На жаль, традиційні клятви нареченого й нареченої про вічне кохання й вірність не завжди дотримуються подружжям, і чи не кожен другий шлюб у Європі розпадається. Наші постійні читачі напевно вже знають, що в Німеччині процес розлучення аж ніяк не відрізняється швидкістю й легкістю. Тому сучасні європейці нині тяжіють до пізніших шлюбів, коли всі «за» і «проти» ретельно зважені, а також заводять дітей найчастіше вже в достатньо зрілому віці. Підстави розірвання шлюбу в німецькому законодавстві містяться у §§ 1564–1568 Цивільного кодексу Німеччини (нім. Bürgerliches Gesetzbuch — BGB). Згідно з § 1567 BGB головною юридичною передумовою для розлучення в Німеччині є факт роздільного проживання протягом щонайменше одного року. Цей період роздільного проживання отримав назву «рік розлуки» (нім. Trennungsjahr). При цьому ці правила поширюються й на той випадок, коли обоє з подружжя згодні на розлучення. Цей строк зумовлений тим, що за цей час подружжя має точно визначитися й вирішити, чи справді вони хочуть розлучитися. Згідно з § 114 Закону про провадження в сімейних справах і питаннях добровільної підсудності (§ 114 FamFG), у бракорозлучному процесі обов'язкова участь (щонайменше одного) адвоката, якого найняв заявник і який від імені заявника складає, підписує й подає до суду заяву на розлучення. Адвокат необхідний, однак, і другому з подружжя в тому разі, якщо, крім розлучення, вирішуються питання виплати аліментів, поділу пенсійних накопичень, опіки над неповнолітніми дітьми, а також якщо подружжя бажає укласти в суді угоду, наприклад, щодо розміру виплачуваних аліментів чи права відвідування дитини. Потрібно мати на увазі, що за загальним правилом усі права й обов'язки щодо неповнолітніх дітей, незалежно від стосунків, зберігаються за обома батьками. Тобто вони мають право й зобов'язані, як і в період шлюбу, спільно ухвалювати всі ключові рішення щодо спільних дітей. Зазвичай батькам вдається самостійно домовитися, з ким із них проживатимуть діти і як часто вони спілкуватимуться з другим із батьків. Тут потрібно зазначити, що в Німеччині, на відміну, наприклад, від Росії чи України, зовсім не рідкість, коли основний клопіт про дитину лягає на плечі батька. Досить часто трапляється, що постійним місцем проживання дитини є саме квартира чи будинок колишнього чоловіка. Нерідкі також і ситуації, коли батьки вирішують, що дитина проживатиме з кожним із них однакову кількість часу (такий графік підпадає під поняття «Wechsel Model»). Таким чином, один тиждень дитина живе в домі матері, інший — у домі батька. Час канікул також ділиться порівну. Також останнім часом серед заможних людей стає популярною й так звана Nest Model (модель гнізда). Такий варіант проживання характеризується тим, що, крім власних квартир, батьки дитини орендують або купують ще будинок чи квартиру. У такому «незалежному» житлі вони проводять час із дитиною почергово. Батьки є найближчими для дитини людьми й найбільше з-поміж усіх зацікавлені в її гармонійному розвитку та міцному фізичному й психічному здоров'ї. Вони мають чітко усвідомлювати, що, ухвалюючи рішення про вибір відповідної схеми стосунків, учасником яких є їхнє спільне чадо, повинні керуватися не своїми образами, очікуваннями й амбіціями, а інтересами дитини. Адже справедливо вважається, що для правильного розвитку й становлення особистості дитині необхідне спілкування з усіма близькими родичами, а насамперед із батьком і матір'ю. У випадках, коли батьки не можуть домовитися самі, у процес втручаються треті особи. Суд, керуючись думкою дитини, рекомендаціями психолога та відомостями про батьків, може ухвалити рішення й визначити, з ким із батьків має проживати дитина та який графік спілкування з другим із батьків є найбільш прийнятним. Важливо зазначити, що такі судові процеси відбуваються з обов'язковою присутністю представника відомства у справах молоді (нім. Jugendamt). Думка дітей віком 4–14 років береться до уваги. При цьому розмова з дитиною в залі суду ведеться за відсутності в тому самому залі її батьків. Діти, які досягли 14-річного віку, вже самі мають право вирішити, з ким із батьків вони проживатимуть. Про одну примітну історію з нашої адвокатської практики ми розповімо в цій статті.
Важливо при розлученні
Підстави розірвання шлюбу в німецькому законодавстві містяться у §§ 1564–1568 Цивільного кодексу Німеччини (нім. Bürgerliches Gesetzbuch — BGB).
Наш клієнт, назвемо його Дмитро, розлучився з дружиною близько двох років тому. Попри всі наявні образи й взаємні претензії, вони домовилися виховувати народжену в шлюбі доньку разом. Таким чином, за усною угодою між колишнім подружжям, було обрано Wechsel Model. Тобто дівчинка проживала з кожним із них почергово — тиждень з матір'ю, тиждень з батьком, відпустки також проводилися кожним із батьків по черзі. У перший рік такого життя на «два будинки» серйозних проблем не виникало. Дівчинка подорожувала щотижня з однієї квартири до іншої, а потім назад. Колишнє подружжя, вирішивши для себе, що в цьому разі «поганий мир кращий за добру сварку», намагалися не конфліктувати, і кожен по-своєму робив внесок у виховання спільної доньки. Однак останнім часом колишня дружина Дмитра дедалі частіше стала говорити про те, що такий графік погано позначається на самопочутті дівчинки — після повернення від батька вона перший час замикається в собі й не йде на контакт. Щойно донька повністю знову приходить до тями, знову настає час, коли її знову забирає до себе батько. Мама дівчинки навіть зібрала відповідні довідки з дитячого садка й розвивальних занять, які відвідувала донька, про те, що остання на «тижні батька» поводиться пригнічено, вона менш активна й неохоче грається з іншими дітьми. Крім того, було заявлено й те, що дитиною в період її перебування з батьком займається переважно бабуся, мама Дмитра, а сам тато не буває цілими днями вдома і навіть не зміг досі закінчити розпочатий два роки тому ремонт. Мама дівчинки вимагала зміни моделі проживання дитини й встановлення іншого часу спілкування дівчинки з батьком. Її влаштовував графік зустрічей батька з донькою лише раз на два тижні у вихідні. Дмитро, який завжди брав активну участь у вихованні дівчинки, не погоджувався на таку пропозицію й вважав, що такого часу спілкування буде для нього й доньки недостатньо. Він не раз зустрічався з колишньою дружиною для обговорення всіх назрілих питань, пропонував їй знайти прийнятний для обох вихід. На жаль, домовитися в колишнього подружжя не вийшло, і Дмитро незабаром отримав позовну заяву та виклик до суду для вирішення питання про подальше проживання дитини. Молодий чоловік вирішив звернутися до нас, оскільки потребував кваліфікованої юридичної допомоги. Адвокат нашого бюро, який спеціалізується на спорах у межах сімейного права, негайно ознайомився з матеріалами справи й розпочав підготовку до судового засідання. Він зібрав достовірні докази того, що Дмитро, хоча й багато працює, проводить практично весь вільний час з дитиною. Він активно піклується як про фізичний і розумовий розвиток доньки, так і про її цікаве дозвілля. Наприклад, батько регулярно водить доньку на малювання, художню гімнастику, читає книжки. Крім того, у вихідні вони часто ходять на довгі прогулянки в парк, до басейну й періодично відвідують дитячі вистави. За словами вихователів у дитячому садку, дівчинка справді останнім часом поводилася дещо скуто, але, за їхніми твердженнями, це відбувалося однаковою мірою як на «тижні матері», так і на «тижні батька». Можливо, це було спричинено якимись об'єктивними причинами, що не залежали від батьків, або це просто-напросто був черговий етап дорослішання дівчинки. За словами й поведінкою доньки було очевидно, що вона справді любить проводити час з обома батьками однаковою мірою й завжди з нетерпінням чекає на приїзд тата. Бабуся дійсно активно допомагала у вихованні онуки й періодично відводила й забирала її з дитячого садка. Дівчинка із задоволенням гуляла й гралася з бабусею, тим паче що вона мала право на спілкування з усіма родичами. Усі ці переконливі доводи, підкріплені відповідними доказами, було озвучено в суді адвокатом нашого бюро, який захищав інтереси Дмитра. На велику радість нашого клієнта суд, дослідивши подані докази, вислухавши аргументи обох сторін, а також висновок психолога, ухвалив рішення про відхилення заявленого позову й про збереження чинної моделі почергового проживання й спільного виховання спільної дитини.
На жаль, на полі бою посварених подружжя головними постраждалими нерідко виявляються діти. Ми щиро сподіваємося, що в цієї пари вистачить терпіння й мудрості знову сісти за стіл переговорів і вирішити всі питання, пов'язані зі спільною улюбленою дитиною, мирним шляхом. Усім іншим подружжям, які опинилися в ситуації, коли стосунки повністю себе вичерпали і розлучення видається єдиним розумним виходом, ми бажаємо зберігати розсудливість і зробити все від них залежне, щоб не постраждали діти. Адже, за влучним зауваженням російського публіциста й літературного критика Дмитра Івановича Писарєва, людина, яка справді поважає людську особистість, повинна поважати її у своїй дитині, починаючи з тієї хвилини, коли дитина відчула своє «я» і відокремила себе від навколишнього світу.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
