«Зі ста кроликів ніколи не складеться коня,
зі ста підозр ніколи не складеться доказу.»
Важливо знати
Згідно з § 312b BGB у разі дистанційного правочину (Fernabsatzgeschäft) договір вважається укладеним лише в момент, коли продавець підтвердив прийняття замовлення, — а не тоді, коли покупець це замовлення оформлює.
Федір Михайлович Достоєвський. Злочин і кара
Те, що система E-Learning (електронного навчання) в Європі розвинена найбільше порівняно з іншими континентами, багатьом відомо з власного досвіду. У Німеччині, як і в низці інших європейських країн — зокрема у Фінляндії, Іспанії, Франції, Італії, — вже давно усвідомили перспективність дистанційного навчання, і досі йому пророкують велике майбутнє. У німецькій системі освіти діє віртуальний виш — Virtuelle Fachhochschule (віртуальна вища школа прикладних наук), об'єднання 15 німецьких і 4 шведських вищих навчальних закладів, яке дає змогу здобути вищу освіту з різних прикладних наук. Виші, що пропонують інтерактивне навчання, розташовані, зокрема, у таких містах: Фрайбург, Мангайм, Карлсруе, Гайдельберг, Любек, Бранденбург, Берлін і Гаген. Таке навчання часто обирають студенти, які через різні життєві обставини не можуть навчатися на денній формі й регулярно відвідувати навчальні заклади. Причини можуть бути різними: фінансові міркування, професійні обов'язки, сімейні обставини. Отже, за бажанням студент має змогу здобути якісну базову або додаткову освіту в будь-якій точці світу, не виходячи з дому.
Договір про надання послуг дистанційного навчання в такому разі здебільшого укладається між закладом, що надає відповідні послуги, і споживачем дистанційно, тобто без безпосередньої фізичної присутності сторін, виключно за допомогою засобів дистанційного зв'язку — Fernkommunikationsmittel (передусім листів, каталогів, телефонних розмов, електронної пошти та подібних засобів, відповідно до § 312c Abs. 2 BGB). Слід зважати на те, що для укладення будь-якого договору загалом і договору, укладеного дистанційно, зокрема, потрібна усвідомлена згода обох сторін, виражена у формі пропозиції та її прийняття. Тобто договір вважається укладеним з моменту, коли одна сторона приймає пропозицію (оферту, нім. Angebot) іншої сторони (акцепт, нім. Annahme). У чому ж полягають оферта й акцепт у разі інтерактивного укладення договору? Заклад, що надає відповідні освітні послуги, публікує інформацію на своєму вебсайті. Споживач обирає на сайті конкретну навчальну програму й надсилає заявку — пропозицію укласти договір про надання відповідних послуг, тобто оферту. Після цього навчальний заклад підтверджує, що може надати послуги на зазначених умовах, що по суті є згодою на укладення договору — акцептом, після чого такий договір може вважатися належно укладеним.
При цьому відповідно до §§ 145 ff. BGB для визнання правочину укладеним на запропонованих умовах необхідна усвідомлена згода обох сторін на укладення договору. Якщо такої усвідомленої згоди однієї зі сторін немає або її наявність неможливо довести, цю сторону не можна примусити виконувати такий договір. У цій статті ми хочемо розповісти про випадок з нашої адвокатської практики, коли нам вдалося допомогти клієнтові відстояти свої права й довести, що з юридичного погляду договірних відносин не виникло.
По консультацію до нас звернувся молодий чоловік — назвімо його Костянтином. Він переїхав до Німеччини з невеликого містечка в Поволжі за програмою для пізніх переселенців (Spätaussiedler) і прожив тут порівняно недовго. Костянтин досить упевнено володів усною німецькою мовою і знайшов постійну роботу в місцевому туристичному агентстві, що спеціалізувалося на обслуговуванні російськомовних клієнтів. Водночас він замислювався про професійну освіту у сфері туризму й час від часу переглядав сайти навчальних закладів, які пропонували різні освітні програми. Одного вечора Костянтин знову шукав відповідну програму навчання. Так він потрапив на сайт освітнього центру, який надавав освітні послуги, зокрема у формі дистанційного навчання. На сайті було представлено безліч програм різної тривалості та інтенсивності. Одна з програм — підготовка керівників середньої ланки для туристичної галузі — настільки зацікавила молодого чоловіка, що він, не до кінця усвідомлюючи наслідки своїх дій, перейшов до онлайн-реєстрації. Вносячи свої дані у відповідну форму на сайті, наш майбутній клієнт був переконаний, що ця дія ні до чого його не зобов'язує і не спричинить жодних правових наслідків. Проте вже через два дні Костянтин отримав поштою підтвердження участі в обраній ним програмі, інформаційні матеріали, а також рахунок на 5 000 євро за перший рік навчання. Спершу молодий чоловік ніяк не відреагував на цей лист, не надавши йому великого значення, — він і далі вважав це листування суто інформаційним і ні до чого не зобов'язувальним. На жаль, компанія, що надавала послуги, розуміла ситуацію інакше. Після того як клієнт проігнорував першу, другу й третю вимогу про оплату, Костянтинові надіслали письмове попередження — Mahnschreiben — з вимогою оплатити договір про надання освітніх послуг протягом 10 робочих днів. Інакше навчальний заклад погрожував негайно звернутися до суду для примусового стягнення грошової вимоги.
З цим загрозливим на вигляд листом Костянтин звернувся до нашого адвокатського бюро, щоб ми захистили його інтереси в ситуації, що склалася. Адвокат нашого бюро, який веде цивільно-правові справи, негайно взявся до роботи й попросив клієнта надати всі відповідні документи. З одного боку, із суто формального погляду договір можна було вважати укладеним, адже обмін юридично значущими документами між сторонами справді відбувся. У цьому випадку фактично були наявні як оферта з боку Костянтина — у формі заповнення й надсилання заявки на надання послуг, — так і акцепт з боку навчального закладу, виражений у прийнятті цієї заявки до виконання та надсиланні інформаційних матеріалів про курс і відповідного рахунку. З іншого боку, згідно з вимогами німецького цивільного права для визнання правочину укладеним на зазначених умовах необхідне усвідомлене волевиявлення кожної зі сторін договору. Якщо такого волевиявлення немає або протилежна сторона не може його довести, висновок про укладення договору можна оспорити. У цьому випадку Костянтин, заповнивши відповідну заявку й надіславши її організації, що надає освітні послуги, не висловив усвідомленої згоди на вступ у зобов'язальні договірні відносини. Крім того, компанія, яка надіслала вимогу, не мала жодних доказів, що ідентифікували б нашого клієнта як споживача відповідних освітніх послуг. Отже, особа, яка вимагає виконання обов'язків за договором про надання освітніх послуг, у разі спору має надати відповідні докази і, за потреби, переконати суд, що договір справді було укладено.
Усі ці аргументи, підкріплені ґрунтовною доказовою базою, а також посиланнями на чинне законодавство й судову практику, адвокат, який представляв інтереси Костянтина, детально виклав у своїй відповіді. Наразі жодних нових вимог від навчального закладу не надходило. Звісно, компанія може скористатися своїм правом і звернутися до суду для захисту своїх інтересів. У такому разі ми й надалі активно представлятимемо інтереси клієнта в судовому процесі й переконані, що шанси на успіх у цій справі справді високі.
Завдання досвідченого й кваліфікованого адвоката — розглянути кожну справу з правового погляду, виокремити чинники, які слугують захистові інтересів клієнта, а також дібрати норми права й судову практику, на підставі яких можна вибудувати сильну лінію захисту як на досудовій стадії, так і під час розгляду справи в суді. Багаторічний досвід успішної роботи та висока кваліфікація адвокатів нашого бюро дають нам підстави впевнено розраховувати на те, що кожен наш клієнт отримає правову підтримку високого рівня і може бути певен: під час роботи над його справою буде задіяно всі правові засоби, що дають змогу досягти бажаного позитивного результату.
Усі права захищені. У разі копіювання та републікації статті посилання на першоджерело є обов'язковим.
АДВОКАТСЬКА КАНЦЕЛЯРІЯ ПРЕДСТАВЛЯЄ ІНТЕРЕСИ КЛІЄНТІВ НА ВСІЙ ТЕРИТОРІЇ НІМЕЧЧИНИ
