Для регулювання тих чи інших правовідносин у суспільстві законодавчі норми передбачають взаємні права та обов'язки учасників цих відносин. Реалізація зазначених прав може бути ускладнена якимись обставинами справи, у зв'язку з чим наша адвокатська канцелярія рекомендує вам звертатися по допомогу до досвідченого адвоката, який обов'язково зможе знайти найефективніший шлях для досягнення ваших цілей. Одними з найчастіших проблем, з якими стикаються наші клієнти, є проблеми, що виникають у сфері сімейного права. З цієї причини ми хотіли б познайомити вас трохи ближче з актуальною судовою практикою, що стосується цієї сфери.
І в радості, і в печалі, але без спільних боргів
Найчастішим питанням, яке ставлять клієнти нашої адвокатської канцелярії, що мають намір одружитися, або вже одружені подружні пари, є питання про необхідність нести відповідальність за борги другої половинки. Це питання є доволі делікатним, оскільки подружжя не хотіло б виявляти одне одному недовіру, однак і сліпо покладатися на моральні принципи іншої людини часто теж досить ризиковано. Саме тому найрозумнішим рішенням є завчасно звернутися до кваліфікованого адвоката за юридичною консультацією, щоб знати напевно, чого можна очікувати.
Відповідно до законодавства Німеччини один із подружжя несе відповідальність за борги іншого винятково в тому разі, якщо він дав на це згоду. Таким чином, за загальним правилом кожен відповідає лише за свої власні борги. Винятком із зазначеного правила є укладення дрібних побутових угод одним із подружжя: купівля їжі, одягу, побутових приладів тощо (§ 1357 Цивільного кодексу Німеччини (Bürgerliches Gesetzbuch). У зазначених випадках борг може стягуватися з обох подружжя. Таке право на здійснення угод у сфері ведення домашнього господарства подружжя (Schlüsselgewalt), однак, не включає придбання предметів розкоші. Крім того, як солідарні боржники подружжя також виступають у відносинах з орендодавцем, якщо договір оренди було укладено з обома подружжям, при укладенні договорів на постачання газу, електрики тощо.
Важливо при розлученні
(§ 1357 Цивільного кодексу Німеччини (Bürgerliches Gesetzbuch)).
Однак у разі укладення одним із подружжя договору позики з метою придбання автомобіля чи об'єкта нерухомості солідарну відповідальність у цьому випадку другий з подружжя нестиме лише в тому разі, якщо він також підписав зазначений договір або виступив гарантом виконання зобов'язання. Підписуючи договір, подружжя, таким чином, прямо заявляє про те, що він згоден виступати як солідарний боржник. У такому разі, незалежно від того, хто є власником автомобіля чи якогось іншого майна, кредитор має право вимагати борг від кожного з подружжя повністю або частково (§§ 427, 421 Цивільного кодексу Німеччини).
Аліменти на утримання дружини
Згідно з § 1569 Цивільного кодексу Німеччини, після розлучення кожен із подружжя повинен дбати про своє матеріальне забезпечення самостійно. Однак законодавством передбачено також деякі винятки, коли один із подружжя має право вимоги від другого подружжя аліментів на своє утримання. Найпоширенішими прикладами таких винятків є отримання аліментів у разі виховання спільної дитини до досягнення нею трирічного віку (§ 1570 Цивільного кодексу Німеччини), отримання аліментів у разі неможливості працевлаштування через фізичну чи психічну хворобу (§ 1572 Цивільного кодексу Німеччини), а також до моменту завершення перерваного під час шлюбу навчання (§ 1575 Цивільного кодексу Німеччини) тощо. Однак претендувати на підтримку колишнього подружжя можуть також і ті особи, які не можуть знайти відповідну роботу та/або не можуть досягти такого рівня життя, який мали на момент шлюбу (§ 1573 Цивільного кодексу Німеччини).
Наочний приклад такого випадку є в актуальній судовій практиці. Після 30 років шлюбу чоловік із якихось особистих причин вирішив розлучитися зі своєю дружиною. 50-річна жінка, яка в 17 років покинула своє навчання у зв'язку зі вступом у шлюб і надалі не продовжила навчання, присвятивши весь свій час вихованню дітей, після розірвання шлюбу була не в змозі забезпечити собі достатній рівень життя, оскільки не могла через відсутність освіти отримати відповідну роботу. З цієї причини вона подала позовну заяву з вимогою стягнути з її колишнього подружжя, що отримує середньостатистичну заробітну плату, аліменти на своє утримання. Позовну заяву було оскаржено чоловіком на підставі того, що його дружина і без вступу до шлюбу відповідної освіти не отримала б. Однак суд дійшов висновку, що передумов до того, що освіту не було б отримано, не має. Понад те, позивачка провчилася до вступу в шлюб понад рік, що згідно з наявною практикою свідчить на користь того, що навчання було б закінчено і позивачка могла б отримувати щонайменше таку саму заробітну плату, як її колишнє подружжя. З цієї причини і у зв'язку з тривалістю шлюбу сторін, суд зобов'язав відповідача виплачувати колишній дружині аліменти на утримання в розмірі, що покриває різницю між їхніми зарплатами, без обмеження за часом.
До якого моменту майно вважатиметься спільним
Ще одним прикладом того, що вимоги закону можуть бути безжальними, є справа подружньої пари, яка 29 років прожила в шлюбі, виховала трьох дітей, однак потім вирішила жити окремо. При цьому розлучення згодом тривалий час оформлено не було. Чоловік через рік після розставання почав спільно проживати з новою супутницею життя, з якою вони згодом виграли майже мільйон євро, беручи участь у лотерейному розіграші. Через 9 років після початку роздільного проживання й через 7 років після отримання чоловіком виграшу дружина вирішила все ж таки подати на розлучення, при цьому при поділі майна зажадала також половину лотерейного виграшу, що належить її колишньому подружжю. Річ у тім, що відповідно до § 1384 Цивільного кодексу Німеччини датою, коли припиняє враховуватися збільшення вартості дошлюбного й шлюбного майна кожного з подружжя, що підлягає поділу при розлученні, є безпосередньо день доставки заяви про розлучення другій стороні або день судового розгляду зазначеної заяви. Відповідач намагався заперечити проти позову, посилаючись на тривалість роздільного проживання подружжя до моменту подання заяви про розлучення, а також на надмірність необхідної компенсаційної виплати. Однак Федеральний суд Німеччини дійшов висновку, що зазначені обставини не відіграють у цьому разі жодної ролі, а позовні вимоги колишньої дружини підлягають задоволенню в повному обсязі.
Весільні подарунки: як ділити при розлученні
Традиційні весілля часто святкуються пишно, за участю родичів і друзів, які, звісно, намагаються зробити молодятам приємне й обдарувати їх цінними подарунками. У разі, якщо подарунок призначався конкретно одному з подружжя, зазначене майно переходить у виключну власність цього подружжя.
Так, згідно з наявною судовою практикою, прикраси, подаровані під час весільного свята нареченій, є її виключною власністю, тобто розпоряджатися цими прикрасами може лише наречена. Колишній чоловік, який продав після розлучення подаровані нареченій на весілля прикраси, зобов'язувався згідно з рішенням суду відшкодувати своїй колишній дружині повну вартість проданих прикрас, визначену після проведення відповідної експертизи, попри те, що прикраси було подаровано безпосередньо його родичами.
У цій статті наведено лише деякі приклади із судової практики в сімейних справах, яку регулярно вивчає наша адвокатська канцелярія. При цьому ми хотіли б звернути вашу увагу на той факт, що кожну справу суд розглядає в індивідуальному порядку і з урахуванням конкретних обставин справи, у зв'язку з чим ми наполегливо рекомендуємо вам завчасно звертатися до досвідченого адвоката для того, щоб отримати надійного представника ваших інтересів.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
