«Стати батьком зовсім легко. Бути батьком, навпаки, важко». В. Буш
Сімейне право — один з основних напрямів діяльності нашого бюро протягом багатьох років. У випадках, коли подружжя не може самостійно домовитися щодо якихось спірних питань, вони часто звертаються по правову допомогу до нас. Наші досвідчені адвокати надають всебічну правову допомогу з питань укладення шлюбного договору, представництва інтересів при розлученні та поділі майна, вирішення спорів щодо проживання і виховання неповнолітніх дітей. На рахунку нашого бюро чимало успішно завершених справ, у результаті яких нам вдалося відстояти інтереси клієнтів, які до нас звернулися. Про одну з таких справ у сфері сімейних правовідносин ми розповімо в цій статті.
Інститут сім’ї перебуває під особливим захистом у Німеччині. Зокрема, права батьків закріплені на законодавчому рівні. Вони регламентуються Конституцією країни — кожна сім’я особливо захищена державою (ст. 6, ч. 1 Основного закону, нім. Grundgesetz).
Німецьке право виокремлює дві групи батьківських прав: Sorgerecht — право вирішувати життєво важливі питання (вибір імені, місця проживання, навчального закладу, принципів виховання тощо); Umgangsrecht — право батьків і близьких родичів на спілкування з дитиною.
Як мати, так і батько за загальним правилом мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей. Усі питання виховання й здобуття дітьми освіти мають вирішуватися подружжям за взаємною згодою, з урахуванням думки дітей і виходячи з їхніх інтересів. Якщо мати чи батько проживають окремо, на спілкування з дитиною однаковою мірою має право кожен з них, але за умови, що таке спілкування не завдасть шкоди фізичному й психічному здоров’ю дитини, а навпаки — сприятиме її гармонійному розвитку. Другий з батьків також має повне право брати участь у вихованні й навчанні дітей. Той з батьків, з ким проживає дитина, не повинен цьому перешкоджати. Місце проживання дитини, якщо батьки проживають окремо, так само як і час зустрічей з іншим із батьків, визначається самими батьками за взаємною домовленістю. Отримання дитиною аліментів, якщо вона проживає разом з одним з батьків, регулюється законом ФРН про аліменти.
Першочергове право на утримання мають власні діти (на рівних підставах і позашлюбні). Розмір аліментів на дітей залежить від доходів того з батьків, хто проживає окремо від дітей. На підставі цих доходів (нетто), за постійно актуалізованою так званою Дюссельдорфською таблицею (Düsseldorfer Tabelle), орієнтовно обчислюється розмір аліментів. У спірних ситуаціях розмір аліментів визначає суд. При цьому доходи того з батьків, з ким проживає дитина (діти), жодної ролі не відіграють. Буває й так, що після розлучення мати-іноземка проживає з дитиною (дітьми) на батьківщині. Розмір аліментів, які сплачує батько, у такому разі визначається з урахуванням вартості життя в конкретній країні. У той час як неповнолітні діти завжди можуть розраховувати на фінансову допомогу забезпечених батьків чи одного з них, повнолітні можуть це робити під час навчання (якщо студенту не вдається знайти відповідну підробітку), а також протягом приблизно 3 місяців після завершення навчання, якщо доведено, що немає шансів отримати оплачувану роботу (нім. Nachweispflicht — обов’язок доказування), а також у разі непрацездатності через хворобу чи інвалідність.
Ситуації, коли той з батьків, хто проживає окремо, відмовляється виконувати свої «аліментні зобов’язання», трапляються доволі часто. Про те, як вдалося допомогти нашій клієнтці, назвемо її Ірина, ми розповімо в цій статті. Коли Ірина завітала до нашого адвокатського бюро, вона перебувала у вкрай пригніченому стані й не мала надії на те, що її проблему вдасться вирішити. Річ у тім, що Ірина самостійно виховувала сина, якому вже минав сьомий рік. Вона, зазвичай не звикла просити допомоги в когось, тоді втратила роботу й гостро потребувала грошей. З батьком дитини, Вадимом (ім’я змінено), вона познайомилася й зустрічалася ще у студентські роки. Стосунки в них були бурхливі, але короткочасні. Коли Вадим дізнався про вагітність Ірини, він просто зник «по-англійськи», не переймаючись у молоді роки турботою ні про вагітну дівчину, ні про дитину. Ірина стійко прийняла новину про те, що лишається наодинці зі своїм майбутнім материнством. Стиснувши зуби, вона одразу після народження сина багато працювала, розуміючи, що тепер лише від неї залежить ще одне людське життя. За підтримки своїх батьків вона ростила сина сама до 6 років, не намагаючись докликатися до совісті недбалого татуся. Ситуація загострилася, коли дівчина втратила роботу й шукала іншу. Хлопчик зростав, грошей рішуче не вистачало, треба було щось робити. Вона вирішила звернутися до батька своєї дитини й запропонувати йому взяти участь у витратах на утримання спільної дитини. Самотня мама знала, що деякий час тому Вадим переїхав на постійне проживання до Німеччини, де обзавівся дружиною й ще однією дитиною. Жодного зв’язку з Іриною він, звісно, не підтримував. Після кількох невдалих спроб домогтися справедливості самостійно Ірина звернулася по професійну допомогу до нашого адвокатського бюро. Картина вимальовувалася найсумніша: Вадим не брав участі ні у вихованні, ні у витратах на утримання сина з самого його народження, а понад те — заявляв, що дитина не його.
Адвокат нашого бюро, який спеціалізується на сімейних спорах, вирішив спершу спробувати вирішити питання в позасудовому порядку. Він направив Вадиму претензію щодо невиконання ним обов’язків з утримання неповнолітнього сина із запитом документів, що підтверджують його доходи. Після того як чоловік, який утік від відповідальності, вкотре «пішов у глуху відмовку» й заявив, що не має жодного стосунку до цієї дитини і жодних доходів у нього немає, ми, за погодженням з нашою клієнткою, ухвалили рішення звернутися до суду.
По-перше, суду в Німеччині потрібно було встановити, чи справді Вадим є біологічним батьком дитини, яка постійно проживає в Росії з матір’ю. Для цього було призначено генетичну експертизу. Причому з огляду на те, що дитина була ще маленькою, їй дозволили здати відповідні аналізи в лабораторії при Посольстві Німеччини в Москві. Вадим здав аналогічні тести за місцем постійного проживання в Німеччині. Після аналізу результатів експертизи сумнівів щодо батьківства не лишилося — його було підтверджено з точністю до 99,99%.
По-друге, наріжним каменем цієї суперечки стало питання достатності доходів Вадима для виплати аліментів. Тут треба було взяти до уваги, що в Німеччині в чоловіка ріс ще один рідний син, а також з ними проживала дитина його німецької дружини. Крім того, доходу Вадима після відрахування з нього податків і аліментів на дітей мало вистачати на власне життя за встановленим у Німеччині мінімумом. Вадим за освітою, здобутою в Росії й підтвердженою в Німеччині, — економіст. Він працював на підприємствах дрібної роздрібної торгівлі — спочатку в Aldi, потім у Kaisers бухгалтером. Значного досвіду роботи й доброго знання мови молодий чоловік загалом не мав — зарплата за місцевими мірками була більш ніж скромна. Причому на останнє місце роботи йому вдалося влаштуватися лише на пів ставки. Таким чином, на перший погляд виходило, що доходу Вадима не вистачало для виконання всіх його зобов’язань з утримання себе, дружини й дітей.
Однак ми навели й обґрунтували перед судом такі незаперечні доводи: Вадим з його кваліфікацією мав можливість знайти краще оплачувану роботу на місцевому ринку праці; якби Вадим працював повний робочий день на посаді, що відповідає його кваліфікації, він міг би утримувати себе й двох дітей; Вадим не надав суду достатніх доказів того, що вжив усіх можливих заходів для працевлаштування на краще оплачувану роботу; обов’язок утримувати двох власних дітей є пріоритетним порівняно з обов’язком утримувати дружину; Вадим не мав обов’язку утримувати неповнолітню дитину дружини, яка проживала з ним, тим паче що в цього хлопчика був власний батько, який виконував свої батьківські обов’язки.
Суд, спираючись на наші доводи, ухвалив рішення на користь самотньої матері й зобов’язав батька-втікача виплачувати матері дитини, яка проживає в Росії, аліменти з дати його народження й дотепер, а надалі — до досягнення повноліття. Оскільки дитина Вадима проживала в Росії, а не в Німеччині, де вартість життя відрізняється, суму виплат було встановлено в розмірі 199,50 євро на місяць. Це відповідає половині того, що отримував би син Вадима, якби його постійним місцем проживання була Німеччина.
Із практики нашого бюро
Інститут сім’ї перебуває під особливим захистом у Німеччині.
Наша клієнтка Ірина була понад усе задоволена результатом, досягнутим за нашої допомоги. Ці аліменти, звісно, не стануть вирішенням усіх нагальних проблем маленької родини, але, безумовно, будуть добрим підспір’ям. Як влучно зауважив радянський педагог і публіцист В. О. Сухомлинський: «Будь-якого працівника — від сторожа до міністра — можна замінити таким самим або ще здібнішим працівником. Хорошого ж батька замінити таким самим хорошим батьком неможливо». Ми побажали клієнтці здоров’я, сил і терпіння. На неї чекає непросте завдання — виростити гідну людину, яка, віримо, стане надійною опорою як для своєї матері, так і для своєї майбутньої родини.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
