Виховання дітей – непросте завдання. Держава в Німеччині дуже серйозно ставиться до захисту прав дітей: діти мають право на виховання без насильства; фізичні покарання, душевні травми та інші принизливі заходи неприпустимі (§ 1631 Abs. 2 BGB).
Згідно з Art. 6 Abs. 1 Основного закону (GG) шлюб і сім’я перебувають під особливим захистом державного порядку. Поняття «сім’я» охоплює насамперед стосунки між батьками й дітьми. Стаття 6 GG – водночас інституційна гарантія, основне право й ціннісна норма; держава зобов’язана захищати й підтримувати шлюб і сім’ю.
Згідно з § 1626 Abs. 3 BGB дитині потрібне спілкування з обома батьками та з іншими близькими людьми, спілкування з якими сприяє її розвитку. Отже, у Німеччині право батьків і близьких родичів на спілкування з дитиною (Umgangsrecht) закріплене законом і належить до основних прав у сімейному праві.
Важливо: опіка і право на спілкування
Згідно з § 1626 Abs. 3 BGB дитині потрібне спілкування з обома батьками та з іншими близькими людьми, спілкування з якими сприяє її розвитку.
Багато хто з теплом згадує своїх дідусів і бабусь, які часто активно беруть участь у вихованні онуків – на вихідних, у канікули чи в повсякденному житті. В інших сім’ях дідусі й бабусі менше залучені й живуть власним життям. І те, і інше цілком нормально; наскільки тісним буде спілкування, кожна сім’я вирішує сама.
Коли дідусь і бабуся вважають догляд за малюком своїм обов’язком і відповідальністю, це має переваги: батьки можуть більше часу приділяти роботі й кар’єрі, не відмовлятися від захоплень і просто більше бути разом, знаючи, що їхні діти в надійних і люблячих руках людей, які колись виховали їх самих. З іншого боку, життя не стоїть на місці, підходи до виховання змінюються, і погляди батьків і бабусь із дідусями можуть кардинально розходитися. Деяким сім’ям вдається знайти компроміс, в інших виникають серйозні конфлікти, у центрі яких опиняються діти. Тоді діти переживають зіткнення ключових цінностей між рідними людьми й першими страждають від сімейних проблем, що може дуже шкодити їхньому психічному здоров’ю та гармонійному розвитку.
Саме така ситуація склалася в молодій сім’ї з дітьми, яка у відчаї звернулася до нашого бюро. Тетяна й Андрій (імена змінено) виховували дітей і часто вдавалися до допомоги дідуся й бабусі. Якийсь час усе було добре, доки між старшим поколінням і батьками дітей не виникли суперечки щодо виховання, які поступово переросли в серйозні сімейні конфлікти. Обидві сторони, безперечно, хотіли дітям лише найкращого, але невміння знаходити гнучкі рішення, наполягання на своєму – навіть при дітях – і небажання поважати думку іншого зіграли фатальну роль. Діти, розриваючись між рідними людьми й страждаючи від того, що дідусь і бабуся постійно забороняли те, що дозволяли батьки, і навпаки, мусили самі зробити непростий вибір. Зрештою вони просто перестали відвідувати дідуся й бабусю та спілкуватися з ними.
Дідусь і бабуся, переживаючи за онуків і сумуючи за ними, вважали, що ця ситуація склалася виключно через тиск Тетяни й Андрія на дітей. Тому вони вирішили відстояти права онуків офіційним шляхом.
По-перше, вони поскаржилися до служби у справах дітей (Jugendamt) із проханням з’ясувати сімейну ситуацію й ужити заходів щодо, на їхню думку, недбалих батьків.
По-друге – на велике здивування наших клієнтів – дідусь і бабуся звернулися до сімейного суду із заявою про визначення порядку спілкування. Вони посилалися на § 1685 Abs. 1 BGB: дідусь і бабуся мають право на спілкування з дитиною, якщо воно відповідає благу дитини.
Молоді батьки, зовсім не готові до такого розвитку подій і передусім стурбовані тим, як результат провадження може позначитися на давно усталеному сімейному житті й психологічному розвитку дітей, звернулися по допомогу до нашого бюро.
У таких справах вирішальне значення для суду має встановлення й захист інтересів неповнолітніх дітей. Не амбіції та бажання дорослих, а саме права й інтереси дітей мали підвести суддю до правильного рішення. На наше клопотання суд залучив для аналізу ситуації експерта з дитячої психології, який тривалий час працював із дітьми, спостерігав і аналізував їхню поведінку й дійшов висновку, що діти справді не хочуть регулярного спілкування й спільного часу з дідусем і бабусею.
Тож для захисту інтересів наших клієнтів та їхніх неповнолітніх дітей ми навели на засіданні такі основні аргументи:
· обов’язок виховувати дітей і відповідальність за них насамперед лежать на батьках. Тому саме уявлення, підходи до виховання й цінності батьків є визначальними для виховання їхніх дітей;
· дорослі не змогли знайти компроміс і мирно врегулювати конфлікт, через що в сім’ї постійно виникали сварки й навіть зіткнення, що негативно впливало на ще не сформовану дитячу психіку;
· за німецьким правом діти мають право на спілкування з близькими людьми, спілкування з якими сприяє їхньому розвитку, зокрема з дідусем і бабусею. Однак право дідуся й бабусі на спілкування існує лише тоді, коли спілкування відповідає благу дитини (§ 1685 Abs. 1 BGB). Воля дітей – залежно від віку й зрілості – при цьому важливий критерій.
Суддя вислухала обидві сторони й поставила на перше місце права та інтереси дітей. Спираючись на висновок експерта, вона відхилила заяву дідуся й бабусі: спілкування всупереч чітко висловленій волі дітей, за встановленими обставинами, не відповідало їхньому благу. Рішення також було направлено до Jugendamt; дідусеві й бабусі повідомили, що під час перевірки загрози благу дітей не виявлено.
Отже, юридично нам вдалося захистити інтереси клієнтів та їхніх дітей. По-людськи ми сподіваємося, що сім’я незабаром знову знайде спільну мову, а діти, відчувши спокій у стосунках дорослих, самі захочуть спілкуватися з дідусем і бабусею.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
