«Успіх — це вміння рухатися від невдачі до невдачі,
не втрачаючи ентузіазму.»
Вимоги до мовного сертифіката B1/B2
Для отримання статусу пізнього переселенця заявник зобов'язаний підтвердити володіння німецькою мовою як рідною (§ 6 BVFG) — звільнення від тесту можливе лише за медичними показаннями.
Вінстон Черчилль
Переїзд до Німеччини на постійне місце проживання не втрачає своєї актуальності для росіян та інших вихідців з колишнього СРСР. Ні для кого не секрет, що Німеччина — це країна зі стабільним економічним зростанням, високими життєвими та соціальними стандартами, якісною освітою та медичним обслуговуванням.
Однією з програм, що надають можливість переїзду на постійне місце проживання, є програма «Пізні переселенці». За умовами цієї програми особи німецької національності, які залишилися проживати на території країн колишнього Радянського Союзу з травня 1945 року або після їхнього вигнання з 31 березня 1952 року, а також члени їхніх родин мають право претендувати на надання їм статусу пізнього переселенця, що дозволяє досить швидко переїхати до Німеччини на постійне місце проживання. Термін «переселенці» (нім. Aussiedler) вперше з'явився після того, як у 1953 році в Німеччині було прийнято «Закон у справах переміщених осіб та біженців» (Gesetz über die Angelegenheiten der Vertriebenen und Flüchtlinge, скорочено Bundesvertriebenengesetz, BVFG). Цей федеральний закон ФРН регулює прийом та інтеграцію на території Німеччини вимушено переміщених осіб і біженців німецької національності, які покинули місця поселення під час і після Другої світової війни, а також прийом етнічних німецьких переселенців зі Східної Європи та країн колишнього СРСР. Ця група людей, так само як і члени їхніх родин, має право на переселення до Німеччини та соціальну підтримку з боку європейської держави.
Для отримання статусу пізнього переселенця в Німеччині наразі мають бути виконані такі передумови:
наявність документально підтверджених німецьких коренів;
знання німецької мови на рівні не нижче B1;
відсутність непогашеної судимості;
відсутність передумов для відмови на підставі § 5 закону у справах переміщених осіб та біженців (обіймання певних посад і преференції за часів СРСР).
14.09.2013 набули чинності перші за останні 20 років зміни до закону, що регулюють статус переселенців. Так, якщо раніше родичі німця-репатріанта могли переїхати до Німеччини на ПМП з Росії лише разом із ним, тобто їхнє приєднання до виклику оформлювалося ще до виїзду, то тепер це правило скасовано. Тепер дозвіл на виїзд членам родини можна оформити вже після того, як репатріант переїде до ФРН на ПМП, так би мовити, «заднім числом». Тобто спільне переселення перестало бути обов'язковим.
Крім того, введено додаткові пільгові категорії осіб, які, будучи членами родини німця, можуть не підтверджувати знання німецької мови спеціальним сертифікатом. Від такого обов'язку звільнили інвалідів, хронічно хворих та неповнолітніх дітей.
До слова, спростилися умови переселення й для самих німців: тепер вони можуть знати німецьку дещо гірше — на рівні B1, тобто набутому не в родині, а вивченому самостійно.
Більш того, з'явилася можливість оскаржити відмову в прийомі. Зокрема, якщо особи, які направили заяву з відповідним комплектом документів, отримали відмову в переселенні, вони вправі її оскаржити, подати заявку повторно й вимагати перегляду справи.
У 2014 році, у зв'язку з військовим конфліктом на Донбасі, було введено ще одну зміну, що спрощує етнічним німцям переїзд до Німеччини з України. Подані ними заявки, зокрема, підлягають розгляду в першочерговому порядку. У діяльності нашого бюро ми часто стикаємося з різними складними справами, що стосуються претендентів, які бажають переїхати до ФРН за програмою «Пізні переселенці». Про один з особливо запам'ятовних випадків ми розповімо в цій статті.
До нашого адвокатського бюро звернулася жінка середнього віку, назвемо її Марина. Марина мріяла про переїзд до Німеччини далеко не перший рік, на жаль, усі спроби жінки досягти позитивного результату самостійно успіхом не увінчалися. Ще у далекому 2009 році Марина подавала комплект документів до Федерального адміністративного відомства (BVA) і отримала відмову через відсутність одразу кількох необхідних передумов — зокрема, вона не змогла довести свої німецькі корені, а також належність до німецького народу (Bekenntnis) чи наявність «німецької самосвідомості». На початку 2015 року жінка, після прийняття вищезгаданих послаблень до закону, вирішила зробити ще одну спробу і вже за допомогою фахівця домогтися отримання бажаного позитивного рішення про прийом. Адвокат нашого бюро, який успішно вирішив не один десяток справ «Пізніх переселенців», домагався вирішення питання на користь Марини протягом 4 років, але давайте про все по порядку.
Після отримання доручення від клієнтки та оформлення довіреності адвокат зібрав комплект необхідних документів, включно із запитаними нами архівними документами, що підтверджують німецьке походження клієнтки, і надіслав їх до BVA на розгляд. Проблема в цьому випадку полягала у відсутності доказів належності нашої клієнтки до німецького народу, так званого Bekenntnis. Хоча Марина досить пристойно володіла німецькою мовою і склала іспит, отримавши сертифікат B1 Goethe-Institut, у неї не було жодного документа, в якому було б зазначено її німецьку національність. Лише саме знання німецької мови без надання інших доказів прихильності до німецького народу не було достатнім для адміністративного відомства. Листування між адвокатом і співробітниками відомства велося нескінченно, але позитивний результат все ніяк не наставав. Час минав, документи із зазначенням національності Марини отримати в Росії було неможливо. Клієнтка вже змирилася із ситуацією і вирішила для себе, що справа безвихідна, а переїзд за цією програмою неможливий. Адвокат нашого бюро вирішив не здаватися і запропонував клієнтці піти до кінця й випробувати всі легітимні можливості для досягнення спочатку поставленої мети. Було ухвалено рішення піти від зворотного: якщо було неможливо отримати документ, що підтверджує німецьку національність Марини, потрібно було зібрати й подати до BVA підтвердження того, що такий документ отримати дійсно неможливо. Адвокат надіслав запити до різних адміністративних органів Російської Федерації, громадянкою якої була Марина, з проханням надати документ, що підтверджує національність Марини. Після отримання відмов від усіх органів у виконанні такого запиту, адвокат склав і подав позов до суду про оскарження відмов адміністративних органів. Як і слід було очікувати, у цій справі теж було отримано негативне рішення. Як то кажуть, «негативний результат — теж результат». Усі відмови, отримані в Росії, було належним чином апостильовано та перекладено німецькою мовою. Потім до Федерального адміністративного відомства було надіслано чергове клопотання з доданням усіх зібраних у російських адміністративних органах відмов, а також негативного рішення суду. У клопотанні містилося прохання визначити й визнати приналежність Марини до німецького народу за результатами успішного складання всіх чотирьох модулів мовного тесту. Чесно кажучи, це була практично остання можливість отримання позитивного рішення BVA, яку ми вирішили будь-що використати, щоб усе ж домогтися надання нашій клієнтці можливості якнайшвидшого переїзду до країни на постійне місце проживання. Чи варто згадувати, наскільки приємним сюрпризом стала для Марини звістка про ухвалення BVA рішення на її користь. Вона довго не могла повірити в те, що після кількох років очікування можна зі спокійним серцем пакувати валізи й вирушати «назустріч новим горизонтам».
На завершення залишається лише трохи пожартувати про неповороткість німецької бюрократичної машини, з особливостями якої напевно доведеться зіткнутися практично кожному, хто переїжджає до країни. Німець і американець посперечалися, хто швидше збудує будинок. Через 4 тижні американець повідомляє: «Ще 14 днів і будинок готовий». Відповідає німець: «Ще 14 формулярів/бланків, і тоді я приступаю»! Приймаймо ж німецький менталітет з усіма його зрозумілими нам, а іноді й не дуже, особливостями. У всіх питаннях, що вимагають дотримання букви закону та встановлених правил, радимо нашим читачам звертатися до фахівців.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
