«Причина розлучення: не зійшлися порами року — у неї було бабине літо, у нього — болдинська осінь». Борис Крутьєр
Як показує статистика, навіть таке прекрасне почуття, як кохання, не завжди є запорукою сімейного щастя на довгі роки. Цілком зрозуміло, що мало хто з молодят перед вівтарем чи співробітником РАЦСу замислюється про наслідки на випадок розлучення. Однак питання поділу нажитого в шлюбі майна постає неминуче, якщо сімейний човен розбивається об побут. Особливо складно й довго це питання вирішується в Німеччині — можливо, тому, що держава стоїть на сторожі інтересів родини і до останнього намагається «врятувати» ту чи іншу пару, спонукаючи подружжя остаточно переконатися в правильності ухваленого рішення. Тому цікавою особливістю розлучення по-німецьки, на відміну від країн пострадянського простору, є обов'язковий період роздільного проживання (нім. Trennungsjahr) тривалістю від 8 місяців до 3 років, протягом якого парі дають час подумати про доцільність розставання. Обов'язковою умовою «періоду роздільного проживання» є проживання подружжя окремо одне від одного. Якщо з якихось причин роз'їхатися неможливо, допускається проживання на одній території за умови ведення роздільного господарства і відсутності особистих стосунків одне з одним. У такому разі можуть знадобитися докази роздільного проживання в одній квартирі. Якщо відновлення стосунків триває довше ніж 3 місяці, перебіг строку Trennungsjahr анулюється і розпочинається заново після повторного рішення про розставання.
Потрібно мати на увазі, що офіційний відлік часу роздільного проживання починається лише після винесення судової ухвали, незалежно від того, чи фактично проживало подружжя разом. Найчастіше цей період становить 1 рік. У разі незгоди одного з подружжя на розставання «період роздільного проживання» збільшують до 3 років. Цей час дається на усвідомлення правильності свого рішення і неможливості досягти примирення.
Залежно від конкретних обставин процес відбувається за одним із сценаріїв: «розлучення за згодою» — найоптимальніший варіант, за якого обоє з подружжя бажають припинити спільне сімейне життя. Досягнуто домовленості щодо поділу майна, місця проживання дітей (за їх наявності) та порядку спілкування з ними. Завдання сімейного суду в такому разі зведене до мінімуму — простежити за дотриманням «періоду роздільного проживання» і встановити факт розірвання шлюбних уз; «спірне розлучення» — виникає, коли є розбіжності щодо проживання дітей, розміру аліментів або поділу спільно нажитого майна; у такому разі за всіма спірними пунктами ухвалюється судове рішення; такі процеси можуть тривати довго і потребують значних фінансових витрат; розлучення без згоди подружжя — у такій ситуації період роздільного проживання збільшується до 3 років; «швидке розлучення» — проводиться, коли є вагомі підстави не чекати встановленого строку — доведено факти жорстокого поводження в родині, мали місце загрози життю чи здоров'ю подружжя або дітей, є важка залежність або порушення в сфері кримінального законодавства.
До нашого адвокатського бюро звернулася молода жінка — назвемо її Єлизавета — яка переживала не найпростіший період свого життя. Зі своїм чоловіком Міхаелем (ім'я змінено) вона познайомилася, коли була ще зовсім молодою дівчиною й приїхала до Німеччини з Уфи за програмою Au Pair. Стосунки в парі розвивалися стрімко: вже за кілька місяців після знайомства молоді люди вирішили жити разом, а ще за півроку Міхаель зробив Єлизаветі пропозицію руки й серця, після чого вони офіційно одружилися. Єлизавета переїхала на постійне проживання до Німеччини за програмою возз'єднання родини (нім. Familienzusammenführung). Перші десять років спільного життя подружжя прожило в мирі та злагоді — вони збудували будинок, налагодили спільний побут і народили трьох здорових дітей.
Однак після народження третьої дитини в родині стали дедалі частіше виникати конфлікти. Завжди активна й діяльна Єлизавета вже не справлялася самостійно з усіма побутовими питаннями. Більш того, вона хотіла здобути додаткову освіту й реалізуватися не лише в сімейній, а й у професійній сфері. Однак Міхаель дотримувався позиції, що чужій людині — няні чи помічниці по господарству — не місце в домі. При цьому й сам він не надто прагнув полегшити життя дружині, звикнувши до того, що його головний обов'язок — заробляти гроші, а додому він приходить винятково відпочивати. Коли розбіжності між подружжям і постійні з'ясування стосунків стали звичним тлом спільного життя, було ухвалено рішення пожити окремо й перевірити почуття на відстані. Міхаель переїхав до окремої квартири, залишивши дружину жити в будинку з дітьми. Треба сказати, що, залишившись сама, попри драматизм ситуації, що склалася, жінка зуміла зібратися й налагодити нове життя за бажаним для себе сценарієм. Вона знайшла надійну помічницю по господарству та догляду за дітьми, вступила на курси за цікавою для неї спеціальністю, стала регулярно відвідувати театри й виставки, завела нових цікавих знайомих. Отже, через півроку роздільного проживання подружжя оформило офіційну заяву про початок роздільного проживання. Передбачаючи необхідність урегулювання можливих суперечок при розлученні з чоловіком, Єлизавета звернулася до нашого адвокатського бюро, щоб ми представляли її інтереси в бракорозлучному процесі. Ми проконсультували Єлизавету й роз'яснили їй особливості бракорозлучного процесу в ФРН.
Між подружжям у період шлюбу не було укладено шлюбного договору. Тому, за загальним правилом, майно, набуте до створення родини, після розлучення мало повністю залишитися у власника. Цінності, набуті в період спільного проживання, — нерухоме майно, транспорт, меблі, акції та цінні папери — діляться навпіл. При цьому після подання заяви про розірвання шлюбу заборонені будь-які маніпуляції зі спільним майном до його поділу.
Питання про місце проживання дітей після розлучення громадяни Німеччини здебільшого вирішують самостійно. За наявності спору ситуацію вирішує сімейний суд, що значно здорожчує процедуру.
Визначення місця проживання залежить від віку дитини: дітей до 4 років переважно залишають із матір'ю; для дитини від 4 до 14 років враховують її думку щодо бажаного місця проживання; діти старші за 14 років вирішують самостійно, з ким їм краще проживати.
Законодавство Німеччини закріплює право обох батьків на виховання й вирішення важливих питань у житті дитини, тому неможливо заборонити другому з подружжя спілкуватися зі спільними дітьми чи не враховувати його думку щодо ключових питань — вибору місця навчання, необхідності складного лікування, варіантів зміни місця проживання та інших найважливіших питань. У випадку з нашою клієнткою подружжю вдалося самостійно дійти згоди щодо порядку проживання неповнолітніх дітей, які залишилися жити з Єлизаветою, а також щодо порядку й періодичності їхніх зустрічей з батьком. Усі ці домовленості адвокат нашого бюро зафіксував у письмовій формі, підписаній обома з подружжя.
Ми порадили нашій клієнтці, щоб уникнути суперечок і розбіжностей при поділі майна, спробувати мирно домовитися з чоловіком і укласти з ним шлюбний договір (нім. Ehevertrag). Шлюбний договір — це угода, яка регулює майнові відносини під час шлюбу, а також наслідки роздільного проживання подружжя. Як правило, у договорі також урегульовано відносини після розлучення. При цьому угоду можна укласти як до реєстрації шлюбу, так і під час нього. Інше питання — чи були подружжя готові після розладу до компромісів, які неминучі при укладенні такого договору. Також потрібно мати на увазі, що шлюбний договір може бути визнаний судом недійсним, якщо він призводить до явного погіршення правового становища одного з подружжя. Особливою мірою сімейне право захищає благополуччя дітей. Тому будь-яка угода, яка може негативно позначитися на інтересах спільних дітей, також є недійсною.
Адвокат нашого бюро, захищаючи права та законні інтереси нашої клієнтки, за дорученням Єлизавети провів численні переговори з Міхаелем і узгодив з ним положення шлюбного договору. Так, окремими пунктами цієї угоди стали порядок поділу майна при розлученні (нім. Zugewinnausgleich), компенсація пенсійних відрахувань (нім. Versorgungsausgleich), виплата аліментів (нім. Unterhalt) і поділ предметів домашнього вжитку (нім. Hausrat). При цьому адвокат роз'яснив клієнтці, що договірні обмеження виплат на утримання дітей (нім. Kindesunterhalt) та аліментів на утримання подружжя в період роздільного проживання до моменту розірвання шлюбу (нім. Trennungsunterhalt) неможливі, тому це питання залишилося поза межами підписаної подружжям угоди.
З практики нашого бюро
Як показує статистика, навіть таке прекрасне почуття, як кохання, не завжди є запорукою сімейного щастя на довгі роки.
У результаті професійна допомога й підтримка адвоката нашого бюро дали змогу подружжю врегулювати всі питання, пов'язані з поділом спільного майна, без додаткових економічних втрат. Завдяки цьому справу було завершено з найменшими часовими й фінансовими витратами. Подружжя, без запеклих конфліктів і взаємних претензій, вирішило будувати подальше життя самостійно, не забуваючи при цьому, що вони й надалі несуть відповідальність за трьох спільних неповнолітніх дітей. Нам залишалося побажати їм удачі в подальшому житті та відпустити обох «з миром».
Безумовно, кожен із нас прагне знайти свою другу половинку й прожити з цією людиною до кінця своїх днів, підтримуючи одне одного і в горі, і в радості, але життя непросте й нерідко вносить свої корективи. Розкласти в процесі розлучення все «по поличках», допомогти сторонам знайти компроміси в спірних питаннях і таким чином посприяти збереженню добрих стосунків із колишнім партнером допоможуть адвокати нашого бюро, які мають за плечима значний арсенал успішно врегульованих справ.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
