13.09.2013 р. набули законної сили деякі зміни в імміграційному законодавстві Німеччини, а саме в закон, що регламентує основні вимоги перебування, трудової діяльності та інтеграції іноземних громадян у ФРН (Aufenthaltsgesetz). Про це ми вже багато писали у своїх статтях. Нагадаємо — внесені зміни спростили порядок возз'єднання іноземних батьків, які мають дозвіл на проживання в Німеччині, з їхніми неповнолітніми дітьми — іноземцями, які проживають за межами Німеччини. Тепер позбавляти другого з батьків його батьківських прав більше не потрібно — достатньо його нотаріально засвідченої згоди про передачу всіх прав з опіки над дитиною другому з батьків. А якщо другого з батьків немає, тобто у свідоцтві про народження дитини в рядку «батько» стоїть прочерк, то й нотаріально засвідчену згоду отримувати не потрібно. У такій ситуації потрібно лише довести, що дитина не може залишитися в країні проживання без матері, оскільки займатися її вихованням просто нема кому. Тобто, як і раніше, потрібно довести наявність виняткового випадку.
Історії, про які ми розповідаємо на сторінках газети «Закон і Люди», не вигадані. Усі вони реальні й розповідають про непрості долі їхніх героїв, які, потрапивши у складну ситуацію, звернулися по допомогу до адвоката. А далі — наша чергова історія про щастя і нещастя, любов і ненависть, а також про роль адвоката у вирішенні проблем, що виникли.
Особливі випадки возз'єднання
В окремих випадках (тяжка хвороба, догляд за дитиною) возз'єднання сім'ї можливе навіть за неповного дотримання формальних вимог — вирішальну роль відіграє грамотне юридичне обґрунтування.
Василь — так назвемо клієнта нашого адвокатського бюро — приїхав до Німеччини разом зі своєю сім'єю — дружиною та двома дітьми — за програмою пізніх переселенців. Тут усі члени сім'ї отримали німецьке громадянство, квартиру, стали на облік у центрі зайнятості населення. Сім'ї було надано соціальну допомогу. Василь довго шукав постійну роботу, але ці пошуки не увінчалися успіхом. Як це часто буває в подібних ситуаціях, між Василем і його дружиною почалися розбіжності та взаємні докори й претензії. Зрештою все закінчилося розлученням. Щоб якось відволіктися від наслідків сімейної драми, Василь поїхав у відпустку до Росії. Там він познайомився з молодою жінкою — назвемо її Ганна. Між чоловіком і жінкою виникли почуття, і вони вирішили одружитися. Шлюб зареєстрували в Росії, і Василь повернувся до Німеччини чекати на приїзд молодої дружини. Ганна зібрала всі необхідні документи й подала заяву про возз'єднання сім'ї. Але тут виникла проблема. Річ у тім, що Ганна раніше не перебувала в шлюбі, але в неї була неповнолітня дитина, тобто вона була самотньою матір'ю. Про усиновлення дитини між Василем і Ганною не йшлося — вони просто не думали про те, що хлопчик може стати перешкодою для їхнього возз'єднання. У посольстві Німеччини в Росії, куди Ганна подала документи на возз'єднання з чоловіком, їй пояснили, що жодних перешкод для її возз'єднання з чоловіком немає, а от її дитина поїхати з нею не може. Крім того, її чоловік у Німеччині не працює, є отримувачем соціальної допомоги, отже коштів на утримання її самої та її дитини в нього немає. Що ж робити? Ганна навіть думки не припускала, що може поїхати, залишивши свого малюка. Крім того, Ганна була вагітна. Усі ці новини вона повідомила чоловікові. Порадившись зі знайомими, Василь купив дружині шенгенську візу до Чехії і сам вирушив туди. Під час відпочинку в Чехії жінка почулася погано — очевидно, далися взнаки хвилювання останніх місяців. Вони приїхали до Німеччини, і Василь звернувся по допомогу до нашого адвокатського бюро.
Адвокат пояснив клієнту, що в ситуації, яка склалася, є досить серйозні проблеми, оскільки його дружина приїхала до Німеччини не на возз'єднання сім'ї, а за шенгенською візою. Що стосується її дитини — це ще одна проблема, оскільки закон передбачає, що возз'єднання іноземної дружини з її дитиною-іноземцем від першого шлюбу (або народженою поза шлюбом, але від іншого чоловіка) залежить від низки умов. І перша з них — фінансова незалежність, тобто відсутність претензій на державну допомогу. У їхньому випадку ця умова не виконується. Однак не все так безперспективно — його дружина вагітна, вагітність перебуває під загрозою, про що є медичний висновок. Отже, вона не може зараз залишити Німеччину і не може відправити до Росії свою малолітню дитину, оскільки там їй нема з ким жити. Адвокат запропонував клієнтам звернутися до лікаря й отримати медичний висновок про те, що стан вагітності Ганни не дозволяє їй подорожувати, їй необхідні спокій і постільний режим. Коли такий документ було отримано, адвокат підготував і направив до відомства у справах іноземців заяву з проханням надати можливість іноземній дитині іноземної дружини громадянина Німеччини відвідувати школу з метою вивчення німецької мови. Роз'яснив ситуацію, що склалася, надав документи. Після розгляду заяви відомство дало дозвіл і направило дитину до школи. Незабаром Ганна народила другу дитину, яка при народженні автоматично набула німецького громадянства.
Тут варто пояснити нашим читачам, що відповідно до закону Німеччини «Про громадянство» (StAG), діти, народжені в Німеччині, набувають громадянства Німеччини, скажімо так, кількома способами:
1. за походженням — Abstammungsprinzip;
2. за місцем народження — Geburtsrecht;
3. у результаті прийняття до громадянства — Einbürgerung.
Тобто дитина отримує німецьке громадянство, якщо хоча б один з її батьків є німцем. З 01.01.2000 року в Німеччині діє таке правило: дитина, народжена на території Німеччини, може отримати німецьке громадянство, навіть якщо батьки громадянами Німеччини не є, але хоча б один з батьків на момент народження дитини законно проживає в Німеччині не менше 8 років, при цьому Німеччина є місцем його постійного (або переважного) перебування.
Отже, дитина Ганни та Василя народилася на території Німеччини. Її батько є громадянином Німеччини, отже, і малюк автоматично набув німецького громадянства. Адвокат подав від імені своєї клієнтки відповідну заяву до відомства у справах іноземців про возз'єднання з дитиною — громадянином Німеччини. Заяву було розглянуто й задоволено — Ганні надано дозвіл на проживання до досягнення дитиною 18-річного віку. Її старшому синові також було надано дозвіл на проживання до досягнення ним 18-річного віку, з огляду на винятковість випадку, який нам вдалося довести.
При цьому відомство у справах іноземців зобов'язало Ганну негайно почати відвідувати інтеграційний курс німецької мови. Але це було практично неможливо виконати. Адвокат підготував і направив до відомства лист із проханням надати його клієнтці відстрочку на 1 рік, оскільки вона — мати-годувальниця і доглядає за своєю новонародженою дитиною.
Ось так любов, прагнення до щастя і професіоналізм адвоката подолали всі бюрократичні бар'єри.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
