«Неможливо уявити, наскільки коротким є місяць, поки не почнеш платити аліменти». Джон Берімор
До нашого адвокатського бюро нерідко звертаються клієнти з проханням допомогти їм у вирішенні питань, пов'язаних із юридичним визначенням батьківства неповнолітньої дитини. Розставити крапки над «і» в цьому питанні найчастіше важливо для примусового виконання батьківських обов'язків, зокрема щодо сплати аліментів. Що ж мається на увазі під батьківством з юридичної точки зору в Німеччині?
З погляду закону все прописано досить чітко: батьком дитини є чоловік, який: — перебуває на момент народження дитини у шлюбі з її матір'ю; — самостійно визнав батьківство; — батьківство якого було встановлено в судовому порядку згідно з §1592 Цивільного кодексу Німеччини (нім. Bürgerliches Gesetzbuch, BGB).
Важливо при розлученні
З юридичної точки зору це врегульовано досить однозначно: батьком дитини є чоловік, який на момент народження дитини перебуває у шлюбі з її матір'ю, самостійно визнав батьківство або чиє батьківство було встановлено в судовому порядку згідно з §1592 BGB.
Виходячи з буквального тлумачення положень закону, офіційний чоловік жінки, у якої в період шлюбу народилася дитина, автоматично визнається батьком дитини. При цьому чоловік, визнаний батьком з юридичної точки зору, може оскаржити факт свого батьківства лише протягом перших двох років життя дитини. Після спливу цього строку такої можливості в чоловіка більше немає, незалежно від того, чи є дитина його біологічною. Це правило діє в Німеччині з метою охорони прав і законних інтересів неповнолітніх.
Однак не в усіх країнах законодавство, що регулює питання виникнення батьківських прав, є ідентичним. Наприклад, відповідно до сімейного права Англії, якщо батько й мати дитини перебувають у шлюбі на момент її народження, вони автоматично наділяються батьківськими правами. Незалежно від того, перебуває мати дитини у шлюбі чи ні, вона автоматично отримує батьківські права як мати дитини. Якщо ж батько дитини не перебував у шлюбі з матір'ю на момент народження дитини, то для набуття батьківської відповідальності (прав) він повинен надати суду докази того, що між ним і дитиною існує тісний зв'язок, що він бере безпосередню участь у житті дитини і керується у своїй заяві виключно добробутом дитини, а не жодними іншими факторами. Факт того, що батько міг довго не бачити дитину і що мати заперечує проти його зустрічей з дитиною, не є вирішальним для ухвалення судом рішення на користь видачі ордера про батьківську відповідальність батька. Факт того, що якась інша особа вже набула батьківських прав, не позбавляє інших осіб права претендувати на визнання за собою таких прав. Таким чином, у Великій Британії, на відміну, наприклад, від Німеччини, батьком дитини може бути визнаний і чоловік, який не перебуває у шлюбі з матір'ю і з'явився в житті дитини вже після спливу згаданого дворічного строку.
Тобто законодавство Великої Британії більшою мірою спирається на фактичні обставини, необхідні для виникнення батьківських прав і обов'язків, ніж на юридичний статус батьків при народженні дитини. У певних випадках факт застосування законодавства тієї чи іншої країни може виявитися вирішальним при примусовому стягненні аліментів або примушенні до виконання інших батьківських обов'язків. Про один із цікавих випадків з нашої практики хотілося б розповісти читачам у цій статті.
До нашого адвокатського бюро звернулася жінка середнього віку — назвемо її Ольга. На момент звернення до нас вона самостійно виховувала 10-річного сина Антона (ім'я змінено). Ользі потрібна була допомога адвоката, який спеціалізується на питаннях сімейного права, для примушення біологічного батька неповнолітнього до сплати аліментів. Наша клієнтка, уродженка України, значну частину життя прожила в Англії. Переїхавши до Англії спочатку для навчання у виші, вона познайомилася з перспективним молодим чоловіком — назвемо його Роберт. Період залицянь закінчився, так і не встигнувши початися по-справжньому. Незабаром молоді люди почали жити разом, а ще за півроку зіграли пишне весілля, запросивши безліч родичів і друзів з Англії та України. Однак уже через рік спільного сімейного життя молоді люди стали відчувати, що «щось пішло не так». Можливо, різниця в менталітеті, а також незрілість і неготовність обох подружжя до сімейного життя відіграли свою згубну роль. У родині дедалі частіше відбувалися бурхливі з'ясування стосунків, які змінювалися періодами «холодної війни». Подружжя вже обговорювало між собою можливість припинити стосунки й розлучитися добрими друзями в найближчому майбутньому.
На цьому сумному тлі в Ольги стався новий роман. На дні народження близької подруги вона познайомилася з молодим чоловіком з Росії, який приїхав до Англії за робочим контрактом на 5 років. Роман (ім'я змінено) на перший погляд підходив дівчині на 100% — крім того, він умів красиво доглядати, поділяв любов Ольги до веселих вечірок і світських тусовок. Крім того, молоді люди розмовляли однією мовою й розуміли одне одного з півслова, що було зовсім не так у випадку з офіційним чоловіком Ольги Робертом. Отже, стосунки розвивалися настільки стрімко, що на момент, коли розпочався офіційний бракорозлучний процес, наша клієнтка була на шостому місяці вагітності. При цьому для дівчини було очевидно, що батьком її майбутньої дитини є саме її новий коханий Роман. Тим не менш, хлопчик народився ще до того моменту, коли шлюб було офіційно розірвано. Тому офіційно батьком народженого Антона визнали Роберта. Після розлучення Ольга із сином переїхали жити до Романа. Чоловік, який на той час прагнув створити повноцінну родину з жінкою свого серця, вирішив вчинити «по-джентльменськи» й оформив офіційну заяву про те, що визнає Антона своєю дитиною і готовий взяти на себе виконання батьківських обов'язків щодо неповнолітнього. На жаль, стосунки й у цій парі тривали недовго. Уже за рік спільного життя молоді люди вирішили розлучитися. Ольга більше не хотіла залишатися в Англії, де в неї ніяк не складалося особисте життя. Вона зібралася й переїхала з хлопчиком до Німеччини, оскільки там жили кілька її родичів і друзів. Роман через деякий час став писати й телефонувати дедалі рідше, а згодом і зовсім «зник з радарів», тож Ользі довелося самостійно вирішувати всі питання, пов'язані з вихованням сина. Час минав, хлопчик ріс не щодня, а щогодини, на його потреби доводилося витрачати дедалі більше коштів, і жінка звернулася до нас, щоб домогтися фінансової підтримки від біологічного батька своєї дитини.
Адвокат нашого бюро взявся за справу й підготував вимогу про сплату аліментів на адресу Романа. На жаль, останній не побажав виходити на контакт і навіть погрожував зверненням до поліції в разі повторного звернення. Переконавшись, що єдиним можливим варіантом є звернення до суду, адвокат за дорученням клієнтки підготував відповідну заяву. У цьому випадку заяву було направлено до суду ФРН за місцем проживання дитини, однак застосуванню підлягало матеріальне право Великої Британії, оскільки на момент визнання батьківства і неповнолітній хлопчик, і Роман проживали саме там. У ході розгляду справи за дорученням судді було витребувано експертний висновок незалежного консультанта щодо порядку визнання батьківських прав батька дитини відповідно до законодавства Великої Британії. Зусиллями адвоката нашого бюро, який веде цю справу, було отримано два експертні висновки, які свідчать про те, що відповідно до законодавства Великої Британії батьківство може бути визнане особою, яка не перебуває у шлюбі з матір'ю, і після народження дитини. Крім того, було надано докази того, що батьком сина Ольги є саме Роман. Наразі адвокат нашого бюро активно готується до наступного судового засідання, де представить додаткові доводи, що зміцнюють нашу правову позицію. Ми обґрунтовано вважаємо, що наші шанси на успіх у цій справі досить високі. У разі нашої перемоги зобов'язання Романа щодо сплати аліментів на неповнолітнього сина мають виконуватися в примусовому порядку. Звісно, ми представлятимемо інтереси клієнтки до повного завершення процесу, зокрема й у межах виконавчого провадження.
На завершення хотілося б зазначити, що багато батьків вважають дітей необхідним життєвим досвідом, а багато хто також скаже, що батьківський статус — це і радощі, і труднощі. Рішення про бажання й готовність мати дитину є одним із найважливіших у житті. Правильної чи неправильної відповіді тут не існує, оскільки ніхто не зобов'язаний народжувати дітей лише тому, що досяг певного віку. Завжди рекомендується спершу обдумати свої мотиви й бажання, оцінити спосіб життя і стосунки з партнером, щоб ухвалити правильне рішення для себе і своєї родини. З іншого боку, усі ми знаємо істину про те, що «життя прожити — не поле перейти». Якщо у вашому сімейному житті сталися труднощі та непередбачені ситуації і вам потрібна допомога досвідченого адвоката з багаторічним досвідом успішної роботи, запрошуємо вас до нашого адвокатського бюро.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
