«У світі немає нічого більш постійного,
ніж непостійність»
Умови отримання дозволу на проживання
Для отримання безстрокового дозволу на проживання (Niederlassungserlaubnis) в Німеччині, як правило, потрібно щонайменше 5 років законного проживання, знання німецької мови та стабільний дохід (§ 9 AufenthG).
Джонатан Свіфт
Бажання, мрії, економічна необхідність, зміна культурних пріоритетів або, навпаки, повернення до своїх коренів — це далеко не повний перелік причин, що сприяють емігрції до іншої країни. Незалежно від того, чим керується людина, залишаючи свою батьківщину в пошуках нового щастя, вона стикається з однією з основних труднощів — необхідністю легалізації в новій країні. Німеччину для постійного проживання обирає все більше іноземців. Варто також зазначити, що, незважаючи на привабливість Німеччини, багато корінних жителів виїжджають звідси до інших країн: США, Великої Британії, Іспанії. Наприклад, в Англії проживають і працюють кілька тисяч лікарів — вихідців із Німеччини. Усім, хто бажає іммігрувати до Німеччини, добре відомо, що процедура отримання дозволу на проживання зовсім не проста, а отримати дозвіл на постійне місце проживання вдається далеко не всім. Однак не варто називати цих людей щасливчиками — удача тут ні до чого. Поява бажаного багатьма запису «Niederlassungserlaubnis» (дозвіл на постійне місце проживання) в картці перебування — це зовсім не лотерея, а результат довгої й ретельної праці.
У принципі, під статусом ПМП розуміється безстроковий дозвіл на проживання в Німеччині, тобто статус, що надається іноземцю без обмеження за часом, який дає можливість постійно жити й працювати у ФРН. Як ми детально описували в наших попередніх статтях, існують різні способи набуття постійного дозволу на проживання. Один із них — це перебування в країні на законних підставах і за відповідним дозволом на проживання, виданим на певний строк, протягом не менше п'яти років (у випадку отримання дозволу на проживання через шлюб із громадянином/громадянкою Німеччини — через 3 роки). Окрім потрібного періоду перебування, заявник на ПМП повинен відповідати й іншим вимогам, таким як:
наявність достатньої житлової площі як для себе, так і для членів сім'ї;
наявність мінімально необхідного доходу;
обов'язкові або добровільні відрахування соціального страхування, які здійснювалися не менше 60 місяців;
на момент подання документів заявник має право на працевлаштування (або необхідні дозволи на здійснення підприємницької діяльності);
рівень володіння мовою не нижче встановленого законодавством, та інші критерії.
На жаль, іноземцям навіть після отримання заповітного статусу ПМП, як, до речі, і до його отримання, особливо розслаблятися не варто. Такому «щасливчику» потрібно не забувати про те, що тепер йому не можна залишати нову батьківщину без поважних причин на строк, що перевищує 180 днів. Відповідно до німецького імміграційного законодавства, іноземець, який виїхав за кордон, може бути позбавлений дозволу на проживання в таких випадках (§51 Abs. 1, Nr. 6, 7 AufenthG):
якщо причина виїзду об'єктивно не є тимчасовою (що дозволяє зробити висновок про відсутність намірів повернутися назад);
або перевищено встановлений законом шестимісячний, чи більш тривалий, але погоджений із німецькою владою, строк перебування за кордоном.
При цьому позбавлення дозволу на проживання виключає можливість подальшого проживання в Німеччині і вимагає підготовки всіх необхідних документів для переїзду з самого початку. Про те, як нам вдалося допомогти молодій жінці — назвемо її Лідія — незважаючи на труднощі, що виникли, отримати давно бажаний постійний дозвіл на проживання у ФРН, ми розповімо в цій статті.
Історія клієнтки, яка звернулася до нас, була такою. Вона переїхала до Німеччини з України спершу на навчання з метою вивчення німецької мови. Потім, ще навчаючись на курсах, вона зустріла чоловіка, громадянина Латвії, який згодом і став її чоловіком. Молода пара знайшла скромну квартиру для спільного проживання і незабаром оформила для Лідії тимчасовий дозвіл на проживання в Німеччині як дружини громадянина Євросоюзу. Перші роки спільного життя пройшли досить непогано, молоді люди працювали, будували кар'єру, дуже багато й регулярно подорожували. Однак на четвертому році стосунків стався розлад. Чоловік нашої клієнтки вимагав від дружини, щоб вона більше перебувала вдома і проводила час із ним. Кар'єра Лідії в цей час успішно йшла вгору, і зупинятися на досягнутих успіхах вона не хотіла. Коли суперечки і скандали перетворилися майже на постійний стан із короткими проміжками затишшя, було ухвалено єдино правильне в такій ситуації рішення — розселитися по різних квартирах і розпочати процедуру розірвання шлюбу. Звісно, розлучення — це завжди тяжкий і сумний життєвий досвід, а в ситуації Лідії справа ускладнювалася ще й тим, що незабаром закінчувався її тимчасовий дозвіл на проживання в Німеччині. Повертатися на батьківщину в Україну дівчина не хотіла й звернулася до нашого адвокатського бюро за консультацією та правовою підтримкою з питань міграційного права.
Адвокат нашого бюро, який спеціалізується на цих питаннях, уважно вислухав клієнтку, ознайомився з наявними в неї документами і приступив до роботи. Виявилося, що Лідія проживала в країні вже чотири з половиною роки і через півроку могла претендувати на отримання постійного дозволу на проживання. Щоб легалізувати перебування дівчини в Німеччині протягом цих півроку, адвокат підготувала відповідну заяву до відомства у справах іноземців (Ausländerbehörde), на підставі якої Лідія отримала тимчасовий дозвіл на перебування в країні (Fiktionsbescheinigung), чинний до отримання остаточного дозволу. Потім, за допомогою адвоката нашого бюро, клієнтка зібрала всі необхідні довідки й підтвердження. Проблема в цій справі виникла досить несподівано, коли виявилося, що дівчина виїжджала на сім місяців в Україну, коли її старшій сестрі терміново знадобилася складна операція з тривалим періодом реабілітації. Лідія їздила в Україну, щоб допомогти сестрі після операції, і доглядала за нею, спочатку відвідуючи в лікарні, а потім удома протягом близько шести місяців. Як ми пояснили Лідії, якби ця інформація стала відома чиновникам Ausländerbehörde раніше, дозвіл на проживання міг би бути анульований, і вона більше не могла б перебувати в країні. Тим не менш, до комплекту документів, поданого на отримання постійного дозволу на перебування, ми додали докладне пояснення того, що:
поїздка до України мала тимчасовий характер,
поїздка була викликана необхідністю надання допомоги близькій родичці,
у Лідії зовсім не було намірів залишитися в Україні,
під час тієї поїздки Лідія жила на кошти свого чоловіка.
До цього клопотання ми додали комплект документів, що підтверджують ці факти. Ми представляли інтереси Лідії на всіх етапах процедури, у тому числі під час візитів до відомства у справах іноземців. Під час безпосередньої бесіди з чиновником відомства, коли мова зайшла про перерву в роботі дівчини, адвокат нашого бюро ще раз усно пояснив, з чим була пов'язана досить тривала перерва в роботі та відсутність у країні.
На радість і велике полегшення нашої клієнтки, постійний дозвіл на проживання був незабаром отриманий, і Лідія могла вже залишитися в Німеччині на постійній основі, тим самим убезпечивши свій статус на території Німеччини.
На завершення хотілося б зазначити, що процес імміграції до Німеччини можна назвати одночасно і простим, і складним, оскільки кожна окрема справа іноземця має не лише індивідуальний характер, але й, що важливо, законодавець надає чиновнику відомства у справах іноземців право ухвалювати рішення на власний розсуд…
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
