Возз'єднання з неповнолітньою дитиною. Що робити, якщо батько є лише на папері?

Німеччина, згідно зі своїм Основним законом, свято шанує та охороняє сім'ю. Тим не менш, у колишніх громадян СРСР часто виникають юридичні проблеми, пов'язані з отриманням дозволу на проживання з метою возз'єднання сім'ї, навіть коли йдеться про неповнолітніх дітей. Адже і в епоху глобалізації, безмежного інтернету та високих технологій усім нам, а тим більше дітям, потрібна особиста присутність і активна участь у житті рідних і близьких людей. Життєві ситуації бувають різні. Трапляється, що бюрократичні нюанси можуть стати перешкодою для отримання дитиною дозволу на проживання для її проживання з єдиним з батьків в іншій країні. Головне завдання адвоката в такому разі — всебічно і неупереджено розібратися в ситуації та знайти юридично грамотні аргументи для чиновників, щоб позитивне рішення було неодмінно винесене. Про один із таких випадків з нашої практики і йтиметься в цій статті.

Як ми вже багато писали раніше у своїх статтях, 13.09.2013 р. набули законної сили деякі зміни до закону, що регламентує основні вимоги перебування, трудової діяльності та інтеграції іноземних громадян у ФРН (Aufenthaltsgesetz). У результаті цих змін було спрощено порядок возз'єднання іноземних батьків, які мають дозвіл на проживання в Німеччині, з їхніми неповнолітніми дітьми — іноземцями, які проживають за межами Німеччини. Правовою основою для возз'єднання з неповнолітніми дітьми є §32 Aufenthaltsgesetz. Оскільки відповідно до §2 Цивільного кодексу (Bürgerliches Gesetzbuch — BGB), повноліття в Німеччині настає з 18 років, йдеться про дітей, які цього віку ще не досягли. Перш за все, для успішного вирішення питання необхідно виконати чотири загальні передумови, що містяться в Aufenthaltsgesetz.

Отже, у принципі возз'єднання можливе:

1) з метою відновлення сімейних зв'язків або подружньої спільності (отже, якщо родичі планують проживати окремо, скажімо, у різних містах, то правових підстав для возз'єднання не виникає. Законодавець вважає, що з таким же успіхом люди можуть проживати і в різних державах);

2) за наявності у члена сім'ї, який вже перебуває у ФРН і з яким здійснюється возз'єднання, одного з таких статусів:

· німецького громадянства

· статусу німця згідно зі статтею 116 абз. 1 Основного Закону

· дозволу на проживання статусу Aufenthaltsberechtigung

· дозволу на проживання статусу Aufenthaltserlaubnis

· статусу політичного біженця (Asylberechtigter)

3) за наявності житлової площі, достатньої для проживання всієї сім'ї (під достатньою розуміється площа, яка за своїм розміром і якістю відповідає нормам соціальних квартир для німців);

4) за можливості самостійного забезпечення сім'ї без допомоги держави.

Далі слід пам'ятати, що питання про возз'єднання значною мірою залежить від віку дитини. Різні умови та законодавчі критерії існують для

- дітей до 16 років та

- дітей від 16 до 18 років.

У першому випадку абсолютне право на возз'єднання з дитиною виникає, якщо обидва батьки мають дозвіл на проживання статусу Aufenthaltsberechtigung або Aufenthaltserlaubnis або є визнаними політичними біженцями (Asylberechtigte). Це правило не діє, якщо подружжя перебуває у розлученні або один з них помер. У ситуації, коли іноземний громадянин має дитину від попереднього шлюбу або дитину, народжену поза шлюбом, і не має виключного права опіки, для переїзду дитини до Німеччини необхідна також згода другого з батьків. Це правило обумовлене як з боку німецького законодавства, так і з боку законодавств більшості республік колишнього СРСР.

Одного разу до нас зі своєю проблемою звернулася громадянка України, назвемо її Тетяна. Особисте життя Тетяни останні кілька років складалося цілком вдало. Вона познайомилася і незабаром вийшла заміж за громадянина ФРН, отримала дозвіл на перебування в Німеччині на три роки (Aufenthaltserlaubnis), а пізніше й народила дитину. Ніщо не затьмарювало здобуте сімейне щастя жінки, якби не проблема з її старшим сином, народженим в Україні поза шлюбом, якого вона, безумовно, хотіла забрати з собою до Німеччини. Здавалося б, жодних юридичних перешкод бути не могло. Вона все життя виховувала сина сама і приймала всі рішення, що стосувалися його життя, самостійно. Проблеми, як це часто буває, виникли зовсім несподівано, коли жінка подала комплект документів на отримання дозволу на проживання для возз'єднання з неповнолітньою дитиною. Як пізніше з'ясувалося, у свідоцтві про народження дитини «de jure» значився якийсь «батько», який «de facto» таким аж ніяк не був. Річ у тім, що згідно зі ст. 135 Сімейного кодексу України, у графі «батько» в метриці дитини вказується особа, яка є батьком дитини за словами матері. У деяких випадках це може бути навіть і вигадана особа, як і виявилося у дитини нашої клієнтки. Само собою зрозуміло, отримати й надати згоду другого неіснуючого з батьків дитини не було жодної можливості, і Тетяна опинилася у відчайдушній ситуації. У Відомстві у справах іноземців їй вказали, що отримати дозвіл на проживання для її старшого сина в такому разі неможливо, що загрожувало крахом усіх планів і надій новоствореної сім'ї. Що залишалося робити жінці, якби її десятирічного сина відправили на батьківщину, де піклуватися про нього було нікому?

Багато хто опускає руки, отримавши негативну відповідь Посольства чи Відомства у справах іноземців. Не варто зневірятися! Вихід можна знайти завжди. Після звернення Тетяни з її проблемою до нас, ми ретельно провели підготовчу роботу:

· ми запросили виписку з реєстру народжень в Україні, з якої випливало, що син нашої клієнтки був народжений поза шлюбом, а біологічний батько дитини юридично не визнав батьківства

· ми підготували докладні роз'яснення законодавства України, яке зазначало, що особа може бути вказана в графі «батько» у свідоцтві про народження дитини виключно за словами матері. Тому це може бути й вигадана особа

· ми підготували докази того, що Тетяна завжди виховувала старшу дитину самостійно, а інших родичів, здатних подбати про нього в разі його повернення до України, там не було

· ми навели докази того, що всі інші законодавчі вимоги для отримання дозволу на проживання для возз'єднання сім'ї були повністю виконані.

Усі підтвердні документи були перекладені німецькою мовою і додані до обґрунтованого клопотання, з яким ми й звернулися до Відомства у справах іноземців.

На велику радість усієї сім'ї нашої клієнтки, чиновники Відомства у справах іноземців прийняли наші доводи і, розглянувши мотивоване клопотання та всі підтвердні документи, задовольнили заяву Тетяни. Таким чином, хлопчик отримав дозвіл на проживання в Німеччині з метою возз'єднання сім'ї на підставі § 32 Aufenthaltsgesetz.

Як писав великий російський письменник Л.М. Толстой: «Усі щасливі сім'ї схожі одна на одну, кожна нещаслива сім'я нещаслива по-своєму». Ми щиро бажаємо новій сім'ї Тетяни щастя і благополуччя на новій землі. Родина Тетяни, своєю чергою, вдячна нам за те, що, діючи високопрофесійно, ми знайшли індивідуальний підхід, підготували грамотні аргументи, що допомогло нам переконати чиновників і домогтися позитивного результату.

Міграційне право

Часті запитання

Що робити, якщо в свідоцтві про народження дитини вказано «батька», який фактично не бере участі в її житті?

Потрібно підготувати документальні докази того, що запис зроблено лише зі слів матері (за законодавством країни походження) і що отримати згоду цієї особи неможливо чи не потрібно за законом — це можна визнати винятковим випадком.

Чи можна отримати дозвіл на проживання для дитини від попереднього шлюбу без згоди її біологічного батька?

Так, якщо доведено, що згода не може бути отримана об'єктивно (наприклад, батько юридично не встановлений або є вигаданою особою) і виконані інші законодавчі вимоги щодо возз'єднання сім'ї.

Яка правова основа возз'єднання з неповнолітньою дитиною в Німеччині?

§ 32 Aufenthaltsgesetz — за умови виконання загальних передумов возз'єднання сім'ї та з урахуванням віку дитини (до або після 16 років).

Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.