Отримання дозволу на проживання в Німеччині громадянином Ізраїлю

Єврей такий самий, як і будь-яка інша людина,

тільки в більшій мірі.

Арнолд Форстер

Іноземці, які твердо вирішили емігрувати, найчастіше обирають території з сильною економікою, високим рівнем соціального захисту громадян і розвиненими відносинами з іншими державами. Під цей опис підпадає велика частина Єврозони, з великою перевагою на користь країн-засновниць Європейського Союзу. Дозвіл на проживання в Німеччині — саме те, ради чого більшість мігрантів прагне потрапити на цю частину континенту.

Дозвіл на проживання в країні — це документ, який легалізує статус іноземного громадянина на тій чи іншій території, дозволяючи йому перебувати на ній певний проміжок часу та користуватися більшістю прав нарівні з місцевими жителями.

Види та умови отримання дозволу на проживання в Німеччині визначені законодавчо:

навчання за освітньою програмою;

бізнес-імміграція або працевлаштування. За наявності трудового договору кандидат отримує дозвіл на проживання строком від 1 до 3 років;

«Блакитна картка» (Blaue Karte). Цей вид імміграції стосується лише висококласних фахівців із певним рівнем доходу;

возз'єднання сім'ї та шлюбний союз. Обидва випадки не передбачають обов'язкового володіння німецькою мовою на високому рівні або наявності роботи в подружжя, що приєднується. Щоб скористатися підставою укладення шлюбу для отримання дозволу на проживання в Німеччині, необхідно довести, що чоловік/дружина, які проживають у Німеччині, мають достатній рівень доходу (якщо йдеться не про громадянина Німеччини) і достатню житлову площу для проживання всієї сім'ї. При цьому він/вона також можуть ще не мати громадянства, а бути власником постійного або тимчасового дозволу на проживання.

Зверніть увагу, що за загальним правилом отримати дозвіл на проживання через купівлю нерухомості в Німеччині неможливо. При цьому наявність нерухомості суттєво підвищує шанси на отримання довгострокового дозволу на проживання.

Євреї — один із найбільш розпорошених по світу народів. Вони є всюди, і це результат переслідувань, що мали місце, зокрема, у 30-40-ті роки ХХ століття в Німеччині та союзних їй країнах. З того часу і протягом багатьох років відбувається зворотний процес — єврейська імміграція до Німеччини. Щоб дозволити нащадкам пригноблених євреїв повернутися на батьківщину, ФРН спростила цей процес, а для євреїв із СРСР та колишніх союзних республік передбачила особливий порядок прийому на постійне проживання. На території Німеччини їм видається безстроковий дозвіл на проживання та дозвіл на роботу.

Однак далеко не всі євреї з країн колишнього СРСР можуть іммігрувати до ФРН. Зокрема, такого права позбавлені вихідці з Прибалтики. Пов'язано це з тим, що у 2004 році прибалтійські країни увійшли до Європейського союзу, тому євреї — вихідці із цих країн втратили право на прийом у Німеччині. Постанова про прийом євреїв-мігрантів також виключає можливість прийняття як мігрантів осіб, які до цього вже встигли переїхати в порядку репатріації до інших країн, наприклад, до Ізраїлю та США. Таким чином, переїхати до Німеччини на ПМП з Ізраїлю за програмою «Єврейська еміграція» вже не вдасться. Тим не менш, завдяки дружнім відносинам, що склалися між країнами, та згідно з умовами укладених міжнародних угод, громадяни низки країн мають переваги при переїзді до Німеччини. Такими привілейованими країнами серед інших є США, Австралія, Японія, а також Ізраїль. Таким чином, наприклад, громадяни Ізраїлю можуть приїхати до ФРН без візи строком до 90 днів. Крім того, для отримання дозволу на проживання в Німеччині, на відміну від громадян Росії чи України, їм не потрібно повертатися на батьківщину. Вони можуть подати заяву на отримання дозволу на проживання, не виїжджаючи з Німеччини, якщо, наприклад, приїхавши відпочити на три місяці до Гамбурга, «випадково» знайшли роботу чи чоловіка/дружину.

До нашого адвокатського бюро за юридичною допомогою звернувся клієнт, назвемо його Марк. Він переїхав до Ізраїлю з Санкт-Петербурга близько 25 років тому ще дитиною разом зі своїми батьками. Там він закінчив школу, пройшов службу в армії, отримав вищу освіту в одному з престижних технічних ВНЗ Тель-Авіва, влаштувався на роботу менеджером у міжнародну компанію, що займається виробництвом і продажем медичного обладнання. За родом служби доводилося багато подорожувати, зокрема й по Європі. На одній із ярмарків із продажу медичного обладнання в Дюссельдорфі, де молодий чоловік представляв свою компанію, він і познайомився з громадянкою України Вікторією (ім'я змінено). Вікторія, яка іммігрувала до Німеччини за програмою Blaue Karte, працювала асистентом хірурга в одній із німецьких клінік. Молоді люди швидко зрозуміли, що їм є про що поговорити. Вони почали регулярно листуватися й спілкуватися телефоном, а потім проводити разом відпустки та святкові дні. Стосунки розвивалися стрімко, і закохані зрозуміли, що настав час визначатися, в якій із країн вони будуть жити далі разом. Ізраїль, звісно, гарний тим, що в межах однієї маленької держави стискається все, за що окремо люблять інші країни. Однак Вікторія, яка вже встигла звикнути до економічно стабільної, здебільшого безпечної та соціально забезпеченої Німеччини, вже боялася переїжджати до маленької дуже колоритної країни, де найдивовижнішим чином поєднуються східна і західна культури. Марк, зі свого боку, вже давно, ще до знайомства з дівчиною, замислювався про переїзд до Європи, і хоча він дуже любив Ізраїль, де жили його батьки, не став спорити зі своєю коханою, і, все ретельно зваживши та обдумавши, зважився на переїзд до Німеччини. Незабаром молоді люди зіграли весілля, формально узаконивши свої стосунки. Марк уже почав готуватися до переїзду і завершив усі розпочаті в Тель-Авіві проєкти. Залишалося лише вирішити питання з оформленням дозволу на проживання для новоспеченого чоловіка.

Вікторія добре знала адвокатів нашого бюро, оскільки свого часу ми допомогли їй успішно оформити дозвіл на проживання за програмою Blaue Karte (§19a Aufenthaltsgesetz). Знаючи особливості роботи бюрократичної машини в Німеччині, вона розуміла, що від того, наскільки повним буде пакет документів, поданий до відомства у справах іноземців (Auslaenderbehoerde), залежить результат розгляду справи її чоловіка, а також строк дозволу на проживання, який він може отримати. Ми були дуже раді знову побачити Вікторію в супроводі її чоловіка на порозі нашого адвокатського бюро, тим більше, що в неї були такі гарні новини. Адвокат нашого бюро, який спеціалізується на міграційних питаннях, негайно взявся за підготовку комплекту документів для отримання Марком дозволу на проживання в Німеччині за програмою «Возз'єднання сім'ї». Він зібрав виключний комплект документів, що підтверджують наявність стабільного високого доходу Вікторії, а також більш ніж достатньої житлової площі в центрі міста, володіння Марком німецькою мовою на рівні, достатньому для швидкої інтеграції в німецьке суспільство. Більше того, наш клієнт уже встиг поговорити з керівником представництва своєї компанії в Дюссельдорфі, і, хоча пропозиції роботи на руках у нього ще не було, він успішно пройшов співбесіду, і в нього були підстави сподіватися, що роботу він найближчим часом отримає. Цю інформацію ми також повідомили в супровідному листі, підготовленому для Auslaenderbehoerde. Усі ці, а також інші необхідні документи були нами старанно складені так, щоб нашому клієнту було видано довгостроковий дозвіл на проживання в Німеччині. Гарні новини не забарилися: Марк отримав довгоочікуваний дозвіл на проживання, і не на один рік, як це часто буває в таких випадках, а на три. Він міг спокійно переїжджати до Німеччини і влаштовуватися на роботу.

Ми сподіваємося, що й надалі збережемо партнерські відносини із цією молодою парою. Ми, безумовно, залишаємося до їхніх послуг і в майбутньому та надамо підтримку у вирішенні таких важливих юридичних питань, як отримання постійного дозволу на проживання в Німеччині, а потім і громадянства, оформлення шлюбного договору, укладення великих угод. Адже ефективна допомога висококваліфікованого досвідченого фахівця гарантує успіх будь-якої, навіть найскладнішої справи.

Міграційне право

Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.