Напевно, кожному очевидно, що діяльність адвокатів не зводиться лише до того, щоб захищати винятково чесних і порядних людей від свавілля поліції, прокуратури, держави, злопихачів. Якщо у когось є такі уявлення про цю професію, то це надзвичайно романтизований погляд на неї. Завдання адвоката — відстоювати дотримання законодавства всіма учасниками юридичного конфлікту в інтересах клієнта. Право на юридичний захист для будь-якої людини — незаперечна ознака демократичного суспільства. І адвокати нашого бюро надають професійну допомогу в усіх можливих випадках, навіть якщо клієнт не є святим преподобним великомучеником.
Слідча зі Середньої Азії
Зінаїда, так звуть героїню цієї історії, приїхала до Берліна торік із Киргизстану. Коли ми познайомилися з нею в нашому адвокатському бюро, вона не без гордості підкреслила, що раніше працювала слідчою в поліції. Тільки тепер вона сама потрапила в поле зору берлінської поліції й потребувала нашої допомоги. Зінаїда — молода жінка з яскравою зовнішністю та швидкими рухами. Чоловік, двоє дітей. У Бішкеку. Із родиною Зінаїду розлучило її навчання в університеті в Берліні. До університету Зінаїда потрапила за однією з міжнародних програм. Будучи донькою середнього, але важливого начальника, Зінаїда прокладала свій шлях у житті відповідно до традицій своєї країни: легке вступ до ВНЗ, швидке працевлаштування на добре для початку кар'єри місце. І от тепер відкривалися нові горизонти в новій країні. Участь у стипендіальній програмі стала своєрідним квантовим стрибком. Ех, якби ж цей стрибок стався ще й у свідомості.
Не секрет, що коли слідчий чи пожежний інспектор у Росії або республіках Середньої Азії чогось хоче, він легко отримує бажане. Хто ж відмовиться надати постійну п'ятдесятивідсоткову знижку в ресторані, чи загорнути в пакети пару візків із дорогим алкоголем, обслужити без черги, якщо за відмову виконати примху людини в погонах ваш бізнес чекають нескінченні перевірки, заборона експлуатації приміщень через виявлені порушення пожежної безпеки. А ще напевно не все гаразд із санітарними книжками персоналу або, крий боже, є підозра на ухилення від сплати податків. Або от останній приклад. В одній із московських мережевих піцерій персонал виявив у туалеті закладку наркотиків, про що й повідомив керівництву та поліції. Тепер керівника піцерій звинувачують у торгівлі наркотиками. Коротше кажучи, звичка — друга натура, а змінити її, ой, як непросто.
У Берліні Зінаїді весь час бракувало потрібних телефонних номерів у списку контактів, щоб зателефонувати кому треба й попросити прибрати з дороги водія, який різко перебудовується перед машиною такої важливої людини, чи отримати безкоштовні квитки на концерт якоїсь зірки. Берлін був чудовий, але бракувало найголовнішого, що становило суть і сенс життя на батьківщині — керувати й розв'язувати проблеми. Соціальний статус після переїзду виглядав як стілець із роз'їханими ніжками. Жодних звичних інструментів його підвищити в Німеччині не було, а звичка користуватися привілеями й отримувати все необхідне безкоштовно залишилася. Драматичний парадокс.
За покупками
Одного з осінніх днів, коли над Берліном невідомі небесні сили затягують небосхил сірим брезентом, організми починають знемагати від дефіциту сонячного світла, а аптеки роблять виторг на продажу вітаміну D, Зінаїда вирішила віддатися шопінгу. Зайшовши до одного з Karstadt, вона опинилася в царстві, де вогники підсвітки, розмаїття тканин і цінники з червоним значком «%» із лишком заміняли дефіцит сонця. Тут можна було б жити, ось тільки кому там показувати себе в нарядах? Зінаїда взяла речі, які її цікавили, і пішла до примірочної.
Для детектива, який спостерігав за поведінкою покупців через систему відеокамер, встановлених всюди, крім примірочних, поведінка Зінаїди видалася доволі дивною. Дівчина зайшла до примірочної з речами. Вийшла без речей. Зазвичай покупець прямує з покупками до каси, несе невідповідні речі назад на вішак або залишає їх у примірочній. Рідко, але буває й так. Тому детектив насамперед дав команду помічнику зайти до примірочної й перевірити, чи не залишилися там речі, які брала на примірку дівчина з яскравим макіяжем. Речей не виявилося. Тим часом Зінаїда рішуче, майже бігцем попрямувала повз касу до виходу. І тут пролунало: «Будь ласка, зупиніться! Покажіть, що у вас у сумці!».
А в сумці колишньої слідчої поліції Киргизстану лежали, акуратно згорнуті, дві сукні на суму понад сто п'ятдесят євро. «Ах, боже, я зовсім забула… Як я могла пройти повз касу?! Я затрималася в магазині, потім подивилася на годинник. Злякалася, що спізнююся на романтичне побачення, схопилася й побігла, зовсім забувши про сукні!». Детектив вислухав цю сповідь із виглядом почесного великомученика: адже оригінальних пояснень «випадкової» крадіжки не бракує майже нікому. І якщо детектив мріє стати письменником, то щоб зібрати матеріалу, аби позмагатися обсягами зі «Сповіддю» блаженного Августина, йому потрібно ще пару тисяч років провести на роботі. Детектив приречено зітхнув і запропонував Зінаїді сплатити на касі штраф і повернути речі магазину.
На романтичне побачення, слідуючи запропонованим Зінаїдою сценарієм, дама вирушила без обновок і з порожнім гаманцем. Наступного тижня її не покидало тривожне відчуття. Досвід слідчої підказував, що так не буває, щоб просто речі забрали, штраф сплатила — і все всі забули. Досвід — справа свята. Невдовзі поштова скринька подарувала Зінаїді звістку, що її звинувачують за статтею «Крадіжка з умислом на перепродаж» §243, від 3 місяців до 10 років, без можливості заміни грошовим штрафом. До тяжких злочинів цей параграф не належить, але строк був невідворотний. Зінаїда приїхала до нашого адвокатського бюро.
Ох, і важка це робота — з болота тягнути…
На першій зустрічі з адвокатом Зінаїда повторила версію, яку озвучила в магазині детективу: «Поспішала на побачення, аж себе забула, не те що про сукні». Побачення, звісно, романтика, але недостатня причина для того, щоб уникнути кримінальної відповідальності. Наш адвокат запитала протоколи справи. Картина очима детектива виглядала так.
Дівчина пройшла до торговельного залу, обрала речі й пішла до примірочної. Через якийсь час вийшла з кабінки з порожніми руками і знову пройшлася торговельним залом. У цей час перевірили її кабінку, речей там не було. На виході з магазину охоронця було попереджено про можливу крадіжку. Раптово Зінаїда майже бігцем промчала повз касу і була зупинена вже за межами магазину. Далі йшов переказ пояснень Зінаїди. Наш адвокат уже чула цю версію. З протоколів було зрозуміло, що закрити цю справу без будь-яких наслідків у суді немає жодних шансів. Нести покарання доведеться. А от за розмір цього покарання поборотися можна.
Адвокат нашого бюро клопотала про закриття справи за §153 через малозначність вини. Для цієї статті необхідними передумовами мають бути незначна шкода й відсутність судимостей. Судимості у Зінаїди не було. Але й надії на те, що прокуратура погодиться на закриття справи, теж не було. Все-таки сума крадіжки була далека від «символічних» двадцяти євро. Але цей крок був тактично необхідний, щоб психологічно помітно знизити рівень звинувачень. Далі потрібно було домогтися перекваліфікації статті на легшу, щоб Зінаїда не отримала кримінального покарання із занесенням до бази, не була відрахована з університету і не відправилася після відбування покарання до родини й тата в Киргизстан.
Підсумок: перекваліфікація на §242 StGB і штраф
Існує такий принцип, заборонений для апеляції до нього в суді, але негласно чинний під час дебатів: «Усі сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого». Мета перепродажу речей була лише припущенням, яке практично не піддавалося доведенню. Якби у Зінаїди вже був подібний епізод і було зафіксовано факт умислу на перепродаж, то тоді так, але в цьому випадку, коли це був лише одиничний факт біографії… Прокуратура погодилася з доводами нашого адвоката й перекваліфікувала статтю на §242, що передбачало грошовий штраф. У підсумку справу Зінаїди було закрито після сплати штрафу державі в розмірі ста п'ятдесяти євро. Зінаїда була вільна й могла будувати своє подальше студентське життя в Берліні без побоювань повернутися на батьківщину.
Висновок
Але невдовзі вона знову опинилася в нашому бюро в точно такій самій справі. Отже, продовження слідує.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
