У Німеччині інститут шлюбу перебуває під особливим захистом держави, він охороняється Конституцією. Стаття 6 (1) Основного закону (нім. Grundgesetz) проголошує: «Шлюб і сім’я перебувають під особливим захистом державного порядку». Практично всі основні аспекти сімейних правовідносин у Німеччині, зокрема укладення шлюбу, перебування в шлюбі та його розірвання, належать до сфери регулювання четвертої книги Цивільного кодексу Німеччини (нім. Bürgerliches Gesetzbuch, BGB). З погляду закону, укладення шлюбу набуває юридичної сили лише з моменту його реєстрації в органах РАГС (нім. Standesamt). Одразу варто зазначити, що розлучення за німецькими законами суттєво відрізняється від процесу, який відбувається в країнах СНД. Перша суттєва відмінність: розірвання шлюбу через місцеві органи РАГС неможливе, розлучення завжди здійснюється через суд, з обов’язковим залученням адвоката, незалежно від наявності тих чи інших суперечок. Як свідчить невтішна статистика — у Німеччині розпадається кожен другий шлюб — суди у справах сім’ї завантажені й часто навіть перевантажені, чим і пояснюється порівняно велика тривалість бракорозлучного процесу.
Відповідно до § 1569 Цивільного кодексу Німеччини (BGB), за загальним правилом, після розлучення кожен із подружжя має самостійно дбати про своє матеріальне забезпечення. Однак законодавство передбачає й деякі винятки, коли один із подружжя має право вимагати від другого аліментів на своє утримання. Найпоширенішими прикладами таких винятків є отримання аліментів у разі виховання спільної дитини до досягнення нею трирічного віку (§ 1570 BGB), отримання аліментів у разі неможливості працевлаштування через фізичну чи психічну хворобу (§ 1572 BGB), а також до моменту завершення навчання, перерваного під час шлюбу (§ 1575 BGB) тощо. Однак претендувати на підтримку колишнього подружжя можуть також ті особи, які не можуть знайти відповідну роботу та/або не можуть досягти того рівня життя, який був у них на момент шлюбу (§ 1573 BGB). Слід зазначити, що якщо той з подружжя, хто отримує аліменти, вступає в новий шлюб, виплата аліментів на його утримання колишнім подружжям припиняється.
Важливо при розлученні
Відповідно до § 1569 BGB, за загальним правилом, після розлучення кожен із подружжя має самостійно дбати про своє матеріальне забезпечення.
Обов’язковою частиною бракорозлучного процесу в Німеччині є так зване вирівнювання пенсійних накопичень (нім. Versorgungsausgleich), яке полягає в рівному поділі пенсії подружжя, «заробленої» за час шлюбу. Цей правовий інструмент передбачений німецьким цивільним законодавством для того, щоб зрівняти пенсії подружжя, насамперед у тих шлюбах, у яких один із подружжя тривалий час вів домашнє господарство та/або виховував дітей і через відсутність відрахувань до пенсійної каси не зміг сам забезпечити свою старість. Крім того, суд розглядає майнові спори між подружжям, як-от передання квартири в користування однієї зі сторін, поділ меблів, предметів побуту й техніки, поділ іншого спільно нажитого під час офіційного періоду шлюбу майна, яке ділиться між подружжям порівну. Цей принцип не діє щодо тих подружніх пар, які уклали шлюбний договір.
До нашого адвокатського бюро часто звертаються клієнти, яким потрібна допомога у вирішенні питань, що регулюються сімейним правом ФРН. Такі звернення надходять на різних стадіях бракорозлучного процесу. Буває й так, що завданням адвоката нашого бюро стає оскарження у вищій інстанції рішення суду першої інстанції, яке вже було ухвалене раніше. Про один із таких випадків з нашої практики ми розповімо в цій статті.
До нас звернулася жінка середнього віку, назвемо її Ольга. Життя Ольги набуло зовсім несподіваного повороту, і після 25 років доволі безтурботного сімейного життя вона лишилася сама. Діти вже виросли й влаштовували своє життя самостійно, а чоловік через обставини особистого життя, що змінилися, вирішив покинути родину. Ольга сприйняла цю життєву ситуацію настільки спокійно, наскільки могла, і, зрозумівши, що «сльозами горю не зарадиш», вирішила діяти — поточні витрати нещадно вимагали оплати. Проблема полягала в тому, що, оскільки чоловік завжди добре заробляв, вона вже давно занедбала свою доволі успішно розпочату кар’єру. Якщо сказати зовсім чесно: вона вже близько двадцяти років не працювала й навіть уже насилу уявляла, як це робиться. Тож жінці нічого не лишалося, як погодитися на першу-ліпшу пропозицію про роботу, а точніше, на роботу адміністратора в найближчому супермаркеті на пів ставки. Коли стало зрозуміло, що чоловік іде з родини й збирається подати на розлучення, він, вочевидь піддавшись ненадовго виниклому почуттю обов’язку перед супутницею життя, з якою прожив ні багато ні мало 25 років, з власної ініціативи підписав з Ольгою певну угоду. Згідно з умовами цієї угоди він зобов’язувався щомісяця перераховувати колишній дружині 700 євро. Слід сказати, що жодних згадок про те, що ця сума розцінювалася як виконання аліментних зобов’язань перед колишньою дружиною, не було. Якщо відкинути весь драматизм ситуації, що склалася в житті Ольги, це було для неї гарантією певної фінансової стабільності. Однак невдовзі виявилося, що радіти, на жаль, було зарано. Уже за кілька місяців колишній благовірний, вочевидь, і думати забув як про колишню родину, так і про взяті на себе зобов’язання за підписаним ним документом. Грошові кошти просто-напросто перестали надходити на рахунок жінки, і вона, після кількох спроб вирішити питання мирним шляхом, ухвалила рішення найняти адвоката й звернутися до суду.
На жаль, вирішити питання в судовому порядку тоді не вдалося. Річ у тім, що Ольга спершу за допомогою адвоката, який тоді її представляв, звернулася до суду загальної юрисдикції в цивільних справах. Там їй незабаром відмовили з формальних підстав — позов було подано не до того суду. Правильним судом у цьому випадку був суд у справах сім’ї. Можливо, це непорозуміння сталося через те, що в угоді, укладеній між колишнім подружжям, не було згадано, що сума, яка належить Ользі після розлучення, є своєрідним виконанням зобов’язань зі сплати аліментів колишній дружині. Тому адвокат, найнятий на той час жінкою, неправильно витлумачивши документ, звернувся «не за адресою».
Другим кроком було звернення до суду вже у справах сім’ї. Можливо, через неправильно складені позовні вимоги суд ухвалив негативне рішення вже по суті справи. З рішення суду випливало, що Ольга отримувала матеріальну допомогу від держави й до того ж заробляла. Тому сума її сукупного доходу відповідала прожитковому мінімуму. Можливо, наша майбутня клієнтка «умила б руки» і залишила б спроби знайти справедливість, якби не нові життєві обставини. Вона, не пропрацювавши на роботі й пів року, ухвалила рішення переїхати до іншого міста, ближче до батьків. Отже, зарплати в неї більше не було, допомоги від держави явно не вистачало, треба було платити за квартиру... У такій непростій ситуації жінка прийшла до нашого адвокатського бюро по юридичну допомогу та підтримку.
Адвокат нашого бюро уважно вислухав сумну історію Ольги й пояснив, що необхідною юридичною дією в її ситуації є звернення до вищого суду для розгляду її справи про аліменти в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі адвокат нашого бюро детально роз’яснив обставини життя подружжя, навів докази того, що наша клієнтка не змогла зробити власну кар’єру, оскільки практично весь час шлюбу вона займалася лише підтримкою чоловіка, вихованням дітей і домашнім господарством. Через таку значну перерву в роботі Ольга наразі не могла знайти добре оплачувану роботу відповідної кваліфікації. Саме тому вона жодним чином не може підтримувати той рівень життя, який мала тривалий час у період шлюбу. Ми пропонували розрахувати розмір аліментів, виходячи з розміру доходу колишнього чоловіка нашої клієнтки. Як ми й розраховували, суд апеляційної інстанції задовольнив нашу скаргу й ухвалив рішення по суті: Ользі було присуджено аліменти у твердій сумі за два попередні й три наступні роки, які колишній чоловік мав найближчим часом перерахувати на її розрахунковий рахунок. Щасливе завершення цієї історії, на щастя, не змусило себе довго чекати. Грошову суму, присуджену Ользі, колишній чоловік успішно перерахував на розрахунковий рахунок жінки протягом одного місяця трьома частинами.
Нам же залишається лише констатувати, що розлучення й розпад родин стали сумною реальністю нашого часу. На жаль, збереження добрих і порядних стосунків між колишнім подружжям не залежить від нас. Однак допомогу у відстоюванні всіх законних прав та інтересів наших клієнтів, а також грамотну й всебічну юридичну консультацію та професійну підтримку ми, як справжні професіонали своєї справи, гарантуємо.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
