На жаль, у сучасному світі частіше, ніж хотілося б, трапляються випадки, коли дитина чи кілька дітей виховуються не в традиційних родинах, де батько й мати живуть разом і перебувають у зареєстрованому шлюбі. Невблаганна статистика наочно демонструє, що чи не в кожному другому шлюбі подружжя або партнери, які мають спільних дітей, розходяться, залишаючи дітей постійно проживати з одним із батьків. Різноманітних життєвих історій і непростих ситуацій безліч. Як же за загальним правилом виглядає ситуація з вихованням дітей після розлучення батьків у Німеччині? Відповідно до § 1626 абз. 3 Цивільного кодексу Німеччини (нім. Bürgerliches Gesetzbuch, BGB), дитині необхідне спілкування з обома батьками, а також іншими близькими їй особами, спілкування з якими сприяє її розвитку. Таким чином, у Німеччині право на спілкування з дитиною батьків і близьких родичів (Umgangsrecht) закріплено законодавчо й належить до одного з основних батьківських прав. Батьки мають обов'язок і право дбати про свою неповнолітню дитину. Батьківська турбота охоплює не лише власне турботу про дитину та її майно, а й представлення інтересів дитини. Таким чином, за законодавством Німеччини, навіть якщо батьки розходяться і їхня спільна дитина проживає з одним із них, за другим із батьків, як і за дитиною, зберігається право на те, щоб регулярно проводити час разом і спілкуватися. Безумовно, другий із батьків за загальним правилом вправі й надалі повноцінно брати участь у житті власної дитини й ухвалювати всі важливі щодо неї рішення. Наприклад, у Німеччині, яка традиційно славиться своїм бюрократичним консервативним підходом до багатьох адміністративних процедур, це виявляється, зокрема, і в необхідності отримання згоди обох батьків у формі підписаної ними спільної заяви або документа, оформленого кожним із них самостійно. Такі ситуації, коли потрібні згода й підпис обох батьків, які не позбавлені батьківських прав, можуть виникати досить часто, до досягнення дитиною повноліття, наприклад, під час оформлення дитячої допомоги (Kindergeld) та інших виплат соціального характеру, відкриття рахунку в банку, подання заяви про зарахування до школи й отримання місця в групі продовженого дня, а також під час вирішення інших найважливіших питань, пов'язаних зі здоров'ям і гармонійним розвитком юного члена суспільства.
Важливо при розлученні
Відповідно до § 1626 абз. 3 Цивільного кодексу Німеччини (нім. Bürgerliches Gesetzbuch, BGB), дитині необхідне спілкування з обома батьками, а також іншими близькими їй особами, спілкування з якими сприяє її розвитку.
Усім дорослим добре відомо, що великим благом як для дитини, так і для її батьків є те, що колишнє подружжя після розриву знаходить у собі сили зберегти спокійні стосунки й постаратися зробити все можливе, щоб розлучення батьків не позначилося на долі нащадків. Значно гірше, коли дорослі люди не можуть «полюбовно» домовитися й починають чинити перешкоди для спокійного життя колишнього партнера. Ще більше ускладнюється ситуація в тих випадках, коли батьки не можуть ухвалити рішення навіть щодо таких базових питань, з ким із них проживатиме дитина на постійній основі та в якому режимі вона бачитиметься з другим із батьків. Про один із випадків з нашої багатої адвокатської практики, пов'язаний з наданням нашій клієнтці правової допомоги у визначенні постійного місця проживання її неповнолітнього сина та періодичності його зустрічей із батьком, ми розповімо в цій статті.
Наша клієнтка, назвемо її Маргарита, розлучилася зі своїм чоловіком Марком (ім'я змінено) близько трьох років тому. За час шлюбу в молодят народився син, назвемо його Артем, якому на момент розлучення виповнилося лише два роки. Колишньому подружжю, на щастя, вдалося зберегти більш-менш рівні стосунки. Вони домовилися, що маленький синочок постійно проживатиме з мамою, а тато забиратиме його на кожні другі вихідні. Крім того, батько приїжджав навідувати маленького Артема ще раз-два протягом тижня, коли син проводив увесь тиждень тільки з мамою. Такий розподіл проведення часу зі спільною дитиною Маргарити й Марка досить довгий час влаштовував їх обох. Проблеми почалися, коли хлопчик підріс, і Марк виявив бажання проводити з ним більше часу разом. Таке можна було реалізувати в межах так званої «почергової» (Wechsel) моделі. Ця модель передбачає, що за домовленістю батьків діти проводять з кожним із них однакову кількість часу, а саме: один повний тиждень дитина проживає з матір'ю, інший повний тиждень — з батьком.
Незаперечна перевага такої моделі полягає в тому, що дитина має можливість отримати рівну частку уваги як від матері, так і від батька. Вона може спілкуватися й проводити час з кожним із них однаковою мірою, отримуючи від кожного щось корисне для свого здорового й гармонійного розвитку. Крім того, це і хороша можливість для самих батьків усвідомити свій статус, брати участь саме в повсякденних турботах про малюка, а не відвідувати свою дитину лише періодично у вихідні, створюючи своїм приїздом ілюзію свята.
З другого боку, недоліки такої моделі виявляються в тому, що маленькій дитині постійно доводиться змінювати той дім, до якого вона за тиждень звикає. Крім того, батькам у такому разі не завжди вдається організувати регулярне відвідування дитиною додаткових занять і гуртків через віддаленість місць проживання батька й матері один від одного. У низці випадків навіть відвідування дитиною дитячого садка й школи за Wechsel моделі може спричиняти серйозні труднощі. У випадку трирічного Артема така модель навряд чи була б прийнятною, оскільки батьки проживали в абсолютно різних районах міста. Маргарита орендувала простору трикімнатну квартиру, тоді як Марк проживав у трикімнатній квартирі з батьками й молодшим братом. Дитячий садок, який відвідував хлопчик, а також спортивна секція й розвивальний гурток, у якому займався Артем, розташовувалися в районі, де проживала мама. Крім усього іншого, Артем був ще досить малим і більшою мірою залежним від матері. Він завжди з радістю сприймав візити батька й із задоволенням проводив із ним час у вихідні, але до відсутності в домі мами цілий тиждень він, найімовірніше, готовий не був. Таким чином, у цій ситуації, попри всі плюси Wechsel моделі, із її застосуванням у цьому разі варто було поки що зачекати.
Маргарита, не зумівши домовитися про порядок проживання дитини з колишнім чоловіком самостійно, звернулася до нашої адвокатської канцелярії за підтримкою, зокрема й на той випадок, якщо її та дитини інтереси довелося б відстоювати в суді. Адвокат нашої канцелярії, який спеціалізується на питаннях у сфері сімейного права, уважно вивчивши випадок нашої клієнтки, підготував докладний лист на адресу її колишнього чоловіка. У цьому листі одна за одною були викладені й обґрунтовані причини, з яких трирічній дитині було краще проживати на постійній основі й надалі з нашою клієнткою. Також у цьому листі було зазначено, що до цього питання наша клієнтка була б готова повернутися пізніше, коли дитина досягне шкільного віку й буде готова до почергового режиму проживання з обома батьками. Наприкінці листа, підготовленого адвокатом, містилася пропозиція про те, що Марк міг би зустрітися з нашою клієнткою і ще раз узгодити порядок проживання й вирішення всіх життєво важливих питань, що стосуються їхнього спільного неповнолітнього сина. На нашу спільну з клієнткою радість, колишній чоловік після отримання такого листа від адвоката погодився піти на компроміс, зустрівся з Маргаритою й домовився про порядок і періодичність зустрічей із сином. Цього разу між батьками було досягнуто угоди про те, що дитина, як і раніше, на постійній основі проживатиме з матір'ю, з батьком вона, як і раніше, проводитиме кожні другі вихідні, а також половину всіх святкових і канікулярних днів щорічно. Крім того, за ним зберігається право навідувати хлопчика й у будні дні, за погодженням із Маргаритою. Усі ці домовленості були ретельно викладені на папері за допомогою адвоката нашої канцелярії, а потім скріплені підписом колишнього подружжя, батьків трирічного Артема. Таким чином, після підписання такого документа подружжя, зафіксувавши свої домовленості письмово, вже не зможе «передумати» й змінити своє рішення без наявності достатньої мотивації.
На завершення хотілося б ще раз зазначити, що розлучення, безумовно, тяжка травма для дитини, але іноді воно краще, ніж продовження життя в родині, де вже давно немає взаєморозуміння, поваги, де батьки змагаються, хто голосніше крикне чи грюкне дверима. Наслідки від розлучення для дитини в майбутньому часто бувають менш серйозними, ніж наслідки від життя в неадекватній агресивній обстановці. У разі, якщо шлюб уже неможливо врятувати й ухвалено рішення остаточно розлучитися, батькам необхідно домовитися про порядок проживання й проведення часу їхніх спільних дітей з кожним із них. Якщо домовитися мирно не вдається, то остаточне рішення з цього питання ухвалюватиме суд. Ми — прихильники продуктивного діалогу, а не судових тяжб, а тому впевнені, що двоє дорослих завжди можуть домовитися за умови, що в них є таке бажання. Якщо ви відчуваєте, що діалог зайшов у глухий кут і без допомоги третьої особи, яка є професіоналом у сфері юриспруденції, тут не обійтися, запрошуємо вас звертатися до нашої адвокатської канцелярії.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
