У численних статтях з нашої адвокатської практики ми не втомлюємося розповідати про всілякі життєві ситуації «російських німців» на прикладах конкретних справ. За багато років нашої роботи ми накопичили неоціненний багаж знань і напрацювали великий і позитивний досвід у цій, не зовсім однозначній, галузі права (Bundesvertriebenengesetz – BVFG). Не втомлюючись стежити за актуальною судовою практикою і постійно вдосконалюючись, ми з азартом беремося за справи, вважаючи, що нерозв'язних проблем не існує, і з будь-якої ситуації можна знайти вихід, навіть якщо на перший погляд вона здається тупиковою. Потрібно лише поглянути на ситуацію з урахуванням її індивідуальності.
Анастасія (ім'я змінено) поспішала подати документи на набуття статусу пізньої переселенки. І навіть встигла побувати в нашому адвокатському бюро на консультації. Адвокат, ознайомившись з історією молодої жінки і проаналізувавши її документи, одразу попередив її про велику ймовірність отримання відмови в задоволенні її заяви. Він зауважив, що доцільніше було б спершу дочекатися рішення у справі матері Анастасії (назвемо її Людмила), яке вже перебувало на розгляді у Федеральному адміністративному відомстві у справах переселенців (Bundesverwaltungsamt – BVA), і лише потім вживати якихось заходів. Адже саме від цього рішення залежатиме результат її справи, оскільки воно відіграватиме визначальну роль у її процесі. Однак Анастасія не хотіла нічого слухати. І, як згодом виявилося, самостійно подала заяву на визнання статусу пізньої переселенки. Через деякий час, як і передбачав адвокат, Анастасія отримала відмову від відомства, яка і стала причиною її звернення до нас із подальшим дорученням вести її справу і допомогти їй набути бажаного статусу в Німеччині.
Вимоги до мовного сертифіката B1/B2
Для отримання статусу пізнього переселенця заявник зобов'язаний підтвердити здатність вести просту розмову німецькою мовою (§ 6 Abs. 2 BVFG) — звільнення від тесту можливе лише за медичними показаннями.
У разі відмови в задоволенні заяви існує також можливість подальшого подання заперечення на винесене негативне рішення з боку відомства. Природно, адвокат одразу скористався цією можливістю і від імені та в інтересах клієнтки подав відповідне заперечення. Однак «поле аргументації», з огляду на всі обставини, було невеликим. Справа матері жінки все ще перебувала в процесі розгляду. Тому адвокат бюро в рамках діловодства, що відкрилося внаслідок поданого заперечення, направив до відомства клопотання про призупинення справи щодо нашої клієнтки. Таким способом можна було виграти час, вкрай необхідний для очікування остаточного рішення у справі Людмили. Однак відомство, повністю проігнорувавши наше клопотання, заочно ухвалило негативне рішення, відхиливши заперечення.
Таким чином, залишалося одне – суд. Оскільки справа Людмили на той момент підлягала перегляду, для адвоката не було дивним, що її розгляд затягнувся на такий тривалий відрізок часу. Вплинути на швидкість розгляду в цьому випадку, на жаль, неможливо. Тим не менш ще залишалися правові методи, і адвокат направив до суду клопотання з проханням про призупинення процесу щодо Анастасії та роз'ясненням усієї ситуації для суду, а саме того, що результат справи в цьому випадку безпосередньо залежить від рішення, ухваленого щодо матері нашої клієнтки. Відповідно, все впирається в питання часу. При цьому адвокат зазначив, що схильний вважати, що відповідне рішення буде позитивним.
До того часу Федеральне адміністративне відомство у справах переселенців, дізнавшись, що справу передано на судовий розгляд, висунуло зі свого боку пропозицію про укладення мирової угоди, якщо позовну заяву буде відкликано адвокатом. Крім того, у разі укладення угоди вони зазначали, що якщо Людмилі, матері клієнтки, за підсумками перегляду її справи буде присвоєно статус пізньої переселенки, то заяву Анастасії також буде задоволено, звісно, за наявності в неї встановлених законодавством передумов. Ця пропозиція звучала досить привабливо, але це була лише пропозиція. Тому адвокат склав відповідний лист, у якому заявив про нашу готовність погодитися на висунуту умову, але лише в тому разі, якщо відомство надішле нам офіційне письмове підтвердження, яке буде гарантією того, що все так і відбудеться. Відомство не змусило себе довго чекати. І вже наступного тижня, отримавши від них вищезгадане підтвердження, ми відкликали позовну заяву із суду.
Рішення, ухвалене адвокатом нашого бюро, виявилося стратегічно правильним і дало свій ефект. Незабаром Людмила отримала рішення про прийом, так званий Aufnahmebescheid, а це означало, що її офіційно визнали пізньою переселенкою. Отже, з урахуванням наявності наданого відомством підтвердження, залишалися лічені кроки до винесення позитивного рішення і щодо нашої клієнтки. На підставі мирової угоди і цього підтвердження ми відновили процес у справі Анастасії, і згодом жінка вже могла називати себе пізньою переселенкою, оскільки відповідний статус за нею було офіційно закріплено.
У цій історії, можливо, присутня певна частка везіння. Однак без юридичної допомоги, наданої адвокатом, домогтися такого результату людині, яка не має досвіду у вирішенні подібних справ, ніколи б не вдалося. Отримавши повторну відмову від Федерального адміністративного відомства у справах переселенців, адвокат з подвійним натиском кинувся в бій на «судову арену», щоб довести необґрунтованість ухваленого відомством рішення про відхилення нашого заперечення. Суд при цьому фактично виступив у ролі медіатора, що сприяв укладенню мирової угоди.
На жаль, чиновники, які займаються питаннями пізніх переселенців, дуже часто досить поверхово і формально ставляться до справ заявників. Використовуються стандартні формулювання, відсутні зрозумілі обґрунтування відмов, а в разі якоїсь спірної і такої, що заслуговує на особливу увагу, ситуації, часом абсолютно необґрунтовано виносять негативні рішення. Пояснити це можна хіба лише тим, що вони неохоче заглиблюються в суть справи, коли ситуація хоч трохи відхиляється від стандартних приписів. Однак усі життєві ситуації неможливо вмістити в одні рамки. Здавалося б, зовні схожі історії при уважному розгляді можуть кардинально відрізнятися і, відповідно, тягти за собою абсолютно різні наслідки.
Часті запитання
Чи варто подавати заяву самостійно, якщо справа пов'язаного родича ще розглядається?
Адвокат зазвичай радить спершу дочекатися рішення щодо родича, від якого залежить ваша справа — передчасне самостійне подання, як показує практика, часто закінчується формальною відмовою.
Що робити, якщо відомство ігнорує клопотання про призупинення справи?
Можна звернутися до суду з клопотанням про призупинення судового провадження до ухвалення рішення щодо пов'язаної справи родича, детально пояснивши суду взаємозалежність обох справ.
Чи можна укласти мирову угоду з Bundesverwaltungsamt?
Так, відомство може запропонувати мирову угоду в обмін на відкликання позову, наприклад, погодившись автоматично задовольнити заяву заявника за умови позитивного рішення щодо пов'язаного родича — але таку угоду варто вимагати в письмовій, юридично зобов'язальній формі.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
