Сюжети, пов'язані з високими почуттями, їхньою раптовістю й владою над усіма віковими групами, колись такі популярні в естрадних піснях, уже давно змінилися сюжетами, що розповідають про кохання як про якусь напівкримінальну пригоду чи привід для розставання з драматичними жестами та швидкою заміною однієї пасії на іншу. Швидкості комунікацій, пов'язані з інтернетом, накладають свій відбиток і на структуру людських стосунків, на зв'язки та прихильності. Але герой цієї історії — людина з тієї епохи, коли танець на літній веранді в парку культури й відпочинку цілком міг перерости в роман завдовжки в життя на 17 квадратних метрах житлової площі в однокімнатній «хрущовці». Тло, на якому виникла ця історія, — держава. Держава з її законами й структурою так само старомодна, як і наш клієнт, якщо вірити його версії цієї Love Story (історії кохання).
Марш Мендельсона
Строки розгляду
Німецьке посольство зобов'язане розглянути заяву про возз'єднання сім'ї в розумний строк — за необґрунтованої затримки можна подати позов про бездіяльність (Untätigkeitsklage).
Відомий композитор Фелікс Мендельсон написав свій знаменитий марш як один із творів для музичної п'єси «Сон літньої ночі». Задовго до Мендельсона театральну п'єсу «Сон літньої ночі» написав Вільям Шекспір, якому потрібно було розважати в базарний день англійський простолюд. Через шістнадцять років після завершення маршу Мендельсона — 1842 рік, — цьому короткому, романтичному й урочистому твору випала доля остаточно відірватися від Шекспіра й перебратися в церкви, ратуші та радянські РАЦС. Порятунком і прокляттям для імені композитора стало те, що під акорди цього маршу, відомого тепер кожному під назвою Марш Мендельсона, узяли законний шлюб англійська королева Вікторія і прусський кронпринц Фрідріх.
Наш клієнт не кронпринц, звісно, але на сімдесят другому році життя і його потягнуло зробити кілька кроків по вичовганій червоній килимовій доріжці Палацу одруження одного з районів Києва. Наприкінці 2016 року Герр Ш. знайшов свою фрау Тетяну під звуки все того ж твору, що колись тішив слух закоханих найвищих осіб. Утім, не лише марш Мендельсона зближував Шишмана і кронпринца Фрідріха. Ш. уже близько двох десятків років проживав у столиці Пруссії — Берліні. І його Тетяна рвалася до нього.
Герр Ш. переїхав до Німеччини з просторів колишнього Радянського Союзу в середині дев'яностих років. Тоді потужна хвиля еміграції підняла й знесла з обжитих місць так званих російських німців і осіб єврейської національності. У Німеччині Ш. отримав постійний дозвіл на проживання, квартиру в районі, популярному серед вихідців із Росії та України — Ку-дамм — і соціальний пакет. Робота траплялася періодично й ненадовго. Роки минали розмірено, а от здоров'я пустилося в танок. Проблеми з ногами привели на операційний стіл і до інвалідності. Ні, нічого надто драматичного, на кшталт «прикутий до ліжка». Якщо вам доведеться зустріти пана Шишмана в якомусь коридорі, ви не здогадаєтеся про його недугу. Але вулицею цей бадьорий пан вважає за краще пересуватися за допомогою роллятора.
Тетяна народилася наприкінці сімдесятих років минулого століття. Пишнотіла, наче зійшла з екранізації «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки» в образі Солохи, Тетяна ніколи не журилася, зустрічаючи труднощі гучним сміхом. Юність і становлення припали на роки, коли економіка України була водночас і в активі, і в пасиві, у тому сенсі, що нічого не працювало. Стабільніший час теж мало чим відрізнявся від дев'яностих у плані матеріального добробуту. Характер у нареченої Шишмана вийшов загартований і пробивний. Коли з'явилася можливість, знайшла роботу в Польщі й оформила трудову візу. В Україні потрібно було допомагати немолодим батькам, але залишалося трохи грошей і для себе. І якось уже хотілося влаштовувати особисте життя. Якраз коли думки про майбутнє стали замість вечірнього випуску новин, Герр Ш. зробив Тетяні пропозицію.
І в довгу дорогу на довгі роки
«Я побачив її в Києві на початку дев'яностих і одразу закохався. Ходили в кіно, гуляли. Почалися романтичні стосунки. Потім я змушений був поїхати. З'явилася така можливість — у колишньому Союзі жити ставало неможливо: не було роботи, грошей, медицина ставала недоступною, — і я вирішив нею скористатися. Тетяну не забув. Приїздив, коли була можливість. Жили разом тиждень, інший. Про шлюб якось не думали тоді. Багато невлаштованого було в житті. Але роки минають, ми не молодшаємо. Хочеться прожити решту років у сімейному затишку, поруч із близькою людиною. Ось і зважився минулого року зробити пропозицію руки і серця. Таня не відмовила», — розповідає нашому адвокату пан Шишман.
Якщо тебе, дорогий читачу, змусила здригнутися в цій історії поява адвоката, то згадай, що рубрика називається «З адвокатської практики», і адвокат не міг не з'явитися в цій статті. І в молодят усе добре, можна сказати, медовий місяць, судячи з їхніх розповідей. За них можна не хвилюватися. Адвокат їм знадобився тому, що на шляху їхнього щастя стала держава. Федеративна Республіка Німеччина не поспішала розчохляти музичні інструменти, щоб виконати знаменитий весільний марш для молодого подружжя Шишманів. На те були причини. Та й відіграв він уже у столиці України.
Німеччина — правова держава. Це означає, що різні ситуації регулюються різними нормами кримінального й цивільного права. І це означає, що держава стоїть на сторожі прав людини. Створення сім'ї — невід'ємне право кожного. І в цьому плані ФРН цілком на захисті сімейних цінностей. Але от зміна постійного місця проживання в разі укладення шлюбу регулюється вже іншими положеннями закону, які ускладнюють шлях, використовуючи інститут шлюбу як дохідне місце чи коридор для доставки громадян інших держав із пункту «погано» в пункт «viel Glück» (нім. «багато щастя»). Державу можна зрозуміти, адже світ поки що ділиться на «своїх» і «чужих», і держава гарантує певні блага лише для «своїх». І так, це ускладнення має реальні розміри лише для негромадян Німеччини, які мають дозвіл на проживання. Якщо громадянин/ка ФРН запалає коханням до мешканця екваторіальних лісів Африканського континенту, то проблем для закоханих виникне мінімум. Але якщо ви не громадянин…
Без мене тобі, коханий мій
Поважаючи право людини говорити рідною мовою, дотримуватися національних культурних норм і традицій, Німеччина не ставить жодних перепон на шляху сімейного щастя. Але тільки в тому разі, коли один із подружжя, що постійно проживає в Німеччині, має достатньо коштів для утримання сім'ї. Претендент на відновлення сім'ї на території Німеччини повинен мати сертифікат про складання іспиту з німецької мови рівня A1, а документи на возз'єднання сім'ї мають подаватися до посольства Німеччини за місцем проживання й реєстрації подружжя, яке не має дозволу на проживання в Німеччині. За всіма пунктами молодій парі Шишманів був відкритий шлях до сімейного щастя лише на території України. Але яке там могло бути щастя?! Не по двадцять же років молодятам. Але…
У пана Шишмана в Німеччині інвалідність і, відповідно, соціальна допомога. Грошових коштів, що виділяються державою, вистачає для життя одному. Але для двох… це вже вибачте. А раптом ще з'являться діти? За цим пунктом усе погано. У Тетяни Ш. нульовий мовний рівень володіння німецькою мовою. Ще один мінус. Третя проблема полягала в тому, що Тетяна вже тривалий час проживала в Польщі й повертатися на батьківщину найближчим часом ніяк не планувала. Таким чином виходило, що на цьому перехресті доріг горіло лише одне зелене світло для родини Ш. — до України! Але…
Ознайомившись з усіма матеріалами справи, провівши інтерв'ю з Герром і поки ще пані Шишман, адвокати нашого бюро знайшли спосіб додати до мінусів вертикальні лінії, щоб за кожним пунктом вийшов плюс. Насамперед потрібно було відрізати можливість чиновникам апелювати до можливості вільно будувати сімейні стосунки на території України. Аргументом адвоката нашого бюро стало те, що, прибувши свого часу до Німеччини «за єврейською лінією», пан Ш. за отриманим статусом прирівнювався до біженців. Отже, його повернення туди, звідки він формально втік, було безглуздою ідеєю, запропонувати яку міг лише завзятий садист.
Поки тривала підготовка до подання документів до відомства у справах іноземців, Тетяну відправили на мовні курси. До моменту, коли адвокат нашого бюро повів молодят на прийом до чиновників, у Тетяни була довідка про закінчення курсу рівня A1. Іспит на отримання сертифіката вона скласти не встигла. Але наявність довідки вже свідчила про те, що певна мовна навичка в неї вже є. На підставі ж п'ятого параграфа закону про тимчасове проживання у зв'язку з тим, що у Тетяни на момент укладення шлюбу була польська трудова віза й вона постійно проживала на території Польщі, у Шишманів з'являлася можливість подати документи на возз'єднання сім'ї не на території України.
Залишався останній і найскладніший пункт — наявність коштів на утримання сім'ї в пана Шишмана. І тут розповідь про перетворення мінусів на плюси перерветься. Нехай це залишиться секретом адвокатів нашого бюро, як вдалося закрити цю проблему. Усе законно, але так, що, як то кажуть, «не намагайтеся повторити цей трюк самостійно, подумайте про майбутнє». У підсумку: коли чиновники відомства у справах іноземців ознайомилися з наданими адвокатами нашого бюро документами, через п'ятнадцять хвилин Тетяна мала дозвіл на проживання в Німеччині строком на три роки. Пані Тетяна стала фрау. І молодята покотили, спираючись на роллятор, відзначати цю подію застіллям. У нашому ж бюро на полиці вирішених позитивно справ стало ще на одну теку більше.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
