Відповідно до трудового законодавства Німеччини трудовими відносинами визнаються відносини, засновані на угоді між працівником і роботодавцем про особисте виконання працівником за плату трудової функції, підпорядкування працівника правилам внутрішнього трудового розпорядку за умови забезпечення роботодавцем умов праці, передбачених законом, колективним договором, угодами й індивідуальним трудовим договором. Спори, пов'язані з трудовими відносинами, розглядаються в суді з трудових спорів (нім. Arbeitsgericht).
До нашої адвокатської канцелярії звернувся Сергій (ім'я змінено), зразковий сім'янин, власник кількох компаній, дві з яких зареєстровані в Німеччині. Одна з німецьких компаній була агентством нерухомості — назвемо її «Іммобіліен», а друга — «Моторс», яка надає послуги в сфері автосервісу. Справи в Сергія йшли й ідуть непогано. Проте все ж знайшлася причина, яка змусила чоловіка звернутися до нас по допомогу. Річ у тім, що на Сергія як власника компанії й роботодавця подав до суду один з його колишніх працівників — В'ячеслав (ім'я змінено). У своїй позовній заяві В'ячеслав стверджував, що вже протягом кількох років Сергій не виплачує йому щомісячну заробітну плату за роботу у фірмі «Іммобіліен», і на цій підставі просив суд зобов'язати нашого клієнта виплатити заборгованість із зарплати, що накопичилася за ці роки, а також грошову компенсацію. Загальна сума позовних вимог становила близько 180 000 євро.
Важливо знати
Спори, що випливають із трудових відносин, розглядаються спеціалізованим судом з трудових спорів (Arbeitsgericht), а не звичайним цивільним судом.
Сергій пояснив адвокату ситуацію. За його словами, В'ячеслав дійсно раніше працював на посаді керуючого в його агентстві «Іммобіліен». Однак згодом це агентство перестало приносити будь-який прибуток і фактично існувало лише завдяки тому, що володіло нерухомістю, а інша фірма Сергія, «Моторс», орендувала в нього приміщення й сплачувала орендну плату. При цьому, крім В'ячеслава, в агентстві було ще два керуючих: наш клієнт і ще один партнер Сергія. Таким чином, оскільки агентство фактично не вело жодної операційної діяльності, у певний момент було ухвалено рішення про те, що всі активи й усі співробітники агентства організаційно мають перейти у фірму «Моторс». Агентство «Іммобіліен» при цьому продовжувало існувати, але лише як власник нерухомості, де жодний персонал більше не був потрібен. Усі керуючі агентства за домовленістю також припиняли свою діяльність в «Іммобіліен» і мали працювати виключно у фірмі «Моторс». Однак сам момент і те, яким чином вони припинили цю діяльність і перейшли до іншої фірми, залишався не зовсім зрозумілим, і це адвокату ще належало з'ясувати.
Коли адвокат почав вникати в цю справу, йому одразу впав в око той факт, що в документах фірми справді не було жодного підтвердження того, що трудовий договір між Сергієм як роботодавцем і власником агентства «Іммобіліен» і В'ячеславом як працівником було припинено. Не було жодних відміток, заяви про звільнення також не було. Тоді наш клієнт пояснив, що в момент переходу співробітників і керуючих в іншу фірму він відкликав Договір про управління справами, укладений раніше між ним і В'ячеславом, який уповноважував того вести справи в агентстві. У реєстрі дійсно стояла відповідна відмітка, і все було зроблено належним чином. Сергій тоді вважав, що з відкликанням Договору про управління справами автоматично припиняється й трудовий договір. Однак відповідно до німецького законодавства в трудовому праві існує певна особливість, а саме те, що Договір про управління справами і трудовий договір — це два юридично різні документи, між якими немає жодного взаємозв'язку.
Саме на цьому й намагалася зіграти інша сторона: вона стверджувала, що відкликання Договору про управління справами дійсно відбулося, але трудовий договір розірваний не був і досі діє. Тут і виникла наша проблема — як довести факт розірвання трудового договору з огляду на те, що письмово ніде дійсно нічого не збереглося. Теоретично для припинення трудових відносин потрібна заява про звільнення — або з боку роботодавця, або з боку працівника. Але такої заяви не було. До того ж це відбувалося так давно, що Сергій уже й не пам'ятав, як саме проходив цей момент переходу і чи взагалі існувала така заява.
Проте, готуючи лист із викладом правової позиції нашого клієнта, адвокат звернув увагу суду на те, що з огляду на описані вище обставини — а саме суто формальний перехід усіх керуючих і співробітників до іншої фірми — письмового підтвердження припинення договору немає лише тому, що він був розірваний шляхом конклюдентних дій. Обидві сторони виразили свою волю на це, і договір, відповідно, вважався розірваним за замовчуванням. Крім того, навіть якщо гіпотетично припустити, що трудовий договір досі юридично чинний, то, крім обов'язку роботодавця виплачувати працівнику заробітну плату, сам працівник за цю плату повинен надавати свої послуги й виконувати обов'язки за договором. У цьому ж випадку інша сторона не надала жодних доказів того, що позивач упродовж усіх цих років дійсно працював в агентстві «Іммобіліен» і виконував будь-які доручення в межах цієї діяльності. Відповідно, вимагати виплати заробітної плати позивач не міг, оскільки весь цей час він фактично не працював.
У відповідь на наш лист інша сторона надала суду якусь довідку, яку нібито кілька років тому написав і підписав наш клієнт. У цій довідці Сергій нібито вимагав від В'ячеслава сумлінного виконання його обов'язків за договором. Наш клієнт, поглянувши на цю довідку, одразу заявив, що нічого подібного він не писав і тим паче не підписував, і що навіть стиль викладу зовсім не схожий на його власний. При цьому це була навіть не оригінал, а копія, а це означало, що підпис могли не просто підробити, а й перенести на цей документ. Ми, зі свого боку, вказали суду, що довідка явно фальшива, і наполягали на проведенні почеркознавчої експертизи. Крім того, ми просили іншу сторону надати оригінал цієї довідки. Адвокат також посилався на те, що наш клієнт у принципі не використовує подібних бланків при складанні будь-яких листів і довідок — у його фірмах використовуються виключно фірмові бланки з особливим заголовком, який у цьому випадку значно відрізнявся від того, що стояв на довідці. Але найголовнішим аргументом для адвоката стала одна дрібниця, яка спочатку не впала в очі навіть нашому клієнту, а саме адреса. Річ у тім, що раніше в агентства «Іммобіліен» була інша юридична адреса. А в довідці, яку надав позивач, була вказана нова, актуальна адреса агентства. Що, звісно, свідчило про те, що вона не могла бути складена в той період.
Саме це викриття позивача й стало переломним моментом усього процесу та змусило суддю засумніватися в правдивості версії В'ячеслава. Складалася ситуація, коли, крім цієї підробленої довідки, жодних інших доказів виконання В'ячеславом своїх обов'язків за договором надано не було. При цьому в усіх своїх письмових поясненнях до суду він дуже поверхово й розпливчасто розмірковував про виконання обов'язків і навіть не наводив жодного прикладу того, що саме він робив за весь цей час.
На той момент адвокату вдалося роздобути й вагомі докази, які підтверджували абсурдність позовних вимог В'ячеслава. Було знайдено заяву самого позивача, у якій він власноруч у кількох місцях вказував, що саме в той період був безробітним. При цьому чітко зазначалися й строки — з якого по який місяць і рік він працював в агентстві нерухомості «Іммобіліен». І ці строки збігалися з тим, що ми стверджували в суді. Ця заява спливла випадково. Річ у тім, що В'ячеслав був одружений з племінницею нашого клієнта, і на той момент у них тривав процес розлучення. А в будь-якому розлученні в Німеччині діє стандартизована процедура вирівнювання пенсійних часток, згідно з якою подружжя, що розлучається, повинно подати заяву до пенсійного страхування й в обов'язковому порядку вказати в ній період і місце роботи. Крім того, колишня дружина вимагала від В'ячеслава сплати аліментів, і йому також потрібно було звітувати про свої доходи. Природно, ми за першої ж нагоди надали цей доказ суду. Інша сторона почала виправдовуватися, що це нібито було зроблено позивачем навмисно й за порадою його адвоката, щоб ухилитися від сплати аліментів, але переконати в цьому суд уже не вдалося. З огляду на всі обставини справи і тепер уже з наявним очевидним і прямим доказом суд був категоричний. Усі аргументи адвоката нашої канцелярії склалися, немов пазл, у ту картину, яку ми й хотіли донести до суду: у той період позивач дійсно не працював в агентстві «Іммобіліен» і чудово це знав, оскільки всі трудові відносини вже було припинено.
Таким чином, адвокату вдалося вивести позивача на чисту воду й допомогти нашому клієнту відстояти свою позицію в суді. У результаті позовну вимогу суд відхилив. Тепер Сергій, за його словами, ставитиметься розважливіше й відповідальніше до всіх формальностей і чітко стежитиме за оформленням чи припиненням трудових відносин з усіма працівниками в його компаніях. Це стало для нього хорошим уроком, а для нас — ще однією цікавою історією, якою ми тепер можемо поділитися з вами, дорогі читачі.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
