Визнання статусу пізнього переселенця – одна з центральних тем, якою займається наше адвокатське бюро. Ця тема настільки багатогранна й обширна, що ми не втомлюємося знайомити наших читачів із новими історіями. Адже будь-яка дрібниця в таких справах здатна перетворити стандартний і класичний процес на неповторну і таку, що заслуговує на окрему увагу, історію.
При цьому навіть у тому випадку, коли на отримання статусу пізнього переселенця претендують кілька членів родини – це не завжди означає, що для цієї мети вестиметься один процес. Іноді процеси доводиться з тих чи інших причин розгалужувати і надалі вести паралельно. Оскільки часто результат справи в одному випадку безпосередньо впливає на хід справи в іншому. Подібний випадок ми й опишемо в нашій статті.
Оскарження відмов BVA
Відмову Bundesverwaltungsamt (BVA) у визнанні статусу пізнього переселенця можна оскаржити в адміністративному суді — як правило, протягом одного місяця з моменту отримання відмови.
Отже, до нашого адвокатського бюро звернувся молодий чоловік Анатолій (ім'я змінено). До того часу молодий чоловік уже встиг отримати від Федерального адміністративного відомства Німеччини у справах переселенців (Bundesverwaltungsamt – BVA) відмову в задоволенні його заяви на набуття статусу пізнього переселенця. Підставою відмови стало те, що наявність німецького коріння у походженні Анатолія, яка є ключовою умовою у справах про пізніх переселенців, не було доведено. Молодий чоловік під час консультації розповів адвокату свою історію і зауважив, що його батько також хотів би отримати статус пізнього переселенця й має намір з цією метою подати заяву до відомства.
Ознайомившись і проаналізувавши всі наявні в Анатолія документи, адвокат дійшов висновку, що батькові молодого чоловіка не просто бажано, а навіть необхідно подати заяву на отримання статусу пізнього переселенця, оскільки процес у справі Анатолія безпосередньо залежатиме від рішення щодо його батька. Крім того, слід направити клопотання про перегляд справи Анатолія. Цей розрахунок ґрунтувався насамперед на тому, що довести належність батька до німецької національності не становитиме труднощів, насамперед тому, що бабуся Анатолія вже була визнана пізньою переселенкою і до своєї смерті жила в Німеччині. А закріпивши за батьком статус переселенця, Анатолій легко зможе згодом довести і свій правовий статус. Однак усе йде не завжди так, як задумано.
За словами клієнта, його бабуся по батьківській лінії, свого часу, заручившись статусом пізньої переселенки, поїхала до Німеччини. Дядько Анатолія незабаром за програмою возз'єднання родини переїхав до матері. Через роки вона померла, а всі правопідтверджувальні документи залишилися в руках у дядька. І яким же було здивування Анатолія та його батька, коли на їхнє прохання надати документи дядько категорично відмовився це зробити. Справа, звісно, сімейна, і намагатися знайти причини такої поведінки з боку дядька ми не будемо, однак такий поворот подій значно ускладнював нам ситуацію. Адже без документів довести щось неможливо. Потрібно було діяти. Адвокат терміново приступив до розшуку документів. Було зроблено відповідні запити до різних інстанцій з метою збору копій відсутніх документів. Зрештою документи зібрали, а заяву відправили до Федерального адміністративного відомства.
Однак процес отримання статусу пізнього переселенця – досить тривала процедура. Тому не дивно, що в її ході можуть статися якісь непередбачувані події, які докорінно змінять ситуацію. На жаль, за цей час батько Анатолія серйозно захворів. Це ускладнювало наше становище, адже однією з ключових передумов для отримання статусу пізнього переселенця є приналежність кандидата до німецького народу (Bekenntnis zum deutschen Volkstum), що передбачає знання німецької мови. Для підтвердження знання німецької мови потрібно надати сертифікат, що засвідчує володіння мовою в необхідному обсязі, як мінімум на рівні B1, або знання мови перевіряється на загальновідомих мовних тестах. В обох випадках потрібно довести наявність фундаментальних знань німецької мови. Оскільки батько Анатолія перебував уже в досить важкому стані здоров'я, про складання будь-якого тесту не могло бути й мови. У зв'язку з цим адвокат направив до Федерального адміністративного відомства заяву з проханням звільнити нашого клієнта від необхідності надавати будь-які підтвердження знання німецької мови з огляду на його тяжкий стан здоров'я. У результаті батька Анатолія дійсно звільнили від складання тесту. Але, на превеликий жаль, він помер, так і не діждавшись завершення свого процесу.
Наш клієнт був убитий горем, крім того, він більше не бачив надії на виграш свого процесу, але адвокату вдалося заспокоїти Анатолія. Природно, такого повороту подій ніхто не очікував, але професія адвоката зобов'язує шукати вихід із будь-якої ситуації, навіть із найнепередбачуванішої. Тому адвокат нашого бюро, проаналізувавши всі можливі шляхи вирішення проблеми, вирішив спершу залишитися при початково обраній тактиці і продовжити листування з відомством.
Незабаром адвокат склав аргументаційний лист, у якому виклав правову позицію нашого клієнта з урахуванням нових обставин. Так адвокатом було вказано на всі виконані з боку нашого клієнта передумови і зауважено, що якби його батько був ще живий, то ми виходимо з того, що по його справі було б ухвалено позитивне рішення, і він незабаром отримав би статус пізнього переселенця. Адже його процес на той момент перебував на фінальній стадії свого розвитку й наближався до завершення. Усі документи були надані, а від складання тесту його звільнили. Слід віддати належне Федеральному адміністративному відомству, оскільки воно з розумінням поставилося до ситуації нашого клієнта і взяло до уваги обставини, викладені адвокатом в аргументаційному листі. Через деякий час за молодим чоловіком визнали статус пізнього переселенця, і він зміг переїхати до Німеччини.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
