Уявіть собі чоловіка, який є першокласним фахівцем у своїй галузі, настільки першокласним, що йому прощають багато, майже все. Він не завжди здатен вийти на роботу, але щоразу, коли здатен, встигає зробити так багато і так добре, що роботодавець поблажливо заплющує очі на слабкість свого працівника. А слабкість ця — алкоголізм. Регулярно, отримавши високу зарплату, Гавриїл купує дорогу електроніку і багато горілки. Він п'є і слухає улюблену музику. Коли закінчується — ні, не музика, — горілка, Гавриїл шукає покупця на свою супертехніку за півціни. Адже й гроші теж закінчилися. А за кілька днів роботодавець знову по нього заїжджає. Можна припустити, що у фірмі, де працює Гавриїл, є календар його запоїв. Точніше, був. Якийсь час тому Гавриїл вирішив узятися за розум і проміняти музику на пристрасну дружину.
Надійний клієнт
Гавриїла в нашому бюро знають уже багато років. Можна сказати, він наш постійний клієнт. Він не злочинець: нікого не обманює, нікого не ґвалтує і не торгує наркотиками. Він романтик, який притягує до себе кумедні ситуації, що, втім, неодмінно пов'язані з поліцією. Можливо, колись хтось опише його життя. Адже хоч Гавриїл і електрик, його життя багато в чому схоже на життя рок-зірки, тільки веселіше. Тут буде розказано лише один епізод його біографії, зате найсвіжішу новелу.
Гавриїл працює електриком у великій німецькій компанії, що має контракти по всьому світу. Там, де виростають великі промислові будівництва, з високою ймовірністю можна зустріти Гавриїла. У 2014 році, коли почалася ця нова «Юнона і Авось», нашого постійного клієнта можна було зустріти в Південній Америці. У Бразилії терміново знадобився суперелектрик, і він там був. Бразилія, звісно, лежить значно південніше за Каліфорнію. Гавриїл — не посол Микола Рєзанов. Але своя Кончіта в цій історії теж була. Її звали Карлусія. Якщо щось спільне між нашим клієнтом і графом Рєзановим і було — спільне етнічне походження, певна кирпатість, як в образі, створеному Миколою Караченцовим, — то Карлусія відрізнялася від Кончіти не лише простотою походження, а й довгою історією любовних пригод, свідченням яких були четверо її дітей.
Для рок-зірки, перепрошую, для російського електрика з німецьким паспортом це не стало перешкодою, щоб пов'язати своє життя з гарячою бразилійкою. Не завадило й те, що Гавриїл не знав жодної мови, крім російської («etwas auf Deutsch» — «трохи німецькою» — тут не рахується). А те, що Карлусія вільно говорила лише аргентинським варіантом іспанської… ну, яка в тому проблема? Магнетизм між російською та латиноамериканською культурами відомий давно. Якби не океан між континентами… Але Гавриїл його подолав. Кохання було коротким, але бурхливим. Карлусія, мабуть, теж була в захваті від росіян, а захват посилювало те, що російський Лівша мав німецький паспорт. Гавриїл і Карлусія одружилися, і просто з будівництва наш клієнт полетів до Німеччини з дружиною, її валізами і двома її наймолодшими дітьми. Як то кажуть, мир вам та любов.
Історія кохання
Зі зміною соціального статусу Гавриїл перестав купувати електроніку найвищого класу. Треба було годувати велику сім'ю. Пристрасну Карлусію треба було вдягати. Щоправда, після одруження і переїзду до Берліна пристрасть Карлусії зосередилася здебільшого на зарплаті нового чоловіка та походах по магазинах. Гавриїл не міг зрозуміти — та й не намагався, — що з ним не так і чому дружина до нього охолола. Адже було таке пристрасне кохання… Він сумував і пив. За що отримував від пристрасної бразилійки скандали, а часом і стусани. Єдиною істотою в домі, яка його жаліла, була п'ятнадцятирічна донька Карлусії. Між дівчинкою-підлітком і Гавриїлом виник особливий душевний зв'язок, який протривав довше, ніж пристрасний роман із Карлусією.
Через два роки Карлусія покинула Гавриїла й переїхала до нового чоловіка, Клауса. Це був не російський пияк, а справжній німець, у серці якого при погляді на пристрасну бразилійку теж увімкнувся турбонаддув. Зрада розбила Гавриїлові серце. Він вважав себе відповідальним за дітей Карлусії і щомісяця переказував гроші на її рахунок. Щоправда, за словами Гавриїла, ці гроші привласнював Клаус. Чоловіки явно не подобалися один одному. І час від часу обмінювалися короткими повідомленнями у WhatsApp. «Ти ідіот!» — писав Гавриїл. «Я на тебе в суд подам!» — відповідав Клаус. Листування значною мірою підтримувала п'ятнадцятирічна донька Карлусії, яка розповідала Гавриїлові, з яким скнарою вони тепер живуть, як їй шкода, що мама від нього пішла, і що вона хоче жити з Гавриїлом, а не в домі Клауса. Гавриїл страждав, пив і їздив у далекі відрядження.
Діти — це святе
У день народження улюбленої падчерки Гавриїл прокладав кабель десь у Мексиці. Але з далекої поїздки він повернувся з подарунком для дівчинки. Була субота. І падчерка мала прийти в гості з ночівлею. Чи то з радощів, чи то й далі заливаючи гіркий біль образи, Гавриїл напився ще до її приходу. Коли дівчинка прийшла, вітчим був уже п'яний, добрий і слізливий. Він вручив подарунок, накрив на стіл. Але Карлусія, дізнавшись, що колишній чоловік п'яний, вирішила забрати доньку того ж дня: дітям не місце поруч із п'яними. І приїхала разом із Клаусом. Тут усе й почалося.
Чоловіки зчинили таку словесну перепалку, що сусіди викликали поліцію. Коли приїхав патруль, суворі чоловіки в стильній бездоганній чорній формі не знали, що робити — розводити забіяк по кутках чи затискати собі рота, щоб не розреготатися вголос. Уявіть собі самі: п'яний росіянин, який знає лише лайливу німецьку, бразилійка, що зовсім не говорить німецькою, і німець, що тремтить від страху. І всі кричать. Упоравшись із м'язами живота, поліцейські таки розвели сторони конфлікту. Гавриїл пішов до холодильника, а потім спати. А Клаус поїхав до поліції, де подав заяву на колишнього чоловіка своєї дружини, який нібито погрожував йому, кажучи: «Du tod» («Ти — труп»). У заяві Клаус зазначив, що сприймає погрозу серйозно і боїться за своє життя.
Невдовзі Гавриїл отримав поштою Strafbefehl — судовий наказ про покарання, винесений без судового засідання, — яким йому призначили грошовий штраф (Geldstrafe) у дві тисячі вісімсот євро за погрозу, § 241 StGB.
Гавриїл міг би сплатити штраф без особливої шкоди для свого бюджету, але він був із ним не згоден і прийшов до нашого адвокатського бюро. Наш адвокат подав Einspruch — заперечення проти Strafbefehl. І справа перейшла до звичайного судового розгляду.
Кохання не лише засліплює
У суді Клаус наполягав на своїй версії про погрозу і заявив суду, що отримує такі погрози в месенджері WhatsApp від самого початку спільного життя з колишньою дружиною Гавриїла. На запитання нашого адвоката, чому до заяви не долучено копій повідомлень із погрозами, Клаус зніяковів і не знав, що відповісти.
Наш клієнт, навпаки, наполягав, що ніколи нікому не погрожував. Під час сварки він повторював Клаусові «Du Idiot» та інші, менш цензурні слова. Гавриїл не заперечував, що ображав Клауса. Проте це не дозволяло перекваліфікувати справу, оскільки строки для подання Strafantrag — заяви потерпілого з вимогою кримінального переслідування — за образу вже минули, а Клаус звертався до поліції лише щодо погроз. Що ж до погроз, то з виступу нашого адвоката в суді постало запитання: «Якби погрози були — навіть якщо припустити, що вони були, — чому їх не втілили в життя за кілька місяців?» Очевидно, якби погрози були серйозними намірами, були б і спроби їх реалізувати. Підтвердити або спростувати показання нашого клієнта могли або поліцейські, або дружина Клауса, Карлусія. Виклик останньої як свідка був дуже ризикованим, про що адвокат прямо попередив Гавриїла. Але йому дуже хотілося подивитися «поганим людям» в очі. І тут з'ясувалося, що Карлусія зовсім не байдужа: спираючись на норму, згідно з якою колишнє подружжя не зобов'язане свідчити одне проти одного, вона відмовилася давати показання.
Адвокатка нашого бюро запропонувала закрити провадження за § 153 StPO через малозначність діяння або викликати як свідків поліцейських, які тоді приїжджали на виклик. Прокуратура з нашою пропозицією не погодилася. Тоді адвокатка запропонувала закрити провадження за § 153a StPO, що передбачає сплату невеликої грошової суми (Geldauflage). Зваживши шанси виграти чи програти процес після допиту поліцейських, прокуратура погодилася з нашою пропозицією. І Гавриїла було звільнено від кримінальної відповідальності. Чи звільниться він і від поведінки, яка більше пасує бразильським серіалам, на жаль, уже не належить до компетенції адвокатів нашого бюро.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
