Аліменти — це кошти на утримання тієї чи іншої особи (дитини, батька/матері, подружжя), які відповідно до законодавства більшості країн світу можуть сплачуватися як добровільно, так і в примусовому порядку за відповідним рішенням суду. Більшість судових процесів у цій сфері здебільшого пов'язані зі стягненням аліментів на утримання дитини, оскільки чимало батьків, особливо ті, хто створив нову родину, відмовляються їх сплачувати, обґрунтовуючи свою відмову недостатністю коштів для існування. Однак законодавчі норми, як правило, передбачають можливість витребування достовірних відомостей про дохід особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Клієнткою нашого адвокатського бюро стала Єлизавета (ім'я змінено), громадянка України, чиї стосунки з Німеччиною склалися, на жаль, не найпростіше. Понад 8 років тому Єлизавета познайомилася в Україні з Михайлом (ім'я змінено). Михайло був заможним чоловіком, який одразу вирішив домогтися уваги нашої клієнтки, не шкодуючи на подарунки й доглядаючи за нею з розмахом. Перше захоплення переросло у глибше почуття, і Єлизавета з Михайлом вирішили жити разом. Про професійну сферу життя свого партнера Єлизавета знала небагато, оскільки Михайло ділився цим дуже неохоче, однак партнер нашої клієнтки заробляв достатньо, щоб Єлизавета могла просто займатися домашніми справами.
Єлизавета й Михайло в офіційний шлюб не вступали, хоча через деякий час у них народилася донька Марія (ім'я змінено). Утім, сімейні стосунки складалися доволі гармонійно, тож навіть коли Михайло надовго переїжджав до іншої країни через робочі завдання, і Єлизавета, і Марія обов'язково їхали разом з ним. Однак приблизно через п'ять років спільного життя Михайло почав дедалі частіше їздити у відрядження сам, причому міг не жити вдома чотири, а то й шість місяців. У нашої клієнтки почали з'являтися сумніви, що такі тривалі відсутності партнера, можливо, пов'язані не лише з виконанням робочих доручень. Усе це почало призводити до постійних сварок між партнерами, у зв'язку з чим Єлизавета й Михайло вирішили розлучитися. При цьому Михайло не відмовлявся допомагати доньці й добровільно пересилав Єлизаветі певну суму грошей на утримання дитини.
Через кілька місяців після розставання Михайло повідомив нашій клієнтці, що переїжджає до Німеччини як пізній переселенець, і залишив їй свої контакти для підтримання зв'язку з донькою. Однак якщо в перший час після переїзду Михайло регулярно телефонував Марії, цікавився її справами й надсилав їй подарунки на свята, то за рік їхнє спілкування стало значно рідшим, а потім Михайло перестав не лише телефонувати, а й сплачувати аліменти. Єлизавету таке ставлення дуже засмутило, адже донька постійно чекала на звістку від батька, а фінансове становище нашої клієнтки залишало бажати кращого.
Останнім чинником, який змусив Єлизавету особисто звернутися до Михайла, стала криза в Україні, спричинена політичними подіями та воєнними діями, яка змусила нашу клієнтку серйозно замислитися над майбутнім своєї доньки. З цієї причини Єлизавета попросила Михайла, який на той час отримав громадянство Німеччини, офіційно визнати батьківство, щоб Марія теж могла бути визнана громадянкою Німеччини. Михайло довго не реагував на прохання нашої клієнтки, а потім повідомив, що готовий визнати своє батьківство в Німеччині лише за умови, що Єлизавета повністю відмовиться від вимоги аліментів на утримання дитини.
Наша клієнтка, вирішивши, що визнання батьківства наразі матиме набагато більше значення для майбутнього її доньки, погодилася на запропоновані Михайлом умови. У зв'язку з цим Єлизавета й Марія приїхали на зустріч із Михайлом до Німеччини, під час якої й було підписано відповідні документи. При цьому Михайло наполіг, щоб відмова Єлизавети від вимоги аліментів на утримання дитини була нотаріально засвідчена. Після цього Михайло не спілкувався ні з нашою клієнткою, ні зі своєю донькою.
Бажання Михайла не мати нічого спільного зі своєю рідною донькою дуже розсердило Єлизавету, тож вона вирішила звернутися до досвідченого адвоката, який, зокрема, займається питаннями стягнення аліментів, щоб з'ясувати, які кроки можна вжити в такій ситуації.
Наш адвокат, вислухавши історію Єлизавети, насамперед роз'яснив клієнтці, що відповідно до § 1614 Цивільного кодексу Німеччини (Bürgerliches Gesetzbuch, BGB) відмова від виплати аліментів на майбутнє є нікчемною. Таким чином, підписана Єлизаветою і нотаріально засвідчена заява є недійсною. Отже, наша клієнтка має право претендувати на отримання аліментів у розмірі, визначеному відповідно до так званої Дюссельдорфської таблиці (Düsseldorfer Tabelle). Щоб визначити точний розмір аліментів, адвокат запропонував клієнтці насамперед витребувати в Михайла інформацію про його доходи.
Важливо: розрахунок утримання
Відповідно до § 1614 BGB відмова від виплати аліментів на майбутнє є нікчемною — навіть якщо вона нотаріально засвідчена.
Єлизавета, зрадівши тому, що зможе офіційно отримувати аліменти на утримання доньки, повідомила адресу Михайла, після чого йому було направлено відповідний офіційний запит. У цьому запиті адвокат зазначив, що відповідно до § 1605 абз. 1 Цивільного кодексу Німеччини родичі по прямій лінії зобов'язані на вимогу надавати інформацію про свої доходи та майно в обсязі, необхідному для складання претензії щодо виплати аліментів. На цій підставі Михайлу було надано двотижневий строк для передання нашому адвокату, який діяв від імені та в інтересах Єлизавети, необхідної інформації.
Однак наприкінці встановленого строку наше адвокатське бюро отримало лист від представника Михайла, у якому повідомлялося, що Михайло не зобов'язаний надавати відповідну інформацію про наявні доходи та майно, оскільки не минув строк, встановлений § 1605 абз. 2 Цивільного кодексу Німеччини.
Ознайомившись з отриманим листом, наш адвокат зв'язався з Єлизаветою і роз'яснив їй, що відповідно до згаданої норми закону запитувати інформацію про доходи можна не раніше ніж через два роки після отримання такої інформації, причому лише в тих випадках, якщо є підстави вважати, що рівень доходів сторони, зобов'язаної сплачувати аліменти, міг суттєво зрости. Однак наша клієнтка під час першої зустрічі повідомила, що рівнем доходу Михайла ніколи не цікавилася. Тому адвокат вирішив ще раз уточнити, чи надсилала Єлизавета якісь запити Михайлу. Наша клієнтка підтвердила, що ніколи не надсилала батькові Марії подібних запитів, тому не розуміє, про які строки може йтися.
Після бесіди з клієнткою наш адвокат направив лист представнику Михайла, у якому наголосив, що раніше Єлизавета інформацію про доходи батька своєї дитини не запитувала і не отримувала, у зв'язку з чим її вимога є правомірною. Однак через деякий час адвокат Михайла повідомив, що відповідну інформацію було надано близько року тому відомству у справах молоді (нім. Jugendamt) під час оформлення документів про визнання батьківства, і це відомство також надало її для ознайомлення Єлизаветі. Отже, вимога про надання інформації про доходи була безпідставною.
Наш адвокат, своєю чергою, повідомив, що відповідні документи відомство у справах молоді Єлизаветі не надсилало, а наша клієнтка, крім того, має право самостійно вимагати від Михайла цю інформацію. Однак Михайло твердо наполягав на тому, що вимоги Єлизавети є неправомірними, і відмовлявся надавати відомості, необхідні для розрахунку розміру аліментів.
Оскільки переговори сторін зайшли у глухий кут, наш адвокат запропонував Єлизаветі витребувати відповідну інформацію в судовому порядку, адже, на його думку, вимога нашої клієнтки є абсолютно обґрунтованою. Єлизавета, довірившись досвіду й знанням адвоката, погодилася на подання позовної заяви.
Ретельно обґрунтувавши правову позицію нашої клієнтки, адвокат подав до суду відповідний позов з вимогою зобов'язати Михайла надати актуальну інформацію про рівень його доходів і наявне в нього майно. Адвокат Михайла, своєю чергою, подав заперечення, у якому посилався на раніше надані відомству у справах молоді відомості, а також стверджував, що на момент підписання Єлизаветою відмови від вимоги аліментів на майбутнє вона володіла інформацією про доходи Михайла.
Наш адвокат додатково зазначив, що ні відомство у справах молоді, ні Михайло відповідної інформації Єлизаветі не надавали, а отже, позовну заяву слід задовольнити. Однак суд, не витребувавши додаткових пояснень сторін, дійшов висновку, що наша клієнтка, яка на момент підписання визнаної недійсною відмови від вимоги аліментів нещодавно розлучилася з Михайлом, мала володіти відомостями про його доходи. На цій підставі в задоволенні позовної заяви нашій клієнтці було відмовлено.
Наш адвокат повідомив Єлизаветі, що в цьому випадку є можливість оскаржити судове рішення, оскільки суд не сприяв з'ясуванню всіх обставин справи і не надав позивачці можливості пояснити всі деталі, що мають значення для ухвалення судом рішення, у зв'язку з чим ухвалив необґрунтоване рішення. Таким чином, було порушено § 139 Цивільного процесуального кодексу Німеччини (Zivilprozessordnung, ZPO), яким закріплено, що суд має сприяти тому, щоб сторони своєчасно й повністю подавали свої пояснення щодо всіх суттєвих фактів, зокрема доповнювали недостатню інформацію про факти, надавали докази та робили відповідні заяви. На фактах, які одна зі сторін явно упустила з уваги або визнала несуттєвими, суд може ґрунтувати своє рішення лише в тому разі, якщо надав стороні можливість висловити свою думку з цього приводу. Нашій клієнтці такої можливості надано не було. Ця аргументація переконала Єлизавету йти до кінця, тож вона без вагань погодилася на подання адвокатом апеляційної скарги.
У відповідній апеляційній скарзі наш адвокат обґрунтував порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а також просив скасувати рішення суду й зобов'язати Михайла надати Єлизаветі актуальну інформацію про його доходи. Крім того, адвокат наголосив, що Михайло навмисно намагається приховати доходи, щоб не сплачувати аліменти, і посилається на низький рівень заробітної плати, маючи при цьому, за словами нашої клієнтки, нерухомість в Італії та яхту, що належать до предметів розкоші.
Адвокат Михайла подав до суду заперечення, у якому зазначив, що оскарження рішення суду першої інстанції відповідно до чинної судової практики є неприпустимим, оскільки ціна апеляційної скарги не досягає встановленого розміру, тобто сукупні витрати відповідача на надання інформації про доходи становлять менш як 600 євро. Обґрунтовувалося це тим, що для надання Єлизаветі відповідної інформації Михайлу потрібно лише зробити кілька копій документів. Також адвокат протилежної сторони зазначив, що яхту Михайло брав в оренду, а нерухомість було продано одразу після переїзду до Німеччини.
Апеляційний суд, уважно вивчивши матеріали справи та аргументи, надані сторонами, ухвалив рішення про те, що апеляційна скарга є допустимою, оскільки при визначенні ціни скарги враховуються не витрати, які має понести протилежна сторона, а витрати, які несе особа, яка подає апеляційну скаргу. У цьому випадку ціну апеляційної скарги було визначено в розмірі 1500 євро. Більше того, рішення суду першої інстанції було визнано необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню. Апеляційний суд дійшов висновку, що підписання відмови від вимоги аліментів на утримання дитини жодним чином не пов'язане з тим, що наша клієнтка при цьому отримала вичерпну інформацію про доходи батька дитини. Таким чином, рішення апеляційного суду зобов'язувало Михайла надати Єлизаветі відомості про його доходи та майно.
Після отримання необхідної інформації про доходи Михайла наш адвокат зміг скласти обґрунтовану вимогу щодо виплати відповідного розміру аліментів на утримання дитини. Цього разу батько Марії не став оскаржувати вимогу, отриману від нашого адвоката, і добровільно погодився перераховувати необхідну суму грошей на рахунок нашої клієнтки.
Цей приклад із практики нашого адвокатського бюро демонструє, наскільки важливо вчасно заручитися підтримкою досвідченого адвоката, який підкаже правильні шляхи досягнення вашої мети та захистить ваші інтереси як на досудовій стадії, так і під час судового розгляду.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
