«Одружуйся, хоч би що там було. Якщо трапиться гарна дружина, будеш винятком, а якщо погана — станеш філософом». Сократ
Порядок укладення шлюбу в кожній країні має свої особливості. Найчастіше буває так: наречений і наречена, будучи громадянами однієї держави, вступають у шлюб на території рідної країни. Інші пари для вступу в шлюб можуть обрати будь-яку державу, закони та вимоги якої влаштовують пару, що склалася. Інша річ, коли дві людини є громадянами різних країн або постійно проживають у якійсь іншій іноземній державі. Суттєві відмінності в законодавстві споруджують на шляху до щасливого сімейного життя чимало бюрократичних перешкод. Вихід є й тут — обрання третьої держави, де закони не такі суворі.
Шлюб у Данії стає дедалі популярнішим заходом серед тих, хто мріє одружитися (вийти заміж) на просторах Європи. Перша причина, яка переважує шальки терезів на користь цієї країни, — це мінімум документів, які потрібно надати, щоб ваш шлюб зареєстрували. Обов'язок зробити це може взяти на себе будь-яка данська комуна (адміністративна одиниця в Королівстві). Понад те, багато комун навіть надають своїх свідків для здійснення цього обряду. З точки зору законності, шлюб, укладений у цій країні, вважається дійсним, і жодних претензій з боку влади ні в іншій країні Європейського Союзу, ні у вас на батьківщині виникнути не повинно. При цьому слід пам'ятати, що жодних додаткових дій вживати не потрібно буде лише тому з подружжя, який є громадянином, скажімо, Німеччини. А от якщо один із подружжя є громадянином, наприклад, Росії, тоді необхідно на видане вам свідоцтво про шлюб поставити апостиль. Шлюб у Данії для громадян Німеччини визнається законним без легалізації згідно з Німецько-Данською угодою про визнання від 17 червня 1936 року (RGBl. 1936 II, S. 213). Для іноземців (громадян країн, що не входять до Євросоюзу) данське свідоцтво про шлюб потребує легалізації (згідно з Гаазькою конвенцією 1961 року) через апостиль. Потрібно також знати про те, що шлюб у Данії не передбачає миттєвої зміни прізвища одного з подружжя. Зробити це можна буде вже після одруження в країні проживання чоловіка чи дружини. Якщо ж молодята не хочуть затьмарювати паперовою тяганиною своє безхмарне одруження, тоді кожен може лишитися при своєму прізвищі.
Законодавство Данського королівства проголошує, що молодята перед вступом у шлюб повинні прожити в країні щонайменше 3 дні (у деяких комунах цю вимогу скасовано). Можливо, це зумовлено, зокрема, і економічними міркуваннями. Після прибуття до Данії необхідно зареєструватися в місцевій адміністрації. Після цього вже можна спокійно вирушати «під вінець». На жаль, не всім охочим зв'язати себе узами офіційного шлюбу відомі всі перелічені вище та інші специфічні особливості процедури. Деякі невірні кроки тих, хто вступає в шлюб, можуть призвести до зайвих запитань з боку державних органів, додаткових розглядів і зайвої паперової тяганини. Найприкрішим у такому разі є той факт, що всього цього можна було б уникнути, якби клієнтів було своєчасно проконсультовано і вони знали б особливості цієї процедури заздалегідь. Про одну з таких історій нам хотілося б розповісти читачам у цій статті.
До нашої адвокатської канцелярії звернулися молоді люди, назвемо їх — Андрій і Світлана, які мали громадянство Росії й постійно проживали в Берліні. Молоді люди познайомилися, коли працювали в одному відділі міжнародної компанії, і приблизно через два місяці почали зустрічатися. Здававшийся спочатку швидкоплинним, роман поступово перейшов у серйозні стосунки, і Андрій зі Світланою зняли невелику, але дуже затишну двокімнатну квартиру й почали жити разом. Проживши в мирі й злагоді близько трьох років, вони вирішили узаконити фактичні сімейні стосунки, тим більше, що мріяли про велику й щасливу родину з дітьми. Порадившись із друзями з Німеччини й колегами по роботі, вони вирішили піти найпростішим шляхом. Отже, близько трьох місяців тому вони зареєстрували шлюб на території Данії.
Здавалося б, усе йшло дуже гладко, і ніщо не мало затьмарити численні райдужні плани щойно офіційно утвореної родини, якби не одне суттєве «але». Не знаючи всіх особливостей процедури, молоді люди після повернення до Берліна зі свідоцтвом про реєстрацію шлюбу, виданим у Данії й належним чином апостильованим, звернулися до місцевого органу реєстрації шлюбів (Standesamt). Вони вважали, що в їхньому випадку потрібно було додатково визнати легітимність їхнього шлюбного союзу на території ФРН, хоча насправді цього й не потрібно було. Свідоцтва про реєстрацію шлюбу в Данії було більш ніж достатньо для продовження життя в Берліні вже в новому статусі. Дії адміністративного органу в цій ситуації були, в принципі, досить передбачуваними. Standesamt розцінив звернення молодих людей як волевиявлення внести запис про реєстрацію шлюбу до внутрішнього реєстру в Німеччині. Як влучно зауважив британський військовий історик Сиріл Норткот Паркінсон, «бюрократія — це як рибна ловля там, де риба не водиться». Так сталося й в історії з нашими майбутніми клієнтами. Місцевий німецький Standesamt ретельно проаналізував наявний у молодих людей на руках пакет документів і дійшов висновку, що там бракує одного суттєвого підтверджувального документа. Проблема полягала в тому, що Світлана ще до переїзду до Німеччини перебувала в шлюбі в Росії. Той шлюб не тривав довго й був через рік уже розірваний. Оскільки подружжя встигло придбати за цей час дорогий автомобіль, щодо якого згодом виник спір, розлучатися довелося в суді. Колишньому подружжю видали рішення суду, а потім і свідоцтво про розлучення. Оскільки рішення суду ніхто з учасників процесу не оскаржив, воно в певний встановлений законом строк набуло законної сили автоматично. Однак місцевому адміністративному органу в Німеччині «ні дати ні взяти» знадобився документ про те, що це рішення дійсно набуло законної сили. Простіше кажучи, відповідальний орган хотів достеменно встановити факт відсутності повторного вступу до шлюбу до розірвання першого зареєстрованого шлюбу, простіше кажучи, «двоєженства».
З практики нашої канцелярії
Порядок укладення шлюбу в кожній країні має свої особливості.
Украй розгублені хлопці прийшли на консультацію до нашої адвокатської канцелярії. Адвокат, що спеціалізується на вирішенні питань у межах сімейного права, негайно приступив до роботи й проаналізував увесь ланцюжок подій із юридичної точки зору. Він роз'яснив клієнтам, що в їхньому випадку звернення до адміністративного органу Німеччини згідно з чинним законодавством не було потрібно. На жаль, факт цього звернення лише заплутав чиновників і призвів до пред'явлення неправомірних у цьому разі вимог. Отримавши відповідне доручення від клієнтів, адвокат приступив до роботи й підготував докладне звернення до Standesamt. У цьому зверненні з посиланнями на відповідні правові акти він роз'яснив виниклу непорозуміння та його причини. Він указав, що подружжя, яке вступило в шлюб, були громадянами Росії, вони уклали шлюб на території країни Європейського Союзу, тому отримане ними свідоцтво не потребувало підтвердження. Крім того, адвокат доклав до цього звернення довідку про те, що під час реєстрації шлюбу в Данії молоді люди в іншому зареєстрованому шлюбі не перебували. Нарешті, адвокат зазначив, що заяву на внесення цього шлюбу до внутрішнього реєстру Німеччини не було подано і ця адміністративна процедура молодятам не була потрібна. Складене звернення з комплектом підтверджувальних документів було направлено до Standesamt. На нашу спільну з клієнтами радість, незабаром було отримано позитивну відповідь про те, що справу закрито, жодних претензій чи вимог з боку адміністративних органів ФРН більше немає. Ми побажали молодим людям щастя й удачі в усіх їхніх починаннях. Адже, як цілком слушно зауважив Оноре де Бальзак, «родина завжди буде основою суспільства». Родина для німців завжди стояла на першому місці, і, попри зниження цінності родини в сучасному суспільстві, у Німеччині все так само шанують сімейні традиції, бережуть сімейні узи й загалом цінують те, що називається родиною. Створення й побудову міцних родин у Німеччині чи в будь-якій іншій країні ми лишаємо на відкуп нашим читачам, а в усьому, що стосується юридичного боку питання, запрошуємо вас до професійних адвокатів нашої канцелярії.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
