Що таке легковажність? Німецький тлумачний словник пояснює це поняття приблизно так: необдумана, несерйозна, нерозважлива поведінка у словах і вчинках. У другому значенні — мінливість, брак моральної стійкості та суворості в поведінці. Синонімами слова «легковажність» вважають такі слова, як бездумність, безтурботність, безжурність, мінливість, пустотливість, необачність та інші.
Здавалося б, усе цілком зрозуміло: легковажність — це думати легко, не обтяжуючи себе проблемами. Та все не так просто. Нерідко жертвами легковажної людини стають ті, хто її оточує, — рідні, друзі, колеги. Однак частіше від власної легковажності страждає вона сама. Деякі автори стверджують, що легковажність — це свобода. Але свобода від чого? Насамперед від відповідальності.
Утім, не будемо надто заглиблюватися в сутність легковажності. Нас цікавить інший її бік, а саме відповідальність, яка може випливати з такої легковажності. Кримінальне право знає поняття «злочинної легковажності» як однієї з форм необережної вини: необережно діє той, хто хоча й передбачав можливість настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії (або бездіяльності), проте без достатніх підстав легковажно розраховував на їх відвернення.
Героїня нашої історії — назвімо її Мариною — та її подруги (згодом співобвинувачені у кримінальному провадженні) про все це не замислювалися. Більше того, свою поведінку вони вважали правильною і… кумедною.
Але про все по черзі. До нашого бюро по допомогу звернувся батько Марини. Щодо дівчини та двох її подруг було відкрито кримінальне провадження за двома параграфами Кримінального кодексу Німеччини (Strafgesetzbuch, StGB): за крадіжку (Diebstahl) — § 242 — і за пошкодження чужого майна (Sachbeschädigung) — § 303. Вислухавши стурбованого батька, адвокат запропонував поговорити із самою Мариною, щоб отримати інформацію, так би мовити, з перших вуст. З дівчиною адвокат розмовляв телефоном, оскільки вона жила в іншому німецькому місті й не мала змоги приїхати на особисту зустріч. Марина розповіла адвокатові таку історію.
Вона та дві її подруги познайомилися із двома юнаками в соціальній мережі. Вони створили спільну групу і постійно були на зв'язку — нині таке спілкування замінює молоді не лише особисті зустрічі, а й телефонні розмови. Одного вечора компанія домовилася зустрітися й піти на дискотеку. Домовилися, де юнаки «підхоплять» дівчат (один із них мав автомобіль). Юнаки приїхали вже напідпитку — вони пили пиво; дорогою на дискотеку всі разом випили ще. Приїхавши до дискотеки, вони припаркувалися, і Марина з однією з подруг вискочила з машини «на хвилинку», залишивши свої речі в салоні (перший прояв легковажності). Коли дівчата повернулися до машини, вона вже була замкнена, а їхні знайомі пішли вперед. Наздогнавши їх, дівчата сказали, що треба повернутися до машини — там залишилися їхні сумочки з грошима. Проте власник автомобіля повертатися не захотів, але й не запропонував дівчатам оплатити вхід і перебування на дискотеці. Це взяла на себе їхня третя подруга (знову прояв легковажності всіх трьох дівчат). Утім, проблему було розв'язано, і всі були задоволені. Пили пиво й танцювали. Не відставав від компанії і їхній водій. Але це нікого не хвилювало (ще один приклад легковажності). Коли дискотека добігала кінця, юнаки запропонували дівчатам «тут уже закінчувати», а самі тим часом сходять по машину й під'їдуть. Дівчатам довелося чекати близько 20 хвилин. Коли юнаки під'їхали, подруги сіли в машину, і Марина одразу полізла в сумочку, щоб розрахуватися з подругою. 80 євро, що лежали в її гаманці, зникли. Не було грошей і в її подруги. Звісно, усі звинувачення дівчат були спрямовані проти юнаків: ідучи, ті замкнули машину, а тепер 20 хвилин були в ній самі. Юнаки заявили, що нічого не бачили й нічого не брали. Дівчата вимагали зупинити машину. Водій заїхав на парковку перед кафе і зупинився. Тоді одна з дівчат витягла ключ із замка запалювання, і всі троє вискочили з машини та сховалися в кафе. Звідти вони написали водієві SMS, що повернуть ключ, щойно отримають назад свої гроші.
Переказувати листування сторін не будемо. Скажемо лише, що через деякий час дівчата все ж вийшли з кафе, сховали ключ у кущах і підійшли до машини. Суперечка між сторонами спалахнула знову. Марина пригадала, що дістала ключ з-під куща й віддала його подрузі, а та знову його сховала. До них приєдналися якісь юнаки, які «неодмінно хотіли допомогти розібратися». Дівчата на той час уже втомилися й хотіли спати. Тому вони віддали (!!!) ключ від машини одному з незнайомих юнаків, які «допомагали розібратися». Щоправда, під чесне слово, що він передасть ключ власникові автомобіля лише після того, як вони підуть. Це була вершина легковажності!
За кілька годин вони отримали від власника автомобіля SMS, що ключ йому ніхто не повернув. Звісно, він розповів про це своїм батькам, і ті подали до поліції заяву про кримінальне правопорушення (Strafanzeige) щодо крадіжки та пошкодження автомобіля проти всіх трьох дівчат — хтось залишив подряпину на крилі машини.
Адвокат звернувся до прокуратури (Staatsanwaltschaft) за місцем проживання своєї клієнтки з клопотанням про ознайомлення з матеріалами кримінальної справи (Akteneinsicht). Йому потрібно було з'ясувати, наскільки його клієнтка — відповідно до змісту матеріалів розслідування — була причетна до інкримінованого їй діяння. Отримавши матеріали, адвокат ретельно їх вивчив і встановив, що ім'я його клієнтки в документах справи трапляється вкрай рідко — ні в показаннях потерпілого, ні в показаннях інших свідків. Із матеріалів випливало, що в діях учасників не простежувалося жодної узгодженості — усе відбувалося спонтанно й хаотично. Усі учасники давали показання плутано, емоційно й з великою кількістю відступів. Однак § 242 StGB чітко формулює склад крадіжки: хто відбирає в іншої особи чужу рухому річ з метою протиправного привласнення її собі або третій особі. Під цю норму поведінка нашої клієнтки ніяк не підпадала. У кримінальному праві існує поняття участі у злочині (Beteiligung). Відповідно до § 25 StGB співвиконавство (Mittäterschaft) має місце, коли дві або більше осіб умисно спільно вчиняють умисне кримінальне правопорушення. Тобто учасники діяння діють не самостійно, а кожен виконує певну роль. Саме в такій якості нашу клієнтку й розглядали в матеріалах справи.
Адвокат підготував для прокуратури клопотання про закриття провадження щодо своєї клієнтки з підстав, передбачених § 170 StPO (Strafprozessordnung — Кримінальний процесуальний кодекс Німеччини), — непричетність до діяння. В обґрунтуванні адвокат звернув увагу прокуратури на те, що його клієнтка не могла бути співвиконавицею злочину, на що вказували всі матеріали справи — її ім'я згадується лише зрідка. При цьому учасники лише зазначали, що вона була присутня на місці події, тримала ключ від машини в руці зовсім недовго й одразу передала його далі. З тих самих причин їй не можна поставити в провину й пошкодження автомобіля. Із матеріалів справи випливає, що невелику подряпину на крилі автомобіля було залишено ключем запалювання. Наша клієнтка лише недовго тримала ключ у руці й одразу передала його. Отже, вона не могла пошкодити автомобіль.
Адвокат порадив прокуратурі відкрити кримінальне провадження проти власника автомобіля за керування транспортним засобом у стані сп'яніння (Trunkenheit im Verkehr, § 316 StGB) — для цього є достатньо доказів. Так само — за крадіжку грошей, які водій і його друг узяли із сумочки нашої клієнтки (§ 242 StGB).
Кримінальне провадження щодо нашої клієнтки було закрито з підстав, передбачених § 170 Abs. 2 StPO, — непричетність до діяння.
Насамкінець скажемо: у свої 20 років Марина вже не вперше потрапила в поле зору правоохоронних органів. Але завдяки вмілим і своєчасним діям адвоката, до якого її батько звертається по допомогу, їй, як то кажуть, щоразу вдається легко відбутися. Шкода, що сама дівчина нічого не виносить із життя. Вона й далі дуже легковажно ставиться до людей довкола та до власних вчинків, анітрохи не замислюючись над їхніми наслідками. Адже є тато і «добрий дядько адвокат», які завжди поспішають на допомогу й розв'язують усі проблеми. Проте наше життя влаштоване так, що рано чи пізно за свою легковажність і свої вчинки доведеться платити.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
