Однією з умов надання громадянства в більшості держав є вихід (відмова) з наявних громадянств. Закон ФРН про громадянство Німеччини (Staatsangehörigkeitsgesetz — StAG) не є винятком — щоб отримати громадянство Німеччини, претендент повинен пройти процедуру виходу з наявного у нього громадянства іншої держави.
Молодий чоловік — назвемо його Павлом — народився на території Німеччини. Його мати і бабуся — громадянки Російської Федерації, за національністю росіянки; людина, яку він завжди вважав своїм дідусем (вітчим його матері) — німець за національністю, громадянин Німеччини. Свого батька Павло не знав. Але його знала його мати, і через рік після народження дитини вона наполягла на тому, щоб біологічний батько визнав своє батьківство у встановленому порядку. Процедура визнання батьківства була проведена, Павлу було видано нове свідоцтво про народження, у якому було зазначено, що його батьком є громадянин України, який постійно проживає на території Німеччини і перебуває у шлюбі з громадянкою Німеччини (тобто він перебував у зареєстрованому шлюбі не з матір'ю Павла). Що дало матері таке визнання батьківства щодо дитини, народженої поза шлюбом, ми тут з'ясовувати не будемо. Ми розповімо про те, які проблеми визнання батьківства спричинило Павлу в майбутньому.
Порядок набуття громадянства
Для набуття громадянства Німеччини зазвичай потрібно щонайменше 5–8 років законного проживання, знання німецької мови та складання тесту на знання основ життя в країні (Einbürgerungstest).
Відповідно до федерального закону «Про громадянство Російської Федерації» дитина, єдиний батько/мати якої перебуває в громадянстві РФ, є громадянином РФ незалежно від місця її народження. Отже, Павло з моменту свого народження був громадянином РФ. Але все своє життя він жив у Німеччині, і цілком логічно, що хотів набути німецьке громадянство. Коли йому виповнилося 18 років, він звернувся до компетентних органів Німеччини із заявою про надання йому німецького громадянства. Після розгляду документів німецьке відомство підтвердило можливість надання йому громадянства ФРН після добровільного виходу з громадянства РФ і... надання підтвердження про відсутність у нього громадянства України. Павло подав заяву з пакетом документів про вихід з російського громадянства і звернувся до дипломатичного представництва України у ФРН із проханням видати йому довідку про відсутність у нього громадянства України. Однак усе виявилося не так просто. У консульстві йому пояснили, що для надання документа про відсутність громадянства необхідно провести відповідну перевірку. А також сказали, що, судячи з наявних у Павла документів, уже можна припустити, що він є громадянином України. Для молодого чоловіка така заява була рівносильна грому серед ясного неба.
За допомогою Павло звернувся до нашого адвокатського бюро.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про громадянство України» від 08.10.1991 року, який діяв на момент народження Павла та на момент визнання батьківства щодо нього, за різного громадянства батьків, один з яких на момент народження дитини перебував у громадянстві України, дитина є громадянином України, якщо вона: 1. народилася на території України; 2. якщо вона народилася за межами держави, але батьки чи один з них на той час постійно проживали на території України. Крім того, в абзаці 4 статті 13 зазначеного Закону України вказано, що в разі встановлення батьківства дитини, мати якої є особою без громадянства, а батьком визнається громадянин України, дитина, яка не досягла 16-річного віку, стає громадянином України, незалежно від місця її народження.
Ми звернулися до дипломатичного представництва України в Німеччині з проханням провести повторну перевірку щодо належності нашого клієнта до громадянства України, посилаючись на норми Закону, що діяв на момент його народження, і вказавши, що в момент його народження його єдиний батько — його мати — перебувала в громадянстві РФ і проживала на території ФРН. Його батько, батьківство якого на той момент ще не було визнано, був громадянином України, але постійно проживав на території ФРН і перебував у зареєстрованому шлюбі з громадянкою ФРН. У момент визнання батьківства його мати також перебувала в громадянстві РФ, а батько проживав на території ФРН. Також ми вказали, що наш клієнт з раннього віку виховувався бабусею (росіянкою за національністю) і дідусем (німцем за національністю), а також перебував під наглядом відділу опіки та піклування (Jugendamt). Паралельно ми направили запити в Україну з метою з'ясувати, чи проживає батько нашого клієнта на території України і чи є він її громадянином.
Отримана відповідь нас розчарувала — міграційна служба України повідомила, що особа, щодо якої нами направлено запит, проживає на території України, є громадянином України і перебуває в зареєстрованому шлюбі з громадянкою України. Дипломатичне представництво України в Німеччині, провівши перевірку, також установило належність Павла до громадянства України і повідомило нам про це. Крім того, у своєму листі консульський відділ Посольства України роз'яснив нам, які дії наш клієнт повинен вчинити до подання заяви про вихід із громадянства України. А саме: виїхати з Німеччини в Україну, зареєструватися на території України, подати документи на отримання внутрішнього паспорта громадянина України, після цього отримати дозвіл українських компетентних органів на виїзд на постійне місце проживання до Німеччини, отримати закордонний паспорт, знятися з реєстраційного обліку в Україні, виїхати до Німеччини, у Німеччині стати на консульський облік у дипломатичному представництві України. І лише після виконання всіх цих умов він може звернутися із заявою про вихід із громадянства України. І це все!
Як діяти в цій ситуації? Ми бачили два шляхи вирішення проблеми. Перший: оскаржити отриману від дипломатичного представництва України відповідь у вищому стосовно нього органі, а далі, якщо результат буде не на користь нашого клієнта, у судовому порядку. Але такий шлях був би дуже довгим. І другий: подати клопотання до Федерального відомства Німеччини з питань громадянства про надання нашому клієнту німецького громадянства зі збереженням українського — його вихід із російського громадянства йшов повним ходом і не викликав жодних проблем. Обидва шляхи мали невисокі шанси на успіх, але ми вирішили ризикнути й обрали другий шлях. Успіх вирішення проблеми залежав не стільки від знань німецького законодавства, скільки від, скажімо так, красномовності адвоката, його вміння подати ситуацію в потрібному світлі, правильно обґрунтувати.
Загалом ми вирішили створити прецедент. Нами було підготовлено заяву до Федерального відомства Німеччини з питань громадянства про надання нашому клієнту німецького громадянства без виходу з українського в порядку винятку відповідно до § 12 Закону Німеччини про громадянство. У своєму обґрунтуванні адвокат пояснив, що ми зверталися до Посольства України в Німеччині з проханням дати роз'яснення щодо громадянської належності нашого клієнта із застосуванням норм законодавства України, що діяло на момент його народження, і надання на цій підставі документа, що підтверджує відсутність у нього українського громадянства. Однак, як випливає з отриманої нами відповіді Посольства України, наш клієнт повинен виїхати в Україну і вирішувати свої проблеми там. Далі адвокат вказав у своєму обґрунтуванні, що виїзд нашого клієнта в Україну неможливий з цілого ряду причин. По-перше, йому лише 18 років, він народився і все своє життя жив у Німеччині, закінчив школу, навчається у навчальному закладі. Він ніколи не був в Україні, у нього немає там знайомих і рідних — свого біологічного батька він не знає. Йому немає де жити, немає де зареєструватися. Адвокат зазначив, що в Україні в цей час нестабільна ситуація, прийнято закон про мобілізацію військовозобов'язаних — це вже третій етап мобілізації. Наш клієнт має призовний вік і, приїхавши в Україну, може потрапити під мобілізацію. А це неможливо з тієї причини, що він пацифіст, тобто відкидає насильство в будь-якому його проявленні. Крім того, наш клієнт має російське громадянство (процес його виходу з громадянства РФ ще не завершений), і його, з одного боку, можуть затримати на кордоні, а з другого — відправити в діючу армію. І якщо молодий чоловік потрапить до армії, з ним відбудеться реінтеграція, адже він народився і виріс у Німеччині. Крім того, у результаті тривалої відсутності — а виконання всіх приписів, які вказало Посольство України у своїй відповіді на наше звернення, займе не один місяць — молодий чоловік може втратити своє місце в навчальному закладі, де він наразі навчається. Крім цих основних моментів, адвокатом було наведено й інші аргументи й доводи, які, зрештою, відіграли вирішальну роль. Разом із заявою та її обґрунтуванням ми надали всі необхідні документи.
Відповідь від Федерального відомства прийшла досить швидко. У ній було зазначено, що нами надано дуже повне й глибоке обґрунтування проблеми, надані всі необхідні документи, а тому ухвалення рішення багато часу не займе.
Незабаром ми отримали рішення, яким відомство дало свою згоду на надання Павлу німецького громадянства без відмови від українського.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
