У Німеччині на всіх дітей віком до 18 років, а в деяких випадках і до 25 років, держава виплачує допомогу, яка в прямому перекладі українською називається «дитячі гроші» (нім. Kindergeld). За виплату допомоги на дитину відповідає «Сімейна каса» (нім. Familienkasse), яка належить Федеральній службі праці та зайнятості (нім. Bundesagentur für Arbeit). Усі заяви на отримання допомоги надходять до цієї каси, де і здійснюється їх опрацювання.
Підставою для подання заяви на отримання дитячих грошей у Німеччині є безпосередньо наявність дитини. Діти мають перебувати в прямій спорідненості із заявником, однак це можуть бути й усиновлені діти. Головна вимога — щоб дитина перебувала на вихованні й постійно проживала в Німеччині разом з тим, хто збирається отримувати допомогу, а витрати на її утримання становили суттєву частину загальних витрат. Те саме правило поширюється й на дітей, які проживають в інших країнах-членах Європейського Союзу, що приєдналися до угоди про Європейський економічний простір. При цьому допомогу може отримувати лише хтось один, розділяти її не дозволяється. Допомога на дитину виплачується з першого місяця життя дитини або з того місяця, коли її було зареєстровано за місцем проживання в Німеччині.
Залежно від кількості й віку дітей держава виплачує такі щомісячні суми на виховання дітей. З 1 січня 2017 року за першу й другу дитину виплачується 192 євро на місяць. За третю — 198 євро. За четверту й кожну наступну сума становить 223 євро на місяць. З 1 січня наступного року допомогу на дитину буде збільшено ще на два євро на місяць. Якщо перша (найстарша) дитина через вік перестає отримувати допомогу, першою надалі вважається наступна за віком дитина.
Допомога на дитину виплачується абсолютно всім заявникам, які постійно проживають на території Німеччини, при цьому громадянство дитини жодної ролі не відіграє. Однак отримання цієї допомоги можливе лише доти, доки в когось із батьків є дозвіл на перебування в країні. У разі якщо строк виду на проживання закінчився, виплата допомоги на дитину припиняється. Тому необхідно вчасно повідомляти про продовження виду на проживання Familienkasse.
При цьому на отримувача грошової допомоги накладаються й певні зобов’язання. Так, отримувач, відповідно до § 68 Закону Німеччини «Про прибутковий податок» (нім. Einkommensteuergesetz, EStG), зобов’язаний негайно повідомити Familienkasse про будь-яку зміну статусу дитини після досягнення нею 18 років. Наприклад, якщо: навчання дитини закінчилося, перервалося або змінилося місце навчання; дитина почала самостійно заробляти; дитина почала службу в армії; уклала шлюб або розлучилася; народила власну дитину; тощо. Крім того, необхідно також повідомляти про інші обставини, що змінилися. Це стосується випадків, коли отримувач або його чоловік/дружина виїжджає працювати за кордон; вступає на державну службу; збирається розлучитися; отримує допомогу на виховання дитини з-за кордону; якщо другий з подружжя теж подав заяву на отримання допомоги на дитину; якщо дитина змінює місце проживання чи виїжджає жити за кордон, а також якщо дитина померла чи зникла безвісти; тощо. Порушення цих правил може бути кваліфіковане як адміністративне правопорушення або навіть кримінальний злочин. Так, у разі недотримання відповідних зобов’язань отримувач допомоги на дитину має не лише повернути державі ті гроші, які він протягом цього періоду часу незаконно отримував, а й сплатити значний штраф. А в деяких випадках можливий і судовий розгляд із призначенням покарання аж до позбавлення волі за обвинуваченням в ухиленні від сплати податків.
Важливо: розрахунок утримання
Отримувач, відповідно до § 68 Закону Німеччини «Про прибутковий податок» (EStG), зобов’язаний негайно повідомити Familienkasse про будь-яку зміну статусу дитини після досягнення нею 18 років.
Молодий чоловік Геннадій (ім’я змінено) не так давно, отримавши тимчасовий вид на проживання, виданий з метою трудової діяльності (§ 18 Закону Німеччини «Про перебування, трудову діяльність та інтеграцію іноземних громадян у ФРН», нім. Aufenthaltsgesetz, AufenthG), переїхав разом із родиною до Німеччини. Оскільки в молодої пари було кілька дітей, вони, звісно, замислилися про можливість отримання грошової допомоги на дітей і почали збирати необхідні для цього документи. Через деякий час, коли документи було зібрано, Геннадій звернувся із заявою до Familienkasse. Однак сімейна каса ухвалила рішення про відмову у виплаті допомоги. В обґрунтуванні свого рішення каса посилалася на приписи, встановлені § 62 Закону Німеччини «Про прибутковий податок» (EStG).
Відповідно до § 62 абз. 2 EStG, іноземна особа має право отримати допомогу на дитину лише в разі, якщо вона має безстроковий дозвіл на проживання (нім. Niederlassungserlaubnis) або тимчасовий дозвіл на перебування, що надає право на здійснення трудової діяльності.
Однак у § 62 EStG наведено також деякі випадки-винятки із цих правил. Так, відповідно до § 62 абз. 2 № 2 EStG, як виняток, особи, які отримали дозволи на перебування, видані на підставі § 16 або § 17; § 18 абз. 2; § 23 абз. 1 або §§ 23a, 24, 25 абз. 3–5 Закону Німеччини «Про перебування, трудову діяльність та інтеграцію іноземних громадян у ФРН» (AufenthG), попри надане право здійснення трудової діяльності, не мають права отримувати допомогу на дітей. До цієї групи осіб належать:
1) осіб, які мають тимчасовий дозвіл на перебування на підставі § 16 AufenthG з метою навчання у вищому навчальному закладі, проходження мовних курсів або відвідування шкіл;
2) осіб, які мають тимчасовий дозвіл на перебування на підставі § 17 AufenthG з метою виробничого навчання або професійної перепідготовки строком до 6 місяців;
3) осіб, які мають тимчасовий дозвіл на перебування на підставі § 18 абз. 2 AufenthG як сезонний, відряджений або переведений за кордон працівник (нім. „als entsandter bzw. versetzter Arbeitnehmer") у межах конкретного підприємства (внутрішньовиробничо), наприклад, до представництва/філії цієї компанії, яке перебуває за кордоном.
4) осіб, які мають тимчасовий дозвіл на перебування на підставі § 23 абз. 1 AufenthG у зв’язку з воєнними діями на батьківщині або на підставі §§ 23a, 24, 25 абз. 3–5 AufenthG.
Разом з тим, відповідно до Директиви 2011/98/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу від 13 грудня 2011 р. «Про єдину процедуру застосування єдиного дозволу для громадян третіх країн на проживання та роботу на території держави-члена ЄС і загальні права працівників із третіх країн, які законно проживають у державі-члені ЄС» (нім. Richtlinie 2011/98/EU des europäischen Parlaments und des Rates vom 13. Dezember 2011), правом вимоги на отримання допомоги на дитину володіють такі особи:
1) осіб, які мають тимчасовий дозвіл на перебування на підставі § 17 AufenthG з метою виробничого навчання або професійної перепідготовки строком понад 6 місяців;
2) осіб, які мають тимчасовий дозвіл на перебування на підставі § 18 абз. 2 AufenthG з метою трудової діяльності й мають фах учителя іноземної мови чи кухаря; домашнього(-ьої) працівника(-иці); шоумена та ряд інших професій.
Однак Familienkasse у своїй відмові витлумачила § 62 абз. 2 № 2 EStG по-своєму. Поряд з особами, які мають тимчасовий дозвіл на перебування на підставі § 18 абз. 2 AufenthG і, відповідно, за прямою вказівкою закону не мають права на отримання допомоги, вона поставила також осіб, які отримали вид на проживання на підставі § 18 абз. 3 і 4 AufenthG. Керуючись таким тлумаченням закону, Familienkasse у відмові вказувала на те, що наш клієнт Геннадій належить до випадків-винятків, зазначених у § 62 абз. 2 № 2 EStG. І, отже, передумови для отримання допомоги, приписані § 62 EStG, у його випадку відсутні.
На перший погляд усе доволі логічно, і людина, яка не розбирається в законах і німецькому праві, можливо, змирившись із ситуацією й повіривши на слово Familienkasse, відмовилася б від думки претендувати на отримання грошової допомоги на дітей. Однак досвідчений юрист негайно побачить тут підступ і поверхневе опрацювання справи з боку чиновників.
Тому ми одразу, ознайомившись з матеріалами справи Геннадія й роз’яснивши йому всю ситуацію, почали діяти. Піднявши й детально вивчивши судову практику з вирішення аналогічних справ, ми переконалися у своїй правоті. Було безліч судових рішень у подібних справах, які суд вирішив на користь іноземців.
Впевнені в позитивному результаті справи, ми направили позовну заяву-заперечення на рішення Familienkasse, яка представляє Федеральну службу праці та зайнятості, до Фінансового суду (нім. Finanzgericht). У заяві ми навели такі аргументи. Нашому клієнту справді було видано тимчасовий вид на проживання згідно з § 18 AufenthG, а на безстроковий вид на проживання він претендувати ще не міг, оскільки не минуло достатньо часу. Тим не менш, Закон Німеччини «Про прибутковий податок» (Einkommensteuergesetz) не забороняє особам, які мають тимчасовий дозвіл на перебування з метою здійснення трудової діяльності, претендувати на отримання допомоги на дитину. Крім того, у § 62 абз. 2 № 2 EStG відсутній прямий припис про те, що іноземні особи з § 18 абз. 4, як виняток, не мають права отримувати допомогу. І посилання Familienkasse на належний випадок для застосування абзацу 4 § 18 AufenthG у сукупності з абзацом 2 § 18 AufenthG, відповідно, є спірним питанням. Оскільки наш клієнт приїхав до Німеччини не як сезонний, відряджений або переведений за кордон працівник (нім. „als entsandter bzw. versetzter Arbeitnehmer") за призначенням якогось підприємства його рідної країни, а на підставі класичного трудового договору з однією німецькою фірмою для здійснення трудової діяльності. Для більшої переконливості ми також навели кілька прецедентних випадків, знайдених нами, і попросили суд розглянути справу за аналогією з ними.
Наша праця й копітка юридична робота були винагороджені. Розглянувши заяву, суд згодом ухвалив позитивне рішення щодо Геннадія, визнав відмову з боку Familienkasse неправомірною й зобов’язав касу до виплати Геннадію щомісячної грошової допомоги на дітей.
Цей випадок особливо яскраво показує, скільки завзятості, часу й спеціальних знань потрібно для вирішення подібних справ. Тому радимо вам завжди звертатися за консультаціями до фахівців, які зможуть правильно витлумачити закон, оцінити ваші перспективи й обрати найкращу правову позицію у справі.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
