«Капіталізм без банкрутства —
все одно що християнство без пекла.»
Порядок стягнення заборгованості у ФРН
«Капіталізм без банкрутства — все одно що християнство без пекла» — але навіть у разі банкрутства партнера кредитор має право своєчасно заявити вимогу до реєстру вимог кредиторів і отримати бодай часткове задоволення.
Френк Борман
Багатьом підприємцям добре відомо, що в низці випадків під час здійснення комерційної діяльності доцільно використовувати конструкцію так званих рамкових угод. Перевагу рамкової угоди можна побачити на прикладі договору поставки продукції. На момент підписання такого документа його сторони, як правило, не можуть чітко визначити товар, який постачальник поставлятиме, а покупець прийматиме й оплачуватиме. Строго кажучи, рамкова угода — це форма, у яку може вбиратися будь-який майбутній договір. У ній закріплюються загальні умови взаємовідносин сторін у рамках певного зобов'язання. Виконуватися вона може через укладення інших передбачених нею угод або в інший спосіб. Така конструкція комерційних взаємовідносин найчастіше застосовується за тривалих і стійких зв'язків між діловими партнерами. Рамкові угоди можуть різнитися за своєю формою та суттю. У низці випадків в угоді зазначаються загальні умови угоди й намір провести певні заходи, щоб з'явився її предмет. Протилежний варіант передбачає наявність предмета угоди, але невизначеність загальних умов. В одному випадку закріплюється лише намір укласти угоду. Решту умов сторони домовляються узгодити пізніше, наприклад шляхом укладення додаткових угод. В іншому випадку рамкова угода містить лише низку загальних умов здійснення угоди. Узгодження ж істотних умов (наприклад, того самого предмета угоди) відкладається на майбутнє. У прикладі з постачанням товару його найменування та/або кількість сторони домовляються визначити пізніше в додатках, специфікаціях, заявках та інших оформлюваних додатково супровідних документах.
Таким чином, у рамках укладеної рамкової угоди сторони можуть згодом підписувати окремі документи, щоразу узгоджуючи конкретні умови таких. Хоча відповідно до одного з основних принципів цивільних взаємовідносин угоди мають укладатися з дотриманням рівності прав та інтересів сторін, що беруть участь, на практиці цей принцип дотримується далеко не завжди. Очевидно, що чим більше зацікавлена та чи інша сторона в укладенні угоди, тим охочіше вона йде на поступки щодо комерційних умов. Крім того, тривалі стійкі взаємовідносини між діловими партнерами теж у низці випадків призводять до втрати пильності й побудови комерційних взаємовідносин виключно на довірі.
Зокрема, при виконанні поширеного договору поставки продукції виникають комерційні ризики:
- у постачальника — у разі здійснення поставки товару до отримання оплати за нього;
- у покупця — при здійсненні передоплати до поставки товару.
Сторони намагаються захистити свої законні інтереси, домовляючись про те, що передоплата вноситься не в повному обсязі, або про те, що право власності на поставлений товар переходить до покупця лише після повної оплати. Нерідко досвідчені менеджери ще на етапі складання рамкової угоди, а також типової додаткової угоди з конкретними умовами угоди вдаються до допомоги професійних адвокатів, які мають досвід роботи у відповідній сфері права. Це дає змогу суттєво мінімізувати ризики невиконання сторонами відповідних договірних зобов'язань. В інших випадках підприємці звертаються до юристів, коли проблеми вже виникли й потрібні грамотні оперативні дії із захисту вже порушених інтересів. Про один із цікавих випадків, коли можна було сміливо стверджувати, що «диявол ховався в деталях», ми розповімо в цій статті.
До нашого адвокатського бюро звернувся клієнт, який є директором компанії, зареєстрованої в Німеччині. Клієнт на ім'я Роман (ім'я змінено) керував фірмою, що займається виробництвом і постачанням механізмів та запчастин для сільськогосподарського обладнання. Тривалий час фірма успішно співпрацювала з великим заводом із виготовлення обладнання, що використовується в сільському господарстві, поки «серед ясного неба не вдарив грім». Роман розповів нам доволі поширену сумну історію про те, що одного разу під час стандартної поставки продукції покупцю на суму близько 20 000 євро оплату здійснено не було. Понад те, представники контрагента вже близько двох тижнів не реагували ні на претензійні листи, ні на дзвінки. Зазначена сума становила значну частину активів підприємства Романа, тому він просив нас про кваліфіковану й термінову юридичну допомогу. Звісно, насамперед ми запитали й проаналізували документи, у рамках яких велися ділові взаємовідносини між партнерами. По-перше, це була підписана рамкова угода про постачання продукції відповідно до доданої специфікації. По-друге, у кожному з випадків поставки сторони укладали окрему додаткову угоду із зазначенням усіх істотних умов, а саме — предмет поставки, ціна товару, строк, порядок оплати за товар. Така співпраця на регулярній основі існувала між сторонами вже близько п'яти років поспіль, не спричиняючи жодних проблем чи труднощів. Стандартною умовою поставки товару було внесення передоплати за нього в розмірі 50 відсотків його ціни, ця умова була зафіксована й у додаткових угодах, що укладалися сторонами в кожному з випадків. Проблеми й неясності з виконанням зобов'язань покупцем — заводом — почалися вже близько року тому. Директор заводу, на який здійснювалися поставки, уже неодноразово просив нашого клієнта про відстрочення оплати, пояснюючи це різними обставинами й тимчасовими труднощами. Однак сторони продовжували працювати, оскільки оплата за поставлений товар, хоч і зі значними затримками, але все ж здійснювалася. Роману було вигідно продовжувати співпрацю із заводом, тому він сподівався на швидке врегулювання проблем, що виникли, і повернення всього «на круги своя». На жаль, замість налагодження ситуації настала криза, що виразилася в повній відсутності оплати.
Адвокат нашого бюро, який узявся за справу клієнта, розпочав роботу з розшуку «зниклого» контрагента. На жаль, невдовзі з'ясувалися доволі сумні обставини. Завод оголосив себе неспроможним платити за боргами, а саме — банкрутом. Підприємство перебувало під тимчасовим управлінням, проводилися заходи з оцінки активів, що залишилися, і наявних вимог численних кредиторів. На перший погляд могло здатися, що перспективи нашого клієнта в цій справі доволі сумні — він мав би «стати в загальну чергу» щодо задоволення вимог кредиторів. Кожному, хто зіткнувся з подібними обставинами, зрозуміло, що можливість щось отримати в такому разі, а тим паче задовольнити свої фінансові вимоги в повному обсязі, тут вельми туманна. Проте адвокат не здався й ретельно проаналізував усі обставини цієї неоплаченої поставки. На щастя, з'ясувалося, що наш клієнт, попри постачання товару в повному обсязі без передоплати, усе ж зумів знизити свої правові ризики за договором. Здійснюючи цю поставку, він надіслав контрагенту письмове повідомлення про те, що право власності на товар, який постачається, переходить до покупця лише після оплати товару в повному обсязі — так зване застереження про збереження права власності (нім. Eigentumsvorbehalt). Представники заводу відповіли на таке повідомлення коротким листом-згодою. Таким чином, попри те, що поставлений товар уже фактично перебував у володінні покупця, власником, з юридичної точки зору, він не був. Тому адвокат нашого бюро підготував і надіслав на адресу боржника претензію з вимогою повернення товару, якщо він ще перебував у розпорядженні підприємства, або відступлення права вимоги на отримання за нього купівельної ціни, якщо він уже був переданий якійсь третій особі.
Отже, письмове повідомлення, надіслане постачальником покупцю під час фактичної поставки товару, дало змогу уникнути процедури вимоги належного відшкодування в порядку загальної черги при банкрутстві. Крім того, грамотна претензія, своєчасно складена й надіслана адвокатом нашого бюро, значно підвищує шанси нашого клієнта отримати свій дорогий товар назад або відшкодування за нього. Звісно, узявшись за цю справу, ми вестимемо її до успішного завершення. Якщо досудова претензія, надіслана адвокатом, не матиме дії, ми представлятимемо інтереси клієнта в суді, а також у процесі виконавчого провадження.
На завершення хотілося б зазначити, що реалізація всіх видів підприємницької діяльності тісно пов'язана з виникненням різноманітних несприятливих ситуацій, які негативно впливають на діяльність підприємства. Такі ситуації називаються «підприємницькими ризиками». Відмова контрагентів виконувати свої зобов'язання за угодами, а також банкрутство останніх належать до одних із найзначніших ризиків у сфері підприємницької діяльності. Слід визнати, що підприємницькі ризики є невіддільною частиною будь-якого бізнесу, уникнути їх неможливо, однак, розуміючи причини їх виникнення та шляхи виходу з ризикових ситуацій, ризики можна мінімізувати. Загалом підприємницькі ризики — це невіддільна частина наявної економічної свободи, однак без подолання ризикових ситуацій неможливо отримати прибуток, іншими словами: хто свідомо не ризикує, той не отримує вигоди. Одним з основних способів зниження ризиків є вибір надійних і перевірених часом контрагентів, а також складання контрактної документації, на підставі якої здійснюється робота, з урахуванням можливості виникнення непередбачених негативних ситуацій. Лише контроль і грамотний вибір шляхів подолання кризових ситуацій дасть змогу вашому підприємству не лише зберегти рентабельність, а й вийти на високий рівень прибутковості.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
