Більшість людей знає цей фільм — «Містер і місіс Сміт». Подружжя, обоє професійні наймані вбивці, роками живе разом, не знаючи про справжнє заняття одне одного. А коли їх фактично нацьковують одне на одного і вони усвідомлюють, що через власну брехню мало не вбили одне одного, подружжя до кінця тримається разом, адже саме в цю мить вони розуміють, що їх насправді поєднувало. Те, що їх поєднувало, здавна називають коханням. Подібний мотив уже давно використовують багато режисерів: він і вона, чоловік і дружина, які чудово розуміють одне одного і разом займаються злочинними справами. Мимоволі спадає на думку, що в житті це не таке вже й рідкісне явище, якщо кінематографісти раз у раз повертаються до цієї теми. Як кажуть у народі, чоловік і жінка — одна душа й одне тіло. Наша чергова історія про кримінальну справу, успішно завершену нашим бюро, — саме про таку пару, от тільки вбивати ці двоє нікого не збиралися.
Пан L. приїхав до Німеччини з Латвії і живе разом зі своєю коханою — пані E. — в одному з німецьких міст. Їхнє кохання було таким сильним, що навіть у фінансовій скруті вони ділили одне з одним останнє. Та одного чудового ранку в їхніх головах одночасно визрів план, як хоча б на деякий час поліпшити своє не надто приємне матеріальне становище. Вони вирішили вчинити крадіжку. Нічого надто складного: вони збиралися скористатися найпоширенішим нині способом швидко роздобути гроші — взяти товар у магазині, не заплативши за нього. Можна було б подумати, що для великого супермаркету це не стане відчутною втратою, однак суспільство вбачає в таких діях небезпеку, і навіть крадіжки дрібних речей караються законом. Дорогою до супермаркету вони кілька разів проговорили план дій. Кожен знав, що має робити, і обоє усвідомлювали, що це може бути небезпечно. Проте спільний план і згода іншого в таких ситуаціях часто дуже мотивують. Коли виконавців двоє чи більше, нерідко зникає саме відчуття того, що вчиняється протиправне діяння. Заходячи до супермаркету, вони ще не здогадувалися, чим усе закінчиться. Втім, як з'ясувалося згодом, покарання вони не надто боялися. Важливіше було залишатися разом і за будь-яку ціну не розлучатися.
«Легка» здобич
Наш клієнт, пан L., разом із пані E. вчинив таке: у філії відомої мережі супермаркетів вони викрали 12 пачок сигарет. Разом зі своєю коханою пан L. узяв сигарети й поклав їх до рюкзака, щоб так легше уникнути оплати на касі. Касу вони планували проходити окремо. Першим пішов сам пан L. Уже за межами магазину його зупинила працівниця, яка попросила пояснити ситуацію, оскільки підозрювала його в крадіжці. На той момент він уже розслабився, адже, як і планувалося, непомітно пройшов касу. Проте пан L. не розгубився: він силоміць схопив працівницю, яка йому заважала, за руку, заламав її їй за спину і після цього зміг утекти з місця події. Що ж до пані E., то вона щойно пройшла касу, як її одразу зупинила друга продавчиня, яка також спостерігала за всією ситуацією. Працівники магазину викликали поліцію. За показаннями пані E. було встановлено особу нашого клієнта. Таким чином, пану L. було висунуто серйозне обвинувачення: розбійна крадіжка в ідеальній сукупності (Tateinheit) із заподіянням тілесних ушкоджень (Körperverletzung) відповідно до §§ 223 Abs. 1, 252, 242 Abs. 1, 249 Abs. 1, 52 Кримінального кодексу Німеччини (Strafgesetzbuch, StGB).
Оскільки за зазначені злочини передбачено позбавлення волі на строк не менше одного року, нашому клієнтові за законом належав обов'язковий захист (notwendige Verteidigung) у формі призначення судом захисника (Pflichtverteidiger) відповідно до § 140 Abs. 1 Nr. 2 Кримінального процесуального кодексу Німеччини (Strafprozessordnung, StPO). Проте й у цьому випадку можна визначити, який саме адвокат представлятиме інтереси обвинуваченого. Пану L. надали 7 днів, щоб вирішити це питання. За цей час він міг або сам обрати захисника, або йому призначили б захисника з окремо складеного списку. Для пана L. було важливо, щоб його захист був надійним, адже йому загрожувало суворе покарання. Сам він перебував під вартою (Untersuchungshaft) і був розлучений із пані E. Тож вибір адвоката довелося робити їй, і вона обрала наше бюро. Одна з переваг нашого бюро полягає в тому, що ми працюємо не лише німецькою, а й російською мовою. Оскільки пан L. не досконало володів німецькою, для вибору правового захисника ця обставина була важливою. Адже не останню роль відіграє й те, що російською наш клієнт міг найдокладніше описати ситуацію, а головне — так між клієнтом і захисником швидше виникає довіра. Отже, ми ознайомилися з матеріалами справи нашого клієнта і взялися до роботи.
Метою нашої роботи в цій справі було домогтися для нашого клієнта м'якшого покарання. Оскільки багато фактів були очевидними і його разом зі спільницею затримали на гарячому, завдання захисника полягало не в доведенні невинуватості клієнта, а в тому, щоб домогтися призначення найм'якшого можливого в цьому конкретному випадку покарання.
Кілька слів про розбійну крадіжку
Щоб зрозуміти, від чого залежить міра покарання, необхідно розібратися в системі злочинів, пов'язаних із крадіжкою, та обтяжуючих обставин. До таких обставин належать, наприклад, застосування насильства чи зброї, вчинення крадіжки кількома особами тощо. За наявності цих додаткових ознак ступінь вини зростає, оскільки підвищується небезпечність діяння. Так, крадіжку відповідно до § 243 StGB може бути кваліфіковано як особливо тяжкий випадок крадіжки (besonders schwerer Fall des Diebstahls). Наступний ступінь — кваліфікація крадіжки як розбою (Raub). Розбій учиняє той, хто із застосуванням насильства або погроз, які в момент їх застосування створюють небезпеку для здоров'я чи життя людини, відбирає в неї чужу рухому річ з метою протиправного привласнення її собі або третій особі. Цей злочин карається позбавленням волі на строк не менше одного року. Розбій може бути вчинено й за обтяжуючих обставин, перелічених у § 250 StGB. У такому разі покарання стає значно суворішим — позбавлення волі на строк не менше трьох або не менше п'яти років залежно від того, які факти у справі вказують на наявність обтяжуючих обставин. Як бачимо, наявність певних обставин може збільшити покарання більш ніж удвічі, а в найгіршому випадку — навіть уп'ятеро.
Що стосується основного злочину, в якому обвинувачували нашого клієнта, то він має особливий характер. Відповідно до § 252 StGB розбійну крадіжку (räuberischer Diebstahl) учиняє той, хто, будучи застигнутим на місці крадіжки, застосовує щодо особи насильство або погрожує їй безпосередньою небезпекою для життя чи здоров'я, щоб утримати викрадене. Отже, на відміну від розбою, насильство тут застосовується не для вчинення діяння, а для збереження здобичі. У цьому випадку законодавець не встановлює окремого покарання, а лише посилається на розглянуті вище норми і визначає таке саме покарання, як для особи, що вчинила розбій. Звідси також випливає, що обтяжуючі обставини розбою необхідно перевіряти й стосовно розбійної крадіжки. Таким чином, покарання в такому разі може сягнути позбавлення волі на строк понад п'ять років. Нашим завданням було якомога швидше переконати суд у тому, що насильство, застосоване до продавчині, у випадку нашого клієнта не мало обтяжуючого впливу на його діяння. Щоб розв'язати цю справу, потрібно знати не лише всі її обставини, а й законодавство та судову практику з цього питання.
Наша робота
Що глибше ми знайомилися з матеріалами справи, то очевиднішим ставало, що ситуація була аж ніяк не простою. До того ж наш клієнт уже мав кілька судимостей. А в цій конкретній справі були незаперечні докази, зокрема показання свідків, відеозапис, а також той факт, що його затримали на гарячому. Його коханій інкримінували менш тяжкі діяння, оскільки вона жодного насильства не застосовувала. Проте, перебуваючи під вартою, наш клієнт писав коханій листи. Їхнє кохання мало витримати це випробування. Адже якби суд визнав пана L. винним у повному обсязі, він, можливо, надовго був би розлучений із пані E.
У нашому листі до суду ми врахували всі обставини зі свідчень, що говорили на користь нашого клієнта. Сам пан L. пояснив, що запанікував, коли продавчиня звернулася до нього й запитала про крадіжку. Він злегка відштовхнув її вбік і одразу втік. Так само й на відео видно, що про застосування насильства із заламуванням руки не могло бути й мови. Отже, версія про розбійну крадіжку виглядала менш переконливою, ніж здавалося лише за показаннями продавчині. Другий аргумент, на який ми звернули увагу, також стосувався показань продавчині. У своїх показаннях вона стверджувала, що пані E. взяла 12 пачок сигарет. Однак на відео добре видно, як молода жінка тричі нахиляється до полиці по сигарети і щоразу змушена сильно згинатися, щоб до них дотягтися. При цьому ми вважаємо малоймовірним, що вона щоразу брала по 4 пачки, а востаннє — одразу 8. Так само непереконливим видається твердження, що вона змогла донести в руках усі 12 пачок до пана L., який склав їх до свого рюкзака. У подальших показаннях продавчиня вже не називала точної кількості пачок, оскільки, за її власними словами, не бачила достеменно, скільки їх молода жінка взяла і несла в руках. Утім, ці відомості стосуються лише кількості пачок сигарет і мають для вирішення справи лише другорядне значення. Важливішим був наступний аргумент нашого захисту.
На нашу думку, прокуратура (Staatsanwaltschaft) без достатніх підстав підозрювала нашого клієнта в розбійній крадіжці, оскільки з матеріалів справи не випливало достатніх ознак того, що насильство застосовувалося з метою утримати здобич. Важливим критерієм у таких справах є те, що саме відбулося насправді. Судова практика розрізняє два варіанти. Перший варіант: виконавець бачить можливість кинути викрадене і тим самим збільшити свої шанси на втечу, але все ж обирає насильство, щоб утекти зі здобиччю. Другий варіант — ситуація, коли виконавець уже не має змоги кинути викрадене, а, за власним уявленням, змушений тікати разом зі здобиччю. Ми обстоювали другий варіант, адже в момент, коли продавчиня підійшла до нашого клієнта і перегородила йому шлях, він уже не міг швидко все покласти й піти. Слід також урахувати, що було викрадено менше ніж 12 пачок сигарет (як з'ясувалося згодом, близько 6–7). Застосування насильства, щоб їх утримати, з огляду на незначну вартість викраденого видається малоправдоподібним. Дії нашого клієнта, можливо, і становили певне застосування насильства, проте воно слугувало лише тому, щоб звільнити собі шлях, а не меті утримати викрадене.
Оскільки суди вже неодноразово застосовували судову практику з цього питання, не стала винятком і наша справа. У кожному окремому випадку важливо цілеспрямовано аргументувати з посиланням на судову практику та «застосувати» її до конкретної справи. Тепер нашому клієнтові загрожувало засудження вже не за розбійну крадіжку, а лише за просту крадіжку (Diebstahl). Нагадаємо: за цей злочин передбачено як позбавлення волі, так і грошовий штраф. Це потішило не лише пана L., а й пані E., які тепер могли сподіватися, що розлука триватиме не так довго, як вони спершу побоювалися.
Так ми успішно завершили роботу у справі пана L. і сподіваємося, що й надалі наш багаторічний досвід, теоретичні знання та професійний підхід допомагатимуть нашим майбутнім клієнтам досягати позитивного результату.
