Костянтин і Катерина (імена змінено) були молодим подружжям.
Після року спільного життя щасливий шлюб дав тріщину, і нескінченні сварки, скандали та війна нервів стали буденними супутниками молодої сім'ї. Пристрасті вирували. Не останню роль відігравали й напади ревнощів.
За пів року до фатальної події молоді люди ще активніше почали ускладнювати одне одному життя і зрештою дійшли висновку, що мають розлучитися. Але оскільки розлучення — справа тривала, кожен із них за будь-якої нагоди й далі намагався дошкулити іншому або викрити його в невірності. Нерви були на межі. І будь-яка ситуація могла раптово перерости в жахливу сцену.
Молодий чоловік звернувся до нас, коли в їхньому житті вже сталася та непоправна подія, що стала для нього підставою для обвинувачення й виклику на допит до поліції. Костянтину закидали, що він заподіяв своїй дружині Катерині небезпечні тілесні ушкодження — gefährliche Körperverletzung, тобто небезпечне заподіяння тілесних ушкоджень. За § 224 Кримінального кодексу Німеччини (Strafgesetzbuch – StGB) йому загрожувало позбавлення волі на строк від шести місяців до 10 років.
Того фатального дня він прийшов додому й помітив, як дружина дуже кокетливо розмовляє по Skype з якимось чоловіком з Америки. До того ж дружина вже не раз заявляла чоловікові, що збирається переїхати до Америки й забрати з собою маленьку дитину. Наш клієнт, звісно, теж не був «янголом», і в нього на той час уже зав'язувалися стосунки поза шлюбом. Обоє розуміли, що справа йде до розлучення, тож останні пів року кожен старанно облаштовував власне особисте життя. Проте того вечора його охопив напад ревнощів, і, побачивши цю розмову по Skype на власні очі, він не тямив себе від гніву. Щоб докопатися до суті, Костянтин схопив телефон дружини, аби перечитати листування, знайти якісь прямі докази невірності ще законної дружини і таким чином викрити її.
Катерина, звісно, була від цього не в захваті: вона всіляко просила повернути їй телефон, а потім у хід пішли удари ногами й укуси. Молода жінка почала щосили бити Костянтина, кидала в нього всім, що траплялося під руку, і нападала на нього. Клієнт, не бажаючи віддавати телефон, побіг до ванної кімнати — єдиного місця, яке можна було замкнути зсередини на засувку, — щоб усамітнитися й спокійно переглянути все в телефоні.
За його версією, забігши до ванної, двері якої в той момент були відчинені, він швидко зачинив двері, не обертаючись і не озираючись. У дерев'яних дверях, як це часто буває, посередині було невелике матове скляне віконце. У момент, коли двері зачинилися, молодий чоловік відчув, як йому в спину полетіли уламки скла. А обернувшись, побачив крізь напіврозбите віконце дружину з закривавленими, порізаними руками.
Він одразу викликав швидку допомогу. Медики прибули негайно, і на прохання заплаканої Катерини було викликано поліцію.
Після звернення Костянтина до нас адвокат нашого бюро негайно повідомив поліцію, що клієнт не з'явиться на допит, і запросив матеріали кримінального провадження (Ermittlungsakte) щодо молодого чоловіка.
Коли матеріали справи надійшли, стало зрозуміло, що версія подій, викладена Катериною, суттєво відрізнялася від картини, яку описав наш клієнт.
У своїх показаннях вона зазначила, що чоловік постійно був у поганому настрої, весь час провокував конфлікти й сварився з нею. І той вечір, коли він прийшов додому, не був винятком. Він нібито схопив її телефон, спровокував її, а потім утік. А заходячи до ванної, він, за її словами, добре бачив, що вона біжить слідом, і, усвідомлюючи це, щосили грюкнув дверима саме в той момент, коли вона вбігала. Унаслідок природної захисної реакції вона витягнула руки вперед, і ті влучили в скло, — так він нібито поранив їй руки й заподіяв тяжкі тілесні ушкодження.
Під час зустрічі з клієнтом, пояснюючи йому всю складність ситуації, адвокат ознайомив його і з версією дружини, яка суттєво відрізнялася від його власної розповіді. Тоді клієнт повідомив нам одну немаловажну деталь, яка могла допомогти у справі. На той час між ними вже тривав шлюборозлучний процес, і на одному із судових засідань вона також розповідала цю історію, але виклала зовсім іншу версію, ніж у своїх показаннях у поліції.
Різниця була суттєвою. У новій версії, за її ж словами, вона не бігла за Костянтином, а вже перебувала у ванній. Він різко зачинив двері, через що скло тріснуло й упало їй на руки. Очевидно, ця версія ніяк не збігалася з попередньою.
Ця суперечність між версіями значно підвищила наші шанси. У клопотанні про закриття провадження через відсутність складу кримінального правопорушення ми, безумовно, вказали на цю обставину. Крім того, ми звернули увагу ще на одну важливу деталь. У матеріалах справи були фотографії з місця події. На дверях було зроблено відповідні заміри розташування скляного віконця. І ми вирішили провести за цими розмірами експеримент — накреслили уявне віконце на дверях. Віконце мало приблизно 30 см у довжину та ширину. Воно розташовувалося у дверях на висоті 168 см від підлоги. Уся заковика полягала в тому, що зріст дружини становив 153 см, а отже, з огляду на її зріст було абсолютно неможливо просто витягнути руки перед собою, щоб притримати ними двері. Відповідно, щоб влучити руками у віконце, їй довелося б підняти руки вгору на потрібну висоту — саме так, щоб потрапити точно в скло.
У клопотанні ми вказали на всі ці невідповідності й докладно описали ситуацію.
Оскільки в той момент нападав не він, а вона, застосовуючи до нього фізичну силу, цілком зрозуміло, що він, щоб уникнути її нападів і захиститися, хотів десь сховатися. Саме тому він пішов до ванної, де була засувка. Але, зачиняючи двері, він ніяк не міг уявити, що вона саме в цей момент підніме руки так високо, що влучить ними у скло.
Адже для встановлення вини особи необхідний причинний зв'язок (Kausalzusammenhang) між поведінкою обвинуваченого та наслідками, що настали. За умови, що дія створює реальну можливість настання наслідку, є єдиною умовою цього наслідку, а сам наслідок закономірно випливає саме з цієї дії. Отже, особу можна притягнути до відповідальності лише за ті наслідки, які є результатом її дії та перебувають із нею в причинному зв'язку. Встановлення причинного зв'язку є обов'язковою передумовою кримінальної відповідальності.
Людина, яка вчиняє певні дії, може уявити собі їхні наслідки. У цьому випадку наш клієнт щонайбільше міг припустити, що дружина схопиться за дверну раму чи ручку, — це був би звичайний і логічний розвиток подій у тій ситуації. І це вже можна було б кваліфікувати як кримінальне правопорушення, вчинене ним з необережності. Але оскільки наш клієнт навіть не міг припустити, що вона підніме руки настільки високо, що розіб'є ними скло, і жодним чином не міг передбачити такого розвитку подій, він автоматично вважається невинуватим.
Таким чином, адвокат вказав на всі обставини, що свідчили про невинуватість нашого клієнта. По-перше, дружина висловила дві протилежні версії подій. По-друге, під час цього інциденту нападала саме вона, а він не відповідав їй фізичною грубістю, а лише тікав і намагався сховатися. По-третє, через свій зріст вона просто не могла мимоволі влучити руками у скло. Тим паче що вона сама стверджувала, ніби витягнула руки вперед, а не вгору. І по-четверте, він не міг передбачити, до яких наслідків призведе зачинення дверей і що вона підніме руки так високо.
Прокуратура (Staatsanwaltschaft) вивчила матеріали справи та аргументацію адвоката нашого бюро й погодилася закрити провадження щодо нашого клієнта на підставі § 170 Abs. 2 Кримінального процесуального кодексу Німеччини (Strafprozessordnung – StPO) через відсутність складу кримінального правопорушення.
Цей приклад показує, наскільки важливо вчасно звернутися до адвоката. Особливо коли йдеться про кримінальні справи. Саме адвокат може запросити матеріали справи у прокуратури для ознайомлення, і саме юрист із ґрунтовними знаннями здатен побудувати аргументацію так, щоб ваша правова позиція постала в найвигіднішому світлі.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
