«Хто помирає, не впорядкувавши своїх майнових справ,
того спадкоємцями стають адвокати».
Право на інформацію про спадщину (Auskunftsanspruch)
Спадкоємець може вимагати від особи, яка фактично керує спадковим майном, повного звіту про його склад — у разі відмови цю вимогу можна реалізувати через суд.
Едгар Вотсон Гау
Спадкове право в Німеччині ґрунтується на численних нормативно-правових актах, серед яких центральне місце посідає Цивільний кодекс (Bürgerliches Gesetzbuch, BGB). Він передбачає два можливі види спадкування: за заповітом і – за його відсутності – за законом. Як і в російському праві, спадкування за законом передбачає кілька черг спадкоємців, які закликаються до спадкування залежно від ступеня споріднення з померлим. Водночас існують і суттєві відмінності.
Так, відповідно до §§ 1924–1929 BGB німецьке право передбачає кілька черг спадкування за законом (Erbordnungen), зокрема:
перша черга – нащадки спадкодавця, тобто діти, онуки тощо; діти успадковують у рівних частках, а місце померлої дитини посідають її нащадки (§ 1924 BGB);
друга черга – батьки померлого та їхні нащадки (§ 1925 BGB);
третя черга – дідусі й бабусі померлого та їхні нащадки, тобто дядьки, тітки, двоюрідні брати й сестри (§ 1926 BGB);
четверта черга – прадідусі та прабабусі та їхні нащадки (§ 1928 BGB);
п'ята й подальші черги – віддаленіші предки та їхні нащадки (§ 1929 BGB).
Чоловік або дружина померлого не належить до жодної з цих черг – § 1931 BGB передбачає для подружжя особливе регулювання. Той із подружжя, хто пережив іншого, закликається до спадкування поряд зі спадкоємцями першої черги, а за їх відсутності – поряд зі спадкоємцями другої черги або з дідусями й бабусями, причому йому належить не рівна частка спадщини, а 25 % при спадкуванні разом із нащадками та 50 % при спадкуванні разом із батьками (та їхніми нащадками) чи дідусями й бабусями померлого (§ 1931 абз. 1 BGB); за законного майнового режиму спільності приросту (Zugewinngemeinschaft) ця частка збільшується ще на чверть (§ 1371 абз. 1 BGB). Якщо немає ні родичів першої чи другої черги, ні дідусів і бабусь, той із подружжя, хто пережив іншого, успадковує одноосібно (§ 1931 абз. 2 BGB). Інші спадкоємці успадковують, як правило, за колінами (лініями): діти успадковують у рівних частках, а місце померлого посідають його нащадки; батьки успадковують у рівних частках (§ 1924 абз. 3, 4, § 1925 BGB). Кожен спадкоємець може прийняти спадщину або відмовитися від неї (Ausschlagung); якщо він її прийняв або строк для відмови сплив, відмовитися від неї він уже не може (§ 1943 BGB). Строк становить шість тижнів (§ 1944 абз. 1 BGB), а шість місяців – якщо останнє місце проживання спадкодавця було лише за кордоном або спадкоємець на початку строку перебував за кордоном (§ 1944 абз. 3 BGB). Цей строк однаково діє як для спадкування за законом, так і для спадкування за заповітом. Він починається з моменту, коли спадкоємець дізнався про відкриття спадщини та про підставу свого закликання до спадкування; у разі спадкування за заповітом – проте не раніше його оголошення спадковим судом (Nachlassgericht) (§ 1944 абз. 2 BGB).
Приймаючи спадщину, спадкоємець остаточно переймає всі права та обов'язки, що випливають зі спадщини й перейшли до нього вже в момент смерті спадкодавця (§ 1922 BGB), і відповідно до § 1967 BGB за загальним правилом відповідає за боргами спадкодавця також своїм власним майном. Проте цю відповідальність він може обмежити спадковим майном, наприклад через управління спадщиною (Nachlassverwaltung) чи провадження щодо неплатоспроможності спадщини (§§ 1975 і наст. BGB), а якщо спадщини недостатньо – через заперечення про її недостатність (Dürftigkeitseinrede, § 1990 BGB). Якщо спадкоємці ніяк не реагують – зокрема, не відмовляються від спадщини, – після спливу строку для відмови спадщина вважається прийнятою.
До нашого бюро досить часто звертаються клієнти по юридичну допомогу у вступі в спадщину – як за наявності складеного на їхню користь заповіту, так і в порядку спадкування за законом. Про один цікавий випадок із нашої адвокатської практики ми розповімо в цій статті. На консультацію до нас прийшли двоє братів – назвімо їх Дмитро і Костянтин. Адвокатці нашого бюро вони розповіли, що три тижні тому помер їхній батько. Ця трагічна подія сталася, коли чоловік був ще порівняно молодим; хронічних чи тяжких захворювань він не мав. Смерть настала несподівано внаслідок інфаркту, заповіту він не склав, тож спадкування відбувалося за законом. До складу спадщини увійшло значне майно батька, зокрема нерухомість, автомобілі та кошти на банківських рахунках. Під час оформлення спадщини з'ясувалася примітна деталь: приблизно за рік до своєї раптової смерті померлий видав своїй асистентці – назвімо її Яна – довіреність (Vollmacht) на управління своїми фінансовими справами. Таким чином, Яна мала доступ до банківських рахунків померлого і могла контролювати та самостійно здійснювати операції з коштами, що зберігалися на рахунках батька наших клієнтів. Примітним у цій непростій історії було те, що довіреність була видана безстроково й не припинялася зі смертю довірителя (transmortale Vollmacht). Неабияк здивовані цією новиною, Дмитро і Костянтин спершу спробували самостійно отримати відомості про поточний стан коштів і про те, як ними розпоряджалися. Вони написали Яні листа, у якому пояснили, ким доводилися померлому, і попросили надати виписки з усіх рахунків батька, якими вона управляла, а насамперед – скласти звіт про рух коштів на рахунках за певний період до його смерті. На це цілком логічне прохання вони отримали категоричну відмову: молода жінка зателефонувала одному з братів і заявила, що особливості її стосунків із померлим нікого не стосуються і що вона не має наміру надавати жодної інформації, тим паче за період, коли батько ще був живий. Опинившись перед складним вибором – залишити все як є, самостійно боротися за свої права чи звернутися по професійну допомогу, – брати обрали останнє і прийшли на консультацію до нашого бюро.
Адвокатка, якій доручили справу, уважно вислухала клієнтів і пояснила, що спадкоємцями вони стали вже в момент смерті батька (§ 1922 BGB); для підтвердження статусу спадкоємців, наприклад перед Яною, доцільно отримати свідоцтво про право на спадщину (Erbschein, §§ 2353, 2365 BGB), яке, однак, потрібне не завжди – банки не можуть вимагати його, якщо право на спадщину можна однозначно підтвердити в інший спосіб (BGH, рішення від 08.10.2013 – XI ZR 401/12 та від 05.04.2016 – XI ZR 440/15). Після цього слід з'ясувати правовий характер відносин між спадкодавцем і його асистенткою, щоб зрозуміти, за який період існує право на інформацію (Auskunftsanspruch) про рух коштів на рахунках батька. Адвокатка роз'яснила, що якщо за життя батько мав право вимагати інформацію про операції за своїми рахунками, то це право перейшло до спадкоємців у порядку спадкування (§ 1922 BGB). Чи мав батько таке право, залежить від правової природи його відносин з асистенткою. Хто управляє чужими коштами, зазвичай робить це на підставі договору – якщо безоплатно, то на підставі доручення (Auftrag, § 662 BGB) – і в такому разі зобов'язаний надавати відомості, звітувати (§ 666 BGB) та передати все отримане (§ 667 BGB). Інакше може бути лише тоді, коли йшлося про звичайну люб'язність без наміру взяти на себе юридичні зобов'язання (Gefälligkeit) або про особливі довірчі відносини, які судова практика BGH визнає, наприклад, між подружжям; тоді обов'язок звітувати за минулий період може бути обмежений. Право, якого не мав сам спадкодавець, не могло б перейти й у порядку спадкування. У нашому випадку йшлося про значні кошти на рахунках, а також про цінні папери, що належали померлому. Проаналізувавши особисте листування та інші непрямі докази, наша адвокатка дійшла висновку, що існував договір про управління майном (Vermögensverwaltungsvertrag), укладений, імовірно, в усній формі. З цього випливало, що молода жінка була зобов'язана розпоряджатися коштами померлого розважливо, доцільно й виключно в його інтересах. Крім того, вона була зобов'язана інформувати померлого про всі здійснені нею фінансові операції. Незалежно від цього спадкоємці мають і власні права на інформацію: щодо володільця спадщини (Erbschaftsbesitzer) і кожного, хто заволодів речами зі спадщини (§§ 2018, 2027 BGB), а також щодо осіб, які проживали в одному домогосподарстві зі спадкодавцем (§ 2028 BGB); можна вимагати опис майна або звіт і за потреби – запевнення замість присяги (eidesstattliche Versicherung, §§ 259, 260 BGB), а в суді – шляхом ступеневого позову (Stufenklage, § 254 ZPO). Крім того, спадкоємці можуть відкликати довіреність, що діє після смерті довірителя, і запросити виписки безпосередньо в банку (§§ 675, 666, 1922 BGB).
Адвокатка невідкладно взялася до роботи. Отримавши від клієнтів відповідну довіреність, вона почала готувати документи, необхідні для отримання свідоцтва про право на спадщину. З її допомогою було отримано свідоцтво про смерть батька та документи, що підтверджують споріднення з померлим, і зрештою видано свідоцтво про право на спадщину (Erbschein). Будучи спадкоємцями вже з моменту смерті батька (§ 1922 BGB) і маючи тепер свідоцтво про право на спадщину як підтвердження, молоді люди могли вимагати інформацію про стан коштів, переданих Яні в довірче управління. Від імені клієнтів адвокатка нашого бюро підготувала офіційний запит на отримання інформації до молодої жінки та зажадала виписки з відповідних рахунків за весь період управління майном. До запиту було додано копію свідоцтва про право на спадщину, а також копію довіреності, виданої адвокатці на представництво інтересів Дмитра і Костянтина. Як і слід було очікувати, невдовзі виписки з рахунків, а також звіти про управління коштами було надано нашим клієнтам. Якщо під час аналізу цих операцій виявляться ознаки порушень чи шахрайських дій, ми й надалі супроводжуватимемо наших клієнтів у захисті їхніх прав і законних інтересів.
Як уже зазначалося на початку, спадщина в Німеччині (Erbrecht) може переходити двома різними шляхами: за законом і за заповітом. Сенс заповіту полягає в тому, що він точно відображає волю спадкодавця й дає змогу уникнути багатьох непорозумінь під час вступу в спадщину. Під час складання заповіту існує чимало аспектів, які обов'язково слід враховувати. Тому ретельно сформульований заповіт запобігає спорам між спадкоємцями і сприяє правильному виконанню волі спадкодавця. Адвокати нашого бюро охоче допоможуть вам підготувати проєкт такого документа – публічний заповіт посвідчує нотаріус (§ 2232 BGB, BeurkG), – щоб уникнути небажаних спадкових спорів у майбутньому. Оскільки спадкове право є одним з основних напрямів роботи нашого бюро, ми також надаємо юридичну підтримку під час вступу в спадщину та супроводжуємо вас у всіх пов'язаних із цим правових питаннях і проблемах.
Усі права захищені. У разі копіювання та повторної публікації статті посилання на джерело є обов'язковим.
БЮРО ПРЕДСТАВЛЯЄ ІНТЕРЕСИ КЛІЄНТІВ НА ВСІЙ ТЕРИТОРІЇ НІМЕЧЧИНИ
Ця стаття має загальний інформаційний характер і не замінює індивідуальної юридичної консультації.
