§ 244 Кримінального кодексу Німеччини (Strafgesetzbuch, StGB) у чинній редакції звучить так:
§ 244 StGB. Крадіжка зі зброєю; крадіжка у складі банди; крадіжка з проникненням у житло (Diebstahl mit Waffen; Bandendiebstahl; Wohnungseinbruchdiebstahl)
(1) Позбавленням волі на строк від шести місяців до десяти років карається той, хто
1. вчиняє крадіжку, під час якої він або інший учасник
a) має при собі зброю або інше небезпечне знаряддя,
b) має при собі будь-яке інше знаряддя чи засіб, щоб насильством або погрозою застосування насильства запобігти опору іншої особи чи подолати його,
2. як член банди, що об'єдналася для систематичного вчинення розбоїв або крадіжок, вчиняє крадіжку за участю іншого члена банди, або
3. вчиняє крадіжку, під час якої для вчинення діяння він вламується в житло, влазить у нього, проникає до нього за допомогою підробленого ключа чи іншого знаряддя, не призначеного для належного відмикання, або переховується в житлі.
(2) Замах є караним.
(3) У менш тяжких випадках, передбачених абзацом 1 пунктами 1–3, покаранням є позбавлення волі на строк від трьох місяців до п'яти років.
(4) Якщо крадіжка з проникненням у житло за абзацом 1 пунктом 3 стосується приватного житла, яке використовується на постійній основі, покаранням є позбавлення волі на строк від одного року до десяти років.
Ось така серйозна стаття.
Гадаємо, ви, шановний читачу, погодитеся, що звичайна людина, яка не обізнана з тонкощами юриспруденції, може розуміти норми закону зовсім не так, як їх розуміють юристи. Саме про це ми й хочемо розповісти в нашій черговій статті. Комусь ця історія, можливо, здасться кумедною. Але нашим клієнткам вона принесла мало радості.
Ранньої весни до нашого адвокатського бюро звернулася молода дівчина — назвімо її Дар'я. Прийшла Дар'я разом зі своєю мамою. Дівчина отримала із суду лист, прочитавши який, обидві — і вона, і її мама — відчули не просто страх, а жах. Обидві були в сльозах і дуже засмучені. Річ у тім, що це був не просто лист, а обвинувальний акт, яким Дар'ї висували обвинувачення за § 244 Кримінального кодексу Німеччини — кваліфікована крадіжка із застосуванням зброї, з проникненням у приміщення. Слід зазначити, що в разі засудження за § 244 StGB цей склад злочину буде внесено до Федерального центрального реєстру (Bundeszentralregister), а вирок до позбавлення волі, як правило, відобразиться й у довідці про несудимість (Führungszeugnis). Чим це може загрожувати? Дуже багатьом — спробуйте з такою «плямою» влаштуватися на роботу або вступити на навчання: запевняємо, проблем буде чимало.
В обвинувальному акті зазначалося, що Дар'ю обвинувачують у вчиненні кваліфікованої крадіжки з магазину, під час якої вона мала при собі зброю або інший небезпечний предмет, здатний заподіяти шкоду здоров'ю інших людей. Докладніше: в обґрунтуванні обвинувачення було сказано, що на початку цього року Дар'я взяла в магазині H&M речі, поклала їх у сумку й намагалася вийти з магазину, не сплативши за товар. Магазину було завдано збитків на суму 85 євро. Після того як детектив магазину затримав порушницю, викликали поліцію й провели обшук. Під час обшуку в неї виявили... манікюрні ножиці (такий звичайний побутовий предмет, як манікюрні ножиці, юристи можуть кваліфікувати як небезпечний предмет).
Сама Дар'я була налякана отриманим листом і спочатку не хотіла нічого розповідати. Та згодом адвокатові вдалося її розговорити. Тихим голосом, хвилюючись і соромлячись, дівчина розповіла, що навчається в коледжі на косметолога, проходить Ausbildung (професійне навчання) і має обмежені кошти. Вона справді була в магазині й узяла там речі — кілька топів і блузок, які їй дуже сподобалися. У примірювальній вона манікюрними ножицями зрізала з речей сигнальні пристрої, тобто пластикові пломби, які в багатьох магазинах кріплять до товарів для захисту від крадіжки, склала речі в сумку й хотіла вийти з магазину. Але її зупинив детектив і запропонував пройти до службового приміщення. Там він вимагав викласти речі із сумки. Коли дівчина це зробила, він оглянув їх і поцікавився, чим вона зрізала пластикові пломби. Вона зізналася у крадіжці й дістала манікюрні ножиці. Викликана детективом поліцейська обшукала її, оскільки детектив підозрював, що дівчина могла сховати на собі ще щось. Проте більше нічого виявлено не було. Потім склали протокол, який вона підписала. Далі від неї вимагали оплатити речі, що вона й зробила, після чого її відпустили додому, віддавши речі. Удома вона нічого не сказала мамі й зізналася лише тоді, коли надійшов лист із суду. Навіщо вона це зробила? Дівчина відповісти не могла — як кажуть, «біс поплутав».
З очей дівчини адвокат бачив, що вона хоч і дуже налякана, але не до кінця усвідомлює серйозність свого становища — можливо, її ввели в оману запевнення подруг, що це лише звичайна крадіжка і все минеться, адже вона заплатила за товар. У кожному разі до зустрічі з адвокатом Дар'я не мала чіткого уявлення про те, якими можуть бути наслідки її вчинку. І лише після того, як адвокат роз'яснив їй положення інкримінованої статті й передбачене нею покарання, а також можливі наслідки та відмінність її статті від простої крадіжки, обидві жінки злякалися по-справжньому. Звісно, адвокат не мав на меті залякати клієнток. Йому було важливо, щоб Дар'я усвідомила всю серйозність ситуації й не виглядала легковажно перед судом під час майбутнього розгляду. Для довідки пояснимо: за просту крадіжку відповідно до § 242 Кримінального кодексу Німеччини передбачено покарання у вигляді грошового штрафу (Geldstrafe) або позбавлення волі на строк до п'яти років. Стаття ж, яку інкримінували Дар'ї, грошового штрафу не передбачає: § 244 StGB передбачає позбавлення волі на строк від шести місяців до десяти років, а в менш тяжкому випадку (minder schwerer Fall, абз. 3) — від трьох місяців до п'яти років.
Зрозуміло, що жодної зброї Дар'я не мала. Але вона мала... манікюрні ножиці, які за бажання цілком можна віднести до небезпечних предметів, здатних заподіяти шкоду життю та здоров'ю. Так, відповідно до судової практики й думки більшості юристів, до категорії «небезпечні предмети» можна віднести предмети, які з огляду на свої властивості та спосіб їх застосування в кожному конкретному випадку здатні завдати іншим особам значних ушкоджень. Іншими словами, у юридичному тлумаченні небезпечними предметами можуть бути будь-які предмети домашнього вжитку — ножі, ножиці, скло, пилки, сокири, молотки, голки, собаки та багато іншого. Одним словом, усе, чим можна різати, відкривати, поранити. І якщо суд під час розгляду справи займе жорстку позицію щодо кваліфікації манікюрних ножиць або щодо їхньої готовності до застосування, покарання може бути суворим. Але якщо вдасться перекваліфікувати інкриміновану їй статтю 244 на статтю 242 — просту крадіжку (про визнання її невинуватою не йдеться, оскільки вона від самого початку дала зізнавальні показання), усе справді може завершитися покаранням у вигляді штрафу. У такому разі вирок, найімовірніше, не потрапить до її довідки про несудимість (Führungszeugnis): перше засудження до штрафу в розмірі не більше 90 денних ставок (Tagessätze), як правило, туди не включається (§ 32 Abs. 2 Nr. 5 BZRG). Хоча сам вирок і буде внесено до Bundeszentralregister, для роботодавців і навчальних закладів вона вважатиметься несудимою (§ 53 BZRG).
Отримавши доручення клієнток, адвокат запросив матеріали справи. Отримавши акти справи й ретельно їх вивчивши, адвокат спробував «виловити» з них інформацію на користь клієнтки. Так, в актах були показання єдиного свідка — детектива, який затримав клієнтку, запросив її до службового приміщення для огляду й виявив у неї речі зі зрізаними сигнальними пластиковими пломбами. Дівчина зізналася у вчиненому. Коли він запитав, чим вона їх зрізала, вона показала йому манікюрні ножиці.
Але цього було явно недостатньо. Далі адвокат виконав воістину величезну роботу, вивчаючи судову практику й висновки щодо тлумачення поняття «небезпечні предмети». Його завдання полягало в тому, щоб спробувати спростувати віднесення манікюрних ножиць до категорії «небезпечні предмети» або ж ознаку «мати при собі». Вивчивши судову практику й думки юристів, адвокат дійшов висновку, що спростувати перше не вдасться: ножиці — манікюрні чи звичайні — у будь-якому разі є колючим предметом і належать до категорії «небезпечні предмети, здатні заподіяти шкоду життю та здоров'ю». Отже, залишалося друге — «мати при собі». Що означає цей вираз? «Мати при собі» означає тримати річ у кишені, у сумці або носити на шиї, на руці тощо. Потрібно було знайти ту межу, яка дасть змогу довести, що клієнтка ножиці «при собі не мала». Наполегливість адвоката була винагороджена: одне з рішень Федерального верховного суду (Bundesgerichtshof, BGH) — одне з багатьох, які він вивчив, — підходило до нашого випадку. У цьому рішенні Федеральний верховний суд Німеччини виправдав обвинуваченого у замаху на пограбування із застосуванням зброї, оскільки під час судового розгляду встановив, що зброя обвинуваченого — ніж — у момент замаху на пограбування перебувала в рюкзаку, тобто поняттю «зброя або інший небезпечний предмет» бракувало ознаки «готовий до застосування».
Адвокат знову запросив клієнток на бесіду. Під час зустрічі він найдокладніше з'ясовував у Дар'ї, де в неї лежали ножиці, як вона їх діставала, куди потім прибрала і де вони були в той момент, коли її затримав детектив магазину. У ході розмови виробили тактику поведінки в суді: заперечувати все не має сенсу, оскільки є підписаний нею протокол і показання свідка. Даватимемо показання, але чітко, впевнено, не плутаючись. Зазначити, що ножиці лежали в манікюрному наборі, манікюрний набір — у косметичці, а косметичка — у сумці. Бути готовою до того, що суд ставитиме запитання, намагаючись знайти суперечності: де ножиці були спочатку, як і коли вона їх дістала, коли й куди прибрала, чи діставала пізніше? Дівчина уважно слухала й усе запам'ятовувала.
Безпосередньо перед судовим засіданням адвокат ще раз обговорив із Дар'єю всі моменти, нагадавши їй, що зараз дуже багато залежатиме від її показань і що він спробує ще до засідання поговорити із суддею та стороною обвинувачення. Звернувшись до судді, адвокат попросив про правову бесіду до початку засідання, щоб обговорити правову кваліфікацію. Суддя погодився, що це ключовий момент обвинувачення, однак запропонував спершу з'ясувати всі обставини в межах судового розгляду й лише після цього визначатися з кваліфікацією злочину.
Учасників процесу запросили до зали судових засідань (мама Дар'ї теж хотіла бути присутньою, але в останню мить нерви її не витримали, і вона залишилася в коридорі чекати на вирок). Після оголошення справи й дотримання всіх формальностей суд з'ясував, що обвинувачена даватиме показання (адвокат порадив клієнтці не говорити нічого зайвого, а лише визнати провину й чекати запитань суду). Слід сказати, що дівчина діяла чітко відповідно до вказівок адвоката. Відповідаючи на запитання суду, вона розповіла, яка в неї була сумка, що в ній лежало, яка була косметичка, який манікюрний набір, де лежали ножиці. Суд переконався, що сумка обвинуваченої застібалася на блискавку і що блискавка була застібнута. Дівчину намагалися впіймати на суперечностях у показаннях, але її відповіді були грамотними, чіткими й послідовними — саме так, як вони обговорювали з адвокатом. Було допитано детектива магазину та поліцейську. Поліцейська не змогла сказати нічого корисного для суду: поліція прибула, коли все вже лежало на столі — сумка, речі, ножиці, — а це вже було на користь Дар'ї. Детектив у своїх показаннях був докладнішим: стежив, затримав, виявив речі зі зрізаними сигнальними пластиковими пломбами. На запитання суду «де були ножиці?» він відповів, що обвинувачена дістала їх на його прохання, а до того вони лежали в косметичці. Ці показання підтверджували показання Дар'ї. Бачачи, що більшого з показань свідків не отримати, суддя звернувся до Дар'ї й сказав, що вона вчинила кваліфікований злочин і що зараз ідеться не про штраф, а про позбавлення волі. В очах дівчини знову з'явився страх.
Після цього суд оголосив перерву в засіданні й попросив усіх залишити залу, крім адвоката та представника прокуратури. Під час правової бесіди суддя заявив, що погоджується з позицією адвоката щодо відсутності ознак застосування небезпечного знаряддя. Це була перемога: суд мусив визнати, що не має підстав для засудження за § 244 StGB. Можливо, сумніви в судді й залишилися, але сумніви, як кажуть, до справи не підшиєш. Суд погодився перекваліфікувати діяння на просту крадіжку. Залишалося обговорити розмір штрафу. Адвокат зазначив, що дівчина зараз навчається, а тому має невеликий дохід. Суд погодився призначити штраф у розмірі... 300 євро. Після цього суддя знову запросив усіх до зали судових засідань і оголосив вирок: Дар'ю визнали винною у вчиненні простої крадіжки й засудили до сплати штрафу в розмірі 300 євро! Це означало, що дівчина залишається на волі, вирок не з'явиться в її довідці про несудимість (Führungszeugnis), і для роботодавців та навчальних закладів вона вважається несудимою.
За цим вироком стояла величезна робота адвоката, яка була винагороджена по заслузі: до душ клієнток повернулися спокій і впевненість у завтрашньому дні. Сподіваємося, що й Дар'я винесла для себе урок на все життя, на власному досвіді переконавшись, як може змінити життя один-єдиний легковажний вчинок.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
