Виховання дітей – справа серйозна, особливо коли втручається Jugendamt

Батьківство – мабуть, найскладніша й найвідповідальніша робота у світі. Багато батьків почуваються невпевнено в безлічі питань: наприклад, з якого віку дитина може залишатися вдома сама або чи варто брати дітей у поїздки чи на зустрічі. У кожної сім’ї свої правила й звички, але в деяких ситуаціях поведінку батьків визначає закон.

У Німеччині батьки мають щодо дітей не лише права, а й чітко визначені обов’язки. Один із них – забезпечити регулярне відвідування школи. Обов’язкове шкільне навчання (Schulpflicht) регулюють закони про школу федеральних земель: воно починається, як правило, приблизно з шести років і зазвичай охоплює дев’ять або десять років у загальноосвітній школі; після цього часто діє обов’язок відвідувати професійне училище (Berufsschulpflicht).

Таке правило може здаватися очевидним, але в міжнародній практиці воно аж ніяк не обов’язкове. У багатьох розвинених країнах, зокрема в інших державах ЄС, немає аналога «шкільного обов’язку» в німецькому розумінні. Там є обов’язок здобути освіту, але де, що й як вивчати, вирішують учень чи його родина; здобуття базової освіти не обов’язково пов’язане з відвідуванням державного чи прирівняного до нього закладу.

Які ж наслідки в Німеччині має порушення батьками цього та інших важливих обов’язків? Що може статися, якщо дитина без поважної причини не ходить регулярно до школи?

Правова основа роботи служби у справах дітей (Jugendamt) – передусім Восьма книга Соціального кодексу (SGB VIII – допомога дітям і молоді) та Закон про співпрацю й інформування у сфері захисту дітей (KKG). Jugendamt є в кожному місті й районі. Він консультує та підтримує сім’ї – не лише соціально незахищені. Якщо йому стають відомі серйозні ознаки загрози благополуччю дитини, він зобов’язаний оцінити ризик (§ 8a SGB VIII). За гострої небезпеки він може тимчасово взяти дитину під опіку (Inobhutnahme, § 42 SGB VIII); якщо батьки заперечують, він має невідкладно домогтися рішення сімейного суду (§ 42 Abs. 3 SGB VIII). Jugendamt допомагає і в надзвичайних ситуаціях – наприклад, якщо мати-одиначка раптово потрапляє до лікарні й доглянути дитину нікому.

Найчастіше робота Jugendamt стосується сімей, де догляд за дитиною та її виховання видаються не забезпеченими. Чи є загроза, спочатку оцінюють фахівці Jugendamt. Чи залишиться дитина поза сім’єю всупереч волі батьків і чи буде обмежено батьківську опіку, вирішує сімейний суд (§§ 1666, 1666a BGB). Про випадок, коли дитина, взята під опіку, змогла повернутися до сім’ї, ми розповідаємо в цій статті.

До нашого бюро звернулася ще досить молода жінка – назвемо її Антонією. На першій консультації вона розповіла таку історію. Близько десяти років тому вона приїхала до Німеччини з Казахстану за програмою пізніх переселенців. Приблизно через два роки вона познайомилася з чоловіком на ім’я Томас (ім’я змінено), і між ними дуже швидко склалися близькі стосунки – так швидко, що молода жінка й не помітила, як завагітніла. Народження дитини, створення сім’ї чи навіть спільне життя до планів пари не входили. Коли Томас зрозумів, що вона твердо вирішила народжувати, він «швидко зник з радарів». Тож усі турботи, пов’язані з народженням і вихованням сина, лягли на плечі Антонії. Попри всі труднощі, вона раділа народженню дитини, яку назвала Марком (ім’я змінено). Проте справлятися самій було аж ніяк не легко – самої державної підтримки не вистачало, і Антонія бралася то за одну, то за іншу роботу, тож маленька сім’я ледве зводила кінці з кінцями. Час минав швидко, і Маркові настав час іти до школи. Саме тоді почалися справжні проблеми, які мало не закінчилися для сім’ї катастрофою. Через зміну роботи Антонія з сином двічі за навчальний рік переїжджала в інші райони, тож Марк, хоча був лише в першому класі, уже двічі змінив школу. До того ж Антонія, зайнята заробітками, не надто стежила за тим, чи ходить хлопчик до школи. Він дуже часто пропускав уроки та обов’язкові шкільні заходи – іноді з довідкою від лікаря, іноді без. Усе це вкрай негативно позначилося на його успішності. Оскільки він і так погано говорив німецькою, а за пів року відвідав школу лише 30 днів, Марк ледве орієнтувався на уроках і виконував завдання. Згодом ця ситуація привернула увагу директора школи, який, сам поспостерігавши, вважав своїм обов’язком повідомити Jugendamt. На жаль, становище ще ускладнилося тим, що Антонія познайомилася з новим другом, який приїхав до Німеччини з Вірменії у відпустку. Вона так швидко прив’язалася до нього, що вмовила його залишитися в Німеччині до закінчення візи, а коли йому настав час повертатися, зібралася й поїхала з дитиною за ним до Вірменії.

На цьому історія не закінчилася: через кілька місяців у Вірменії молода жінка вирішила повернутися до Німеччини. Вона і її новий друг вирішили одружитися, а потім оформити його переїзд за правилами возз’єднання сім’ї. Унаслідок цієї «мильної опери» дитина кілька місяців поспіль не відвідувала школу в Німеччині – і це стало останньою краплею для працівників компетентного Jugendamt. Семирічного хлопчика забрали співробітники служби просто зі школи й помістили до місцевого дитячого будинку. На порядку денному постало питання про позбавлення матері батьківської опіки та передачу її службі.

Антонія наполегливо просила нас допомогти повернути сина. Наш адвокат прийняв доручення і в провадженні в сімейному суді подав клопотання про повернення дитини до матері. Основні аргументи були такими:

— хлопчик ще досить малий, і перебування в дитячому будинку серед чужих людей може серйозно зашкодити його фізичному й психічному розвитку;

— пропуски Марком школи насправді здебільшого були пов’язані з хворобою, що підтверджують медичні довідки;

— під час перебування у Вірменії хлопчик відвідував школу з навчанням російською мовою, тож зможе швидко надолужити пропущений у Німеччині матеріал;

— Антонія повністю визнала свої помилки у вихованні й зобов’язалася забезпечити перебування дитини в сім’ї з дотриманням усіх обов’язків, передбачених законом;

— до міста, де наша клієнтка постійно жила в Німеччині, незабаром мала переїхати її старша сестра, готова допомагати з господарством і доглядом за хлопчиком.

Сімейний суд визнав ці аргументи достатніми, щоб хлопчик повернувся до матері, – але з певними умовами (§ 1666 Abs. 3 BGB):

— вирішувати питання про поїздки дитини за кордон мати більше не могла одноосібно; це повноваження залишилося за Jugendamt, який зберігав паспорт Марка;

— дитина тепер мала щодня з понеділка по п’ятницю після школи відвідувати дві години додаткових занять, щоб краще вивчати німецьку мову, соціалізуватися та інтегруватися.

Головної мети було досягнуто: хлопчик повернувся до матері, яка й надалі може його виховувати. Бажаємо нашій клієнтці сили й терпіння. Якщо вам доводиться мати справу з Jugendamt або провадженням у сімейному суді, ми радо вас проконсультуємо.

Сімейне право

Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.