Крізь терни бюрократичної машини до громадянства Німеччини

«Іноді головою не проб'єш навіть папір»

Веслав Бруджинський

Ні для кого не секрет, що Німеччина входить до списку найрозвиненіших країн світу. Західна держава з традиційно високим рівнем життя, стабільною економічною ситуацією, шанованою у світі позицією і величезним впливом на світову політику. Країна з високими соціальними стандартами, сталою політичною системою і розвиненою інфраструктурою. Так, це Німеччина — одна з найпривабливіших країн для імміграції, отримання громадянства і комфортного життя. Існує кілька процедур для набуття статусу громадянина Німеччини: за народженням, репатріація, натуралізація, укладення шлюбу. При цьому всім претендентам на паспорт Німеччини, у більшості випадків, доведеться пройти через тривалу і складну процедуру. Таким чином, якщо у претендента на громадянство немає особливих «пільгових» підстав, йому знадобляться певні передумови, зокрема:

наявність оформленого ПМП або, у виняткових випадках, ВНП;

перебування на території Німеччини не менше 8 років (для деяких категорій емігрантів строк скорочується до 3 і 5);

відсутність судимостей;

фінансова забезпеченість, наявність можливості самостійно утримувати себе та свою сім'ю;

відмова від попереднього громадянства (його можуть зберегти лише діти, за певних умов);

володіння державною мовою (німецькою) на рівні не нижче B1, що підтверджується проходженням тесту на знання мови;

знання німецької культури (підтверджується проходженням відповідного тестування).

Отримання німецького громадянства, як правило, передбачає відмову від громадянства іншої країни (§ 10 абз. 1 цифра 4 Закону про громадянство, Staatsangehörigkeitsgesetz). Винятки з цього правила допускаються, якщо можливість подвійного громадянства передбачена міжнародними договорами, якщо йдеться про неповнолітнього претендента, якщо іноземець взагалі не може відмовитися від другого громадянства, або відмова від другого громадянства пов'язана з особливо важкими обставинами, § 12 Закону про громадянство. Таким чином, чиновник, ухвалюючи рішення про збереження другого громадянства, зобов'язаний враховувати особисту ситуацію та обставини заявника. §12 абз. 1 п. 2 № 5 Закону про громадянство містить положення, відповідно до якого іноземець може отримати німецьке громадянство зі збереженням попереднього, якщо втрата громадянства спричиняє значні втрати економічного та майнового характеру.

Слід зазначити, що чиновники, розглядаючи заяви претендентів на отримання громадянства ФРН, не обмежуються лише формальним підходом до справи і в низці випадків можуть вимагати надання додаткових документів і довідок. У більшості випадків це не викликає жодних проблем чи труднощів, але, на жаль, не завжди. Про одну цікаву історію, коли завдяки нашим грамотним діям громадянство Німеччини отримав колишній громадянин Вірменії — назвемо його Георгій, — хотілося би розповісти в цій статті.

Георгій, вірменин за національністю, народився і провів дитинство в місті Баку, Азербайджанській Республіці, яка в ті роки була частиною СРСР. Під час збройного конфлікту між азербайджанцями і вірменами щодо приналежності Нагірного Карабаху сім'я Георгія, боячись розправи, втекла до Вірменії, де оселилася в невеликому містечку неподалік від вірмено-азербайджанського кордону. Після розпаду Радянського Союзу і визначення громадянства Георгію було видано новий паспорт Республіки Вірменія. У юності молодий чоловік переїхав до Єревана, де досить довгий час жив, навчався, а потім працював, поки в його долі не стався новий поворот. Чоловік уже давно замислювався про організацію власного бізнесу, тим більше всі можливості для цього були. До 30 років він мав власний капітал, окрім рідної вірменської, досконало знав російську та англійську мови, мав багато друзів і знайомих як на батьківщині у Вірменії, так і по всьому світу. До рішення організувати бізнес у Європі підштовхнула не менш підприємлива молода дружина, чиї батьки і старший брат уже кілька років жили в Німеччині. Як вірно зауважив талановитий прем'єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль: «Наше життя — як дорога з одностороннім рухом, і важливо не пропустити свій поворот, адже дороги назад уже не буде». Георгій, «прощупавши» ситуацію, вирішив відкрити невеликий офіс, основним видом діяльності якого було надання ріелторських послуг у сфері нерухомості. Красномовності нашого майбутнього клієнта, його діловій хватці й зв'язкам можна було тільки позаздрити: російсько- і англомовних клієнтів було більш ніж достатньо, вірна супутниця життя завжди була поруч і теж брала активну участь у розвитку прибуткової справи.

Таким чином, молода сім'я оселилася в Берліні, отримавши при цьому довгостроковий дозвіл на проживання в Німеччині за програмою «бізнес-імміграція». Час минав, життя не стояло на місці. За трохи більше ніж 8 років постійного проживання в Німеччині подружжя практично вільно володіло німецькою мовою, відкрило на додаток до ріелторського агентства власний ресторан і два салони краси, побудувало невеликий будинок у Потсдамі, народило двох синів. Здавалося б, важко уявити кращий приклад успішної інтеграції. Вони прийшли до нашого офісу на консультацію із запитанням про те, чи можуть вони отримати громадянство ФРН. Роз'яснивши їм усі законодавчі вимоги та процедурні питання, адвокат нашого бюро, який спеціалізується на питаннях міграційного права, приступив до підготовки відповідного комплекту документів. Звичайно, Георгію та його дружині було роз'яснено, що від громадянства Республіки Вірменія доведеться відмовитися.

Незважаючи на те, що до відділення міграційної служби було надано вичерпний комплект документів для обох претендентів на заповітний паспорт, цього виявилося недостатньо. За припущенням чиновників, які розглядали справу Георгія, у зв'язку з тим, що місцем його народження було місто Баку, Республіка Азербайджан, потрібно було додатково надати підтвердження того, що він не мав громадянства цієї держави, яке він міг би «чисто теоретично мати». Тобто, якби це припущення державних службовців виявилося правильним, нашому клієнту довелося б відмовитися ще й від громадянства Республіки Азербайджан. Оскільки факт наявності ще одного громадянства був лише припущенням, що не мало жодного відношення до реальності, нашому клієнту потрібно було надати доказ, а саме довідку, видану компетентними органами Азербайджану, про те, що громадянством цієї країни він не володів. На жаль, така, по суті, проста дія спричинила суттєві часові затримки. Звісно, про те, щоб Георгій злітав за довідкою до Баку, не могло бути й мови. Більше того, він категорично відмовився відвідувати посольство Республіки Азербайджан у Німеччині з особистих «ідейних» міркувань. Таким чином, ситуація зайшла в тупик — для позитивного вирішення питання про громадянство Георгію потрібно було отримати довідку. Отримати ж таку довідку реальної можливості не було. Ми, представляючи інтереси клієнта в рамках наявної в нас довіреності, зробили відповідний запит до посольства Республіки Азербайджан у Німеччині. Однак час минав, ми неодноразово зверталися до посольства, але бажана довідка протягом двох років так і не була видана. Що ж залишалося робити в такій «патовій» ситуації? Ми підготували і направили до відомства у справах міграції ФРН розгорнуте клопотання з детальним викладенням таких важливих фактів:

— Георгій повною мірою відповідав наявним законодавчим вимогам для отримання громадянства Німеччини;

— він дійсно народився в Республіці Азербайджан, що на той час належала до СРСР, однак громадянства Азербайджану він ніколи не отримував;

— під час розпаду СРСР наш клієнт постійно проживав на території Республіки Вірменія. Відповідно до чинних на той час законодавчих і процесуальних актів, громадянство жодної іншої країни він отримати не міг;

— через трагічні події в історії та наявні переконання Георгій не міг самостійно відвідати Азербайджан, так само як і посольство Азербайджану в Німеччині, для отримання запитуваної довідки;

— довідка про відсутність громадянства Азербайджану була запитана адвокатом нашого бюро в посольстві близько двох років тому, однак відповіді, незважаючи на повторні запити, так і не надійшло.

Як ми справедливо очікували, доводи, наведені в нашому клопотанні, були визнані достатньо переконливими, і тривалий процес отримання громадянства як Георгієм, так і його дружиною було успішно завершено. Незважаючи на довге очікування і необхідність надання додаткових пояснень, заповітні паспорти зрештою було отримано. Цей випадок, як і багато інших, вкотре переконує нас у тому, що всі імміграційні справи різні, і універсальних рецептів у цьому питанні немає. Те, що може поставити в тупик звичайну людину, може не стати перешкодою для кваліфікованого адвоката з багаторічним досвідом ведення подібних справ. Якщо Ви зіткнулися зі складнощами в процесі підготовки документів чи при розгляді Вашої справи, або Вам потрібна професійна консультація, запрошуємо Вас до нашого бюро, де докладно й зрозуміло проконсультуємо, а також вестимемо Вашу міграційну справу до її успішного завершення.

Міграційне право

Часті запитання

Чому відомство у справах громадянства може вимагати довідку про відсутність громадянства іншої країни, крім тієї, яку заявник фактично має?

Якщо місце народження заявника формально належало до території іншої держави (наприклад, після розпаду СРСР), чиновники можуть припустити теоретичну можливість отримання ним і громадянства цієї держави, і вимагати офіційне спростування цього припущення.

Що робити, якщо отримати необхідну довідку від консульства чи посольства практично неможливо?

Можна подати до відомства розгорнуте клопотання з детальним викладенням фактів, що підтверджують неможливість отримання довідки (наприклад, тривала відсутність відповіді на запити, об'єктивні перешкоди для особистого візиту), і попросити ухвалити рішення на цій підставі.

Чи можуть особисті переконання заявника, наприклад небажання відвідувати посольство певної країни, враховуватися відомством при розгляді справи про громадянство?

Такі обставини можуть бути наведені як частина обґрунтування у клопотанні поряд з об'єктивними юридичними фактами, хоча остаточне рішення залишається на розсуд чиновника.

Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.