Через масштабну міграцію німецьких переселенців (Aussiedler) з держав колишнього Радянського Союзу до Німеччини дуже багато родин опинилися розділеними кордонами двох держав.
У такій ситуації опинився й Григорій (ім'я змінено), клієнт нашого бюро. Ще на початку 1990-х років дідусь Григорія разом зі своїм молодшим сином Віктором (ім'я змінено) повернувся на батьківщину — до Німеччини, тоді як його старший син Ілля, батько Григорія, залишився в Росії. Ілля все життя підтримував зв'язок із батьком, проте близьких стосунків із братом так і не склалося. Після смерті батька Григорій повністю припинив спілкування з дядьком, який зі свого боку не виявляв жодного інтересу до життя племінника.
Спадкування за законом (gesetzliche Erbfolge)
Якщо спадкоємець першої черги (дитина спадкодавця) помер раніше за спадкодавця, його місце в порядку спадкування за лініями (Erbfolge nach Stämmen) посідають його власні діти (§ 1924 абз. 3 BGB).
Потреба відновити контакт виникла лише після смерті дідуся: Григорій хотів дізнатися, чи належить йому частка спадщини, і попросив Віктора про допомогу. Однак, на жаль, Віктор не відповідав на листи племінника. Оскільки Григорій побоювався пропустити встановлені законом строки, він не хотів довго чекати й звернувся до нашого бюро.
Наш адвокат пояснив Григорію, що відповідно до § 1924 Цивільного кодексу Німеччини (Bürgerliches Gesetzbuch, BGB) нащадки спадкодавця є спадкоємцями за законом першої черги. При цьому діти успадковують у рівних частках (§ 1924 абз. 4 BGB). Оскільки його батько Ілля вже помер, Григорій відповідно до § 1924 абз. 3 BGB посів його місце й безпосередньо успадкував ту частку спадщини, яка належала б Іллі. Окремого прийняття спадщини німецьке право не вимагає: спадщина переходить до спадкоємців автоматично в момент смерті спадкодавця (§§ 1922, 1942 BGB). Строк встановлено лише для відмови від спадщини (Ausschlagung) — як правило, шість тижнів, або шість місяців, якщо останнє місце проживання спадкодавця було лише за кордоном чи спадкоємець на початок строку перебуває за кордоном (§ 1944 BGB).
На підставі цієї інформації Григорій попросив нас повідомити Віктора про своє бажання отримати належну йому частку спадщини після смерті дідуся. Від імені нашого клієнта адвокат надіслав Віктору офіційне повідомлення про намір Григорія. Віктору запропонували разом із нашим клієнтом подати до спадкового суду (Nachlassgericht) заяву про видачу спільного свідоцтва про право на спадщину (gemeinschaftlicher Erbschein, § 352a FamFG), щоб спростити процедуру для обох сторін.
Адже відповідно до § 2032 BGB за наявності кількох спадкоємців спадщина спочатку становить їхнє спільне майно (Erbengemeinschaft). Лише на наступному етапі — під час поділу спадщини (Auseinandersetzung, § 2042 BGB) — кожному спадкоємцю мають бути виділені відповідні частки цього майна, якими він надалі може розпоряджатися самостійно.
Цього разу Віктор не залишив повідомлення без уваги й сказав нашому адвокату, що готовий діяти узгоджено.
Після цього адвокат підготував відповідну заяву та додав до неї необхідні документи, зокрема свідоцтва про смерть дідуся (спадкодавця) та батька Григорія Іллі — останнє для підтвердження того, що Григорій посів місце Іллі, — а також документи, що підтверджують спорідненість спадкоємців із померлим. Решту відомостей у заяві слід підтвердити запевненням замість присяги (eidesstattliche Versicherung, § 352 абз. 3 FamFG). Заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину було подано до спадкового суду, в окрузі якого спадкодавець востаннє мав звичайне місце перебування (gewöhnlicher Aufenthalt, § 343 абз. 1 FamFG); саме за цим звичайним місцем перебування в Німеччині визначалося й застосування німецького спадкового права (ст. 21 абз. 1 Регламенту ЄС про спадкування, EuErbVO).
Перевіривши подані нашим адвокатом документи, суд визнав право спадкоємців, і Григорію та Віктору було видано спільне свідоцтво про право на спадщину, у якому обох зазначено як співспадкоємців із часткою по ½. Права самостійно розпоряджатися половиною спадкового майна з цього не випливає: доки існує спільнота спадкоємців (Erbengemeinschaft), співспадкоємці можуть розпоряджатися предметами спадщини лише спільно (§ 2040 BGB); кожен співспадкоємець може розпорядитися лише своєю часткою в спадщині в цілому, причому в нотаріальній формі (§ 2033 абз. 1 BGB).
Крім того, наш адвокат порадив Григорію та його дядькові без зволікань поділити спадщину шляхом укладення договору про поділ спадщини (Erbauseinandersetzungsvertrag, § 2042 BGB). Оскільки до складу спадщини входив будинок, договір потребував нотаріального посвідчення (notarielle Beurkundung, § 311b абз. 1 BGB); право власності переходить лише після Auflassung (угоди про перехід права власності на земельну ділянку) та внесення запису до поземельної книги (Grundbuch) (§§ 873, 925 BGB).
Григорій був дуже задоволений результатом, однак через деякий час знову звернувся до нашого адвоката, щоб з'ясувати, як він може продати свою частку (½) у праві власності на будинок, отриману під час поділу спадщини. Наш адвокат пояснив Григорію, що після поділу спадщини (Auseinandersetzung des Nachlasses), тобто після нотаріального посвідчення угоди, укладеної між Григорієм і його дядьком, та внесення запису до поземельної книги, він як співвласник (§§ 1008 і наст. BGB) може самостійно розпоряджатися своєю часткою (§ 747 речення 1 BGB). Водночас адвокат звернув увагу на те, що передбаченого законом переважного права купівлі в дядька в такому разі немає: переважне право купівлі співспадкоємців (Miterben, Vorkaufsrecht) за § 2034 BGB діє лише, доки існує спільнота спадкоємців, у разі продажу співспадкоємцем своєї частки в спадщині третій особі, і може бути здійснене протягом двох місяців. Проте Григорій міг спочатку запропонувати Віктору викупити в нього частку будинку, а в разі відмови — виставити її на ринок нерухомості.
Григорій скористався рекомендаціями нашого адвоката й згодом доручив йому повний правовий супровід договору купівлі-продажу частки будинку, розташованого в Німеччині. Згодом договір купівлі-продажу було укладено.
Цим прикладом із практики нашого бюро ми хочемо підкреслити: навіть будучи громадянином іншої держави, ви можете захистити свої права та законні інтереси в Німеччині. Адвокат може допомогти вам у захисті ваших прав як спадкоємця, навіть якщо ви проживаєте за кордоном.
Усі права захищено. У разі копіювання та повторної публікації статті зазначення джерела є обов'язковим.
