«Якась частина тебе йде разом із тим, кого ти втратив». Марк Леві
Попри економічне й соціальне благополуччя, подружні пари в Німеччині, як і в багатьох інших країнах, нерідко розлучаються. Тут, окрім важкої емоційної складової розлучення, варто звернути пильну увагу на юридичний бік процесу. Багатьом відомо, що перш ніж пов'язувати себе шлюбними узами, варто все добре зважити й обдумати, адже розлучення в Німеччині — справа довга, дорога й клопітка. Одразу варто зазначити, що розлучення за німецькими законами суттєво відрізняється від швидкого процесу, характерного для країн СНД. Першою суттєвою відмінністю є те, що розірвання шлюбу через місцеві РАЦСи неможливе — розлучення завжди здійснюється через суд, незалежно від наявності тих чи інших спорів, з обов'язковим залученням адвоката. Таким чином, тим, хто ухвалив вольове рішення про розлучення, слід підібрати фахівця, який представлятиме його інтереси в процесі розлучення, і укласти з ним відповідний договір про надання юридичних послуг. Безумовно, оформлення й подання заяви здійснюється адвокатом за дорученням клієнта з урахуванням особливостей життєвої ситуації та побажань заявника. Адвокат підготує необхідні документи для початку бракорозлучного процесу й супроводжуватиме клієнта протягом усієї процедури до успішного завершення.
Однією з основних передумов для того, щоб розлучення за німецьким правом справді відбулося, є так званий «рік розлуки», або Trennungsjahr. Це обов'язкова умова, без дотримання якої суд не схвалить розлучення: згідно з § 1567 Цивільного кодексу Німеччини (нім. Bürgerliches Gesetzbuch, BGB), шлюб може бути розірваний, лише якщо подружжя прожило рік окремо. Винятки становлять випадки, коли продовження шлюбу становить для одного з подружжя необґрунтовані труднощі, наприклад у разі залежності або посягань з боку одного з подружжя. Слідуючи логіці німецького законодавця, роздільне проживання протягом року є незаперечним доказом того, що шлюб зазнав невдачі, подружнього співжиття більше не існує і чекати на возз'єднання більше не варто. Лише в такому разі § 1565 BGB допускає розірвання шлюбу. До слова, «рік розлуки» — поняття розтяжне. Зокрема, згідно з § 1566 BGB, дванадцяти місяців роздільного проживання буде достатньо для визнання шлюбу невдалим, коли заяву про розлучення подають подружжя спільно або відповідач погоджується на розрив стосунків і не заперечує проти нього. В іншому разі закон вимагає, щоб Trennungsjahr тривав не менше трьох років. Згідно з п. 2 § 1567 BGB, якщо під час Trennungsjahr подружжя проживало разом протягом якогось короткого періоду, що не перевищує трьох місяців, з метою примирення, але потім знову розсталося, такий період не перериває перебігу «року розлуки».
Важливо при розлученні
Це обов'язкова умова, без дотримання якої суд не схвалить розлучення: згідно з § 1567 BGB, шлюб може бути розірваний, лише якщо подружжя прожило рік окремо.
Сімейне право — один з основних напрямів діяльності нашого адвокатського бюро. У своїй практиці ми часто стикаємося з різними кейсами розлучення подружжя відповідно до вимог законодавства ФРН. У низці випадків подружжю вдається домовитися й розлучитися мирно, уклавши відповідні угоди поза судовими процесами. В інших ситуаціях обстановка загострюється настільки, що без допомоги професійних посередників — у цьому разі адвокатів — не обійтися.
На консультацію до нашого бюро прийшла молода жінка — назвемо її Оксана. На першій зустрічі з адвокатом вона розповіла таку історію. Оксана приїхала до Німеччини з маленького містечка на заході України близько семи років тому за програмою Au Pair. Тоді вона не будувала якихось далекосяжних планів щодо переїзду до цієї країни — їй просто хотілося розширити горизонти й спробувати щось нове. Однак доля розпорядилася інакше. Одного з вихідних днів у місцевому нічному клубі дівчина познайомилася з привабливим молодим чоловіком, громадянином Німеччини на ім'я Томас (ім'я змінено). Між молодими людьми з першої зустрічі спалахнула іскра, і стосунки стали розвиватися стрімко. Оксана й Томас проводили увесь вільний час разом, відвідуючи різні кафе й ресторани, здійснюючи довгі прогулянки. Приблизно через місяць Томас познайомив Оксану зі своїми батьками й братом, після чого дівчина стала регулярно приїжджати до друга в гості, періодично залишалася на ніч у вихідні та святкові дні. Коли термін перебування Оксани за програмою добіг кінця, Томас зробив їй пропозицію руки й серця, яку вона негайно прийняла. Молодята незабаром одружилися в Данії, і Оксана, отримавши національну візу на батьківщині, переїхала на постійне проживання до Німеччини вже в новому статусі. Усе складалося доволі добре, але молодятам не було де жити — коштів, які заробляв молодий чоловік, на пристойну квартиру не вистачало, тому було ухвалено рішення спершу оселитися в батьків Томаса, де він і мешкав ще до знайомства з Оксаною. Дівчина, будучи м'якою і поступливою, довгий час миналася з життям під одним дахом зі свекрухою. Вона завжди дотримувалася думки, що «поганий мир кращий за добру сварку», тому всіляко уникала будь-яких тертя й конфліктів. Однак на третьому році спільного життя ситуація почала загострюватися. Томас постійно пропадав на роботі чи в нескінченних відрядженнях, літня свекруха, хоч і не висловлювала свого невдоволення прямо, постійно бурчала і «за очі» невтішно відгукувалася про невістку. При цьому пошуки нової квартири для окремого проживання подружжя зайшли в глухий кут. Після кількох безрезультатних спроб поговорити з чоловіком і закликати його зрозуміти ситуацію, що склалася, Оксана ухвалила рішення зібрати речі й грюкнути дверима. За три спільні роки життя вона остаточно розчарувалася в шлюбі й не бачила виходу з сімейної кризи, що виникла.
Опинившись сама на вулиці, дівчина звернулася до єдиної подруги, яка милостиво прихистила її на деякий час у себе вдома. Зарплати Оксани, яка влаштувалася працювати продавчинею в магазин молодіжного одягу, вистачало лише на мінімальний набір продуктів та інших речей, необхідних у повсякденному житті. Дівчина звернулася до нашого адвокатського бюро за допомогою в майбутньому бракорозлучному процесі. Адвокат супроводжував Оксану на всіх стадіях розлучення від початку до успішного фіналу, і одним з питань на порядку денному було отримання коштів від чоловіка (нім. Trennungsunterhalt) протягом періоду роздільного проживання (Trennungsjahr), що в разі нашої клієнтки тривав 12 місяців.
Адвокат на першій консультації докладно роз'яснив клієнтці, що переважно німецьке законодавство наполягає на тому, щоб подружжя після розставання утримувало себе самостійно. Однак у законодавстві Німеччини є одна особливість розірвання шлюбу — право того з подружжя, хто отримує менший дохід, на утримання під час роздільного проживання за рахунок другого з подружжя, який має більший дохід (§1361 BGB). За інформацією від клієнтки, чоловік Оксани працював в одній з великих авіакомпаній і працював на стійці реєстрації пасажирів у міжнародному аеропорту. За словами клієнтки, щомісячний дохід Томаса перевищував дохід Оксани приблизно вчетверо. Ми офіційно звернулися до чоловіка нашої клієнтки з вимогою надати дані про його поточні доходи й витрати. Через деякий час ми отримали запитану інформацію від адвоката, якого Томас призначив для представлення своїх інтересів. Потім розпочався кропіткий процес підрахунку доходів, що визнаються для призначення утримання дружини, та обов'язкових витрат, що підлягають вирахуванню при визначенні суми аліментів.
Зокрема, за твердженням адвоката Томаса, з доходів останнього при визначенні суми на утримання дружини до розлучення мали бути вирахувані: — доплата за понаднормову роботу; — виплати банку за договором кредиту за нещодавно придбану кухню; — внески до приватного пенсійного фонду; — виплати до профспілкового органу.
Адвокат нашого бюро, представляючи інтереси Оксани, розглянув кожен із перелічених пунктів і у своєму відповідному листі висловив заперечення про те, що: — регулярні понаднормові години в Томаса були із самого початку роботи в компанії, тому їх не можна вважати додатковим доходом, який Томас почав отримувати після розставання з дружиною. Таким чином, заробітну плату колишнього чоловіка нашої клієнтки слід було вимірювати із сумою доходу з урахуванням додаткових виплат за понаднормову роботу; — нову кухню було придбано в кредит уже після розставання з дружиною, за рішенням Томаса. Таким чином, витрати на виплату суми кредиту й відсотків за ним виникли вже після початку роздільного проживання й не мали вираховуватися з доходу з метою розрахунку утримання дружини; — виплати до профспілкового органу не були обов'язковими, тому не могли вважатися витратами, що зменшують дохід Томаса, отримуваний від трудової діяльності; — відрахування до приватного пенсійного фонду було визнано таким, що справедливо підлягає вирахуванню з доходів, на підставі яких здійснювався розрахунок Trennungsunterhalt.
За результатами переговорів і листування з представником протилежної сторони адвокату, який представляв нашу клієнтку, вдалося досягти згоди з адвокатом протилежної сторони. Подружжя, що розлучалося, підписало складену адвокатом нашого бюро угоду про встановлення фіксованої виплати на утримання дружини до розлучення.
Безперечно, ця сума не є вирішенням усіх нагальних проблем нашої клієнтки, але, тим не менш, допоможе їй налагодити нове життя, у якому вона вже розраховуватиме лише на власні сили. Ми залишилися до послуг Оксани для подальшого супроводу процесу розлучення з чоловіком. Нашим читачам ми бажаємо ніколи не стикатися з потребою в подібних послугах, а якщо все ж виникла така потреба, запрошуємо звертатися до досвідчених і кваліфікованих фахівців нашого адвокатського бюро.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
