„Якщо ви підберете на вулиці бездомного собаку і нагодуєте його,
він ніколи вас не вкусить.
Важливо знати
За німецьким правом відповідальність власника тварини настає незалежно від того, чи проявив він необережність, — виняток діє лише для тварин, які утримуються в господарських цілях.
Саме в цьому й полягає різниця між собакою і людиною."
Марк Твен
Собаки (після котів) вважаються найулюбленішими тваринами у жителів Німеччини. Правила утримання собак не підлягають стандартизованим державним нормам у Німеччині, але окремі федеральні землі самостійно встановлюють законодавчі норми. Крім того, існують муніципальні правила, які визначаються громадами земель на основі цих нормативних актів. Таким чином, правила можуть відрізнятися не лише в окремих федеральних землях, а й у різних муніципалітетах між собою. Наприклад, у Берліні на нашийнику собаки мають бути вказані ім'я та адреса власника, а також діє обов'язкове маркування мікрочипом відповідно до стандарту ISO. За загальним правилом, тим, хто бажає завести собаку в Німеччині, спочатку необхідно зареєструвати тварину в податковій інспекції за місцем проживання. Після цього власник отримає реєстраційний номер на жетоні (Hundemarke), без якого гуляти з улюбленцем буде не можна.
Відповідно до § 833 Цивільного кодексу Німеччини (нім. Bürgerliches Gesetzbuch, BGB), власник тварини в повному обсязі несе відповідальність за завдану нею шкоду. Це стосується як поранення людей та інших тварин, так і завдання матеріальної шкоди. При цьому не потрібно доводити особливу вину власника тварини. Від відповідальності звільняються лише ті тварини, за допомогою яких їхній власник заробляє собі на життя, наприклад, рогата худоба фермера. У деяких федеральних землях власник тварини зобов'язаний за законом оформити страхування відповідальності за завдання будь-кому шкоди тваринами, що йому належать (Tierhalter-Haftpflichtversicherung).
Крім того, у Німеччині діють досить суворі правила щодо порядку вигулу собак. У більшості міст Німеччини будь-яких собак заборонено спускати з повідка в громадських місцях. Біля входу до магазинів часто можна побачити напис: «Собакам доведеться зачекати зовні». Але навіть якщо цієї таблички немає, поява із собакою без повідка в магазинах суворо заборонена. Крім того, вільне пересування «найкращих друзів» заборонено також у громадському транспорті, на території лікарень, дитячих садків, шкіл, вишів, у місцях проведення народних свят і великого скупчення людей, а також на озеленених територіях. У деяких регіонах заборона на вигул собак без повідка діє у визначений час навіть у заміських районах, коли собаки можуть потривожити диких тварин. За порушення всіх цих правил власникам загрожує чималий штраф у розмірі до 600 євро. Причому ця сума не просто теоретична: штраф із власників стягується на практиці досить часто.
Клієнтами нашої адвокатської канцелярії нерідко стають громадяни як постраждалі від чужих домашніх тварин, так і власники улюбленців, які завдали шкоди. Про один із таких випадків ми розповімо в цій статті.
Клієнткою нашої адвокатської канцелярії стала літня жінка на ім'я Ірина (ім'я було змінено). Жінка вже тривалий час жила сама і, щоб урізноманітнити суворі будні, вирішила завести домашню тварину, а саме собаку породи англійський мастиф на кличку Скіппер. Скіппер жив в Ірини вже кілька років, за цей час вони встигли звикнути одне до одного і стати майже рідними. Звісно, у них були свої щоденні ритуали. Щоранку, вдень і ввечері Ірина виходила до найближчого парку на прогулянку зі Скіппером. Треба сказати, що і хазяйка, і собака отримували велике задоволення від таких прогулянок. Тому гуляли вони в будь-яку погоду подовгу, нікуди не поспішаючи, обходячи всі улюблені стежки й околиці парку. Траплялося, що наша клієнтка, якщо бачила, що поблизу нікого немає, відпускала собаку з повідка, щоб Скіппер вволю порізвився і виплеснув накопичену енергію. Той вечір, у який трапилася ця історія, нічим не відрізнявся від попередніх. Ірина гуляла зі Скіппером парком і насолоджувалася яскравими барвами осені. На жаль, цю ідилію несподівано порушили. На галявині, де перебувала клієнтка, з'явився чоловік також у супроводі собаки. Зазвичай Скіппер любив «знайомитися» і «спілкуватися» з іншими домашніми улюбленцями, але тут явно щось пішло не так. Собака нашої клієнтки, яка гуляла без повідка, підбігла до другого собаки. Ірина не запідозрила нічого поганого, поки два собаки несподівано не зчепилися в запеклій бійці. Обидва хазяї, звісно, кинулися розбороняти своїх бійців, але це виявилося не так просто, як хотілося б. Унаслідок цієї сутички постраждали всі — обидва собаки отримали пошкодження приблизно однакового ступеня тяжкості, а також трохи постраждали й хазяї — розбороняючи улюбленців, вони обидва отримали синці й забої, а також кілька глибоких подряпин. Шокована цією ситуацією Ірина поспішила ретируватися додому, після чого негайно вирушила зі Скіппером до ветеринарної клініки для надання першої допомоги. На щастя, нічого серйозного виявлено не було, і собака сильно не постраждала. Пізніше вдома вона самостійно обробила й свої рани, теж не виявивши нічого особливо серйозного. Тоді вона доволі необачно вважала, що прикрий інцидент на цьому вичерпається, але все виявилося набагато складніше. Буквально через два тижні після цього випадку жінка отримала лист-претензію, підготовлену адвокатом власника другого собаки, з вимогою відшкодувати матеріальну шкоду, завдану чоловікові внаслідок пошкодження належного йому майна, у цьому випадку тварини, у розмірі 2000 євро. Крім того, власник «постраждалого» собаки вимагав відшкодування шкоди, завданої його здоров'ю, у розмірі 1000 євро, а також моральної шкоди в розмірі 500 євро. Ірина, не знаючи, як правильно вчинити в цій ситуації, за порадою знайомих ухвалила правильне рішення звернутися до нашої канцелярії за консультацією.
Адвокат з цивільних справ, по-перше, уважно вислухав клієнтку, попросивши детально описати всі обставини того, що сталося, а по-друге, на підставі отриманої інформації уважно проаналізував чинне законодавство і судову практику з подібних справ. За загальним правилом виходило, що відповідальність за дії домашніх тварин мають нести їхні власники. Якщо побилися дві домашні тварини не «виробничого», а «розважального» чи «практичного» призначення, то їхня вина розподіляється порівну. Однак якщо в такій бійці з якогось боку були особливо обтяжливі обставини, то при розрахунку шкоди їх в обов'язковому порядку слід було враховувати. У випадку з нашою клієнткою потрібно було врахувати, що її собака гуляла без повідка, що суперечить встановленим у Німеччині правилам. Тому необхідно було визнати, що більша частина вини за «бійку» припадала на нашу клієнтку. Тим не менш, важливим залишалося те, що, оскільки в бійці брали участь два собаки, відповідальність їхніх власників мала бути розподілена пропорційно. У нашому випадку, з урахуванням зазначених обставин справи, хоча відповідальність Ірини була більш значною, ніж відповідальність власника другого собаки, вона не лежала повністю на ній. Крім того, собака нашої клієнтки теж постраждав, у зв'язку з чим наша клієнтка, своєю чергою, зазнала шкоди у формі витрат на лікування останнього. Отже, за пропозицією адвоката нашої канцелярії, було вирішено підготувати відповідний лист на отриману Іриною претензію. У цьому відповідному листі після наведення вищезазначених обґрунтованих доводів, а також доказів того, що собака нашої клієнтки також значно постраждав, пропонувалося врегулювати спір, визнавши суму, що підлягає відшкодуванню нашою клієнткою, рівною 900 євро. Більш того, оскільки моральна шкода щодо власника другої тварини доведена не була, вона була виключена з початкової вимоги і не підлягала відшкодуванню. Після кількох раундів обміну листами і телефонних переговорів з протилежною стороною угоди між сторонами було досягнуто. Сторони підписали відповідний документ, що відображає ці домовленості, у письмовій формі. Клієнтка залишилася задоволена виконаною нами роботою і запитала нашого дозволу звертатися до нашої канцелярії й надалі.
На завершення хотілося б додати, що до домашніх тварин у Німеччині, зокрема й на рівні держави, ставляться досить дбайливо. Наприклад, якщо у власника немає можливості або бажання надалі утримувати тварину (наприклад, власник серйозно захворів), собаку чи кота можна віддати до притулку, сплативши при цьому певну суму на його утримання. Так званих «будинків тварин» у Німеччині багато, там працюють волонтери. Будь-хто бажаючий може приходити за зручним для нього графіком, щоб спілкуватися з тваринами, годувати й вигулювати їх. Таку можливість використовують і ті, хто не може завести собаку, оскільки живе в орендованій квартирі. У переважній більшості випадків орендодавець забороняє тримати у квартирі собак і котів. Собак і котів, які потрапили до «будинку тварин», можна придбати за символічні гроші 50–100 євро. Ці гроші підуть на купівлю корму та прибирання приміщень. Ми, своєю чергою, бажаємо читачам нашої газети мати вірних і відданих друзів, дбати про наших менших братів, а якщо справа стосуватиметься юридичних нюансів — не відкладаючи, звертайтеся до нашої адвокатської канцелярії.
Усі права захищені. У разі копіювання та републікації статті посилання на першоджерело є обов'язковим.
АДВОКАТСЬКА КАНЦЕЛЯРІЯ ПРЕДСТАВЛЯЄ ІНТЕРЕСИ КЛІЄНТІВ НА ВСІЙ ТЕРИТОРІЇ НІМЕЧЧИНИ
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
