Практично в кожному номері газети «Закон і Люди» з'являється історія про крадіжки в магазинах — навмисні чи ні, не важливо. Те, що щомісяця адвокатам доводиться займатися новими справами, порушеними щодо наших клієнтів, свідчить про масовість цього явища, про велику спокусу поживитися в торговельних залах. Ми чудово розуміємо, що наші статті не вплинуть на тих, хто не може спокійно пройти повз щось, що лежить у відкритому доступі. Але серед тих, хто ризикує поповнити базу кримінальних правопорушників, трапляються і ті, хто вчинив крадіжку, не маючи на те жодного умислу, через неуважність. Шкода, що неуважність не враховується при ухваленні рішення про порушення кримінальної справи. Але будьте обережні!
Сходила в магазин
Світлана — громадянка Німеччини. Молода жінка. До відпустки по догляду за дитиною працювала озеленювачкою. Травички, квіточки. Усе, що радує городян у теплу пору й ніколи не буває підписане, на відміну від картин. Щоправда, довгого трудового шляху у Світлани не вийшло. Закохалася, зійшлася з молодим чоловіком. Завагітніла. Але народила вже наодинці. Нездалий чоловік передумав ставати батьком і подався якнайдалі від відповідальності. Коли Світлана народила, радість від спілкування з малям змішувалася зі слізьми образи на батька дитини і своє життя, яке з її погляду не виглядало зразковим. Масла в вогонь підливали мама й численні родичі. На щастя, Світлана жила самостійно, і докори дозувалися годинами відвідин і відповіданими телефонними дзвінками.
Практично її життя звелося до того, щоб спілкуватися здебільшого лише з дитиною та зі своїми власними думками в години безсоння. Якось Світлана з малечею вирушили за покупками. Треба було купити продуктів, засобів дитячої гігієни й усілякої дрібнички для дому. Зайшли до одного з великих мережевих магазинів, що торгують такими товарами. І загубилися серед рядів. Дитина мирно сопіла в візочку. А оскільки для Світлани останнім часом інших розваг, окрім як пройтися магазинами, не було, вона й не поспішала залишати торговельний зал, переходячи від стелажа з товарами до стелажа.
Будь-хто, хто міг спостерігати за поведінкою мам із візочками в магазині, може підтвердити, що товар вони найчастіше складають на м'який купол візочка. Зайвих рук же немає, щоб катити візочок і ще нести кошик, не кажучи вже про візок для покупок. На рожевому куполі візочка, який катила Світлана, лягали баночки з дитячим пюре, серветки, підгузки. Останні ніяк не хотіли триматися й норовили скотитися на підлогу. І Світлана прибрала їх униз, на сітку, яка є майже в кожного візочка. Туди ж потрапили і три скляні баночки з пюре. Усе компактне й небитке залишилося нагорі.
Закінчивши з покупками — грошей на них було не так багато — і з ознайомленням із новими товарами, такими необхідними в дамському побуті, що чоловікам відомо лише під одним словом — косметика, Світлана вирушила до каси. Відстоявши чергу, склала на стрічку покупки, розрахувалася й попрямувала до виходу. Але раптом шлях їй перегородив детектив. У сітці знизу візочка у Світлани залишилися підгузки й три баночки з дитячим пюре. Світлана почервоніла й почала перепрошувати, пояснюючи те, що сталося, розсіяністю. Детектив не став викликати поліцію, але склав протокол і пообіцяв передати його до поліції.
Знаєш же, все ще буде
Минув час. Лист із поліції не приходив. І Світлана перестала думати про неприємний інцидент. Приводів для тривоги вистачало і без того. Але через п'ять місяців Світлана отримала лист із суду. У конверті було рішення суду, винесене Світлані заочно за статтею «розкрадання». В межах спрощеної системи судочинства суд має повноваження винести рішення в такій справі заочно, надавши засудженому два тижні на оскарження рішення суду. І от із цим рішенням у руках Світлана й звернулася по допомогу до нашого адвокатського бюро.
Підписавши з клієнткою договір на представництво її інтересів, наш адвокат запросив матеріали справи. Набрання рішенням суду законної сили відкладалося до ознайомлення з протоколами адвоката та його реакції. Як з'ясувалося з матеріалів справи, поліція надсилала Світлані лист із запрошенням для надання показань. Але цілком можливо, що лист опинився в кошику для сміття разом із рясною газетною рекламою. У решті показання детектива збігалися з тим, що нам розповіла Світлана, з тією лише різницею, що Світлана себе винною не вважала, а для детектива вона була трофеєм. Для адвоката нашого бюро було очевидним, що закрити справу за відсутністю складу злочину вже не вдасться. Важливо було не довести справу до судового процесу. До того ж перспектива опинитися на справжньому судовому процесі як обвинувачена викликала у Світлани справжню паніку.
Була б на те воля Божа
Усі правові системи розглядають вчинене діяння крізь призму умислу або необережності. В основі будь-якого рішення враховується фактор наявності умислу на вчинення злочину або відсутність такого. Злочин визнається вчиненим із прямим умислом, якщо особа усвідомлювала суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності), передбачала можливість або неминучість настання суспільно небезпечних наслідків і бажала їх настання. Злочин визнається вчиненим із непрямим умислом, якщо особа усвідомлювала суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності), передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків, не бажала, але свідомо допускала ці наслідки, або ставилася до них байдуже.
Злочини, вчинені без умислу на вчинення злочину, теж мають свою градацію. Так, наприклад, злочин визнається вчиненим через недбалість, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій (бездіяльності), хоча за необхідної уважності та передбачливості мала й могла передбачити ці наслідки. А ще є злочинна недбалість, легковажність тощо.
Для іншої людини, якій співробітники магазинів створюють максимально комфортну атмосферу, буває важко втримати фокус уваги на тому, що вона має справу з чужим майном, доти, доки не розрахується за товар на касі. Це теж психологічний аспект, чому іноді люди забувають про якісь речі в сумці, не пред'явивши їх на касі. Але цей момент не розглядається як виправдувальний.
У запереченні, направленому адвокатом нашого бюро до суду, було викладено обставини життя Світлани, те, що вона перебуває в стресовій ситуації, з правових аргументів наведено дані про те, що Світлана раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності і злочин було нею вчинено без жодного умислу через недбалість, а сума неоплаченої покупки була незначною, і магазин не зазнав жодних збитків. Пропозиція з нашого боку полягала в тому, щоб закрити кримінальну справу через незначність вини, §153. Суд, ознайомившись із нашим запереченням, попросив прокуратуру погодитися з пропозицією закрити справу або відмовити в цьому проханні. Зрештою прокуратура погодилася з доводами, викладеними нашим адвокатом, і справу було закрито. Таким чином, Світлана позбулася ще більшого стресу у своєму житті.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
