Розлучення часто призводить до напруження між батьками, і дитина легко опиняється між ними. Якщо після розлучення вона живе з одним із батьків, спільна батьківська опіка (elterliche Sorge), як правило, зберігається. Тому з питань істотного значення батьки й надалі вирішують разом (§ 1687 Abs. 1 S. 1 BGB); повсякденні питання – харчування, одяг, дозвілля, додаткові заняття тощо – вирішує той із батьків, з ким живе дитина (§ 1687 Abs. 1 S. 2, 3 BGB). Переїзд за кордон – завжди питання істотного значення; для поїздок у відпустку важать напрямок, тривалість і обставини. Якщо батьки не можуть домовитися, кожен із них може просити сімейний суд передати йому право вирішення цього питання (§ 1628 BGB) або передати йому право визначати місце перебування дитини чи одноосібну опіку (§ 1671 BGB). Тому, хто має одноосібне право визначати місце перебування дитини, згода другого з батьків для цього вже не потрібна.
Отже, для постійного переїзду дитини за кордон потрібна згода другого з батьків, який має право опіки, або рішення суду. Певної форми закон не вимагає; для доказування краще оформити згоду письмово. Якщо дитину вивозять за кордон або утримують там без такої згоди, це може бути незаконним переміщенням за Гаазькою конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25.10.1980 (HKÜ) – і той із батьків, хто залишився, як правило, може вимагати повернення дитини (ст. 3, 12 конвенції). Росія також є учасницею конвенції. Рішення про опіку, як правило, залишаються в компетенції судів держави, де дитина мала попереднє звичайне місце перебування (ст. 7 Гаазької конвенції 1996 року, KSÜ). Готових рецептів тут немає; батьки, адвокати й суди мають керуватися найкращими інтересами дитини. Про одну таку справу з нашої практики ми розповідаємо в цій статті.
До нас по правову допомогу звернулася молода мати дворічного хлопчика – назвемо її Марією, – яка на той час була в дуже пригніченому стані. Її історія була сумною. Близько п’яти років тому, ще живучи в Росії, вона познайомилася в інтернеті з молодим чоловіком – назвемо його Едуардом, – який народився в російській провінції і з дитинства жив у Німеччині. Після короткого листування вони домовилися зустрітися. Едуард запросив Марію до себе на двотижневу відпустку, після чого вона вирішила «ще трохи залишитися» і, оформивши всі документи для «візи нареченої», переїхала до нього. Спочатку все складалося добре. Марія непогано володіла англійською, тож у повсякденному спілкуванні проблем не було. Уже приблизно через два тижні вона почала відвідувати інтеграційний курс і знайшла роботу адміністратором у невеликому салоні краси. Недовго думаючи, молоді люди одружилися й вирішили завести дитину. На їхню радість, малюк народився міцним і здоровим, хоча, звісно, у перший рік потребував багато турботи й уваги. Марія швидко освоїлася в новій ролі матері й намагалася виконувати всі нові обов’язки сумлінно і з гарним настроєм. Чого, на жаль, не можна було сказати про молодого батька. Він знаходив безліч причин якомога менше бувати вдома, часто йшов спати в іншу кімнату, пояснюючи, що йому треба добре відпочити перед роботою, і здебільшого залишав дружину саму з малюком і всіма проблемами перших місяців. Сварки між подружжям ставали дедалі частішими.
Час минав, але Едуард так і не звик до нового члена родини, який порушив звичний устрій, а постійно втомлена дружина вже не викликала в нього інтересу. Після періоду «холодної війни», що переривалася короткими гучними сварками, вони ухвалили, мабуть, найправильніше рішення – якийсь час пожити окремо. Не надто замислюючись про подальше, молода жінка зібрала речі, взяла дитину й переїхала до подруги, яка погодилася на кілька місяців здати їй кімнату у своїй трикімнатній квартирі. Марія якийсь час намагалася впоратися сама, але зарплати адміністратора, допомоги на дитину і трьохсот євро на місяць від чоловіка явно не вистачало, щоб винайняти пристойне житло й утримувати себе та сина. У Німеччині Марія могла покладатися лише на себе. Удома, у Росії, залишилися її батьки, сестра й брат, які постійно просили її повернутися з дитиною. Поміркувавши день-два, наша майбутня клієнтка так і зробила: купила квитки для себе й сина і полетіла до батьків, написавши Едуардові, що їде з дитиною в Росію у відпустку на кілька місяців. Едуард сприйняв цю новину спокійно, адже й так рідко їх відвідував, але коли стало зрозуміло, що дружина не збирається повертатися до Німеччини, він «забив на сполох».
Можливо, ображений тим, що з ним не порадилися, або усвідомивши, що майже не бачитиме дитину, Едуард найняв адвоката. Отримавши в Росії лист із вимогою повернути дитину до Німеччини, Марія звернулася до нашого бюро. Наш адвокат вивчив обставини й насамперед роз’яснив клієнтці, що без згоди батька, який має право опіки, вона не могла вивозити дитину на постійне проживання за кордон і що батько, як правило, може вимагати повернення дитини за Гаазькою конвенцією. Тому в судовому провадженні за заявою Едуарда щодо місця перебування дитини йшлося про те, що найкраще відповідає інтересам хлопчика. Адвокат виклав і підтвердив доказами конкретні умови життя: у Росії мати з дитиною мали достатньо місця в будинку дідуся й бабусі; Марія отримала згоду на роботу продавцем-консультантом на 0,75 ставки в магазині косметики; дідусь і бабуся допомагали з доглядом; дитячий садок поруч був готовий прийняти хлопчика, і в нього вже склалися близькі стосунки з двоюрідними братами й сестрами. Водночас клієнтка не вимагала позбавляти батька батьківської опіки: за ним мали зберегтися спілкування з сином і участь у важливих рішеннях. Суд дійшов висновку, що інтересам дитини найкраще відповідає проживання з матір’ю. Право батька на спілкування збереглося. Марія також доручила нам представляти її інтереси у шлюборозлучному процесі, який ще не завершено.
З практики нашого бюро
Для постійного переїзду дитини за кордон потрібна згода другого з батьків, який має право опіки, або рішення суду (§§ 1628, 1671 BGB). Без цього можлива процедура повернення дитини за Гаазькою конвенцією.
Бажаємо нашій клієнтці та її синові спокою, а обом батькам – уміння домовлятися в інтересах дитини. Цей випадок показує й інше: тим, хто планує переїзд із дитиною за кордон, варто заздалегідь отримати юридичну консультацію – тоді згоду чи рішення суду можна отримати вчасно й уникнути процедури повернення дитини.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
