Сімейне життя – особливо складна сфера людських стосунків, яку здебільшого визначають моральні норми та правила, встановлені в самій сім’ї. Оскільки інтереси, розвиток і благополуччя сімей дуже важливі для суспільства, держава встановила й загальнообов’язкові норми регулювання сімейних відносин. Сімейне право дбайливо, без зайвого втручання в сімейне життя, створює правові механізми, що забезпечують права й обов’язки батьків, дітей, подружжя та інших членів сім’ї одне щодо одного.
Нашій клієнтці Євгенії (ім’я змінено) теж довелося врегульовувати сімейні справи за допомогою правових норм. Близько п’яти років тому вона приїхала з Росії до Німеччини на навчання в німецькому університеті. Під час навчання в неї склалися серйозні стосунки з Віталієм (ім’я змінено), теж уродженцем Росії, який багато років тому переїхав до Німеччини з батьками як пізній переселенець. Віталій, значно старший за Євгенію, майже одразу запропонував їй переїхати до нього, але одружуватися пара не планувала. Згодом у них народилася донька Евеліна (ім’я змінено).
Віталій визнав батьківство, але не подав заяви про спільну опіку, тож єдиною особою з батьківською опікою над Евеліною була наша клієнтка.
Після кількох років спільного життя стосунки пари поступово погіршилися: з’явилися постійні приводи для сварок і навіть взаємних образ. До того ж Віталій дедалі частіше приходив додому сильно п’яним, поводився агресивно й звинувачував Євгенію в усіх проблемах.
Наша клієнтка довго терпіла такі сцени, сподіваючись, що це лише тимчасова криза, але ситуація тільки загострювалася, тож Євгенія вирішила піти від партнера й переїхати з донькою в іншу квартиру. Віталій, звісно, різко не схвалив цього рішення; спалахнула гучна сварка, під час якої він у гніві штовхнув нашу клієнтку.
Після цих подій налякана й ображена клієнтка тривалий час відмовляла Віталієві в зустрічах із чотирирічною донькою, побоюючись, що він знову буде п’яним і заподіє їй шкоду. Проте через кілька місяців обоє трохи заспокоїлися, змогли спілкуватися конструктивніше й навіть спробували відновити стосунки, але згодом дійшли висновку, що стосунки себе вичерпали, і остаточно розійшлися.
Цього разу наша клієнтка дозволила Віталієві забирати доньку на вихідні, бо дівчинка дуже прив’язалася до батька. Проте згодом Євгенія дізналася від доньки, що Евеліна більшість часу проводила не з батьком, а з дідусем і бабусею, які доглядали її, бо батько кудись ішов. Це почало непокоїти Євгенію; вона побоювалася, що Віталій може багато пити, коли донька з ним, але вирішила дати йому шанс.
На свята Віталій попросив дозволити Евеліні поїхати з ним за кордон у відпустку. Раніше вся сім’я щороку їздила на море, і Евеліна дуже чекала цієї поїздки. Однак Євгенія оцінила ситуацію й вирішила, що не може довірити дитину Віталієві. Тоді він запропонував поїхати у відпустку разом, бо дуже хотів потішити доньку. Після довгих умовлянь Євгенія погодилася, і вся сім’я поселилася в готелі на морі.
Перші два дні Віталій проводив із донькою, показував їй атракціони й розважав іграми. Але вже на третій день його ентузіазм згас: він надовго зникав і повертався напідпитку. Що більше він пив, то грубіше поводився з Євгенією. Одного дня він навіть намагався зґвалтувати колишню партнерку, коли Евеліна була в сусідній кімнаті. Після цього клієнтка хотіла негайно повернутися додому, але наступного дня у Віталія стався серцевий напад, і їй довелося терміново викликати лікаря й надавати першу допомогу.
Повернувшись додому, Євгенія подала до поліції заяву про спробу зґвалтування. Крім того, Віталієві заборонили наближатися до нашої клієнтки ближче ніж на 250 метрів – таку заборону встановлює суд відповідно до Закону про захист від насильства (§ 1 GewSchG).
Через кілька тижнів Євгенія дізналася, що адвокат Віталія подав до сімейного суду заяву про визначення порядку спілкування з Евеліною. Щоб захистити інтереси доньки, Євгенія звернулася до нашого бюро.
Наш адвокат уважно вислухав Євгенію, вивчив заяву іншої сторони й роз’яснив: згідно з § 1684 Abs. 1 BGB дитина має право на спілкування з кожним із батьків, а кожен із батьків має право й обов’язок спілкуватися з дитиною – це стосується й батька без права опіки. Тож Віталій у принципі міг вимагати спілкування з Евеліною. Він просив установити широкий регулярний порядок спілкування, за якого донька ночувала б у нього з вечора п’ятниці до вечора суботи, а також спільні відпустки – тиждень узимку й два тижні влітку.
Важливо: опіка і право на спілкування
Згідно з § 1684 BGB дитина має право на спілкування з кожним із батьків, а кожен із батьків має право й обов’язок спілкуватися з дитиною.
Адвокат пояснив, що під час визначення порядку спілкування на першому місці – інтереси дитини. Сімейний суд може обмежити спілкування або постановити, що воно відбувається лише в присутності готової допомогти третьої особи, якщо це необхідно для блага дитини (§ 1684 Abs. 4 BGB). За обґрунтованої підозри у зловживанні алкоголем можна, наприклад, спочатку обмежити спілкування кількома годинами на тиждень.
Оскільки Євгенія не хотіла особисто зустрічатися з колишнім партнером, вона також попросила, щоб передача дитини відбувалася через батьків Віталія, які жили в сусідньому будинку.
Обговоривши з клієнткою всі необхідні деталі, наш адвокат надіслав до суду офіційний лист, у якому обґрунтував правову позицію Євгенії. У ньому докладно пояснювалися стосунки клієнтки й батька дитини та зазначалося, що клієнтка готова надати Віталієві можливість спілкуватися з дитиною, але всі зустрічі мають відбуватися в присутності третіх осіб, оскільки Євгенія має обґрунтовані побоювання, що батько й далі зловживає алкоголем.
Як доказ було наведено події спільної відпустки. Адвокат особливо наголосив, що Віталій спочатку хотів поїхати з Евеліною сам – і що під час відпустки в нього стався серцевий напад, коли матері довелося надавати першу допомогу.
Крім того, Віталій ніколи самостійно не доглядав доньку, бо поруч завжди були мати або дідусь і бабуся. Тому він не міг вимагати, щоб Евеліну передавали під його нагляд на тривалий час.
Адвокат також наголосив на схильності Віталія до спалахів агресії, що підтверджували матеріали кримінальної справи, відкритої за заявою Євгенії про спробу зґвалтування.
На підставі цих фактів адвокат запропонував обмежити спілкування батька з донькою трьома двогодинними зустрічами на тиждень, причому під наглядом батьків Віталія.
Через два тижні після надсилання листа до суду наше бюро отримало лист від представника Віталія, у якому стверджувалося, що викладені Євгенією факти не відповідають дійсності, а її відмова дозволити тривалі зустрічі пояснюється лише тим, що у Віталія з’явилася нова подруга, – тобто Євгенія діє з ревнощів.
Наш адвокат надав додаткові пояснення й знову наголосив, що Євгенія діє виключно в інтересах доньки, бо не може бути певною, що Віталій належно доглядатиме Евеліну.
Проте ще до судового засідання представник Віталія звернувся до нашого адвоката й запропонував укласти мирову угоду та визначити графік спілкування, який найкраще відповідатиме інтересам дитини. Тож сторони домовилися, що Віталій може бачитися з дитиною тричі на тиждень, забираючи Евеліну в п’ятницю з дитсадка й повертаючи її Євгенії в суботу після обіду через своїх батьків, які жили поруч із клієнткою. Тривалі спільні відпустки було виключено, але Євгенія погодилася переглянути графік, якщо Віталій виявиться відповідальним і турботливим батьком.
Угоду про порядок спілкування було подано до сімейного суду. Суд дійшов висновку, що вона відповідає інтересам дитини, і затвердив її як судово схвалену мирову угоду (§ 156 Abs. 2 FamFG). Перегляд порядку було передбачено через шість місяців.
Цей приклад показує, що навіть у дуже напруженій сімейній ситуації можна досягти погодженого порядку спілкування, який зберігає дитині контакт з обома батьками й водночас ураховує її безпеку.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
