У практиці нашого адвокатського бюро є велика кількість найрізноманітніших справ, що стосуються різних галузей права й охоплюють практично всі правові відносини, будь то укладення договору, стягнення аліментів, прийняття спадщини, трудовий спір чи кримінальне переслідування. Однак основним напрямом діяльності наших адвокатів є представлення інтересів клієнтів у процедурі отримання статусу пізніх переселенців відповідно до законодавчих норм Німеччини, зокрема із законом Німеччини «Про вигнаних осіб та біженців» (Bundesvertriebenengesetz), тому вже впродовж багатьох років нашими клієнтами стають етнічні німці, які проживають на територіях країн колишнього Радянського Союзу й бажають отримати зазначений статус.
Так, відповідно до § 4 абз. 1 зазначеного закону пізнім переселенцем є особа, яка належить до німецької національності, що виїхала з території однієї з держав, які входили до складу СРСР, після 31 грудня 1992 року, згідно з процедурою прийняття до громадянства і протягом 6 місяців отримала постійне місце проживання в Німеччині, якщо до цього зазначена особа:
Умови отримання статусу
Статус пізнього переселенця вимагає підтвердження німецької національності, постійної прихильності німецькій культурі та володіння німецькою мовою на сімейному рівні (§ 6 BVFG).
1. з 8 травня 1945 року, або;
2. після її вигнання або вигнання одного з її батьків з 31 березня 1952 року, або
3. з моменту її народження, якщо зазначена особа народилася до 01 січня 1993 року і її батьками/прабатьками є особи, що відповідають вимогам пп. 1-2, постійно проживала на території примусового розселення.
При цьому відповідність заявника встановленим законодавством вимогам підлягає перевірці Федеральним адміністративним відомством Німеччини (Bundesverwaltungsamt — BVA). Обставини кожного конкретного випадку розглядаються суто індивідуально, у зв'язку з чим існує обширна судова практика, що стосується тих чи інших нюансів набуття статусу пізнього переселенця.
Наше адвокатське бюро, що спеціалізується на зазначених питаннях, уважно стежить за судовими рішеннями, що ухвалюються за цими категоріями справ, щоб мати можливість якнайточніше й найаргументованіше відстоювати інтереси клієнтів перед державними структурами. З цієї причини ми хотіли б запропонувати вашій увазі добірку найбільш проблемних питань, що розглядаються німецькими судами і пов'язані з процедурою отримання статусу пізнього переселенця.
1. Вимога постійного проживання на території примусового розселення
Ситуація, коли клієнт, який бажає отримати статус пізнього переселенця, на момент подання заяви до компетентного відомства проживає не на території примусового розселення, тобто на території країн колишнього СРСР (крім країн Латвії, Литви та Естонії), а також Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини та Румунії, є доволі поширеною. Адміністративний суд Німеччини закріпив, що факт залишення території примусового розселення підтверджується, якщо мало місце волевиявлення заявника перемістити центр своїх життєвих інтересів за кордон. При цьому враховується тривалість проживання в іншій державі, а також мета переїзду, тобто якщо заявник залишив території примусового розселення з метою отримання постійного місця проживання в іншій країні, умова постійного проживання на території примусового розселення не буде виконана.
Найтиповішими ситуаціями в цьому випадку є такі:
· Укладення строкового трудового договору: суд встановив, що в цьому випадку вимога постійного проживання на території примусового розселення виконується;
· Здобуття освіти в іншій країні: про зміну постійного місця проживання не йдеться, якщо заявник не розриває наявних особистих і економічних відносин з місцем свого попереднього проживання. При цьому й досі залишається нероз'ясненим випадок, коли студент після закінчення навчання залишається в іншій країні з метою пошуку роботи. У цій ситуації питання розглядається з урахуванням конкретних обставин справи, особливо за фактичного працевлаштування заявника;
· Клопотання про набуття статусу біженця: якщо заявник опинився у складному становищі, у зв'язку з чим змушений клопотати про дозвіл на в'їзд до Німеччини, судом враховується той факт, що переїзд до Німеччини має бути здійснений не лише з метою отримання статусу біженця. При цьому клопотання заявника має бути подане до або одразу після переселення до Німеччини. Якщо після отримання відмови в задоволенні клопотання про отримання статусу біженця заявник негайно повернеться на територію примусового розселення, тимчасове проживання заявника у ФРН не буде розцінюватися як залишення території примусового розселення.
2. Включення до дозволу на в'їзд пізнього переселенця усиновленої дитини як нащадка/прийняття усиновленої особи як пізнього переселенця
Особи, які до отримання дозволу на в'їзд до Німеччини були усиновлені пізніми переселенцями як малолітні, можуть бути без додаткових клопотів включені до зазначеного дозволу на в'їзд як нащадки. Однак проблема може виникнути, коли усиновленими були вже повнолітні особи. Це питання наразі залишається частково відкритим і підлягає врегулюванню в кожному конкретному випадку. Однак якщо усиновлення відбулося набагато пізніше досягнення особою повноліття і не мало на меті передачу наявного майна, суд доходить висновку, що подібні до сімейних відносини між усиновленим і усиновлювачем не виникають, отже, він не може бути визнаний нащадком відповідно до встановленого законодавства.
Також хочемо звернути увагу на той факт, що відповідно до § 6 абз. 2 закону Німеччини «Про вигнаних осіб та біженців» особи, народжені після 31 грудня 1923 року, визнаються німцями, якщо вони є нащадками осіб, що мають німецьке громадянство чи німецьку національність, і якщо до того, як залишити область примусового розселення, вони визнали свою приналежність до німецького народу шляхом визнання своєї національності чи іншим способом, або згідно з правом країни походження вони належать до німецької національності. У цьому випадку німцями визнаються лише ті особи, біологічні батьки яких мали німецьку національність чи німецьке громадянство. Таким чином, зазначена стаття не поширюється на осіб, які були усиновлені німцями.
Отже, усиновлені особи не можуть клопотати про отримання статусу пізнього переселенця згідно з § 4 закону Німеччини «Про вигнаних осіб та біженців», однак мають можливість бути включеними до дозволу на в'їзд як нащадки.
3. Походження від німецьких прабатьків і право на поновлення процедури
До 2008 року § 6 абз. 2 закону Німеччини «Про вигнаних осіб та біженців» тлумачився судами таким чином, що для визнання особи німцем необхідно було довести її походження від одного з німецьких батьків. З цієї причини дуже багато заявників, чиї батьки, щоб уникнути переслідувань з боку радянської влади, зазначили в документах, що вони є росіянами, українцями, казахами чи представниками інших національностей, які не переслідувалися в СРСР, отримали відмову.
Рішенням Федерального адміністративного суду Німеччини від 25 січня 2008 року було встановлено, що для визнання німцем заявнику буде достатньо довести своє походження від бабусі чи дідуся, які мали німецьке громадянство чи німецьку національність. Тим не менш, судова практика свідчить про те, що право на поновлення процедури для осіб, яким до 25.01.2008 було відмовлено у визнанні їх німцями у зв'язку з недоведеністю походження від німецьких батьків, не виникає.
Також змінилася думка судів щодо необхідності отримання нащадками й подружжям пізніх переселенців окремого рішення про прийом для того, щоб бути визнаними як пізні переселенці. Якщо до липня 2015 року суди дотримувалися думки, що визнання нащадка чи подружжя пізнім переселенцем можливе лише в рамках двоступеневої процедури так званого «підвищення» параграфа з 7 на 4 закону Німеччини «Про вигнаних осіб та біженців», то відповідно до двох рішень, ухвалених Федеральним адміністративним судом Німеччини 16 липня 2015 року, нащадки й подружжя пізніх переселенців можуть напряму клопотати про визнання їх пізніми переселенцями згідно з § 4 BVFG, вищезазначеного закону.
При цьому слід враховувати, що нащадки й подружжя пізніх переселенців, які вже переїхали з території примусового розселення до Німеччини, можуть отримати окреме рішення про прийом лише у виняткових випадках, пов'язаних із тяжким становищем зазначених осіб. При цьому клопотати про отримання зазначеного рішення слід якомога раніше після переселення до Німеччини.
Нащадки й подружжя пізніх переселенців, які до 2013 року отримали відмову у визнанні їх пізніми переселенцями згідно з § 4 закону Німеччини «Про вигнаних осіб та біженців», правом вимагати поновлення процедури не володіють.
Крім того, важливою особливістю є той факт, що починаючи з 2013 року нащадки пізніх переселенців, які вже проживають у Німеччині, також можуть переселитися до Німеччини, при цьому зазначені особи повинні мати дозвіл на в'їзд до Німеччини як пізні переселенці згідно з § 4 закону Німеччини «Про вигнаних осіб та біженців».
Підсумувавши найважливіші та релевантні для осіб, які бажають отримати статус пізніх переселенців, судові рішення, ми хотіли б підкреслити, що кожна справа розглядається Федеральним адміністративним відомством Німеччини, а в разі виникнення спорів — адміністративним судом, суто індивідуально. З цієї причини ми рекомендуємо вам звертатися до кваліфікованого адвоката, який має багаторічний досвід у цій сфері, оскільки виключно адвокат допоможе вам не лише зібрати необхідні документи й докази, а й правильно аргументувати вашу правову позицію, враховуючи як норми законодавства Німеччини, так і актуальну судову практику.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
