Закон Німеччини про громадянство передбачає необхідність відмови від наявного громадянства при отриманні німецького. Законодавство України з питань громадянства також ґрунтується на принципі єдиного громадянства, тобто наявність двох чи кількох громадянств допускається у виняткових, передбачених Законом випадках. Якщо Ви є громадянином України, проживаєте на законних підставах на території Німеччини і маєте намір та підстави для отримання німецького громадянства, Ви повинні в добровільному порядку відмовитися від наявного у Вас громадянства України.
Що означає відмовитися? Взагалі, Закон України «Про громадянство України» не містить такого поняття, як відмова від громадянства. Стаття 17 Закону має назву «Підстави припинення громадянства України». І далі її зміст: «Громадянство України припиняється: 1. внаслідок виходу з громадянства України; 2. внаслідок втрати громадянства України; 3. за підставами, передбаченими міжнародними договорами України».
Порядок набуття громадянства
Для набуття громадянства Німеччини зазвичай потрібно щонайменше 5–8 років законного проживання, знання німецької мови та складання тесту на знання основ життя в країні (Einbürgerungstest).
Вийти з громадянства України можна на підставі особистої заяви, поданої до дипломатичного представництва чи консульської установи України в країні Вашого проживання, надавши пакет необхідних документів. Втратити громадянство України Ви можете в результаті добровільного набуття громадянства іншої держави; у разі виявлення факту, що громадянство України набуто в результаті свідомого надання неправдивих відомостей чи фальшивих документів, тобто обману; добровільного вступу на військову службу іншої держави, яка відповідає законодавству цієї держави і не є загальним військовим обов'язком чи альтернативною (невійськовою) службою. У цьому випадку втрата громадянства ініціюється державою.
Датою припинення громадянства України вважається дата видання відповідного Указу Президента України.
Слід зазначити, що головною умовою для припинення громадянства є факт постійного проживання на території іншої держави, оформлений відповідно до чинного законодавства України. Тобто, виїжджаючи на постійне місце проживання з України, наприклад, до Німеччини, слід отримати на це дозвіл компетентних органів України — у закордонному паспорті того, хто виїжджає, ставиться штамп про те, що державні органи України дали згоду на виїзд на постійне місце проживання до Німеччини. Якщо ж цього не було зроблено, то процедура виходу з громадянства стає дуже і дуже непростою.
Вікторія — так назвемо героїню нашої історії — живе в Німеччині вже 20 років. Приїхала сюди для возз'єднання зі своїм чоловіком, тут із ним розлучилася і вийшла заміж за іншого. Тут виросли її діти, стали повнолітніми. І от Вікторія вирішила отримати громадянство Німеччини. Вона звернулася до компетентних органів Німеччини із заявою про надання їй німецького громадянства. Після розгляду документів німецьке відомство підтвердило можливість надання їй громадянства ФРН після добровільного виходу з громадянства України. Жінка звернулася до консульської установи України за місцем свого проживання з метою з'ясувати, які документи їй необхідно надати для добровільного виходу з громадянства України. І тут з'ясувалося, що на консульському обліку вона не перебуває, виїзд на ПМП у встановленому порядку не оформляла, внутрішнього паспорта громадянки України не має. Співробітник консульства коротко роз'яснив Вікторії, які дії вона повинна виконати, перш ніж зможе подати відповідний пакет документів і заяву про вихід з громадянства України. Отримана інформація шокувала жінку. Вирішивши, що самостійно вона з цим не впорається, Вікторія звернулася до нашого адвокатського бюро.
Ми ще раз роз'яснили клієнтці, що для неї процедура виходу з громадянства України складатиметься з двох етапів — отримання від компетентних органів України дозволу на постійне проживання в Німеччині, а потім уже вихід з громадянства. Ми ще раз обговорили перелік документів, який Вікторія отримала в консульській установі України. Звернули особливу увагу на ті документи, отримати які буде проблематично. Справа в тому, що Вікторія та її чоловік реєстрували свій шлюб у Швейцарії. У ЗАГСі Швейцарії їм видали довідку про укладення шлюбу і своєрідну грамоту для тих, хто одружується. Однак документ не був легалізований. І друге — Вікторію з раннього дитинства виховував вітчим, якого вона завжди вважала своїм батьком. Але процедуру удочеріння вони не проходили. А щодо її біологічного батька — Вікторія знала, що він жив у Білорусі і вже давно помер. Але ні свідоцтва про смерть, ні жодного іншого документа, що підтверджує його смерть, у неї не було. Крім того, необхідно було отримати нотаріально засвідчену заяву її матері, яка проживає в Україні, про те, що вона дає свою згоду на проживання дочки в Німеччині і не має до неї майнових претензій.
Мама Вікторії надіслала свою згоду швидко, і ми, ще раз перевіривши пакет документів, супроводжували клієнтку в консульську установу для попередньої бесіди. Перевіривши документи, співробітник консульства звернув нашу увагу на ті документи, які й у нас викликали сумнів — необхідно легалізувати свідоцтво про розірвання шлюбу з першим чоловіком, отримане в Німеччині, і свідоцтво про укладення шлюбу з другим чоловіком, отримане у Швейцарії. Крім того, необхідно надати свідоцтво про смерть біологічного батька.
З легалізацією першого документа — свідоцтва про розірвання шлюбу — проблем не було. Ми поїхали до земельного суду, де на документ поставили штамп апостиль, а потім направили документ присяжному перекладачу, який переклав його українською мовою. З другим документом було складніше: ми розшукали в Швейцарії російськомовних колег, обговорили з ними ситуацію, і вони погодилися нам допомогти. Ми надіслали їм документ рекомендованою поштою. Колеги зробили нотаріальне засвідчення документа, поставили штамп апостиль і зробили засвідчений переклад готового документа російською мовою.
Але найскладнішим виявилося отримати документ із Білорусі. Ми за допомогою нашої клієнтки встановили, де проживав і помер її біологічний батько. Потім зв'язалися по телефону з ЗАГСом. Співробітник органу ЗАГС запевнив нас, що документ може бути виданий на підставі нотаріально засвідченої довіреності. Але коли довірена особа з довіреністю звернулася до органу ЗАГС для отримання документа, їй заявили, що необхідне особисте звернення особи, яка цей документ витребовує. Ми підготували і направили до ЗАГСу засобами електронного та поштового зв'язку клопотання від імені нашої клієнтки. Через місяць ми отримали відповідь — орган ЗАГС рекомендував нашій клієнтці звернутися до українського консульства і просити їх витребувати з Білорусі документ у рамках міжнародної угоди.
Ми не стали виконувати рекомендації органу ЗАГС, а зателефонували до Посольства Республіки Білорусь і попросили про сприяння в отриманні документа з РБ, пояснивши, що наша клієнтка є громадянкою України, але народилася на території Білорусі. Співробітники посольства були дуже привітні і погодилися нам допомогти. Підготувавши необхідні документи, ми направили їх до посольства РБ. Через кілька днів Вікторію запросили на особисту зустріч у посольство, щоб підтвердити її особу.
Через два місяці ми отримали необхідний документ. Строк довгий у зв'язку з тим, що документи посольством направляються дипломатичною поштою, яка відправляється лише один раз на місяць.
Перший ступінь першого етапу довгого розставання з українським громадянством завершено: Вікторія подала всі документи до консульської установи України. Тепер вони будуть направлені до МЗС України дипломатичною поштою, потім пройдуть різні перевірки на предмет отримання підтверджень того, що наша клієнтка нікому нічого не винна і може продовжувати жити в Німеччині, тепер уже за згодою України. Коли така згода буде отримана, Вікторія повинна здати в Україні (!) внутрішній паспорт і отримати довідку про те, що вона знята з реєстраційного обліку — в Україні. Після цього вона зможе подавати заяву безпосередньо про вихід з громадянства України.
А наше подальше завдання — не лише підтримувати клієнтку морально, а й тримати зв'язок з установами в Україні, щоб володіти інформацією про те, на якій стадії розгляду перебувають її документи, і чи не виникло у представників установ додаткових питань.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
