Німеччина стала однією з перших країн не лише в Європі, а й у світі, коли 1 серпня 2001 року тут набув чинності закон, який дозволив лесбійці «одружитися» з лесбійкою, а гомосексуалу «вийти заміж» за гомосексуала. Серед таких «шлюбів» зустрічаються й одностатеві шлюби, укладені між громадянами різних держав. Громадяни Росії та колишнього СРСР також не є тут винятком. Ставлення до таких союзів може бути різним. Не торкаючись морально-етичної сторони питання, у цій статті ми хотіли б зупинитися на юридичних і процесуальних аспектах такого партнерства.
Одностатеві пари, як і гетеросексуальні, теж оформляють свої стосунки в ЗАГСі, але офіційно такий «зареєстрований союз» шлюбом не називається і таким, з погляду Основного закону ФРН, який ставить шлюб під особливий захист, не вважається. Так, на відміну від звичайних сімей, одностатеві партнери не мають права на податкові пільги, які суттєво економлять сімейний бюджет. Крім того, обмежені їхні можливості усиновлення дітей. Якщо в одного з одностатевих партнерів дитина вже є, то другий може офіційно її усиновити. Але якщо в такої пари дітей немає, стати батьками прийомної дитини вони не можуть.
Особливі випадки возз'єднання
В окремих випадках (тяжка хвороба, догляд за дитиною) возз'єднання сім'ї можливе навіть за неповного дотримання формальних вимог — вирішальну роль відіграє грамотне юридичне обґрунтування.
У решті ж одностатеві партнери мають майже ті самі права й обов'язки, що й традиційні чоловік і дружина. Вони зобов'язані піклуватися один про одного, беруть на себе відповідальність один за одного в разі хвороби чи втрати роботи, мають ті самі права, що й інші жонаті чи замужні люди, у питаннях спадщини, отримують «сімейну» надбавку, якщо вона передбачена тарифною сіткою, зрівняні у питаннях пенсійного забезпечення.
«Що росіянину добре, те німцю смерть» — і навпаки. Так міркували ті, хто звернувся до нас, — німкеня Катаріна та росіянка Лариса (імена змінено), які вже кілька місяців перебували в близьких стосунках і легалізували їх, уклавши цивільне партнерство в Данії. Усе почалося з того, що Лариса, яка ще з дитинства тяжіла до життя в демократичній і вільнолюбній Європі, приїхала до Німеччини за шенгенською візою на півроку. До цього вона перебувала в дещо пригніченому стані, бо була розчарована як у суворій російській дійсності, так і в невдало складених стосунках із чоловіками. Дівчина шукала себе і хотіла спробувати щось нове. Вона познайомилася через інтернет із Катаріною, яка воліла близькі стосунки з дівчатами. Після заочного знайомства життя дівчат забарвилося новими фарбами, їхні стосунки розвивалися стрімко. Лариса незабаром приїхала в гості до нової подруги і вирішила залишитися...
Дівчата чудово знали, що одностатеві шлюби в Німеччині дозволені. За порадою друзів Катаріни вони, не довго думаючи, з'їздили на кілька днів у Данію, де без зайвих проблем уклали цивільне партнерство. Новоспечені «дружини» тоді були переконані, що офіційний статус їхніх стосунків дозволить Ларисі оформити довгостроковий дозвіл на проживання і залишитися жити в Німеччині. Усе це, звісно, було б так, але не зовсім...
Відповідно до встановленої процедури, громадянці Росії Ларисі потрібно було повернутися на батьківщину до Москви, запросити в Посольстві Німеччини в Москві національну візу з метою возз'єднання сім'ї з громадянкою Німеччини. Лише потім дівчина могла б в'їхати до Німеччини вже в новому статусі й отримати дозвіл на проживання відповідно до § 28 закону, що регламентує основні вимоги перебування, трудової діяльності та інтеграції іноземних громадян у ФРН (Aufenthaltsgesetz) — возз'єднання сім'ї. Усе це дуже лякало новоспечених «молодят». Добре знаючи традиційне ставлення росіян до осіб нетрадиційної орієнтації, вони боялися упереджень і несправедливого ставлення співробітників німецького посольства в Москві до їхньої не зовсім стандартної ситуації. Лариса до певного часу відкладала вирішення питання, насолоджуючись новознайденим щастям. Невідомо, скільки б це все тривало, але піврічна віза Лариси закінчилася, і вона звернулася до нашого адвокатського бюро за професійною допомогою, у якій вона справді потребувала.
Вислухавши доводи клієнток, адвокат спробував відразу переконати їх у тому, що у випадку Лариси необхідно було повернутися на батьківщину для отримання німецької національної візи. Він детально роз'яснив дівчині, яка процедура отримання дозволу на проживання для возз'єднання сім'ї, а також попередив про відповідальність, адже Лариса на той час перебувала в Німеччині вже нелегально. Незважаючи на переконливі доводи адвоката, Лариса категорично не хотіла летіти до Москви й наполягала на тому, що варто спробувати отримати дозвіл на проживання в обхід установленої процедури в Німеччині. Погодившись із тим, що ситуація в наших клієнток була дійсно не зовсім стандартною, ми постаралися зробити все, що в наших силах, щоб допомогти їм вирішити проблему. Діючи від їхнього імені, ми звернулися до відомства у справах іноземців (Ausländerbehörde) із заявою про отримання громадянкою Росії дозволу на проживання в Німеччині для возз'єднання сім'ї. Більше того, ми супроводжували пару на особистій бесіді у відомстві, детально пояснили чиновнику причини, через які Лариса була змушена діяти саме так. На жаль... «Dura lex sed lex» (Закон суворий, але це закон)... як ми і припускали, залишитися в Німеччині в обхід установленої законом процедури дівчині, на жаль, не вдалося.
Тим не менш, нашим адвокатом було зроблено все, щоб візит Лариси до Москви пройшов гладко, а довгоочікувана віза була видана без затримок.
По-перше, щоб уникнути неузгодженостей в імміграційній справі Лариси та плутанини надалі, раніше подану заяву про отримання дозволу на проживання в Німеччині було відкликано.
По-друге, за нашим клопотанням співробітник відомства у справах іноземців зв'язався з колегами з Посольства Німеччини в Москві. Він пояснив серйозні побоювання партнерок, які звернулися до відомства у справах іноземців, отримав підтримку співробітників Посольства й отримав від них гарантію того, що ця справа буде розглянута неупереджено та без затягування строків. Тут слід зауважити, що на практиці отримання попереднього схвалення відомством у справах іноземців питання про видачу візи іноземцю означає майже повну гарантію успіху.
По-третє, адвокат обґрунтував причину, через яку Лариса не залишила Німеччину у встановлений її візою строк. У результаті дівчина отримала дозвільний документ, що дозволяв їй вилетіти з країни без проблем із боку німецьких властей.
Нарешті, адвокат допоміг Ларисі підготувати і сформувати вичерпний комплект документів, необхідних для отримання німецької національної візи. Адвокат також детально проконсультував клієнтку з усіх питань, пов'язаних із проходженням бесіди в Посольстві.
Отже, будь що буде, Лариса вирушила до Москви, де мала незабаром вирішитися доля документів нашої клієнтки. Позитивний результат не забарився. Як ми й думали, все пройшло «як по маслу», і через обіцяні три тижні Лариса надіслала нам фото свого паспорта з вклеєною в нього національною візою. Радість була безмежною — дівчина чи не того самого дня прилетіла назад до Німеччини, де з нашою допомогою незабаром отримала дозвіл на проживання для возз'єднання зі своєю цивільною партнеркою. Підстави для отримання такого дозволу на проживання аналогічні підставам для отримання дозволу на проживання звичайною сімейною парою і містяться в § 28 Aufenthaltsgesetz.
Скільки людей, стільки й різних життєвих ситуацій, універсальних «рецептів щастя» тут немає. Ми живемо в сучасному світі, де кожен сам обирає, з ким і де йому комфортніше. Завдання адвоката — грамотно проконсультувати клієнта і доступно пояснити йому всі можливості, надані йому в рамках закону. Правильна порада і допомога професіонала часом можуть відіграти вирішальну роль, особливо коли справа стосується складних і нетривіальних юридичних проблем. У своїй роботі ми звикли вникати в кожен нюанс досконально і вишукувати всі надані в рамках закону шляхи, що дозволяє нашим клієнтам успішно досягати поставлених цілей.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
