Шлюб певною мірою схожий на гру в лотерею. Ціна квитків у цій грі різна. Комусь щастить, хтось залишається ні з чим. А дехто ніби сідає зіграти партію в російську рулетку — і постріл часом влучає зовсім не в самого гравця. Та хоч якою була б ціна ризику, розчарування вимірюється різницею між очікуваннями та реальністю. І часто тривале знайомство нічого не віщує про майбутній крах. Раціональні психопати здатні на надзвичайний самоконтроль своєї поведінки — аж до офіційного скріплення стосунків в установі, що відповідає урочистості моменту: потрібно подобатися, доки тебе не «купили», а далі можна розслабитися, адже жертва тепер належить тобі юридично.
Довкола сім'ї постійно малюють міф, що звеличує цю форму людського співжиття: радість бути разом, сяюче здорові нащадки й щаслива старість в оточенні онуків. Але це як у приказці: «Хто купить пачку лотерейних квитків, той виграє водонапірну башту». Сім'я — це постійна внутрішня робота з пошуку компромісів, спроба зберегти себе як особистість у сталій спільноті, проблеми й труднощі одного, які стають спільними і здебільшого радше гальмують, ніж підтримують розвиток кожного члена родини, — а ще насильство, психологічне чи фізичне, старанно приховане від сторонніх очей: адже не можна затьмарювати цей такий світлий образ сім'ї. Цінність сім'ї саме в тому й полягає, що для дітей вона є школою поведінки та виживання в суспільстві, а в ідеалі — водночас і можливістю сховатися від великого світу. Та коли щастя не складається, зворотна втеча — з маленької клітинки суспільства у великий світ — часом стає величезною проблемою. І нерідко спроби виправити ситуацію, побудувати нові стосунки закінчуються тим самим розчаруванням. Це велика тема для письменників і психологів. Шукаючи іншу людину, ми часто шукаємо себе, власні дитячі страхи. Ах, як було б чудово, якби всі проблеми можна було розв'язати на кушетці психоаналітика. Але тоді запротестувала б профспілка драматургів і сценаристів. І поки цей статус-кво зберігається, на орбіту сімейного нещастя потрапляють поліція, прокуратура й суди. А отже, і адвокати без роботи не залишаються.
Зовсім не голлівудська історія
Артур — молодий чоловік, якому ледь за сорок, інженер. Робота, дім, креслення, розрахунки. Усе, що стосувалося його професійних здібностей, свідчило: Артур — успішна людина. Колись йому захотілося мати сім'ю, реалізуватися і соціально, і біологічно. Артур освідчився колезі. Але він прорахувався. Для людської психіки звичні формули розрахунку навантаження й коефіцієнта корисної дії не працюють — там діє особлива математика, що складається з невідомих і математичних знаків, які змінюють своє значення під час обчислення. Усі машини, у конструюванні яких брав участь Артур, працювали тихо й вдячно. А от дружина постійно була всім незадоволена. І як звести ці два числа до спільного знаменника, лишалося незрозумілим. Після трьох років шлюбу пара розлучилася.
Невдовзі перший шлюбний переляк забувся, і Артур вирішив спробувати вдруге. Хтось розповів йому, що російські жінки інші — усі милі, ніжні, лагідні, чудові. Артур уже бував у Росії: він і сам підлітком приїхав із батьками до Німеччини з південноросійського міста. До пошуків нареченої долучилася вся рідня. І відповідну кандидатку знайшли: красуня з кучерявим волоссям, вищою освітою, тридцяти п'яти років, без дітей, завжди стримана й доглянута. Справжня мрія різночинця — у дореволюційній Росії існував такий прошарок освічених людей недворянського походження. Артурові панночка сподобалася. Вона теж була не проти. Вони їздили одне до одного в гості, листувалися. То навіщо ж чекати далі… На загальну радість усіх учасників операції «Одружити Артура» весілля молодят відбулося в Росії. Тепер на порядку денному постало питання возз'єднання сім'ї в Німеччині (Familiennachzug). Хто проходив цю процедуру, знає, наскільки складно ухвалюється таке рішення. На щастя, дохід Артура дозволяв утримувати дружину, проте навіть за сприятливих умов справа затяглася на кілька місяців. І ось нарешті Світлана в Берліні. Берлінський собор, телевежа, модерн. І впорядковане, сплановане на роки вперед життя.
Світлана була задоволена. Двічі на рік далекі подорожі, щомісяця поїздки Німеччиною. Дітей Світлана поки не хотіла. Їй хотілося трохи насолодитися свободою, вивчити мову, якось підтвердити свій диплом — і вже потім… Артур погодився з таким планом. Але минуло кілька років, а Світлана так і не підтвердила диплом і не насолодилася життям. Артур почувався дійною коровою, сенс існування якої — утримувати неробу й вислуховувати докори, що він зіпсував цьому неробі життя, бо все робить не так. Хто сам нічого не робить, той, як правило, чудово знає, що й як треба робити. Сусіди, зустрічаючи Артура на сходах, дедалі пильніше зазирали йому в очі. З їхньої квартири регулярно долинали жіночі крики та дзенькіт битого посуду. У глибинах свідомості Артур знав, що це треба припиняти, — але ж стільки родичів були переконані, що завдяки їхнім зусиллям він живе в щасливому шлюбі. Як їх розчарувати?
Пекельна проблема
Одних вихідних до Артура та Світлани приїхали його сестра й двоюрідна сестра. Родички живуть в іншому місті. Модерн Світлану давно вже не захоплював, та й сестра Артура вже все в Берліні бачила. Новими могли бути хіба що вечірки та нові колекції одягу й взуття в модних магазинах. Молоді жінки вирішили піти на шопінг. Повернулися вони ввечері — розпалені полюванням на обновки і, звісно, втомлені. Двоюрідна сестра Артура поспішала на зворотний потяг — і встигла. Рідна сестра залишилася в Берліні ще на кілька днів, і їй судилося побачити дещо вражаючіше за нові колекції одягу.
За двоюрідною сестрою зачинилися двері. Усмішки зникли з облич. Світлана нервово взялася розбирати покупки. І — о жах! У пакеті не виявилося блузки, яку вона собі купила. Очевидно, її блузка тепер розмірено погойдувалася в пакеті, що висів на руці однієї з гостей їхнього дому. Світлана нестямилася від люті й почала проклинати всіх і вся, розсипаючи образи на адресу всіх — від Артура до найдальших його родичів. Артур спробував вставити слово, сказавши, що його дружина поводиться не так, як слід. І тут сталося те, чого раніше ніколи не було. Світлана часто влаштовувала істерики, часом жбурляла посуд чи стільці. Але цього разу вся її агресія спрямувалася на самого Артура.
Світлана копнула Артура в ногу й із несамовитим криком учепилася нігтями йому в обличчя. Від несподіванки Артур відсахнувся, але перечепився і впав на спину. Світлана стрибнула на нього й почала гамселити кулаками по обличчю. Якби це був бій без правил, Світлана була б за крок до перемоги. Та йшлося про здоров'я і життя. Артурові вдалося перехопити руки дружини й відштовхнути її від себе. Тепер настала черга Світлани падати. Відступаючи, вона наступила на штору, втратила рівновагу й сіла на підлогу. Карниз упав їй на голову. Піднявши дружину, посадивши її на диван і притримавши їй руки, Артур сказав Світлані, що їде до матері. Він сподівається, що Світлана скоро заспокоїться і вони зможуть розлучитися. Він узяв найнеобхідніше й поїхав разом із сестрою.
Привіт, любий!
У батьківському домі Артура зустріли з радістю. Та радість швидко змінилася подивом, а потім і жахом. Обличчя Артура було вкрите синцями й саднами. Артур коротко пояснив, що сталося. Батьки наполягли, щоб він поїхав до лікарні, пройшов обстеження й отримав медичний висновок на випадок можливих переломів. Артур відмахувався — мовляв, саме мине. Але батько наполіг на своєму й поїхав із сином до лікарні. Як з'ясувалося згодом, недарма. Очевидно, досвід і емоційна дистанція допомагають тверезіше оцінити ситуацію.
Наступного дня Артур із батьком поїхали до квартири Артура та Світлани, щоб обговорити ситуацію й подальший план припинення шлюбу. Але розмова не склалася. Світлана знову влаштувала сварку, і Артур знову отримав удар в обличчя. Артур викликав поліцію. Поліцейські, що прибули на виклик, розвели подружжя по різних кімнатах і опитали кожного окремо. Вони запропонували подати заяви. Обоє подали заяви. Артур повідомив поліцію, що відтепер житиме в батьків. І подружжя роз'їхалося.
На щастя, після побоїв обійшлося без переломів. Проте лікар видав Артурові лікарняний на чотири дні (Krankschreibung). За цей час Артур зустрівся з адвокатом у справах про розлучення. Та невдовзі він отримав лист, через який тепер мусив шукати кримінального захисника (Strafverteidiger). За рекомендацією друзів Артур звернувся до нашого бюро. Через кілька днів після інциденту з викликом поліції він отримав повідомлення, що провадження за його заявою закрито за відсутністю складу злочину, тоді як проти нього самого на підставі заяви дружини порушено кримінальне провадження. Артура підозрювали в порушенні кількох положень німецького Кримінального кодексу (Strafgesetzbuch, StGB): §§ 223, 224 — небезпечне тілесне ушкодження (gefährliche Körperverletzung); § 241 — погроза (Bedrohung).
Задля справедливості слід зазначити, що думка звернутися по професійну адвокатську допомогу спала інженерові не одразу. Переконаний у своїй невинуватості та знаючи, що в нього є свідок конфлікту, Артур не розумів, як так вийшло, що винним виявився він, — та ще й єдиним винним. Лише наполегливі поради рідних і друзів спонукали Артура спершу піти на консультацію до адвоката, а вже потім давати показання.
Адвокатові довелося пояснити йому реальний стан справ: попри його впевненість у власній правоті, попри його власні показання й показання сестри, прокуратура (Staatsanwaltschaft) взяла за основу показання дружини, зняла підозри з неї й висунула обвинувачення проти нього. А обвинувачення були більш ніж серйозні. Так, § 223 StGB передбачає позбавлення волі на строк до 5 років або грошовий штраф; § 224 — позбавлення волі на строк від 6 місяців до 10 років (у менш тяжких випадках — від 3 місяців до 5 років); § 241 — позбавлення волі на строк до одного року або грошовий штраф, а в разі погрози вчиненням тяжкого злочину (Verbrechen) — до двох років або грошовий штраф. Тож перш ніж давати показання, потрібно було проаналізувати докази, які має прокуратура, — а для цього слід було запросити матеріали розслідування.
Аматори можуть розслабитися
Отримавши згоду клієнта, адвокат повідомив прокуратуру, що представляє інтереси клієнта, і подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (Akteneinsicht) — першими матеріалами розслідування. Отримавши від прокуратури відповідні документи, адвокат зрозумів, що справа буде непростою. Дружина Артура дала дуже вправні показання — настільки вправні, що поліція повірила їм більше, ніж показанням самого Артура. За версією Світлани, під час сварки Артур у присутності сестри напав на неї, повалив на підлогу і став бити лежачу. Потім, за її словами, він крикнув сестрі: «Принеси ніж із кухні, я вб'ю цю мерзотницю!» Після цієї погрози Артур нібито почав її душити, але щось його зупинило. Після цього він разом із сестрою пішов із квартири. У справі також були фотографії синців на руках, ногах і сідницях Світлани та травми потилиці.
Адвокат ретельно вивчив показання учасників і фотографії, що містилися в справі, та зіставив юридично значущі факти. Після цього він підготував і подав до прокуратури клопотання про закриття кримінального провадження щодо свого клієнта на підставі § 170 Abs. 2 Кримінально-процесуального кодексу Німеччини (StPO) — через недоведеність вини обвинуваченого (відсутність у його діях складу злочину). На обґрунтування адвокат навів відомі йому факти, а також ті, що виявилися під час вивчення матеріалів розслідування.
Зокрема, адвокат зазначив, що потерпіла стверджувала, ніби наш клієнт бив її по обличчю, намагався задушити й просив сестру принести ніж, щоб її вбити. Проте ці обставини не підтверджуються жодними доказами. Між потерпілою та обвинуваченим часто виникали сварки, ініціатором яких була потерпіла (це можуть підтвердити численні свідки з кола її друзів і родини). І того дня сварку розпочала саме потерпіла: вона вдарила нашого клієнта по обличчю й подряпала його нігтями, що підтверджується фотографіями, медичним висновком і показаннями свідка. Травми на обличчі нашого клієнта були настільки значними, що він мусив узяти лікарняний і 4 дні не міг вийти на роботу.
Коли наш клієнт спробував утримати потерпілу за руки, вона різко вирвалася й знову спробувала вдарити його по обличчю. Потім вона вкусила його, і він, захищаючись, відштовхнув її від себе. Вона наступила на штору, посковзнулася й почала падати. Наш клієнт намагався її втримати, але не встиг — потерпіла впала, вдарилася головою, і на неї впав карниз.
Саме цими подіями пояснюються синці на тілі потерпілої, і їх до того ж підтверджують показання свідка. Адвокат наголосив, що на обличчі його клієнта чітко видно сліди травм, заподіяних потерпілою, — значних і виразних. Що ж до самої потерпілої, то загрозу її життю з боку нашого клієнта не доведено: на її шиї немає слідів удушення, ані синців, ані гематом. Ці твердження неправдиві: потерпіла зробила їх, щоб відвернути увагу поліції від себе та від травм, яких вона завдала нашому клієнтові. Свої синці на обличчі й сідницях вона дуже ретельно задокументувала й сфотографувала на мобільний телефон. А от гематом, які мали б залишитися на шиї, — де, як відомо, шкіра чутливіша й ніжніша, — вона не сфотографувала. Отже, їх там не було.
Щодо погрози життю: ні тоді, ні тепер потерпіла не виявляла страху перед нашим клієнтом, хоча цього цілком можна було б очікувати, якби він справді погрожував її вбити. Наш клієнт сам пішов із квартири й поїхав до батьків. Протягом наступних двох днів між ними відбулося кілька телефонних розмов, у яких наш клієнт пропонував потерпілій переселитися до готелю, витрати на який він був готовий узяти на себе. Однак дружина не хотіла жити окремо. Адвокат зазначив, що йому відомі й інші випадки агресивної поведінки потерпілої щодо його клієнта, які він за потреби може надати і які викликали б нові серйозні сумніви в достовірності її показань.
Між подружжям сталася сварка, спровокована потерпілою. Обидві сторони завдали одна одній тілесних ушкоджень, причому потерпіла, як доведено, першою напала на нашого клієнта, що підтверджують показання свідка. Тому дії нашого клієнта слід кваліфікувати як необхідну оборону — Notwehr — відповідно до § 32 StGB.
Розглянувши клопотання адвоката та його обґрунтування, прокуратура задовольнила його й закрила провадження на підставі § 170 Abs. 2 Кримінально-процесуального кодексу Німеччини за відсутністю складу злочину. Як далі складуться стосунки нашого клієнта з його поки що дружиною, ми не знаємо, — але раді, що завдяки професіоналізму адвоката нашого бюро сліпа лють не зруйнувала людське життя.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
