«Усі щасливі родини схожі одна на одну, кожна нещаслива родина нещаслива по-своєму». Л. М. Толстой
Для когось вагітність, народження дитини й материнство — це продовження роду, для когось — призначення жінки, а для когось — порятунок від самотності. Але для всіх народження дитини — це, перш за все, радість і сенс життя. Водночас ні для кого не секрет, що від хороших батьків для виховання здорової й щасливої дитини потрібні самовіддача, безмежне терпіння, уважність, уміння брати на себе відповідальність, винахідливість, творчий підхід, а також багато інших позитивних якостей. У низці випадків виникає закономірне питання: а хто ж саме визнається батьками народженого малюка? Якщо з матір'ю в переважній більшості випадків питань не виникає, то з батьком усе зовсім не так однозначно.
Хто ж з юридичної точки зору є батьком дитини згідно з правовими нормами, чинними в Німеччині?
З погляду закону все прописано досить чітко: батьком дитини є чоловік, який: — перебуває на момент народження дитини в шлюбі з її матір'ю; — самостійно визнав батьківство; — батьківство якого було встановлено в судовому порядку згідно з § 1592 Цивільного кодексу Німеччини (нім. Bürgerliches Gesetzbuch, BGB).
Важливо при розлученні
З погляду закону все прописано досить чітко: батьком дитини є чоловік, який перебуває на момент народження дитини в шлюбі з її матір'ю, самостійно визнав батьківство, або чиє батьківство було встановлено в судовому порядку згідно з § 1592 Цивільного кодексу Німеччини (нім. Bürgerliches Gesetzbuch, BGB).
Виходячи з буквального тлумачення положень закону, офіційний чоловік жінки, у якої в період шлюбу народилася дитина, автоматично визнається батьком. Однак може статися й так, що окрім законного чоловіка, який стає батьком дитини з юридичної точки зору, може ще існувати інший чоловік, який є батьком біологічним. Причому обставини можуть скластися так, що жінка, яка народила дитину не від свого чоловіка, захоче, щоб батьком вважався не її чоловік, а біологічний батько дитини. У таких складних і заплутаних ситуаціях без допомоги кваліфікованого адвоката найчастіше не обійтися. Про один із подібних випадків із нашої практики нам хотілося б розповісти в цій статті.
На консультацію до нашої адвокатської канцелярії прийшла жінка середнього віку — назвемо її Лідія. Її життєву історію навряд чи можна вважати пересічною. Вона познайомилася з чоловіком — назвемо його Самвел — коли ще жила в Україні. Там же, у невеликому провінційному містечку в Донецькій області, вони зареєстрували шлюб, у якому в них згодом народилося троє здорових, дуже гарних дітей. Кількома роками пізніше родина переїхала до Німеччини — залишатися в Україні було небезпечно, а в Німеччині в Лідії жили родичі. Після приїзду до країни всім членам родини вдалося отримати статус біженців і дозвіл на тимчасове перебування. Здавалося б, про що ще можна було б у такій ситуації мріяти — у родині були чоловік і дружина, троє дітей, родина жила в трикімнатній квартирі, у них були достатні кошти для гідного проживання в ФРН. Однак, як висловився у відомому вірші В. В. Маяковський, «любовний човен розбився про побут», у домі стали все частіше й частіше спалахувати дрібні й великі сварки, що переростали в скандали. Ситуація, на жаль, не вирішувалася, проблеми в родині наростали, і одного «прекрасного дня» подружжя ухвалило, мабуть, найправильніше рішення — тимчасово роз'їхатися по різних квартирах. Самвел на якийсь час оселився в давнього приятеля, а Лідія залишилася жити в тій самій квартирі з трьома дітьми.
Однак наша майбутня клієнтка не гаяла часу — вже через місяць після розставання з чоловіком вона познайомилася з чоловіком, громадянином Німеччини, якого звали Георгій (ім'я змінено), з яким у неї зав'язався бурхливий роман. Події розвивалися більш ніж стрімко — уже через два тижні після знайомства Георгій переїхав до квартири Лідії, а ще через місяць з'ясувалося, що Лідія в інтересному стані — вона чекала на четверту дитину. Жінка, безумовно, бажала народження цієї дитини в повноцінній родині, але ситуація виглядала досить абсурдно. Оскільки шлюб Лідії й Самвела на той момент ще не було розірвано, то батьком дитини за правилом, встановленим у законі, мав бути визнаний саме законний чоловік жінки. При цьому як для нашої майбутньої клієнтки, так і для її офіційного чоловіка було цілком очевидно, що Самвел біологічним батьком дитини не був. Більш того, новий супутник життя Лідії, Георгій, був готовий до своєї нової ролі й бажав стати для дитини не лише біологічним, а й «юридичним» батьком.
Досвідчений у питаннях сімейного права адвокат нашої канцелярії не розгубився. Він, готовий до вирішення різних неординарних проблем, не зволікаючи, взявся за справу. Адвокат приступив до підготовки пакета документів до суду, щоб розлучення відбулося раніше покладеного за законом року роздільного проживання подружжя. Цього винятку з правила можна було досягти згідно з § 1565 Цивільного кодексу Німеччини (нім. Bürgerliches Gesetzbuch, BGB), навівши на обґрунтування вагомі причини. Він підготував відповідну заяву до суду, вказавши, що жінка перебуває в інтересному стані, а батьком дитини є не її чоловік. На жаль, життя внесло свої корективи в наші спільні плани — син Лідії «дещо поквапився» і народився раніше визначеного терміну. На той момент сімейний суд ще не ухвалив рішення за нашим клопотанням, і батьком дитини з юридичної точки зору було визнано Самвела.
Однак зневірятися не варто було, адвокат продовжив роботу над справою нашої клієнтки й підготував нову заяву до суду про те, щоб розлучення відбулося відповідно до законодавства України. Це було можливо, оскільки Лідія була громадянкою України, і шлюб було укладено саме на території цієї країни. При цьому потрібно було врахувати, що згідно із застосовним сімейним правом України, розлучення в тому разі, якщо в подружжя є дитина, молодша за один рік, можливе лише тоді, коли інший чоловік визнає цю дитину як свою власну. Таким чином, Георгій за допомогою адвоката нашої канцелярії підтвердив факт свого батьківства щодо молодшого сина нашої клієнтки, що було в належному порядку посвідчено нотаріусом. Документи про визнання Георгієм батьківства було подано до суду. На радість нашій клієнтці, а також її новому супутнику життя, процес завершився на їхню користь — Лідія отримала таку жадану свободу від тяжких для неї сімейних уз, як у буквальному, так і в юридичному сенсах. Тепер вона була неодруженою жінкою й могла створити нову родину з коханим чоловіком. Тим не менш, проблема офіційного визнання батьківства з точки зору державних органів поки ще не вирішена — відповідно до спочатку виданого в Німеччині свідоцтва про народження, четверта дитина Лідії офіційно все ще є сином Самвела. Адвокат нашої канцелярії продовжує роботу над цією справою й домагається оспорювання батьківства. Наразі він активно готує пакет документів для подання до суду, серед яких будуть представлені й результати генетичної експертизи, які достовірно свідчать про те, що батьком хлопчика є Георгій. У цьому разі в нас є всі підстави вважати, що ця справа також завершиться на користь нашої клієнтки.
Чому родина визначає все
На завершення хотілося б зазначити, що кожен із батьків повинен пам'ятати, що саме батько й мати є найближчими для дитини людьми і найбільше з-поміж усіх зацікавлені в її гармонійному розвитку та міцному фізичному й психічному здоров'ї. Вони мають твердо усвідомлювати, що, вирішуючи питання про вибір відповідної схеми стосунків, учасником яких є їхнє спільне чадо, вони повинні керуватися не своїми образами, очікуваннями й амбіціями, а інтересами дитини. Те, що дитина в дитячі роки набуває в родині, вона зберігає протягом усього подальшого життя. Саме в родині закладаються основи особистості дитини, і до вступу до школи вона вже більш ніж наполовину сформувалася як особистість. Родина — це колектив особливого роду, що відіграє у вихованні основну, довготривалу й найважливішу роль. У тривожних матерів часто виростають тривожні діти; честолюбні батьки нерідко настільки пригнічують своїх дітей, що це призводить до появи в них комплексу неповноцінності; нестриманий батько, який виходить із себе через найменший привід, нерідко, сам того не усвідомлюючи, формує подібний тип поведінки у своїх дітей і так далі. Ми сподіваємося, що Лідія, Самвел і Георгій зуміють знайти компроміси з усіх питань виховання дітей і зможуть виростити гідних нащадків. Ми ж, зі свого боку, супроводжуватимемо їхню справу до успішного завершення, а також і в майбутньому, якщо їм самим чи членам їхньої родини знадобиться кваліфікована юридична допомога й підтримка.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
