«Набагато легше стати батьком, ніж залишатися ним». Василь Йосипович Ключевський
У сучасному світі суцільно й поряд трапляються випадки, коли дитина чи кілька дітей виховуються не в традиційних родинах, де батько й мати живуть разом і перебувають у зареєстрованому шлюбі. Нікого вже не здивуєш, якщо жінка чи чоловік у певний період життя ухвалює рішення народити дитину й виховувати її самостійно без партнера. Якщо народити власну дитину з якихось причин не вдається, то багато чоловіків і жінок, як одружених, так і самотніх, які бажають стати батьками, ухвалюють рішення усиновити дитину, що не є рідкістю і в одностатевих парах. На жаль, досить часто трапляється, що подружжя чи партнери, у яких є спільні діти, розходяться, залишаючи дітей постійно проживати з одним із батьків. Різних життєвих історій і непростих ситуацій є безліч. Якщо вникнути в юридичний бік питання, то практично кожен із випадків не схожий на інший і потребує індивідуального підходу при його розгляді.
Як же за загальним правилом виглядає ситуація з вихованням дітей після розлучення батьків у Німеччині?
Відповідно до §1626 абз. 3 Цивільного кодексу Німеччини (нім. Bürgerliches Gesetzbuch, BGB), дитині необхідне спілкування з обома батьками, а також з іншими близькими їй особами, спілкування з якими сприяє її розвитку. Таким чином, у Німеччині право на спілкування з дитиною батьків і близьких родичів (нім. Umgangsrecht) законодавчо закріплено й належить до одного з основних батьківських прав. Батьки мають обов'язок і право піклуватися про свою неповнолітню дитину. Батьківська турбота охоплює не лише власне турботу про дитину та її майно, а й представлення інтересів дитини. Таким чином, за законодавством Німеччини, навіть якщо батьки розходяться і їхня спільна дитина проживає з одним із них, і в другого з батьків, і в дитини зберігається право на те, щоб регулярно проводити разом час і спілкуватися. Безумовно, другий із батьків за загальним правилом має право продовжувати повноцінно брати участь у житті власної дитини й ухвалювати всі важливі щодо неї рішення. У Німеччині, яка традиційно славиться своїм бюрократичним консервативним підходом до багатьох адміністративних процедур, це виражається, зокрема, і в необхідності отримання згоди обох батьків у формі підписаної ними спільної заяви або документа, оформленого від кожного з них самостійно. Такі ситуації, коли згода й підпис обох батьків, не позбавлених батьківських прав, є необхідними, можуть виникати досить часто, до досягнення дитиною повноліття, наприклад, при оформленні дитячої допомоги (нім. Kindergeld) та інших виплат соціального характеру, відкритті рахунку в банку, поданні заяви про зарахування до школи й отриманні місця в групі продовженого дня, а також при вирішенні інших найважливіших питань, пов'язаних зі здоров'ям і гармонійним розвитком юного члена суспільства. Великим благом як для дитини, так і для її батьків є те, що дорослі люди після розриву знаходять у собі сили зберегти добрі взаємини й намагаються зробити все можливе, щоб розставання батьків не позначилося на долі нащадків. Набагато гірше, коли трапляється так, що дорослі люди не можуть «полюбовно» домовитися і починають чинити перешкоди спокійному життю колишнього партнера. Ще більше ускладнюється ситуація в тих випадках, коли другий з батьків проживає в іншій країні або місце його проживання взагалі невідоме. Про один із непростих випадків, коли ми змогли допомогти самотній жінці з дитиною, якій терміново було потрібне дороге лікування, ми розповімо в цій статті.
Важливо при розлученні
Відповідно до §1626 абз. 3 BGB, дитині необхідне спілкування з обома батьками, а також з іншими близькими їй особами, спілкування з якими сприяє її розвитку.
До нас на консультацію прийшла жінка на ім'я Маріам (ім'я змінено). Вона зневірилася самостійно знайти вихід зі складної життєвої ситуації й прийшла до нашого бюро в надії отримати грамотну пораду й підтримку в її непростих обставинах. Спершу ми уважно вислухали історію клієнтки, запевнивши її, що зробимо все від нас залежне для надання професійної правової допомоги. Як з'ясувалося, Маріам переїхала на постійне місце проживання з Вірменії із сином 10-річного віку близько чотирьох років тому. Колишній чоловік, який залишився жити у Вірменії, спочатку після переїзду постійно був на зв'язку й раз на кілька місяців навідував дитину або брав її до себе на канікули, давав гроші колишній дружині на дитину. Потім він завів нову родину, все рідше виходив на зв'язок, а згодом і зовсім «зник». Такі обставини до певного часу не надто сильно засмучували Маріам — вона вже давно звикла справлятися з усіма проблемами, що виникають, сама й нести відповідальність поодинці. Однак близько місяця тому синові поставили серйозний медичний діагноз, потрібне було дороге лікування, можливості повністю оплатити яке в жінки не було. За порадою родичів вона звернулася по підтримку держави, на яку мала право розраховувати в Німеччині, але зіткнулася з неочікуваною проблемою. Оскільки колишній чоловік Маріам володів батьківськими правами в повному обсязі, заяву мало бути подано від імені обох батьків, тобто на формулярі мав стояти й підпис батька хлопчика. На жаль, усі умовляння матері та пояснення суті проблеми «ламаною» німецькою мовою чиновникам успіхом не увінчалися. Співробітники суворої бюрократичної машини вимагали буквального виконання встановленої процедури. Маріам, вдавшись до допомоги родичів з Вірменії, зуміла розшукати телефон колишнього чоловіка й пояснити йому ситуацію, що склалася. Однак підтримки з його боку не отримала — чоловік не збирався більше займатися проблемами з «минулого життя», кажучи, що тепер Маріам має відповідати за самостійно ухвалене рішення про переїзд до іншої країни. Тому батько дитини попросив нашу клієнтку більше не турбувати його ні з питань матеріальної підтримки, ні з питань необхідності підписання будь-яких документів. Хоч би як дивно це не здавалося, чоловік також заявив, що відмовлятися від батьківських прав щодо свого на той момент єдиного сина він теж не збирається, і навіть запропонував, щоб хлопчик переїхав до нього назад у Вірменію, де він, нібито, збирався зайнятися його лікуванням. Звісно, така перспектива жодним чином не влаштовувала Маріам, і вона звернулася до нас, оскільки вже чула від подруг про те, що питання із сфери сімейного права є одним з основних напрямів нашої роботи. Оскільки лікування дитині було потрібне якомога швидше, ми зрозуміли, що треба діяти швидко й рішуче, застосувавши всі наявні в законі можливості для вирішення найважливішої проблеми, що постала перед нашою клієнткою.
Ми ухвалили рішення подати заяву до суду з тим, щоб домогтися надання їй права одноосібно ухвалювати всі рішення про долю неповнолітньої дитини — Sorgerecht — вибір імені, місця проживання, навчального закладу, принципи виховання та інші. Усвідомлюючи важливість нашого завдання, ми зібрали вичерпні докази того, що: · син Маріам терміново потребував лікування від серйозного захворювання; · лікування було потрібне дороге й тривале; · можливості оплатити таке лікування самостійно в нашої клієнтки не було; · батько дитини постійно проживав в іншій країні, не платив аліменти й уже кілька років не брав участі в житті сина; · можливості домогтися отримання згоди від батька дитини не було; · у Маріам були всі підстави для отримання соціальної допомоги від держави. Проблема полягала лише в оформленні заяви від імені обох батьків.
Отже, складена адвокатом нашого бюро, який спеціалізується на питаннях із галузі сімейного права, заява з повним комплектом підтверджувальних документів була направлена до суду. З огляду на важливість і терміновість цього питання, ми також подали клопотання про те, щоб цю справу було розглянуто в порядку прискореного судочинства. На велику радість нашої клієнтки позитивний результат не змусив себе довго чекати — вже за два тижні ми отримали рішення суду про надання Маріам батьківських прав щодо неповнолітнього сина в повному обсязі. Це дало змогу жінці найближчим часом отримати згоду відповідного адміністративного органу на покриття витрат на настільки необхідне лікування.
Потрібно зазначити, що маючи на руках такий документ із суду, жінка зможе ухвалювати й інші ключові рішення щодо життя і здоров'я сина й у майбутньому. Звісно, це значно полегшить подальше життя невеликої родини. На цій радісній ноті ми попрощалися з нашою клієнткою, побажавши їй сил і терпіння, а синові — якнайшвидшого одужання. Як влучно зауважив радянський письменник Антон Семенович Макаренко: «Наші діти — це наша старість. Правильне виховання — це наша щаслива старість, погане виховання — це наше майбутнє горе, це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми, перед усією країною». Ми активно закликаємо всіх читачів нашої газети, які є батьками, пам'ятати ці мудрі слова, а якщо перипетії сімейного життя потребують юридичної допомоги, запрошуємо вас на консультацію до нашого адвокатського бюро, яке роками зарекомендувало себе з позитивного боку.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
