерть батька, вона вже сама виховувала трьох синів-підлітків. Хоча за останні роки здоров'я батька значно погіршилося і він часто хворів, звістка про його смерть дуже тяжко вразила Вікторію. Коли вона запропонувала дружині батька, Олені (ім'я змінено), допомогу в організації похорону, наша клієнтка отримала доволі різку відмову; до того ж Олена заявила, що не бажає підтримувати з Вікторією жодних подальших контактів.
Приблизно через місяць після смерті батька Вікторія отримала лист від суду у спадкових справах (Nachlassgericht), яким нашу клієнтку як спадкоємицю за законом повідомляли, що за два дні до смерті її батько склав заповіт, за яким передав усе своє майно дружині Олені. Не знаючи тонкощів законодавства, наша клієнтка спершу вирішила, що через наявність заповіту їй уже нічого не належить. Проте одна обставина її збентежила: батько вже давно скаржився їй, що його шлюб з Оленою не склався, і навіть консультувався з адвокатом, маючи намір надалі розлучитися з Оленою. І ось за два дні до смерті він складає заповіт, за яким усе його майно має перейти виключно до дружини. Це здалося Вікторії дивним, тож вона звернулася до нашого бюро, щоб з'ясувати цю ситуацію.
Наш адвокат уважно вислухав Вікторію і насамперед пояснив їй, що за німецьким правом вона як донька спадкодавця має право на обов'язкову частку, хоча батько в заповіті визначив, що все майно переходить виключно до його дружини Олени. § 2303 BGB встановлює, що обов'язкова частка становить половину вартості частки за законом.
Крім того, адвокат повідомив нашій клієнтці, що може подати до суду у спадкових справах відповідне клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Оскільки Вікторія також сумнівалася, чи справді батько ініціював процедуру розлучення, адвокат запропонував зв'язатися з адвокатом Сергія, щоб отримати необхідну інформацію.
Задоволена цими роз'ясненнями, Вікторія надала нашому адвокатові відповідне доручення, після чого він надіслав запит до суду та офіційний лист адвокатові батька нашої клієнтки.
Отримавши копії матеріалів справи, адвокат надав Вікторії можливість ознайомитися із заповітом, який її батько написав власноруч і який було відкрито судом у спадкових справах; був також його переклад німецькою мовою. Уважно вивчивши документ, наша клієнтка підтвердила, що його справді склав її батько, тож підстав оспорювати його дійсність не було.
Водночас адвокат наголосив, що Вікторія має право на обов'язкову частку. Особа, яка має право на обов'язкову частку, не стає спадкоємцем, а має грошову вимогу до спадкоємця (§§ 2303, 2317 BGB). Для розрахунку вона може вимагати від спадкоємця відомостей про склад спадщини (§ 2314 Abs. 1 S. 1 BGB), нотаріального опису спадкового майна (§ 2314 Abs. 1 S. 3 BGB) та оцінки спадкового майна (§ 2314 Abs. 1 S. 2 BGB); витрати покладаються на спадщину (§ 2314 Abs. 2 BGB). Вимога про обов'язкову частку спливає за давністю через три роки (§§ 195, 199 BGB).
Через деякий час адвокат, якого уповноважив Сергій, повідомив в офіційному листі, що батько Вікторії так і не подав заяви про розірвання шлюбу. Проте ще за кілька років до смерті Сергія подружжя підписало нотаріально посвідчену угоду, згідно з якою вони проживали окремо і з моменту її підписання застосовувався режим роздільності майна (Gütertrennung) — тобто кожен із подружжя міг вільно розпоряджатися власним майном; крім того, було встановлено, що в разі розлучення майно, набуте після підписання цієї угоди, поділу між подружжям не підлягає. Однак найважливіший момент, на який адвокат звернув увагу нашої клієнтки, полягав у тому, що подружжя також взаємно відмовилося від своєї частки у спадщині за законом, зокрема й від обов'язкової частки. Тому Вікторія могла претендувати на більшу частку спадщини, оскільки Олену через відмову від спадщини (Erbverzicht, § 2346 BGB) було усунуто від спадкування за законом і її не враховують під час розрахунку обов'язкової частки (§ 2310 S. 2 BGB).
Щоб розрахувати частку спадщини, яка належала нашій клієнтці, наш адвокат надіслав Олені офіційну вимогу надати інформацію про все майно, що входить до складу спадщини (як активи, так і пасиви).
Отримавши від Олени відповідну інформацію, наш адвокат попросив Вікторію уважно вивчити документ, щоб з'ясувати, чи враховано все майно. Крім того, адвокат попросив нашу клієнтку пригадати, чи робив її батько великі дарування, оскільки в такому разі може існувати додаткова вимога про доповнення обов'язкової частки (Pflichtteilsergänzungsanspruch) з урахуванням вартості дарувань, зроблених спадкодавцем.
Вікторія повідомила адвокатові, що в документі, наданому Оленою, не враховано суму страхування на випадок смерті (Todesfallversicherung), яку страхова компанія мала виплатити сім'ї. Батько розповідав їй, що був застрахований на значну суму. Крім того, за словами нашої клієнтки, не було враховано дарування на загальну суму 15 000 євро, які Сергій зробив за життя.
З цієї причини наш адвокат надіслав представникові Олени ще один запит із проханням уточнити склад спадщини. Також за погодженням із нашою клієнткою адвокат вимагав, щоб вартість майна (будинку, автомобілів тощо) визначив експерт (§ 2314 Abs. 1 S. 2 BGB). Крім того, він пояснив, що страхування життя з призначеним вигодонабувачем не входить до складу спадщини (§§ 330, 331 BGB), але, як правило, враховується за викупною вартістю у вимозі про доповнення обов'язкової частки (Pflichtteilsergänzungsanspruch, § 2325 BGB; BGH, Urt. v. 28.04.2010 – IV ZR 73/08). Дарування при цьому враховуються повністю лише протягом першого року до відкриття спадщини, а за кожен наступний рік — на одну десяту менше (§ 2325 Abs. 3 BGB).
Після проведення експертизи та уточнення переліку майна, що входить до складу спадщини, з'ясувалося, що загальна вартість спадщини становить не 170 000,00 євро, як раніше стверджувала Олена, а майже 350 000,00 євро. Оскільки Олену не враховують, частка Вікторії за законом поряд із її братом і двома сестрами становила 1/4, а її обов'язкова частка — 1/8. Отже, за німецьким правом нашій клієнтці належало близько 44 000 євро (1/8 від 350 000 євро = 43 750 євро). Страхування життя та дарування було враховано у вимозі про доповнення обов'язкової частки.
Від імені та за дорученням Вікторії наш адвокат склав юридично обґрунтовану вимогу про оплату, згідно з якою Олена мала перерахувати цю суму на рахунок нашої клієнтки протягом установленого строку. Якби цю правомірну вимогу не було виконано, Вікторія мала б право звернутися до суду за захистом своїх прав.
Проте Олена своєчасно виконала вимогу Вікторії, тож спадкову справу вдалося успішно вирішити.
Описаний у цій статті приклад із практики нашого бюро наочно показує, що з усіх юридично значущих питань варто своєчасно звертатися по допомогу до адвоката, адже ви іноді навіть не здогадуєтеся про права, які надає вам закон, і про способи їх реалізації. Консультація адвоката допомагає правильно розрахувати вимогу та реалізувати її.
Усі права захищені. У разі копіювання та повторної публікації статті посилання на джерело є обов'язковим.
БЮРО ПРЕДСТАВЛЯЄ ІНТЕРЕСИ КЛІЄНТІВ НА ВСІЙ ТЕРИТОРІЇ НІМЕЧЧИНИ
Ця стаття має загальний інформаційний характер і не замінює індивідуальної юридичної консультації.
