Ситуація, коли мати розлучається з батьком дитини, знову виходить заміж і обмежує контакт біологічного батька з дитиною, трапляється досить часто. Проте згідно з § 1626 Abs. 3 BGB до блага дитини, як правило, належить спілкування з обома батьками, а також з іншими близькими людьми, якщо це сприяє її розвитку. Кожен із батьків має утримуватися від усього, що погіршує ставлення дитини до другого з батьків (§ 1684 Abs. 2 BGB). Якщо хтось із батьків не дотримується встановленого судом порядку спілкування, суд може призначити заходи примусу – Ordnungsgeld (штраф) або Ordnungshaft (арешт) (§ 89 FamFG). Отже, право на спілкування – одне з основних прав дитини й батьків.
Важливо: опіка і право на спілкування
Згідно з § 1626 Abs. 3 BGB спілкування з обома батьками та іншими близькими людьми, як правило, відповідає благу дитини, якщо воно сприяє її розвитку.
Олександра (ім’я змінено), героїня нашої історії, ще під час навчання в університеті познайомилася з молодим чоловіком на ім’я Крістіан. Гарні залицяння, романтичні побачення – і невдовзі вони стали парою. Стосунки розвивалися дуже швидко: вони заручилися й почали готуватися до весілля. Але в житті не все йде за планом. Крістіан завжди був дуже товариським і любив проводити час із друзями, а останнім часом ці зустрічі стали особливо частими. Це засмучувало Олександру, адже день весілля наближався, і всією підготовкою займалася лише вона, тоді як Крістіан і далі розважався з друзями.
До того ж Крістіан дедалі частіше приходив додому в дивному стані, не схожому на звичайне сп’яніння. Олександра зрозуміла, у чому річ, коли застала його у ванній за вживанням наркотиків. Для неї це було абсолютно неприйнятно. Крістіан дуже змінився, став дратівливим і агресивним. Не впоравшись із тягарем відповідальності й охоплена панікою, молода жінка відчула розчарування, а згодом і сумніви у своєму виборі. Почалися сварки. За кілька тижнів про весілля вже не йшлося, а ще через тиждень Олександра оголосила, що йде від нього.
Після розставання Олександра дізналася, що вагітна, але її рішення було непохитним: вона пішла назавжди й не збиралася повертатися до Крістіана. Він зі свого боку теж не робив кроків до примирення й дізнався про дитину – дівчинку – лише після її народження. Перші два роки він навіть відвідував її й дуже прив’язався до дитини. Але невдовзі в Олександри з’явився новий друг – назвемо його Валентино, – і тут почалися проблеми. Крістіан дуже ревнував дитину: думка, що інший чоловік виховуватиме його маленьку доньку, його страшенно дратувала. А коли Олександра й Валентино одружилися, його терпіння остаточно урвалося, і він вирішив звернутися до сімейного суду із заявою про спільну батьківську опіку.
Інститут батьківської опіки має в сімейному праві особливу вагу. Згідно з § 1626 BGB вона охоплює турботу про особу та майно дитини, а також право вирішувати важливі питання – ім’я, місце проживання, навчальний заклад, принципи виховання та інші справи, що безпосередньо стосуються дитини.
Якщо батьки на момент народження дитини перебувають у шлюбі, батьківська опіка належить їм спільно. Інакше одноосібна опіка спочатку належить матері (§ 1626a Abs. 3 BGB). Спільна опіка виникає через узгоджені заяви про опіку, засвідчені в Jugendamt або в нотаріуса, або за рішенням сімейного суду: якщо мати не погоджується, батько може просити передати опіку обом батькам; суд задовольняє заяву, якщо це не суперечить благу дитини (§ 1626a Abs. 2 BGB). Саме так і зробив Крістіан, і суд передав батьківську опіку обом батькам спільно.
У тому провадженні Олександра не мала адвоката і, як з’ясувалося згодом, не з’явилася на друге засідання. Якщо мати не наводить аргументів проти спільної опіки і таких аргументів не видно з матеріалів справи, закон припускає, що спільна опіка не суперечить благу дитини (§ 1626a Abs. 2 S. 2 BGB).
Отримавши рішення суду, Крістіан вирішив, що може приходити до Олександри коли заманеться. Щоразу він поводився дуже зухвало й зверхньо з її чоловіком Валентино. Траплялися суперечки, сварки й навіть бійки. Ситуація загострювалася, і дитина часто ставала свідком цих жахливих сцен, що, звісно, позначалося на її сприйнятті біологічного батька. Дівчинка до кінця не розуміла, що Крістіан – її батько, називала його на ім’я, і з часом у неї взагалі зникло бажання з ним бачитися. Тому Олександра з певного моменту почала скорочувати спілкування батька з дитиною – насамперед, щоб захистити психіку дитини й полегшити собі життя. Крістіан, який спершу наполягав на зустрічах і слушно вимагав від колишньої подруги інформації про життя дитини, із цим не погодився і знову звернувся до сімейного суду із заявою про визначення порядку спілкування з дитиною.
Ситуацію ускладнювало ще й те, що Олександра на той момент разом із чоловіком і дитиною переїхала до Італії. Валентино був італійцем, народився й усе життя прожив в Італії. До Німеччини він потрапив лише тому, що роботодавець відрядив його туди на обмежений контрактом строк. Йому треба було повертатися, і Олександра, звісно, поїхала за ним із дівчинкою.
Олександра звернулася до нашого бюро. Наш адвокат насамперед зазначив, що для переїзду з дитиною до Італії їй потрібна була згода батька, який має право опіки, або рішення суду; переїзд без згоди може бути незаконним переміщенням за Гаазькою конвенцією про викрадення дітей (HKÜ), на підставі якої батько має право вимагати повернення дитини. Проте предметом майбутнього засідання був лише порядок спілкування Крістіана з дитиною.
Коли клієнти розповіли все про Крістіана та сцени, які він влаштовував на зустрічах, адвокатові стало зрозуміло, на чому зосередитися на засіданні. За словами клієнтки, виходячи з будівлі суду після першого засідання у справі про опіку, Крістіан силою вибив у неї з рук папку з документами й публічно її образив. Олександра також розповіла про проблеми молодого чоловіка з наркотиками, що теж могло мати значення для справи.
У день засідання Крістіан із самого початку був дуже збуджений. Побачивши в коридорі чоловіка Олександри, він настільки вийшов із себе, що дитині й чоловікові довелося чекати в окремій кімнаті.
І під час засідання Крістіан не зміг зберігати спокій. Він підвищував голос, кидав папери й навіть зривався на власного адвоката; суддя кілька разів закликала його до порядку. Він кілька разів демонстративно виходив із зали й за кілька хвилин повертався. Тому засідання тривало майже дві години.
Від імені клієнтки адвокат виклав випадки зі спільного життя, коли Олександра бачила, як Крістіан уживає наркотики, і запропонував, щоб Крістіан надав тест на наркотики. Спілкування може бути обмежене або виключене, якщо це необхідно для блага дитини; тривале виключення допускається лише тоді, коли інакше благу дитини загрожувала б небезпека (§ 1684 Abs. 4 BGB). Самої лише підозри для цього недостатньо – вона має ґрунтуватися на конкретних фактах. Часто як м’якший захід призначають спілкування в присутності третьої особи.
Суд серйозно поставився до побоювань матері й вітчима і поставив визначення порядку спілкування в залежність від того, чи надасть Крістіан негативний тест на наркотики. Якщо він надасть його вчасно, у спілкуванні з донькою йому не буде відмовлено. Його поведінку на засіданні суд розцінив як прояв конфлікту з матір’ю та її чоловіком, а не як небезпеку для самої дитини.
На випадок, якщо Крістіан надасть результати тесту, суд також зобов’язав Олександру підтримувати з дитиною німецьку мову, бо в Італії дівчинка може її забути, і згодом спілкування з біологічним батьком стане неможливим. Крім того, вона мала підтримувати телефонний зв’язок між дитиною й батьком у певні дні тижня й не перешкоджати зустрічам під час шкільних канікул. Усе це мало відбуватися під чітким керівництвом і за підтримки Jugendamt, який мав супроводжувати зустрічі. Крістіан був у нестямі від люті, почувши рішення, – хоча супровід зустрічей третіми особами в таких справах є звичайною практикою. Якщо дитина не живе з одним із батьків, часто спочатку проводять такі зустрічі із супроводом, щоб побачити, як дитина на них реагує.
Однак після засідання з’ясувалося, що Jugendamt через перевантаження й брак персоналу не міг виділити людину для супроводу зустрічей. Лише через місяць там повідомили, що знайшли когось. Оскільки спершу потрібна розмова з батьками, Jugendamt написав Крістіанові, але він досі не відповів. Ця розмова – обов’язкова умова, бо лише після неї Jugendamt може підтримувати зустрічі.
На запит адвоката суд повідомив, що Крістіан досі не надав результатів тесту. Адвокат порадив клієнтам повідомити Jugendamt про готовність до підготовчої розмови – участь у визначенні порядку спілкування відповідає інтересам дитини й ураховується судом під час подальших рішень.
Право на спілкування – самостійне право дитини й кожного з батьків. Його можна обмежити чи виключити лише тоді, коли це необхідно для блага дитини (§ 1684 Abs. 4 BGB). Навіть той із батьків, хто не має опіки, зберігає право на спілкування й може домагатися визначення його порядку в суді. Саме це й мав намір зробити Крістіан.
Зараз Крістіан більше не виходить на зв’язок. Як він поводитиметься далі, невідомо. Клієнтка доручила нам перевірити можливість зміни рішення про опіку й за потреби подати відповідну заяву (§§ 1671, 1696 BGB). Цей випадок показує, наскільки важливо отримати консультацію й представництво вже в першому провадженні про опіку: якщо там не навести аргументів проти спільної опіки, змінити її пізніше можна лише за суворіших умов.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
