Особи німецької національності, які залишилися проживати на території країн колишнього Радянського Союзу з травня 1945 року або після їхнього вигнання з 31 березня 1952 року, а також члени їхніх родин мають право претендувати на надання їм статусу пізнього переселенця, що дозволяє переселитися до Німеччини на постійне місце проживання.
Якщо в 1990-ті роки, коли розпочалася перша масштабна хвиля переселення, законодавством Німеччини були передбачені досить жорсткі вимоги, яким мали відповідати заявники, що клопотали про присвоєння їм статусу пізніх переселенців, то з внесенням у 2013 році змін до Закону Німеччини «У справах переміщених осіб та біженців» (Gesetz über die Angelegenheiten der Vertriebenen und Flüchtlinge) зазначені вимоги було значно пом'якшено. Більш того, внесені зміни надали всім заявникам, які раніше отримали відмову у визнанні за ними статусу пізніх переселенців з будь-яких причин, другий шанс, тобто можливість подати відповідну заяву про поновлення розгляду попередньої справи, за якою раніше було ухвалено негативне рішення федеральним адміністративним відомством (Bundesverwaltungsamt).
Вимоги до мовного сертифіката B1/B2
Для отримання статусу пізнього переселенця заявник зобов'язаний підтвердити володіння німецькою мовою як рідною (§ 6 BVFG) — звільнення від тесту можливе лише за медичними показаннями.
Таким шансом вирішив скористатися й наш клієнт Михайло (ім'я було змінено), уродженець Російської Федерації, який належить до осіб німецької національності по батьківській лінії. Дідусь Михайла повернувся до Німеччини одразу ж після розпаду СРСР, при цьому батько Михайла Дмитро (ім'я було змінено) разом зі своєю родиною вирішив залишитися в Росії. Однак до кінця 1990-х років дідусь усе ж умовив Дмитра подати заяву на отримання статусу пізнього переселенця.
Заповнивши необхідні формуляри й подавши наявні документи, батько нашого клієнта сподівався на швидкий та успішний результат процесу, оскільки його батько вже було визнано пізнім переселенцем і він кілька років проживав у Німеччині. Однак, на подив Дмитра, федеральне адміністративне відомство відмовило йому на тій підставі, що ним не було доведено приналежність до німецької національності. Шокований такою звісткою батько Михайла не розумів, які ще докази йому потрібно було надати, якщо в його свідоцтві про народження чорним по білому написано, що його батько є німцем. Роздратований отриманою відмовою Дмитро вирішив, що оскаржувати зазначене рішення відомства у справах іноземців уже немає сенсу, у зв'язку з чим просто вирішив залишитися в Росії.
Однак Михайлу, який на той час подорослішав і встиг обзавестися власною родиною, звістка про можливість повторного подання заяви про присвоєння статусу пізнього переселенця торкнула душу. Наш клієнт довго зважував усі «за» і «проти», радився з родиною і зрештою все ж вирішив звернутися до нашого адвокатського бюро з проханням представляти інтереси його родини в цьому процесі.
У зв'язку з тим, що йшлося не про нову справу, а про поновлення процесу, наш адвокат попередив клієнта, що насамперед необхідно ознайомитися з матеріалами справи Дмитра, який подавав заяву про присвоєння статусу пізнього переселенця в 1990-х роках. У зв'язку з цим адвокатом було направлено відповідний запит до федерального адміністративного відомства, далі за текстом «BVA».
Уважно вивчивши матеріали справи Дмитра, адвокат повідомив Михайлу, що його батько отримав відмову у зв'язку з тим, що в першому паспорті, а потім і у свідоцтві про шлюб Дмитра було записано, що він за національністю є росіянином. Отже, BVA дійшло висновку, що, попри те що батько Дмитра є німцем, сам Дмитро свою приналежність до німецької національності не визнав, оскільки не скористався можливістю внести відповідні зміни до графи «національність».
Більш того, у наданих Михайлом копіях документів також було закріплено, що Михайло є росіянином. Таким чином, для того щоб мати можливість довести в повторному процесі приналежність Михайла до німецької національності, слід було, по-перше, внести відповідні зміни до документів Дмитра, а по-друге, внести зміни до документів нашого клієнта.
Михайло повідомив про свою готовність виконати всі необхідні дії, при цьому наш клієнт мав поспілкуватися зі своїм батьком, з яким у нього, однак, склалися не дуже близькі стосунки, з метою з'ясування, чи подаватиме батько також повторну заяву і чи зможе він внести необхідні зміни до документів.
Сам процес внесення змін до документів (найчастіше йдеться про свідоцтво про шлюб і свідоцтво про народження) відповідно до законодавчих норм Росії є доволі клопітким, оскільки зазначені зміни вносяться органами реєстрації актів цивільного стану в більшості випадків лише на підставі відповідного рішення суду, що підтверджує факт необхідності внесення зазначених змін (хоча органи РАЦС мають законне право внести вищезазначені зміни самостійно, тобто без звернення до суду). Нашого клієнта такі клопоти не зупинили, у зв'язку з чим нашим адвокатом було складено для направлення до російського суду відповідну позовну заяву про встановлення факту приналежності до німецької національності та внесення змін до необхідних документів.
Однак в останній момент Дмитро повідомив своєму сину, що він не готовий до таких змін, крім того, здоров'я не дозволяє йому втягуватися в бюрократичні сценарії, тому ні подавати заяву про визнання статусу переселенця, ні ініціювати процеси внесення змін до документів він не має наміру. При цьому у зв'язку з тим, що Дмитро значився у своїх документах росіянином, у Михайла не було підстав вимагати в судовому порядку внесення змін до його документів, оскільки в його свідоцтві про народження було зазначено, що і мати, і батько Михайла є росіянами за національністю.
Наш адвокат, дізнавшись про обставини, що склалися, попередив Михайла, що є ризик знову отримати від BVA відмову у зв'язку з тим, що його батьком свого часу не було доведено приналежність до німецької національності, отже, ланцюжок, що пов'язує Михайла з його німецькими предками, було перервано. У зв'язку з цим адвокат пропонував розглянути альтернативні варіанти вирішення проблеми. Однак Михайло наполягав на направленні відповідної заяви про поновлення щодо нього та його родини процесу про визнання пізніми переселенцями.
На підставі прийнятого клієнтом рішення нашим адвокатом було заповнено відповідні формуляри й направлено детальне обґрунтування того факту, що Михайло належить до німецької національності. При цьому адвокатом було зроблено акцент на тому, що як наш клієнт, так і його батько шанують німецькі традиції, обізнані з німецькою культурою, володіють німецькою мовою, однак за часів радянської влади Дмитро був змушений залишити національність своєї матері, а не батька-німця, у зв'язку з тим, що побоювався утиску своїх прав. На сьогодні ж у паспортах громадян Російської Федерації графа «національність» відсутня. У зв'язку з цим і у свідоцтві про народження нашого клієнта було записано, що його батько є росіянином за національністю. Також адвокат просив урахувати, що внесення змін до документів Михайла можливе лише після внесення відповідних змін до документів його батька, однак Дмитро відмовився ініціювати зазначені процеси.
Ознайомившись з отриманою аргументацією, BVA повідомило, що у зв'язку з відсутністю документів, які прямо підтверджують приналежність Михайла та його батька до німецької національності, нашому клієнту не може бути присвоєно статус пізнього переселенця.
У зв'язку з отриманою відмовою наш адвокат знову повернувся до альтернативного варіанта отримання дозволу на в'їзд до Німеччини. У зв'язку з тим, що дідусь нашого клієнта був живий і проживав у Німеччині, отримавши свого часу статус пізнього переселенця, він як основний заявник мав право в рамках німецького законодавства (§ 27 абз. 2 BVFG) клопотати про включення до рішення про прийом (Aufnahmebescheid) членів своєї родини, зокрема онука. При цьому для того, щоб мати можливість переселитися до Німеччини, Михайлу потрібно було отримати спеціальний дозвіл на спільний виїзд (Einbeziehungsbescheid).
При цьому адвокат звернув увагу нашого клієнта на той факт, що Михайло та його діти після прибуття до Німеччини в найкоротші терміни отримають німецьке громадянство (§ 7 Закону Німеччини «У справах переміщених осіб та біженців»), однак дружина Михайла має право претендувати лише на отримання тимчасового дозволу на проживання як іноземна особа (§ 8 Закону Німеччини «У справах переміщених осіб та біженців»). При цьому вже через три роки спільного подружнього життя дружина нашого клієнта також зможе претендувати на отримання німецького громадянства.
Крім того, адвокат зазначив, що при переїзді до Німеччини на підставі §§ 7, 8 зазначеного вище закону не буде враховано трудовий стаж, отриманий Михайлом та його дружиною під час роботи на території Російської Федерації. Однак у зв'язку з тим, що Михайло та його дружина були ще молоді й не мали великого трудового стажу в Росії, цей нюанс не мав відігравати для них великої ролі.
Михайло повідомив адвокату, що вони обміркують запропонований адвокатом альтернативний варіант дій, однак при цьому було ухвалено рішення оскаржити відмову в присвоєнні Михайлу статусу пізнього переселенця. У зв'язку з цим адвокат направив до BVA відповідне аргументоване заперечення, у якому ще раз підкреслив основні факти, що свідчать на користь нашого клієнта.
Однак через деякий час Михайло знову зв'язався з нашим адвокатським бюро й повідомив, що він ще раз обговорив ситуацію, що склалася, з родиною, а також поспілкувався з дідусем, який готовий включити свого онука до свого рішення про прийом. На підставі цього адвокату було надано нове доручення з метою отримання Михайлом та членами його родини відповідного дозволу на спільний виїзд.
Наш адвокат роз'яснив клієнту, що в разі подання його дідусем відповідного клопотання необхідно буде забрати подане до Федерального адміністративного відомства Німеччини заперечення, за допомогою якого було оскаржено відмову BVA в присвоєнні Михайлу статусу пізнього переселенця, оскільки згідно із законодавством Німеччини щодо однієї особи не можуть вестися два паралельні процеси.
Михайло повідомив, що він усе ж зупиняє свій вибір на процедурі отримання дозволу на спільний виїзд, у зв'язку з чим відповідне заперечення забрали, а адвокат надав клієнту та його дідусю перелік необхідних для направлення до BVA документів. Надалі адвокатом було заповнено відповідні формуляри, і весь пакет документів було направлено на розгляд компетентними державними структурами.
Через деякий час федеральне адміністративне відомство (BVA) повідомило, що готове задовольнити клопотання дідуся Михайла, у зв'язку з чим наш клієнт зміг разом з усіма членами своєї родини переїхати до Німеччини, оселившись неподалік від дідуся.
Цей приклад із практики нашого адвокатського бюро ілюструє, що при зверненні до досвідченого адвоката ви можете отримати не лише якісні, професійні правові консультації, юридичний супровід усього процесу, а й можливість змінити тактику поведінки на вигіднішу для вашого конкретного випадку з метою досягнення необхідного результату.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
