Користування мобільним телефоном під час керування автомобілем — явище дуже поширене, але вкрай небезпечне, адже водій відволікається від самого керування. Тому в Німеччині заборонено розмовляти по телефону під час руху або просто відволікатися на телефон, щоб прочитати повідомлення, перевірити електронну пошту чи швидко написати комусь. Будь-який контакт із телефоном заборонено — не можна навіть відхилити вхідний дзвінок. Виняток становлять лише випадки, коли під час користування телефоном руки не задіяні. Для цього існують спеціальні пристрої — гарнітури «вільні руки» (Freisprecheinrichtung), навушники тощо: користування ними не є порушенням, бо телефон не доводиться брати в руки. Проте чимало водіїв нехтують Straßenverkehrsordnung (StVO — Правилами дорожнього руху Німеччини) і не можуть розлучитися з телефоном навіть за кермом. А за користування телефоном під час їзди можна отримати не лише штраф, а й цілий штрафний бал у Фленсбурзі (центральному реєстрі порушень ПДР). Тож перш ніж узяти телефон у руки, варто подумати про наслідки.
В'ячеслав (ім'я змінено) чув про штрафи за користування телефоном під час їзди, але, не вникаючи в подробиці, наївно вважав, що заборонено лише безпосередньо розмовляти, а просто тримати телефон у руці можна. Того дня він, як завжди, їхав на роботу, і раптом йому на частку секунди здалося, що надходить дзвінок. Суто за звичкою він узяв телефон і приклав його до вуха. Молодий чоловік не збирався відповідати на дзвінок — він лише хотів перевірити, чи справді телефон дзвонить. І саме в цю мить, як на зло, невідомо звідки з'явився поліцейський і зупинив В'ячеслава. Не церемонячись і не вислуховуючи пояснень молодого чоловіка, він виписав йому штраф.
Через деякий час В'ячеслав прийшов до нашого адвокатського бюро. Щоправда, з дещо іншою проблемою. Як з'ясувалося, нещодавно він отримав лист від поліції з вимогою з'явитися на допит до поліцейської дільниці. Молодого чоловіка звинувачували в образі — Beleidigung — за § 185 Кримінального кодексу Німеччини (Strafgesetzbuch, StGB). В'ячеслав був розгублений, запевняв, що нікого не ображав, і не розумів, про що йдеться. Він наполегливо намагався пригадати всі події останніх днів. А оскільки випадок на дорозі зі штрафом був найяскравішим і найсвіжішим спогадом, він докладніше розповів нам саме про нього.
За словами В'ячеслава, поліцейський, зупинивши його, спершу почав пояснювати, що користуватися мобільним телефоном під час дорожнього руху заборонено і це вважається порушенням Правил дорожнього руху. Потім він швидко виписав штраф і хотів якнайшвидше піти. Однак наш клієнт у ту мить не відчував за собою провини, бо точно знав, що по телефону не розмовляв. Хоч В'ячеславові було вкрай важко висловлюватися німецькою, він усе ж спробував пояснити поліцейському всю ситуацію і те, чому телефон був біля його вуха. На це поліцейський відповів, що коли молодий чоловік не згоден з його діями, він може подати скаргу до компетентних органів і в звичайному порядку спробувати оскаржити його рішення. Сказавши це, він почав відходити. Проте наш клієнт, вважаючи, що його покарали безпідставно, і не до кінця зрозумівши, що мав на увазі поліцейський, не міг заспокоїтися. Він гарячково міркував, чим довести, що не розмовляв по телефону. За мить він відкрив журнал дзвінків, вискочив з автомобіля й побіг за поліцейським, щоб показати йому список і наочно довести, що в цей проміжок часу не було ні вхідних, ні вихідних дзвінків. Поліцейський ніяк на це не відреагував, попросив дати йому спокій і знову повторив завчену промову про право молодого чоловіка в разі незгоди з рішенням поліцейського подати письмову скаргу. Як розповів клієнт, зрозумівши в ту мить, що від поліцейського нічого не доб'єшся, він просто розвернувся й пішов назад до машини. Жодних образ на адресу поліцейського, наполягав В'ячеслав, він не висловлював.
Адвокат бюро запросив матеріали слідства (Ermittlungsakte). Коли їх отримали, з'ясувалося ось що.
Пояснення поліцейського, що містилися в матеріалах справи, складали цікаву картину. Початок історії збігався з версією нашого клієнта. Так само було описано невдоволення нашого клієнта і його незгоду з виписаним штрафом. Проте кінцівка суттєво відрізнялася. Поліцейський зазначив, що, повторивши про можливість подати скаргу до компетентних органів, він відвернувся від нашого клієнта і зробив кілька кроків, коли почув, як В'ячеслав вимовив слова «еб… твою мать». Як пояснив поліцейський, він давно працює в Берліні і за цей час чув найрізноманітніші лайливі слова й вирази багатьма мовами світу: турецькою, чеською, французькою та іншими. Особливо знайомою і зрозумілою для нього є російська лайка, адже йому часто доводиться мати справу з російськомовними правопорушниками. Тому він мав певне уявлення про значення тих чи інших лайливих слів. І почувши, що сказав В'ячеслав, він знав, що цей вираз означає «f...ck deine Mutter». У Німеччині такий вислів вважається образою, тож він, звісно, подав на нашого клієнта заяву про злочин (Strafanzeige).
Образа зачіпає честь і гідність людини, тому вважається серйозним кримінально караним діянням і переслідується за законом. Так, за німецьким правом образливі висловлювання щодо особи караються позбавленням волі на строк до одного року або грошовим штрафом (§ 185 StGB). Якщо образу висловлено іноземною мовою, закон не робить для цього жодної різниці. При цьому образа поліцейського розглядається за тими самими нормами, що й образа звичайного громадянина. Щоб у межах закону можна було діяти проти явної зневаги до особи, образа має бути висловлена публічно і принаймні адресована тому, кого вона стосується. Але що насправді може вважатися образою і як провести межу між образою та звичайним висловленням думки?
Стаття 19 Загальної декларації прав людини і практично всі конституції світу закріплюють таке поняття, як свобода вираження поглядів, — одне з основних проголошених прав. Зокрема, стаття 5 Основного закону Німеччини (Grundgesetz) встановлює, що кожен має право вільно висловлювати й поширювати свою думку усно, письмово та за допомогою зображень, а також безперешкодно отримувати інформацію із загальнодоступних джерел. Темі образи присвячено величезну кількість літератури та судових рішень. Усі міркування зводяться до того, що свобода слова закінчується там, де починається образа. Проте сприйняття висловлювання чи дії як образи — справа доволі індивідуальна. До того ж слова можуть бути сказані в різних ситуаціях і певних контекстах, з різною інтонацією та мімікою, які важко оцінити об'єктивно.
Адвокатові нашого бюро, який досконало володіє і німецькою, і російською мовами, під час вивчення справи нашого клієнта було неважко розпізнати контекст, у якому прозвучав цей вислів. Носій мови, тобто людина, для якої ця мова рідна, здатен правильно визначити контекст, що дає змогу зрозуміти значення й загальний зміст ужитих слів з урахуванням їхнього мовного оточення та ситуації спілкування. Загальновідомо, що в усіх мовах світу є вирази, дослівний чи прямий переклад яких не відповідає їхньому справжньому значенню. І лайливі слова дуже часто належать саме до таких виразів.
В історії нашого клієнта було очевидно, що через нерозуміння й невдоволення, а також через невдалу спробу пояснити і владнати ситуацію на місці молодий чоловік перебував у стані крайнього розчарування й відчаю. І навіть якщо він у той момент і вимовив такі слова, то радше кинув їх у повітря як вираз обурення, а не адресував конкретній особі — у цьому разі поліцейському. Будь-яка людина, що досконало володіє російською мовою, з огляду на ситуативний контекст і попри дослівний переклад фрази, прирівняла б вираз «еб… твою мать» радше до улюбленого німцями слова «Scheisse» або вживаного американцями слова «Fuck». Відповідно, фраза, яку вимовив наш клієнт, не мала жодного стосунку ні до поліцейського, ні до його матері. За словами В'ячеслава, він навіть не пам'ятав, щоб узагалі щось казав, адже в ту мить уже не звертався до поліцейського.
Отже, якщо поглянути на ситуацію під цим кутом, жодної образи не було, а звинувачення було безпідставним. Звернувши увагу на всі обставини й наголосивши на контексті, в якому наш клієнт ужив цю фразу, адвокат направив до прокуратури (Staatsanwaltschaft) лист із вимогою закрити провадження за § 170 Abs. 2 Кримінально-процесуального кодексу Німеччини (Strafprozessordnung, StPO) у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Однак прокуратура не сприйняла наших аргументів усерйоз і повідомила, що звернулася до суду з клопотанням про видання щодо нашого клієнта Strafbefehl — судового наказу про покарання без проведення судового засідання — за образу. За потреби, мовляв, під час розгляду справи можна залучити перекладача. Тому адвокат зі свого боку також подав клопотання про залучення незалежного експерта — перекладача російської мови. Суддя задовольнив клопотання адвоката й отримав висновок перекладача щодо цієї ситуації. Перекладач, вивчивши матеріали справи, підтвердив нашу позицію. Він пояснив, що в такому контексті цей вираз не адресований жодній конкретній особі і його не можна перекладати дослівно. Отже, його не можна розцінювати як образу. Таким чином з'ясувалося, що поліцейський просто неправильно витлумачив вираз, сприйнявши його значення надто буквально. Доказів для видання Strafbefehl явно було недостатньо, і суддя, вислухавши нашу аргументацію та висновок перекладача-експерта, не міг заперечити проти закриття провадження за § 170 Abs. 2 StPO за відсутністю складу кримінального правопорушення.
На прикладі цього випадку наше адвокатське бюро хоче особливо наголосити: кожна справа має свою глибину, індивідуальність і особливості. Кожна історія потребує власного підходу. І лише досвідчений адвокат, який правильно оцінить усі обставини та вашу правову позицію і розставить правильні акценти в провадженні, може допомогти вам досягти позитивного результату. Тому радимо для захисту своїх інтересів звертатися по кваліфіковану юридичну допомогу.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
